Постанова 4804 № 264/1935/17

22-ц/804/460/20 264/1935/17 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ „18 лютого 2020 року місто Маріуполь Донецької області Єдиний унікальний номер 264/1935/17 Номер провадження 22-ц/804/460/20 Донецький апеляційний суд у складі: головуючого: Зайцевої С.А. суддів: Кочегарової Л.М., Ткаченко Т.Б. за участю секретаря: Єфремової О.В. учасники справи : позивач ОСОБА_1 відповідачі ПАТ «ПроКредит Банк», ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 листопада 2019 року головуючого судді Мирошниченка Ю.М. із складанням повного тексту судового рішення 08 листопада 2019 року по цивільній справі про визнання договорів про надання траншу удаваними правочинами та визнання недійсними договорів поруки,- В С Т А Н О В И В : У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ПАТ «ПроКредит Банк», ОСОБА_2 про визнання договорів про надання траншу удаваними правочинами та визнання недійсними договорів поруки. Позов мотивовано тим, що 31 січня 2006 року між публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк» ( далі АТ «ПроКредит Банк») та ОСОБА_2 була укладена рамкова угода № 1184, згідно з якою ОСОБА_2 було відкрито мультивалютну кредитну лінію. В 2007 та 2009 роках були підписані зміни до даної угоди. В рамках її дії були підписані два договори про надання траншу: від 30 травня 2007 року на суму 30 000 доларів США та від 13 серпня 2009 року на суму 24 000 доларів США. Також були підписані додаткові договори про внесення змін до них, якими визначався строк користування кредитними коштами та розмір відсотків. Після підписання кредитних договорів відповідачі приступили до їх виконання: банк надав суми кредитів, а ОСОБА_2 сплачував банку відсотки. Позивач є поручителем за всіма вказаними договорами на підставі договору поруки від 30 травня 2007 року. Згодом позивач дізналася, що в дійсності відповідачі виконують інші умови кредитних договорів ніж ті, які вказані у тексті цих договорів. Наголошує на тому, що кредитні кошти надавалися банком не в доларах США, як передбачено умовами договорів, а в національній валюті гривні. Так само ОСОБА_2 повертав кредитні кошти в гривнях, хоча мав повертати в доларах США. Вважає такі дії відповідачів навмисними, оскільки кожна сторона мала певну вигоду: банк застрахував себе від ризиків падіння національної валюти, а ОСОБА_2 за валютною угодою отримав більш низьку відсоткову ставку за користуванням кредитом, та в результаті вся відповідальність за ризики падіння національної валюти була віднесена на позивача, як на поручителя. Вважає очевидним той факт, що відповідачі виконували гривневі, а не валютні кредитні договори. Тому, коли сторони договору уклали договір в одній редакції, а виконують інші умови договору, такий договір згідно зі ст. 235 ЦК України вважається удаваним. У зв`язку із цим вважає, що вищеназвані кредитні договори про надання позичальнику кредиту в іноземній валюті є удаваними правочинами. Крім цього, позивач відзначає, що була введена в оману щодо реальних умов кредитних договорів та об`єму своїх обов`язків по забезпеченню кредитних договорів, оскільки в дійсності об`єм відповідальності позивача за договором поруки у декілька разів більше, ніж треба для забезпечення інтересів банку та реальних умов кредитних договорів, які дійсно виконують відповідачі. Тому, з урахуванням уточнених позовних вимог, посилаючись на положення статей 230, 235 ЦК України, просила: визнати удаваними правочинами договір про надання траншу №8.9392/1184, укладений 30 травня 2007 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ФОП ОСОБА_2 , зі змінами до цього договору від 13 серпня 2009 року та від 29 березня 2012 року, та договір про надання траншу №801.40873/1184, укладений 13 серпня 2009 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ФОП ОСОБА_2 зі змінами до цього договору від 30 листопада 2009 року та від 29 березня 2012 року; визнати, що ЗАТ «ПроКредит Банк» та ФОП ОСОБА_2 30 травня 2007 року уклали договір, згідно з яким банк надав ФОП ОСОБА_2 кредит у сумі 150 000 грн. на строк кредитування 95 календарних місяців із застосуванням відсоткової ставки за користування кредитом у гривнях, яка діяла на момент укладення цього кредитного договору; визнати, що ЗАТ «ПроКредит Банк» та ФОП ОСОБА_2 13 серпня 2009 року уклали договір, згідно з яким банк надав ФОП ОСОБА_2 кредит у сумі 197 994 грн. на строк кредитування 68 календарних місяців із застосуванням відсоткової ставки за користування кредитом у гривнях, яка діяла на момент укладення цього кредитного договору; визнати недійсними договір поруки №1184-ДПІ від 30 травня 2007 року та договір про внесення змін до договору поруки №1184-ДПІ від 13 серпня 2009 року, укладені між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ФОП ОСОБА_2 . Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 листопада 2019 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано договір про надання траншу № 8.9392/1184, укладений 30 травня 2007 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ФОП ОСОБА_2 (зі змінами до цього договору від 13 серпня 2009 року та від 29 березня2012 року) удаваним правочином. Визнано, що 30 травня 2007 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір про надання траншу № 8.9392/1184 (зі змінами до цього договору від 13 серпня 2009 року та від 29 березня 2012 року) предметом якого були грошові кошти в національній валюті гривні в сумі 150 000 грн. Визнано договір про надання траншу № 801.40873/1184, укладений 13 серпня 2009 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ФОП ОСОБА_2 (зі змінами до цього договору від 30 листопада 2009 року та від 29 березня 2012 року) удаваним правочином. Визнано, що 13 серпня 2009 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір про надання траншу №801.40873/1184 (зі змінами до цього договору від 30 листопада 2009 року та від 29 березня 2012 року) предметом якого були грошові кошти в національній валюті гривні в сумі 197 994 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ «ПроКредит Банк» та користь ОСОБА_1 6348,80 грн. судових витрат, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6348,80 грн. судових витрат. В апеляційній скарзі АТ «ПроКредит Банк» просить скасувати рішення суду в задоволеній частині вимог про визнання договорів траншу удаваними правочинами та визнання дійсних правовідносин,предметом яких були грошові кошти в національній валюті ,та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у вказаній частині , посилаючись на необґрунтованість висновків суду, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів скарги зазначено, що під час укладання договорів про надання траншу відповідач та позивач, яка є поручителем за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_2 , були ознайомлені з умовами кредитування та не заперечували проти них. Зауважено, що протягом періоду з 08 жовтня 2009 року по 25 червня 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 періодично зверталися до АТ «ПроКредит Банк» із письмовими заявами, якими повідомляли про тимчасові проблеми у бізнесі та просили надати відстрочку у погашенні кредиту, що свідчить про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у повному обсязі усвідомлювали існуючі кредитні зобов`язання та зміст підписаних договорів. Також зазначено, що висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 288/289-19 від 26 червня 2019 року не є належним та достатнім доказом у справі, в розумінні положень статей 76, 81, 89 ЦПК України для підтвердження правомірності та обґрунтованості вимог позивача, оскільки відповіді на поставлені експерту питання не надані, висновок експерта не відповідає вимогам п. 4.16 розділу IV Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5. Крім того, зазначено, що судом безпідставно не застосовано строк позовної давності до позовних вимог позивача, про що 16 червня 2017 року відповідачем було надане відповіде клопотання, оскільки для звернення ОСОБА_1 з позовом про визнання договорів про надання траншу удаваними правочинами закінчився 30 травня 2010 року, щодо вимог про визнання договору про надання траншу від 30 травня 2007 року удаваним правочином, та 13 серпня 2012 року щодо вимоги про визнання надання траншу від 13 серпня 2009 року, а з вказаним позовом позивач звернулася у квітні 2017 року. Також, вказано, що сторони договорів про надання траншу домовилися щодо усіх умов договору, волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, не було порушень вимог статті 203 ЦК України, тому відсутні підстави для визнання договорів про надання траншу удаваними. Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 мотивований тим,що суть цього спору інша - із позовом до кредитора та позичальника звернувся поручитель, який забезпечує виконання позичальником умов спірних договорів про надання траншів. Поручитель вважає, що відповідачі підписали спірні договори , на вказаних у тексті договорів умовах, але ж виконували ці договори на інших умовах, які відрізняються від підписаного тексту договорів по суттєвому питанню - це валюта кредиту та валюта платежів за користування кредитом.Коли сторони договору укладають договір у одній редакції, а виконують інші умови договору, такий договір згідно ст. 235 ЦК України вважається удаваним правочином. У оскаржуваному рішенні суду цілком зрозуміло вказано, чому відсутні законні підстави для застосування строків позовної давності до вимог позивача оскільки дізналася, що відповідачі не виконували умови договорів, які передбачали надання кредитів, та сплату відсотків за користування кредитами у доларах США, що замість валютних кредитів, відповідачі виконували умови кредитних договорів у гривнях лише у березні 2017 року, коли знайомилася у Іллічівському районному суді міста Маріуполя із документами іншої справи за позовом ПАТ «ПроКредит Банк» до ФОБ ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спірними договорами про надання траншів. Із позовом про визнання спірних договорів про надання траншу удаваними правочинами, вона звернулася у квітні 2017 року, тобто своєчасно. Головним мотивом апеляційної скарги є незгода апелянта із висновками судово- економічної експертизи. Апелянт вважає, що експерт не надав конкретної відповіді на питання які були поставлені експерту.