Постанова 4803 № 210/6002/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2883/20 Справа № 210/6002/18 Суддя у 1-й інстанції - Ступак С. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Барильської А.П. суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П. секретар судового засідання - Голуб О.О. сторони: позивач: ОСОБА_1 , відповідачі - Публічне акціонере товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо - збагачувальний комбінат», Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року, яке ухвалене суддею Ступаком С.В. в м. Кривому Розі та повне судове рішення складено 25 листопада 2019 року,- ВСТАНОВИВ : В жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (надалі ПАТ «АМКР»), Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо - збагачувальний комбінат» (надалі ПрАТ «ПівнГЗК»), Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок професійного захворювання. В обґрунтування позову зазначила, що чоловік позивача ОСОБА_3 працював на підприємствах відповідача протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів, внаслідок чого отримав професійне захворювання. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, довідкою комунальної установи «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради Серії АА № 0000014 від 19 червня 2013 року встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_3 з професійним захворюванням на пиловий бронхіт І ст., яке виникло внаслідок тривалої праці в умовах впливу шкідливих факторів на підприємствах відповідачів. Вважає, що внаслідок смерті чоловіка їй завдано моральної шкоди, оскільки вона втратила рідну їй людину з яким прожила у шлюбі 30 років, його втрата призвела до того, що позивач перебуває у напруженому психічному стані, думки про його смерть не залишають її до теперішнього часу. Смерть чоловіка змусила її змінити свій звичайний ритм життя, заробляти самостійно кошти на життя, самостійно облаштовувати побут. Тому, просила суд стягнути з відповідачів на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка внаслідок професійного захворювання: з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - 85 000 грн., з ПрАТ «ПівнГЗК» - 127 000 грн. та з ПАТ «Кривбасзалізрудком» -254 000 грн. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка внаслідок професійного захворювання 30 000 грн. без урахування податку на доходи фізичних осіб. Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка внаслідок професійного захворювання 65 000 грн. без урахування податку на доходи фізичних осіб. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка внаслідок професійного захворювання 110 000 грн. без урахування податку на доходи фізичних осіб. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн. Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судовий збір в розмірі 1100 грн. В задоволенні іншої частини позову - відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача просить змінити рішення суду в частині розміру стягнутої судом моральної шкоди, задовольнивши позовні вимоги з урахуванням принципів розумності та справедливості. На думку представника позивача суд першої інстанції не врахував, що смерть чоловіка з яким позивач прожила у шлюбі 30 років є для неї незворотною втратою, яка не підлягає відновленню, та яка завдає позивачу тривалих глибоких моральних страждань, оскільки позивач до теперішнього часу перебуває у напруженому стані, адже смерть чоловіка змусила позивача корінним чином змінити свій звичайний уклад життя. Після смерті чоловіка позивач була змушена самостійно заробляти собі на життя, самостійно облаштовувати свій побут тощо, оскільки пенсія чоловіка та його страхове відшкодування, яке він отримував у зв`язку з професійним захворюванням були основним джерелом доходу їх сім`ї. В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, так як судом першої інстанції не враховано, що чоловік позивача ніколи не перебував у трудових відносинах з ПАТ «Кривбасзалізрудком», оскільки останній працював у структурних підрозділах ВО «Кривбасруда», які ліквідовані без правонаступника, а ПАТ «Кривбасзалізрудком» не є правонаступником частини ВО «Кривбасруда», до якої відійшли ліквідовані структурні підрозділи. ПАТ «Кривбасзалізрудком» вважає, що відшкодування моральної шкоди позивачу повинно бути здійснено за рахунок органу соціального страхування, оскільки ПАТ «Кривбасзалізрудком» не є правонаступником частини ВО «Кривбасруда», до якої відійшли ліквідовані структурні підрозділи, на яких працював чоловік позивача. Звертає увагу суду на те, що стягнення з ПАТ «Кривбасзалізрудком» моральної шкоди фактично є втручанням держави у мирне володіння майном юридичної особи, оскільки з підприємства стягуються грошові кошти, які є його власністю, і таке стягнення не можна назвати правомірним. У відзиві на апеляційну скаргу представника позивача ПАТ «Кривбасзалізрудком» зазначає про те, що вона є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, тому просить залишити її без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , які кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, проти апеляційної скарги ПАТ «Кривбасзалізрудком» заперечували, представника ПАТ «Кривбасзалізрудком» - Ратушну О.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, проти апеляційної скарги представника позивача заперечувала, представника ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - Ботвінка О.