Постанова 4807 № 330/1561/19

Дата документу 17.01.2020 Справа № 330/1561/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 330/1561/19 Головуючий у 1-й інстанції: Куценко О.О. Провадження №22-ц/807/246/20 Суддя-доповідач Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на заочне рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 01 жовтня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачка звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 09.08.2011 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банком виконані зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, а відповідач станом на 31.05.2019 року має заборгованість за кредитним договором - 87967,15 грн., з яких: 3334,79 грн. - заборгованість за кредитом у розмірі 87967.15 грн з яких: 77176,66 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2790,60 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 4165,10 грн. - штраф (процентна складова). Заочним рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 01 жовтня 2019 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 09.08.2011 року у розмірі 3334,79 грн., що складається із заборгованості за кредитом, а також судовий збір у розмірі 1921,00 грн.. В задоволенні решти позовних вимог, відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині незадоволених позовних вимог у стягненні заборгованості за процентами за користування кредитом, заборгованості за пенею та комісією, а також штрафів та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції належним чином не перевірив доводів позивача, які мають значення для правильного вирішення справи, не надано належної оцінки наявним у справі доказам. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку та зазначив в рівшенні про те, що відсутні підстави для стягнення з відповідача відсотків та штрафних санкцій по кредиту, оскільки сторони не обумовили у письмовому вигляді всі фістотні умови договору, однак зазначені виснови не відповідають обставинам справи, а саме матеріали справи містять довідку про умови кредитування з використаням кредитки « Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка особисто підписана відповідачем і в якій визначені умови укладеного кредитного договорую. В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2019 року це 192 100 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік» з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1921 грн. (1921 грн. Х 100 = 192 100 грн.)), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, а саме в частині відмови у стягнення відсотків за користування кредитом, заборгованості за пенею та комісією, а також штрафів, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що 09.08.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б\н, відповідно до якого позичальник отримала кредит у вигляді встановленрого кредитного ліміту в розмірі 4000.00 грн. Посилваючись на те, що в заяві позичальника від 09.08.2011 року процентна ставка, а також інші істотні умови договору не визначні, а також враховуючи висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 14-131 цс від 03 липня 2019 року, суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача частково, стягнувши заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3334.79 грн. З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного. Відповідач ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 09.08.2011 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. При цьому відповідач підписала не лише заяву від 09.08.2011 року, а і довідку про умови кредитування (а.с. 11) в якій визначені суттєві умови кредитного договору, як то відсоткова ставка за кредитом, встановлення порядку погашення кредиту щомісячними платежами, розмір пені та інше. Відповідачем не заперечувався факт підписання вказаної Заяви та Довідки. Не спростовано відповідачем і факту ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг. Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики. На підставі ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Частиною 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Згідно зі ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення. Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. На підставі ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів. Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Статтею 546 ЦК України визначені види забезпечення виконання зобов`язання, зокрема, за частиною першою вказаною статті виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Так, Банком зобов`язання за договором виконані в повному обсязі, а відповідач станом на 31.05.2019 року має заборгованість за кредитним договором - 87967,15 грн., з яких: 3334,79 грн. - заборгованість за кредитом; 77176,66 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2790,60 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 4165,10 грн. - штраф (процентна складова). Позивач до позовної заяви надав розгорнутий розрахунок заборгованості за договором ( а.с. 8-9), з якого вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 з моменту укладення договору систематично ( не кожен місяць) погашала заборгованість за кредитним договором. Факт отримання грошових коштів відповідачкою не спрстовано. Визначаючи розмір заборгованості, який підлягає стягненню, колегія суддів виходить з наступного. З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідачки процентів за користування кредитними коштами, пені, комісії та штрафів за період з 09.08.2011 року по 31.05.2019 року. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, та зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У даній справі, як встановлено з довідки (а.с. 100), яка була надана Банком апеляційному суду, та яка може бути прийнята апеляційним судом до уваги у цій справі як доказ, передбачений ч. 3 ст. 367 ЦПК України, на виконання вимог ч. 5 ст. 12 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі, строк дії кредитного договору б/н від 09.08.2011 року, який відповідає строку дії картки відповідача - до 04/15. Відтак, право на нарахування відсотків за користування кредитними коштами та пені припинилось з 01 травня 2015 року. Щодо позовних вимог про стягнення пені слід зазначити наступне. У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що право кредитодавця нараховувати обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року в справі № 640/7146/16-ц. Довідкою про умови кредитування передбачено право кредитодавця нараховувати пеню за несвоєчасне погашення боргу, а також комісію за зняття кредитних та особистий коштів. Однак, з розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 09.08.2011 року вбачається, що нарахована сума комісії та пені у розмірі 2790,60 грн. є фактично пенею за несвоєчасне погашення боргу (а.с.8-9). Оскільки, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, пені та комісії за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Банк у цій справі будь-яких позовних вимог в порядку ст. 625 ЦК не заявляв. Таким чином, стягненню з відповідача підлягають відсотки за користування кредитними коштами та пеня, які були нараховані та несплачені ним за період з серпня 2011 року по 30.04.2015 року. Як встановлено із розрахунку, наданого апеляційному суду в додаткових поясненнях Банку (а.с. 97-98), станом на закінчення дії договору 30.04.2015 року заборгованість відповідачки по процентам за користування кредитом становить - 3737,74 грн., заборгованість за пенею становить 517,99 грн., штрафи - 879,53 грн. Враховуючи, що відповідно до ст.549 ЦК штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення. У зв`язку із зазначеним суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафів. В зв`язку з наведеним з відповідачки підлягає стягненню заборгованістьпо процентам за користування кредитом в розмірі 3737,74 грн., заборгованість за пенею в розмірі 517,99 грн., а всього 4255.73 грн. Позовні вимог про стягнення процентів за користування кредитом та пені за період з 01 травня 2015 року по 31.05.2019 року задоволенню не підлягають у зв`язку з їх необгрунтованістю, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом та пені припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення абоухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та апеляційної скарги з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 72.82 грн за подання позовної заяви, 139.40 грн. за подання апеляційної скарги, а всього 212.22 грн. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, ,381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 01 жовтня 2019 року у цій справі в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості за пенею , а також штрафів, судового збору скасувати та прийняти в цій частині нове рішення наступного змісту. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором б\н від 09 серпня 2011 року про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості за пенею , штрафів задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 3737,74 грн., заборгованість за пенею в розмірі 517,99 грн. В частині стягнення штрафів - відмовити. В іншій частині судове рішення не переглядалось. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 72.82 грн за подання позовної заяви та у розмірі 139.40 грн за подання апеляційної скарги, а всього 212.22 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 17 січня 2020 року. Головуючий суддя - доповідачСуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.