З цим не можна погодитись. Банк позовних вимог не визнав , та доказував що сторони договорів про надання траншів цілому виконали умови цих договорів. А саме, кредитор « ПроКредит Банк» на виконання договору про надання траншу № 8.9392/1184 від 30 травня 2007 року , зняв зі свого позичкового рахунку суму 30 000 доларів США та перерахував цю суму на міжбанківську валютну біржу, після чого еквівалент цієї суми у гривнях - 149 204, 79 грн. були зараховані на поточний рахунок позичальника ОСОБА_2 . Так само, на виконання договору про надання траншу № 801.40873\1184 від 13 серпня 2009 року, кредитор « ПроКредит Банк» зняв зі свого позичкового рахунку суму 24 000 доларів США та перерахував цю суму на міжбанківську валютну біржу, після чого еквівалент у гривнях - 194 322,24 грн. були зараховані на поточний рахунок позичальника ОСОБА_2 . Таким чином, відповідач «ПроКредит Банк» стверджує, що кредит надавався банком саме у доларах США, а обмін доларів на гривню відбувався згідно відповідних умов цих договорів про надання траншів. У спірних договорах передбачено, що способом видачі кредиту є продаж кредитних коштів на міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) та зарахування їх гривневого еквіваленту на поточним рахунок позичальника. Суд першої інстанції, ознайомившись із висновками експерта, зробив свій висновок про те, що відповідачем банком не було доведено факт надання кредитних коштів у доларах США за двома кредитними договорами, про надання траншів № 8.9392 /1184 від 30 травня 2007 року на суму 30 000 доларів США та № 801.40873/1184 від 13 серпня 2009 року на суму 24 000 доларів США, що підтверджує факт здійснення між відповідачами розрахунків у національній валюті, що не відповідає умовам кредитних договорів. Відповідач ОСОБА_2 визнав позов ОСОБА_1 у повному обсязі, про що надав заяву до суду, у який підтверджує, що він, дійсно, отримав кредитні кошти у гривнях, та сплачував у гривнях платежі за користування кредитом . Приймаючи до уваги вищевказані обставини, суд першої інстанції прийняв правомірне та обґрунтоване рішення, яким задовольнив вимоги ОСОБА_1 про визнання договору про надання траншу № 8.9392 \ 1184 від 30 травня 2007 року та договору про надання траншу № 801. 40873\1184 від 13 серпня 2009 року , які були укладені між ЗАТ « ПроКредит.Банк» та ФОП ОСОБА_2 удаваними правочинами. Просила залишити апеляційну скаргу без задоволення , а судове рішення без змін. В додаткових письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначила, що у момент видачі кредиту у неї не було підстав не довіряти відповідачам та вона була впевнена , що обидві сторони виконали умови підписаного нею і ними договору. Так само не дивлячись на деякі труднощі у ОСОБА_2 , вона була впевнена , що кредитні договори вже давно погашені , тому що їх термін закінчився ще в 2012 році та будь-яких претензій з сторони банку по виконанню договору на її адресу не надходило. ОСОБА_2 так само підтвердив , що він погасив кредити повністю. Кредити видавалися для підприємницьких потреб і ОСОБА_2 їх використовував на свій розсуд для ведення свого бізнесу, а вона не вникала в його бізнес. В кінці 2015 року вона була шокована коли банк залучив її до відповідальності за даними кредитами і тут вже не дивлячись на всі довірливі відносини вона була вимушена розбиратися в даному питанні сама та попросила банк та ОСОБА_2 надати всі документи по даним договорами повністю, в тому числі бухгалтерську документацію по видачі та погашенням кредиту. Коли вона стала знайомитися з документацією ,то побачила, що умови кредитних договорів не відповідають фактично виконуваним. А саме , за договором на суму 30 000 доларів США банк зняв зі свого рахунку і фактично видав ОСОБА_2 149 204, 79 грн., а повернув ОСОБА_2 банку 340 000 грн. , тобто тіло та проценти були погашені в гривнях. За другим кредитом банк замість 24 000 доларів зняв зі свого рахунку та видав ОСОБА_2 194 322, 24 грн. ОСОБА_2 повернув банку 264 000 грн. Тобто, також само погасив. Так вона дізналася про те , що банк і ОСОБА_2 виконали умови гривневого договору замість валютного. Для того щоб розібратися в платіжках та заборгованості їй необхідно було привести у відповідність реально виконувані умови з написаними умовами,які є неправдивими, тому вона звернулася до суду через те, що з неї вимагають повернути долари США , які фактично не видавалися, що є незаконним. У судовому засіданні апеляційного суду представник АТ «ПроКредит Банк» Линнік В.В. підтримала доводи апеляційної скарги . У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 ,відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення,а рішення суду залишити без змін . Заслухавши суддю-доповідача,пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги в частині визнання договір про надання траншу удаваними із визнанням між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 дійсних правовідносин, предметом яких були грошові кошти в національній валюті . Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону судове рішення не відповідає. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання договорів про надання траншів удаваними із визнанням між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 дійсних правовідносин,предметом яких були грошові кошти в національній валюті ,суд першої інстанції, посилаючись на ст.235 ЦК України , врахував висновок судово-економічної експертизи №288/289-19 від 26 червня 2019 року, проведеної судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, та виходив з того,що між відповідачами ПАТ «ПроКредит Банк» та ФОП ОСОБА_2 були укладені та письмово оформлені договори про надання траншів № 8.9392/1184 від 30 травня 2007 року на суму 30 000 доларів США та № 801.40873/1184 від 13 серпня 2009 року на суму 24 000 доларів США., але в дійсності між сторонами виникли правовідносини з надання та повернення кредитних коштів саме у національній валюті в сумах 150 000 грн. та 197 994 грн. відповідно, що підтверджено первинними бухгалтерськими документами, тому такі договори про надання траншів № 8.9392/1184 від 30 травня 2007 року на суму 30 000 доларів США та № 801.40873/1184 від 13 серпня 2009 року на суму 24 000 доларів США слід визнати удаваними із визнанням між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 дійсних правовідносин, предметом яких були грошові кошти в національній валюті: за договором про надання траншу № 8.9392/1184 від 30 травня 2007 року в сумі 150 000 грн. та за договором про надання траншу № 801.40873/1184 від 13 серпня 2009 року в сумі 197 994 грн. Однак, із вказаними висновками суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується, оскільки вони не відповідають обставинам справи, які судом було неповно з`ясовано, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог (п. п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається ,що 31 січня 2006 року між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПроКредитБанк», та ФОП ОСОБА_2 була укладена рамкова угода № 1184, згідно з пунктом 1.1. якої кредитор на положеннях та умовах цієї угоди, договорів про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорів про відкриття кредитної лінії та договорів про надання траншу відкриває клієнту кредитну лінію терміном на 120 місяців в розмірі та на умовах, передбачених статтею 2 даної Угоди. Згідно з пунктом 1.2. договору сторони домовилися, що загальна сума за договорами (угодами) у межах цієї Угоди не повинна перевищувати 150 000 доларів США. При цьому в пункті 1.3. договору закріплено, що окрім доларів США кредитні кошти можуть надаватися кредитором клієнту у гривні або євро (т.1 а.с.29). 30 травня 2007 року сторони підписали додаткову угоду, згідно з якою було збільшено ліміт суми кредитування до 200 000 доларів США (т.1 а.с.30). 13 серпня 2009 року сторонами було підписано договір № 1 про внесення змін до рамкової угоди, в якому сторони, зокрема, зазначили, що погашення грошових зобов`язань здійснюється у строк, порядку, черговості та розмірі, встановлених угодою та кредитними договорами, шляхом зарахування коштів на визначений кредитором рахунок (пункт 7.1). Відповідно до пункту 7.3 вказаного договору погашення кредиту та процентів здійснюється у валюті кредиту, а комісій, неустойки та інших платежів у національній валюті, якщо інше не визначено угодою чи кредитним договором (т.1 а.с.32). 30 травня 2007 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір про надання траншу № 8.9392/1184, відповідно до пункту 1.1. якого кредитор на підставі рамкової угоди № 1184 від 31 січня 2006 року та на положеннях і умовах цього Договору надає позичальнику грошові кошти в сумі 30 000 доларів США на строк користування 60 місяців із сплатою відсотків в розмірі 13,75 річних, виходячи з 360 календарних днів у році, а позичальник зобов`язується повернути наданий кредит і сплатити відсотки та комісії за кредитом у встановлений даним договором строк. Згідно з пунктом 2.6 кредит надається шляхом конвертації коштів на міжбанківському валютному ринку та зарахування гривневого еквіваленту коштів на рахунок позичальника № НОМЕР_1 в ЗАТ «ПроКредит Банк». Відповідно до пунктів 3.1 та 3.3.1 договору погашення кредиту та сплата відсотків за його користування здійснюються в порядку та строки відповідно до графіка повернення кредиту і сплати відсотків, наведеному у додатку № 1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною. Позичальник зобов`язується поповнити свій рахунок № НОМЕР_1 у ЗАТ «ПроКредит Банк» та уповноважує і доручає кредитору здійснювати з цього рахунку договірне списання коштів, що підлягають сплаті позичальником на користь кредитора за цим договором та графіком повернення кредиту та сплати відсотків, що є невід`ємною частиною цього договору (т.1 а.с.34). Додатком № 1 до договору траншу сторони оформили графік повернення кредиту та сплати відсотків, в якому розрахували суму та валюту кредиту 30 000 доларів США (т.1 а.с.37). 13 серпня 2009 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір № 1 про внесення змін до Договору про надання траншу, в якому також в пункті 2.7 було закріплено, що способом видачі кредиту є продаж кредитних коштів на міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) та зарахування їх гривневого еквіваленту на рахунок позичальника № НОМЕР_1 у ЗАТ «ПроКредит Банк» (т.1 а.с.38). 