А., який проти апеляційної скарги представника позивача, поданої в інтересах позивача ОСОБА_1 , заперечував, стосовно апеляційної скарги ПАТ «Кривбасзалізрудком» покладався на розсуд суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, відзиву ПАТ «Кривбасзалізрудком» на апеляційну скаргу представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим Тернівським районним відділом реєстрації актів цивільного стану м. Кривого Рогу Дніпропетровській області від 25 січня 1978 року (том № 1 а.с. 12). ОСОБА_3 з 23 вересня 1963 року по 13 квітня 1964 року працював машиністом, з 08 вересня 1964 року по 10 жовтня 1964 року - помічником гірничого майстра Північного ГЗК; з 08 грудня 1967 року по 23 травня 1968 року - підземним помічником бурильника РУ ім. Ілліча, правонаступником якого є «Криворізький залізорудний комбінат», з 10 лютого 1969 року по 03 серпня 1969 року - помічником машиніста екскаватора Первомайського рудника Північного ГЗК; з 23 грудня 1969 року по 15 жовтня 1970 року - помічником підземного бурильника, шахти «Північна» РУ ім. Ілліча, правонаступником якого є ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат»; з 17 листопада 1971 року по 10 березня 1976 року - слюсарем з ремонту обладнання, помічником машиніста екскаватора, начальником зміни, гірничим майстром, машиністом екскаватора Ново - Криворізький ГЗК, правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»; з 11 серпня 1976 року по 04 січня 1982 року - машиністом екскаватора, начальником дільниці Північного ГЗК; з 06 січня 1982 року по 31 грудня 1987 року - гірничим майстром шахти «Об`єднана» Першотравнева рудоуправління ВО Кривбасруда, правонаступником якого є ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат»; з 01 січня 1988 року по 18 липня 1994 року - підземним гірничим майстром тресту «Кривбасшахтобуд», гірничим майстром шахти «Першотравнева», правонаступником яких є ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат». (том № 1 а.с. 8 - 11) Відповідно до п. 15 Акту розслідування професійного захворювання від 14 квітня 1992 року, причиною професійного захворювання ОСОБА_3 є робота в шкідливих умовах праці протягом 22 років 3 місяців, а саме запиленості повітря робочої зони, рівень якої перевищував граничну допустиму концентрації (том № 1 а.с. 4-6). ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Тернівським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області (том № а.с.3). Відповідно до довідки комунальної установи «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, Серії АА № 0000014 від 19 червня 2013 року встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_3 з професійним захворюванням на пиловий бронхіт І ст., яке виникло внаслідок тривалої праці в умовах впливу шкідливих факторів ( том № 1 а.с. 7). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ПрАТ «Північний гірничо - збагачувальний комбінат» та ПАТ «Кривбасзалізрудком» про стягнення моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок професійного захворювання, суд першої інстанції вірно встановив, що відповідно до ст.ст. 1167, 1168 ЦК України, позивач має право, передбачене ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю чоловіка внаслідок отриманого ним професійного захворювання з відповідачів. Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, також погоджується із визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Частинами 3 та 4 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. Відповідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві. Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Отже, право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненого професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання і причинного зв`язку між смертю і професійним захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім`ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і вона має право на її відшкодування на підставі ч. 2 ст. 1168 ЦК України, яка передбачає відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи членам її сім`ї. Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати) визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Як вбачається з матеріалів справи, Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 14 квітня 1992 року, довідкою посмертного огляду по встановленню причинного зв`язку між смертю та профзахворюванням від 16 червня 2013 року, встановлено, що професійне захворювання виникло внаслідок тривалої праці в умовах впливу шкідливих факторів на підприємствах відповідачів, що потягло за собою в подальшому смерть ОСОБА_3 , що передбачає право членів сім`ї померлого на відшкодування їм моральної шкоди. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що втрата чоловіка завдає позивачу фізичного болю та душевних страждань, яка виникла з вини відповідачів, якими не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги ПАТ «Кривбасзалізрудком» про те, що відшкодування моральної шкоди позивачу повинно бути здійснено за рахунок органу соціального страхування, оскільки ПАТ «Кривбасзалізрудком» не є правонаступником частини ВО «Кривбасруда» до якої відійшли ліквідовані структурні підрозділи, на яких працював чоловік позивача, з огляду на наступне. Судом встановлено, що з 1975 року до 01 жовтня 1989 року до ДВО « Кривбасруда » на правах структурного підрозділу входило Першотравневе рудоуправління. З 01 жовтня 1989 року Першотравневе рудоуправління, як структурний підрозділ ліквідовано наказом ДВО «Кривбасруда» від 20 вересня 1989 року № 349 зі змінами від 01 листопада 1989 року №

