Постанова 4811 № 461/8621/20

Справа № 461/8621/20 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р. Провадження № 22-ц/811/708/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. Категорія:39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Ванівського О.М. суддів: Цяцяка Р.П.. Шеремети Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 листопада 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: В жовтні 2020 року АТ «Ідея Банк» звернулось до суду з вимогами про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 110731 грн. 69 коп. В обґрунтування поданого позову покликалось на те, що відповідно до договору кредиту та страхування №Z62.00302.005626585, укладеного 23.08.2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 відповідачу було надано кредит в розмірі 99502 грн. 00 коп., зі сплатою 15% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Відповідач скористався кредитними коштами, проте зобов`язання за договором належним чином не виконав, а саме заборгував позивачеві кошти у загальному розмірі 110731 грн. 69 коп., що складається з основного боргу 56405 грн. 04 коп.; простроченого боргу 21745 грн. 04 коп.; прострочених процентів 5445 грн. 85 коп.; строкових процентів 222 грн. 91 коп.; нарахована плата за обслуговування кредиту 1890 грн. 54 коп.; простроченої плати за обслуговування кредиту 24377 грн. 99 коп.; пені за несвоєчасне погашення платежів, нарахованої по 29.02.2020 року включно 644 грн. 32 коп. Просило суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом та понесені судові витрати. Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 24 листопада 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) суму боргу за кредитним договором 84463 грн. 16 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) 1603,35 грн. сплаченого судового збору. Рішення суду оскаржило АТ «Ідея банк», подавши апеляційну скаргу. З рішенням суду в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 26268, 53 грн. заборгованості по сплаті нарахованої та простроченої плати за обслуговування кредитної заборгованості не погоджується, вважає таке ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що кредитний договір укладено 23.08.2019 року під час дії ЗУ «Про споживче кредитування». Зазначає, що абз. 3 с. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», згідно з яким кредитодавцю заборонялось встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі, тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, - втратив чинність ще до укладення Кредитного договору, а саме 10.06.2017 року, а отже суд першої інстанції помилково посилався на нього у судовому рішенні. Вказує, що чинне на момент укладення кредитного договору законодавство України передбачало можливість включення до договорів про споживче кредитування, умов, що передбачають сплату споживачами плати за обслуговування кредиту чи кредитної заборгованості. Просить скасувати рішення Галицького районного суду міста Львова від 24 листопада 2020 року в частині відмови в задоволенні вимоги АТ «Ідея Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по сплаті нарахованої та простроченої плати за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 26268, 53 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, котрим вищевказану вимогу задовольнити в повному обсязі. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі є дата складення повного судового рішення 02 серпня 2021 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із наступних підстав. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов АТ «Ідея Банк» є підставним в частині стягнення основного та простроченого боргу, строкових та прострочених відсотків та пені за несвоєчасне погашення платежів у загальній сумі, та водночас відмовив у задоволенні тієї частини вимог, що стосується стягнення плати за обслуговування кредиту, оскільки АТ «Ідея Банк» не мало права встановлювати такий платіж у кредитному договорі, за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції. Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції перевіряє законність судового рішення лише в межах позовних вимог заявлених в суді першої інстанції. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості в частині стягнення основного та простроченого боргу, строкових та прострочених відсотків та пені за несвоєчасне погашення платежів в силу вимог ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядаються, оскільки такі не оскаржуються АТ «Ідея Банк». Судом встановлено, що 23.08.2019 року року між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем був укладений кредитний договір №Z62.00302.005626585, згідно з яким банк надав клієнту кредит у сумі 99502 грн. 00 коп., зі сплатою 15% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленими кредитним договором графіком щомісячних платежів. Відповідач отримав від банку кредитні кошти, але свої зобов`язання за договором виконав не у повному обсязі. Відповідно до розрахунку суми боргу за кредитом, наданого позивачем, борг ОСОБА_1 станом на 30 вересня 2020 року становить 110731 грн. 69 коп. та складається з основного боргу 56405 грн. 04 коп.; простроченого боргу 21745 грн. 04 коп.; прострочених процентів 5445 грн. 85 коп.; строкових процентів 222 грн. 91 коп.; нарахована плата за обслуговування кредиту 1890 грн. 54 коп.; простроченої плати за обслуговування кредиту 24377 грн. 99 коп.; пені за несвоєчасне погашення платежів, нарахованої по 29.02.2020 року включно 644 грн. 32 коп. Пунктом 1.4 кредитного договору передбачено, що Банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 24 місяців. Згідно з п.п.1.8 договору, за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 5.5% (маржу банку). Станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням правління банку, становить 9,5%, що разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15%. Згідно п. 1.5 кредитного договору, під час користування Кредитом Банк надає Позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної ззаборгованості, що визначені цим договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата відповідно до п.5 Додатку №1 як «інші послуги Банку». Відповідно до паспорту споживчого кредиту, плата за обслуговування кредитної заборгованості становить 2.10% щомісячно від початкової суми кредиту, та складає 48954 грон. 98 коп. В апеляційній скарзі, Банком зазначено, що вказана плата справляється саме за : надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення CMC- повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо, Згідно із частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (тут і далі у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту;4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору. У договорі про споживчий кредит можуть бути також зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін. Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит. Згідно з пунктом 1.5 кредитного договору від 23.08.2019 року позичальнику було встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, що включає в себе плату за: послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту ( в тому числі, але не виключно за надання довідок щодо стану заборгованості по споживчому кредиту, підтвердженням проведених платежів. Вказана комісія є разовою й сплачується за рахунок коштів споживчого кредиту , її сума включена в основну суму споживчого кредиту (крім випадків її сплати клієнтом самостійно. Тобто, пунктом 1.5 кредитного договору позичальнику фактично було встановлено плату за надання інформації щодо її кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до положень частин першої-п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Частиною третьою цієї статті визначено перелік несправедливих умов договору. Вказаний перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Доводи апеляційної скарги, що чинне законодавство передбачає включення до договорів про споживче кредитування умов, що передбачають сплату споживачами плати за обслуговування кредиту чи кредитної заборгованості, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у даному випадку, банком у кредитному договорі встановлено плату за ті послуги, які за вказаним законом повинні надаватися безоплатно. Наведене узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19, провадження № 61-22778св19. Враховуючи, що ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватися йому безоплатно, вказаний пункт кредитного договору, на думку колегії суддів, є несправедливим а тому, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 02 серпня 2021 року. Головуючий : Ванівський О.М. Судді: Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.