13 серпня 2009 року ЗАТ «ПроКредит Банк» та ФОП ОСОБА_2 підписали другий договір про надання траншу № 801.408887773/1184, за яким банк зобов`язався надати позичальнику кредит в сумі 24 000 доларів США на 36 місяців під 21 % річних. В пункті 2.7 договору передбачено, що способом видачі кредиту є продаж кредитних коштів на міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) та зарахування їх гривневого еквіваленту на рахунок позичальника № НОМЕР_1 у ЗАТ «ПроКредит Банк» (т.1 а.с.40). Пунктом 3 зазначеного договору передбачено, що позичальник уповноважує кредитора здійснити у день видачі кредиту продаж усієї суми кредиту на міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) за курсом кредитора та зарахувати гривневий еквівалент проданої валюти на рахунок позичальника. Повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється за пунктом 4 договору періодичними платежами, сума і строк сплати яких визначені графіком в черговості, встановленій рамковою угодою. Погашення усіх грошових зобов`язань позичальника за пунктом 5 цього договору здійснюється шляхом зарахування коштів на визначені кредитором рахунки у черговості, вказаній рамковою угодою (т.1 а.с.40). Також, сторони тричі узгоджували графік повернення кредиту та сплати процентів у доларах США, про що підписували відповідні договори про внесення змін та додатки (Додаток №1, Договір №1 про внесення змін до Договору траншу від 30 листопада 2009 року, Договір № 2 про внесення змін до Договору траншу від 29 березня 2012 року, Нова редакція графіку від 29.03.2012р.) (т.1 а.с.42-46). Укладаючи договори про надання траншу ФОП ОСОБА_2 окремо розписався під розділом «Гарантії і підтвердження», згідно якого засвідчив, що перед підписанням належно і у доступній формі ознайомився з усіма умовами договору про надання траншу, рамкової угоди,тарифами кредитора, їх повністю і однаково з кредитором розуміє, вважає справедливими, адекватними, розумними і жодних заперечень не має: договір про надання траншу і рамкова угода підписані позичальником добровільно, його волевиявлення є вільним, не під впливом помилки, тиску, чи тяжких обставин, відповідає його внутрішній волі, намірам безумовного і реального виконання взятих на себе зобов`язань ; особа, яка підписала договір наділена дійсними достатніми, діючими без обмежень повноваженнями, а також належно виконані усі дії, які згідно із нормативними документами необхідні для укладення договору та виконання зобов`язань за ними, перед укладенням договору про надання траншу, рамкової угоди, кредитор надав у письмовій формі та у повному обсязі передбачену чинним законодавством інформацію, яка необхідна чи має значення для укладення договорів, а також щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту. Протягом періоду з 08 жовтня 2009 року по 25 червня 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 періодично зверталися до АТ «ПроКредит Банк» із письмовими заявами, якими повідомляли про тимчасові проблеми у бізнесі та просили надати відстрочку у погашенні кредиту. Згідно з висновком судово-економічної експертизи №288/289-19 від 26 червня 2019 року, проведеної судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, в об`ємі наданих на дослідження документів, експерт документально об`єктивно, на підставі санкціонованих первинних документів не встановив здійснення ЗАТ «ПроКредит Банк» по договору про надання траншу 8.9392/1184 від 30.05.2007 року операцій: - по перерахуванню кредитних коштів 30 000 доларів США з позичкового рахунку на поточний валютний рахунок позичальника; - по продажу (конвертації) кредитних коштів у сумі 30 000 доларів США на Міжбанківському валютному ринку України; - по перерахуванню коштів, отриманих від конвертації 30 000 доларів США на міжбанківському валютному ринку України, на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 в ЗАТ «ПроКредит Банк», а також на підставі санкціонованих первинних документів відображення даних операцій у регістрах бухгалтерського обліку банку. Також, по договору про надання траншу № 801.40873/1184 від 13.08.2009 року в об`ємі наданих на дослідження документів, експерт документально об`єктивно, на підставі санкціонованих первинних документів встановив, що не підтверджується здійснення ЗАТ «ПроКредит Банк» операцій: - по перерахуванню кредитних коштів 24 000 доларів США з позичкового рахунку на поточний валютний рахунок позичальника; - по продажу (конвертації) кредитних коштів у сумі 24 000 доларів США на міжбанківському валютному ринку України; - по перерахуванню коштів, отриманих від продажу 24 000 доларів США на міжбанківському валютному ринку України, на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 в ЗАТ «ПроКредит Банк», а також на підставі санкціонованих первинних документів відображення даних операцій у регістрах бухгалтерського обліку Банку. Відповідно до норм ст. ст. 3, 6, 11, 525, 627, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Нормою ст.235 ЦК України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Частиною 1 ст. 202 ЦК України, визначено, що правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог про визнання договорів про надання траншів № 8.9392 /1184 від 30 травня 2007 року на суму 30 000 доларів США та № 801.40873/1184 від 13 серпня 2009 року на суму 24 000 доларів США удаваним правочином, посилається на