423. Згідно з пунктом 2 наказу ДВО «Кривбасруда» від 20 вересня 1989 року № 349 з 01 жовтня 1989 року до 01 січня 1995 року до ДВО « Кривбасруда » на правах новостворених структурних підрозділів входили шахта «Першотравнева-1» та шахта «Першотравнева-2». Наказом ДВО «Кривбасруда» від 26 грудня 1994 року № 169 (пункт 1) з 01 січня 1995 року шахта «Першотравнева-1» та шахта «Першотравнева-2» як структурні підрозділи ліквідовані. Відповідно до пункту 2 наказу ДВО «Кривбасруда» від 26 грудня 1994 року № 169 з 01 січня 1995 року до 01 січня 1998 року до ДВО «Кривбасруда» на правах новоствореного структурного підрозділу входила шахта «Першотравнева». Наказом ДВО «Кривбасруда» від 05 січня 1998 року № 1 з 01 січня 1998 року шахта «Першотравнева» як структурний підрозділ також була ліквідована. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 1998 року № 258 «Про спеціальний режим реструктуризації гірничо-рудних підприємств Кривбасу, гірничо-хімічних підприємств Яворівського і Роздольського «Сірка» та Стебницького «Полімінерал» Львівської області» пунктом 1 наказу Міністерства промислової політики України від 29 липня 1998 року № 263 ДВО «Кривбасруда» перейменовано у «Криворізький державний залізорудний комбінат». Правонаступником перейменованого ДВО «Кривбасруда» призначено державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» (пункт 2 наказу Міністерства промислової політики України від 29 липня 1998 року № 263). Згідно з пунктом 1 наказу Міністерства промислової політики України від 12 липня 1999 року № 248 «Про реорганізацію Криворізького державного залізорудного комбінату» та пункту 1 наказу державної акціонерної компанії «Укррудпром» від 31 грудня 1999 року № 347 державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» шляхом реорганізації перетворено у дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» державної акціонерної компанії «Укррудпром». Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» є правонаступником реорганізованого державного підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат» (пункт 3 наказу Міністерства промислової політики України від 12 липня 1999 року № 248). Згідно зі спільним наказом Державного комітету промислової політики України та Фонду державного майна України від 19 лютого 2001 року № 66/245 «Про реорганізацію дочірнього підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат» та пункту 1 наказу державної акціонерної компанії «Укррудпром» від 30 липня 2001 року № 290 дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» державної акціонерної компанії «Укррудпром» шляхом реорганізації перетворено у відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком». Однак, усі структурні одиниці ДВО «Кривбасруда», у тому числі Першотравневе рудоуправління, новостворені з 01 жовтня 1989 року шахти «Першотравнева-1» та «Першотравнева-2», новостворена з 01 січня 1995 року шахта «Першотравнева» не мали статусу юридичних осіб, а питання про їх відокремлення зі складу юридичної особи із визначенням правонаступників у передбаченому законодавством порядку не вирішувалося. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові ВС від 18 грудня 2019 року по справі №215/1589/18. У зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що професійне захворювання позивача виникло під час його перебування у трудових відносинах з ДВО «Кривбасруда» правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком» на якого законодавством покладено обов`язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, чого роботодавцем зроблено не було, що потягнуло за собою втрату позивачем професійної працездатності та завдало йому моральних страждань. Доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає вимогам розумності, виваженості, справедливості, що смерть чоловіка з яким позивач прожила у шлюбі 30 років є для неї незворотною втратою, яка не підлягає відновленню, та яка завдає позивачу тривалих глибоких моральних страждань, оскільки позивач до теперішнього часу перебуває у напруженому стані, адже смерть чоловіка змусила позивача корінним чином змінити свій звичайний уклад життя. Після смерті чоловіка позивач була змушена самостійно заробляти собі на життя, самостійно облаштовувати свій побут тощо, оскільки пенсія чоловіка та його страхове відшкодування, яке він отримував у зв`язку з професійним захворюванням були основним джерелом доходу їх сім`ї не заслуговують на увагу, оскільки розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання та переживання позивача, яка втратила турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність. У зв`язку зі смертю чоловіка позивачу спричинено моральну шкоду, пов`язану із втратою рідної людини, що тягне за собою порушення нормальних життєвих зв`язків та необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому апеляційні скарги підлягають - залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27 лютого 2020 року. Головуючий: Судді: