Постанова 4807 № 319/1321/19

Дата документу 27.02.2020 Справа № 319/1321/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 319/1321/19 Головуючий у 1-й інстанції: Мальований В.О. Провадження №22-ц/807/890/20 Суддя-доповідач Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 лютого 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 10 грудня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 15 січня 2008 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 9500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банком виконані зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, а відповідач станом на 31 серпня 2019 року має заборгованість за кредитним договором 166 720,46 грн., з яких: 8 656,16 грн. - заборгованість за кредитом; 157 964,30 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 100,00 грн. заборгованість за пенею та комісією. Позивач вказав, що законодавством не передбачено вимоги від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а тому кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми за кредитом. У зв`язку з чим заборгованість до стягнення становить 127 131,00 грн., з яких: 8 656,16 грн. коп. - заборгованість за кредитом; 118 474,84 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом. Із урахуванням зазначеного, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором від 15 січня 2008 року у розмірі 127 131,00 грн. Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 10 грудня 2019 року позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором станом на 31 серпня 2019 року в розмірі 8 656,16 грн., де 8 656,16 сума заборгованості за тілом кредиту та 130, 80 грн. судового збору, а всього 8 786,96 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції стягнувши заборгованість за тілом кредиту лише в сумі 8 656, 16 грн. зазначив, що підстав для задоволення позову у повному обсязі не має, оскільки сторони не обумовили у письмовому вигляді всі істотні умови договору, однак зазначені висновки не відповідають обстьавинам справи. а саме матеріали справи містять довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду, яка особисто підписана відповідачем і в якій визначені істотні умови укладеного договору. В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2019 року це 192 100 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік» з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1921 грн. (1921 грн. х 100 = 192 100 грн.)), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, а саме в частині відмови у стягнення відсотків за користування кредитом, заборгованості за пенею та комісією, а також штрафів, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Рішення суду першої інстанції переглядається апеляційним судом в частині відмовлених позовних вимог. В іншій частині судове рішення не переглядається відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України, оскільки не є предметом апеляційного оскарження. Судом встановлено, що 15 січня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б\н, відповідно до якого позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 9 500 грн. Посилаючись на те, що у заяві позичальника від 15 січня 2008 року процентна ставка, а також інші істотні умови договору не визначені, а також враховуючи висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 14-131 цс від 03 липня 2019 року, суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача частково, стягнувши заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8 656. 16 грн. З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного. Відповідач ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 15 січня 2008 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 9 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. При цьому відповідачка підписала не лише заяву від 15 січня 2008 року, а і довідку про умови кредитування (а.с. 10), в якій визначені суттєві умови кредитного договору, як то відсоткова ставка за кредитом, встановлення порядку погашення кредиту щомісячними платежами, розмір пені та інше. Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики. На підставі ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Частиною 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Згідно зі ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення. Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. На підставі ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів. Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Так, Банком зобов`язання за договором виконані в повному обсязі, а відповідач станом на 31 серпня 2019 року має заборгованість за кредитним договором 127 131,00 грн., з яких: 8 656,16 грн. - заборгованість за кредитом; 118 474,84 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом. Відповідачкою під час судового розгляду не спростовано факту отримання грошових коштів від банку. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в результаті порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору б\н від 15 січня 2008 року, у відповідачки виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 31 серпня 2019 року складає 127 131,00 грн. Визначаючи розмір заборгованості, який підлягає стягненню, колегія суддів виходить з настуного. З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідачки процентів за користування кредитними коштами з 23 січня 2008 року по 31 серпня 2019 року. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, та зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У даній справі, як встановлено з довідки, яка була надана Банком апеляційному суду та яка може бути прийнята апеляційним судом до уваги у цій справі як доказ, передбачений ч. 3 ст. 367 ЦПК України, на виконання вимог ч. 5 ст. 12 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі вбачається, що за кредитним договором б\н від 15 січня 2008 року отримала три кредитні картки 23 січня 2008 року № 4149605359785490 терміном дії до 06/15, 09 листопада 2012 року № 4149437810424240 терміном дії до 06/16, 12 грудня 2012 року № 5457082202052770 терміном дії до 08/16 (а.с. 75). Отже, строк дії кредитного договору б/н від 15 січня 2008 року, який відповідає строку дії картки відповідача до кінця серпня 2016 року. Відтак, право на нарахування відсотків за користування кредитними коштами припинилось з 01 вересня 2016 року. Таким чином, стягненню з відповідачки підлягають відсотки за користування кредитними коштами, які були нараховані та несплачені нею за період з січня 2008 року по 31 серпня 2016 року . Нарахування Банком відповідачці за вищезазначеним договором відсотків, після закінчення строку дії договору з 01 вересня2016 року по 31 серпня 2019 року (в межах заявлених у цій справі позовних вимог) є безпідставним, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18), який мають враховувати загальні суди в силу вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України. Оскільки, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, пені та комісії за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Банк у цій справі будь-яких позовних вимог в порядку ст. 625 ЦК не заявляв. Як встановлено із розрахунку, наданого апеляційному суду в додаткових поясненнях Банку (а.с.72-73 ), станом на закінчення дії договору 31 серпня 2016 року заборгованість відповідачки за тілом кредиту складала 8 656 грн. 16 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом 11 638 грн. 03 коп. У зв`язку з наведеним з відповідачки підлягає стягненню 11 638 грн. 03 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом. В суді першої інстанції відповідачка про застосування строку позовної давності до позовних вимог не заявляла. За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». Аргументи апеляційної скарги частково є виправданими. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 306, 65 грн. за подання позовної заяви, 459,00 грн за подання апеляційної скарги, а всього 765, 65 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 10 грудня 2019 року у цій справі в частині відмовлених позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом, судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за процентами за користування кредитом за кредитним договором б/н від 15 січня 2008 року в розмірі 11 638 грн. 03 коп. В іншій частині рішення суду не переглядається. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 306, 65 грн за подання позовної заяви та у розмірі 459, 00 грн. за подання апеляційної скарги, а всього 765, 65 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 27 лютого 2020 року. Головуючий суддя - доповідачСуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.