те,що кредитні кошти надавалися банком не в доларах США,як передбачено умовами договорів ,а в національній валюті гривні. Вважає очевидним той факт,що відповідачі виконували гривневі,а не валютні кредитні договори,а тому коли сторони договору уклали договір в одній редакції,а виконують інші умови договору,такий договір згідно ст. 235 ЦК України вважається удаваним. Проте,як вбачається з матеріалів справи, 30 травня 2007 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір про надання траншу № 8.9392/1184, відповідно до пункту 1.1. якого кредитор на підставі рамкової угоди № 1184 від 31 січня 2006 року та на положеннях і умовах цього Договору надає позичальнику грошові кошти в сумі 30 000 доларів США на строк користування 60 місяців із сплатою відсотків в розмірі 13,75 річних, виходячи з 360 календарних днів у році, а позичальник зобов`язується повернути наданий кредит і сплатити відсотки та комісії за кредитом у встановлений даним договором строк.Згідно з пунктом 2.6 кредит надається шляхом конвертації коштів на міжбанківському валютному ринку та зарахування гривневого еквіваленту коштів на рахунок позичальника № НОМЕР_1 в ЗАТ «ПроКредит Банк». Відповідно до пунктів 3.1 та 3.3.1 договору погашення кредиту та сплата відсотків за його користування здійснюються в порядку та строки відповідно до графіка повернення кредиту і сплати відсотків, наведеному у додатку № 1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною. Позичальник зобов`язується поповнити свій рахунок № НОМЕР_1 у ЗАТ «ПроКредит Банк» та уповноважує і доручає кредитору здійснювати з цього рахунку договірне списання коштів, що підлягають сплаті позичальником на користь кредитора за цим договором та графіком повернення кредиту та сплати відсотків, що є невід`ємною частиною цього договору (т.1 а.с.34). Додатком № 1 до договору траншу сторони оформили графік повернення кредиту та сплати відсотків, в якому розрахували суму та валюту кредиту 30 000 доларів США. 13 серпня 2009 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір № 1 про внесення змін до Договору про надання траншу, в якому також в пункті 2.7 було закріплено, що способом видачі кредиту є продаж кредитних коштів на міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) та зарахування їх гривневого еквіваленту на рахунок позичальника № НОМЕР_1 у ЗАТ «ПроКредит Банк».13 серпня 2009 року ЗАТ «ПроКредит Банк» та ФОП ОСОБА_2 підписали другий договір про надання траншу № 801.408887773/1184, за яким банк зобов`язався надати позичальнику кредит в сумі 24 000 доларів США на 36 місяців під 21 % річних.В пункті 2.7 договору передбачено, що способом видачі кредиту є продаж кредитних коштів на міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) та зарахування їх гривневого еквіваленту на рахунок позичальника № НОМЕР_1 у ЗАТ «ПроКредит Банк» (т.1 а.с.40).Пунктом 3 зазначеного договору передбачено, що позичальник уповноважує кредитора здійснити у день видачі кредиту продаж усієї суми кредиту на міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) за курсом кредитора та зарахувати гривневий еквівалент проданої валюти на рахунок позичальника.Повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється за пунктом 4 договору періодичними платежами, сума і строк сплати яких визначені графіком в черговості, встановленій рамковою угодою.Погашення усіх грошових зобов`язань позичальника за пунктом 5 цього договору здійснюється шляхом зарахування коштів на визначені кредитором рахунки у черговості, вказаній рамковою угодою . Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Під час укладання договорів про надання траншу ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка є поручителем за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_2 , були ознайомлені з умовами кредитування та не заперечували проти них. Зазначені правочини ,укладено сторонами у відповідності зі ст.1055 ЦК України, в письмовій формі за волевиявленням обох сторін, кожна із сторін розуміла мету укладення договору, та підписала його, протягом тривалого часу договір виконувався, а тому він вважається укладеним з моменту його підписання. При цьому, всі умови договорів викладені сторонами договорів, з якими вони погодились, підписавши договори без якихось зауважень чи розбіжностей. Окрім того, на момент укладення спірних договорів обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення відповідало їхній внутрішній волі, було вільним, що підтверджується власноручними підписами учасників правочину та печаткою фінансової установи, вважати, що сторони вказаних договорів, мали на меті укласти інший договір, і навмисно намагалися його приховати, з матеріалів справи не вбачається. З досліджених матеріалів справи вбачається,що поставлені на вирішення експерту питання , визначені умовами договору про надання траншу № 8.9392/1184 від 30 травня 2007 року та договору про надання траншу № 801.40873/1184 від 13 серпня 2009 року. З висновку експерта № 288/289-19 від 26 червня 2019 року вбачається ,по першому питанню : чи підтверджують документально (санкціонованими первинними документами здійснення ЗАТ « ПроКредит Банк» по договору траншу № 8.9392/1184 від 30 травня 2007 року операції : - по перерахуванню кредитних коштів 30 000 доларів США з позичкового рахунку на поточний валютний рахунок позичальника;- по продажу (конвертації) кредитних коштів у сумі 30 000 доларів США на Міжбанківському валютному ринку України; - по перерахуванню коштів, отриманих від конвертації 30 000 доларів США на Міжбанківському валютному ринку України, на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 в ЗАТ «ПроКредит Банк»,чи відображені дані операції,та на підставі яких документів,у регістрах бухгалтерського обліку банку, - експерт зазначає, що документально об`єктивно, на підставі санкціонованих первинних документів експерту не надається за можливе встановити здійснення ЗАТ «ПроКредит Банк» по договору про надання траншу №8.9392/1184 від 30 травня 2007 року операцій по перерахуванню кредитних коштів в сумі 30 000 доларів США з позичкового рахунку на поточний рахунок (поточний валютний рахунок) позичальника продажу (конвертації) кредитних коштів в сумі 30 000 доларів США на Міжбанківському валютному ринку України та по перерахуванню коштів отриманих від конвертації 30 000 доларів США на Міжбанківському валютному ринку України на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 в ЗАТ «ПроКредит Банк», а також на підставі санкціонованих первинних документів, відображення даних операцій у регістрах бухгалтерського обліку Банку. По другому питанню : чи підтверджується документально (санкціонованими первинними документами здійснення ЗАТ «ПроКредит Банк» по договору про надання траншу № 801.4083/1184 від 18 серпня 2009 року операції : - по перерахуванню кредитних коштів 24 000 доларів США з позичкового рахунку на поточний валютний рахунок позичальника; - по продажу (конвертації) кредитних коштів у сумі 24 000 доларів США на Міжбанківському валютному ринку України; - по перерахуванню коштів, отриманих від конвертації 24 000 доларів США на Міжбанківському валютному ринку України, на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 в ЗАТ «ПроКредит Банк»,чи відображені дані операції,та на підставі яких документів,у регістрах бухгалтерського обліку банку , - експерт вказує на те, що в об`ємі наданих на дослідження документів документально об`єктивно, на підставі санкціонованих первинних документів, не підтверджується здійснення ЗАТ «ПроКредит Банк» по договору про надання траншу № 801.4083/1184 від 13 серпня 2009 року операцій по перерахуванню кредитних коштів в сумі 24 000 доларів США з позичкового рахунку на поточний рахунок (поточний валютний рахунок) позичальника, продажу ( конвертації) кредитних коштів в сумі 24 000 доларі США на Міжбанківському валютному ринку України та по перерахуванню коштів, отриманих від конвертації 24 000 доларів США. на Міжбанківському валютному ринку України, на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 в ЗАТ «ПроКредит Банк», а також на підставі санкціонованих первинних документів, відображення даних операцій, у регістрах бухгалтерського обліку банку. Проте ,експертом не зазначено ,з яких причин неможливо надати відповіді на поставлені питання. Тобто,матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог. У даній справі правочин, який укладено між банком та ФОП ОСОБА_2 , та правочин, який на думку позивача вчинено для приховання реального правочину де предметом були грошові кошти в національній валюті , є одним видом правочину кредитним договором , а тому , в даному випадку не підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли між ПАТ « ПроКредит Банк» та ФОП ОСОБА_2 , положення статті 235 ЦК України. Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладання правочину, що за його думкою є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети ніж приховати інший правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином. Жодних належних і допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що під договорами про надання траншу , сторони приховали інший правочин , позивачем суду не надано. Надані позивачем документи на підтвердження його обгрунтувань позову, не підтверджують факту укладення іншого договору , а наявні в матеріалах справи договори про надання траншу , не містять жодних вказівок на інший договір, та висновок експерта ,як доказ, не має правового значення в розумінні ст.235 ЦК України ,оскільки конвертація кредитних коштів та зарахування гривневого еквіваленту коштів на рахунок позивальника була передбачена умовами договорів . Як вбачається з матеріалів справи на момент укладення договорів про надання траншів сторонами було повністю додержані вимоги, які в силу ст. 203 ЦК України є необхідними для чинності правочину, а позивачем не надано доказів, що обидві сторони, укладаючи оспорювані договри траншів , бажали приховати інший договір , а тому підстави для задоволення позову у відповідності до вимог ст. 235 ЦК України відсутні. Виходячи із викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню, з вище зазначених підстав. Доводи апеляційної скарги з цього приводу є слушними . Що стосується доводів апеляційної скарги щодо строків позовної давності, які за твердженням банку спливли на момент звернення ОСОБА_1 до суду із позовом, суд зазначає наступне. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Разом з тим, частиною першою статті 261 ЦК України визначено, що за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Як роз`яснено у пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову у позові з цих підстав, якщо про застосування строку позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Таким чином, вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні позову,апеляційний суд виходить з того, що з урахуванням обставин, встановлених судом, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити саме у зв`язку з недоведеністю вимог . За таких обставин, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до вимог п.3 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення в частині визнання удаваним правочином договору про надання траншу № 8.9392/1184, укладеного 30 травня 2007 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ФОП ОСОБА_2 (зі змінами до цього договору від 13 серпня 2009 року та від 29 березня2012 року) ; про визнання, що 30 травня 2007 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір про надання траншу №8.9392/1184 (зі змінами до цього договору від 13 серпня 2009 року та від 29 березня 2012 року) предметом якого були грошові кошти в національній валюті гривні в сумі 150 000 грн.;про визнання удаваним правочином договору про надання траншу № 801.40873/1184, укладеного 13 серпня 2009 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ФОП ОСОБА_2 (зі змінами до цього договору від 30 листопада 2009 року та від 29 березня 2012 року) ; про визнання, що 13 серпня 2009 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір про надання траншу № 801.40873/1184 (зі змінами до цього договору від 30 листопада 2009 року та від 29 березня 2012 року) предметом якого були грошові кошти в національній валюті гривні в сумі 197 994 грн. та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині про відмову у задоволенні позову. Згідно ч. 1, п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача;2) у разі відмови в позові - на позивача. Оскільки рішення суду першої інстанції скасовано,то суд апеляційної інстанції не вбачає нового розподілу судових витрат,понесених у зв*язку з розглядом справи у суді першої інстанції ,натомість судові витрати,понесені банком , у зв*язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 960 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» задовольнити . Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 листопада 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання удаваним правочином договору про надання траншу № 8.9392/1184, укладеного 30 травня 2007 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ФОП ОСОБА_2 (зі змінами до цього договору від 13 серпня 2009 року та від 29 березня2012 року) ; про визнання , що 30 травня 2007 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір про надання траншу №8.9392/1184 (зі змінами до цього договору від 13 серпня 2009 року та від 29 березня 2012 року) предметом якого були грошові кошти в національній валюті гривні в сумі 150 000 грн.; про визнання удаваним правочином договору про надання траншу № 801.40873/1184, укладеного 13 серпня 2009 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ФОП ОСОБА_2 (зі змінами до цього договору від 30 листопада 2009 року та від 29 березня 2012 року) ; про визнання, що 13 серпня 2009 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір про надання траншу № 801.40873/1184 (зі змінами до цього договору від 30 листопада 2009 року та від 29 березня 2012 року) предметом якого були грошові кошти в національній валюті гривні в сумі 197 994 грн.;в частині стягнення судових витрат скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства « ПроКредит Банк», ОСОБА_2 про визнання удаваним правочином договору про надання траншу № 8.9392/1184, укладеного 30 травня 2007 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ФОП ОСОБА_2 (зі змінами до цього договору від 13 серпня 2009 року та від 29 березня2012 року) ; про визнання, що 30 травня 2007 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір про надання траншу №8.9392/1184 (зі змінами до цього договору від 13 серпня 2009 року та від 29 березня 2012 року) предметом якого були грошові кошти в національній валюті гривні в сумі 150 000 грн.;про визнання удаваним правочином договору про надання траншу № 801.40873/1184, укладеного 13 серпня 2009 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ФОП ОСОБА_2 (зі змінами до цього договору від 30 листопада 2009 року та від 29 березня 2012 року) ; про визнання, що 13 серпня 2009 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір про надання траншу № 801.40873/1184 (зі змінами до цього договору від 30 листопада 2009 року та від 29 березня 2012 року) предметом якого були грошові кошти в національній валюті гривні в сумі 197 994 грн. відмовити . Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у місті Маріуполі Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (03115, м. Київ, проспект Перемоги, 17-А, ЄДРПОУ 21677333) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят ) грн. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складений 26 лютого 2020 року. Судді: