Постанова 4813 № 521/19232/15-ц

Номер провадження: 22-ц/813/1975/20 Номер справи місцевого суду: 521/19232/15-ц Головуючий у першій інстанції Мурзенко М.В. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.01.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 521/19232/15-ц Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Віцько А.І., учасники справи: - позивач Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», - відповідачі 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів нарахованих за користування кредитом та пені, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси, постановлену у складі судді Мурзенко М.В. 03 вересня 2019 року, про відмову в поновленні пропущеного процесуального строку та залишення зави про перегляд заочного рішення без розгляду, встановив: У грудні 2015 р. Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі Банк)звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 11057552000 від 13.10.2006 року станом на 19.11.2015 року в розмірі: - 31 888,78 доларів США заборгованість за простроченим кредитом; - 3 232,36 доларів США заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом. Разом - 35 121,36 доларів США (31 888,78 доларів США + 3 232,36 доларів США); - 20 065,87 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; - 14 710,93 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом. Разом - 34 776,80 грн. (20 065,87 грн. + 14 710,93 грн.). Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що 13.10.2006 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11057552000 (далі Кредитний договір), за яким останньому було надано кредит у розмірі 70 000 доларів США, зі строком повернення не пізніше 13.10.2021 року згідно графіку погашення щомісячними платежами, зі сплатою процентів у розмірі 10,30% річних. У забезпечення виконання позичальником зобов`язань за вищевказаним кредитним договором 13.10.2006 року Банком були укладені окремі договори поруки: 1) з ОСОБА_2 - № НОМЕР_1 ; 2) з ОСОБА_3 - № 49925. За умовам п. п. 1.3, 1.4 вищевказаних договорів поруки договорів поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником в тому ж самому обсязі, що і позичальник - за сплату кредиту, процентів, неустойки, відшкодування збитків. Позичальник всупереч умовам кредитного договору не здійснює платежів для погашення суми заборгованої по кредиту та нарахованим процентам. У зв`язку з чим, станом на 19.11.2015 року виникла заборгованість у вищевказаному розмірі. 16.08.2015 року відповідачам було направлено вимоги про погашення боргу, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення. Вищезазначений борг за кредитним договором не погашено (а. с. 2 5). 08.04.2016 р. Малиновським районним судом м. Одеси постановлено ухвалу, якою було відкрито провадження у справі (а. с. 74). Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23.06.2016 р. вищезазначений позов Банку задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 11057552000 від 13.10.2006 року в розмірі - 35 121,36 доларів США та пеню у розмірі - 34 776,80 грн.. Вирішено питання щодо розподілу та стягнення судового збору. Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване законністю та обґрунтованістю вимог про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а. с. 94 96). Не погодившись з вищезазначеним заочним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 28.08.2019 р. звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 23.06.2016 р., посилаючись на те, що заявник не був повідомлений належним чином про час, місце та дату розгляду справи. Рішення винесене без урахування всіх істотних обставин, відповідач був позбавлений можливості надати свої пояснення щодо позовної заяви. Одночасно з поданням заяви ОСОБА_2 звернулася до суду із клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, зазначаючи, що про існування заочного рішення вона дізналась у серпні 2019 р., а отримала його копію - 19.08.2019 р. (а. с. 111 112). Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 03.09.2019 р. ОСОБА_2 відмовлено у поновленні процесуального строку щодо подання вказаної вище заяви про перегляд заочного рішення. Залишено без розгляду заяву про перегляд заочного рішення. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не наведено в клопотанні про поновлення строку поважних причин його пропуску. Посилання заявника на отримання копії заочного рішення в серпні 2019 р. спростовуються матеріалами справи (а. с. 116 117). В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 03.09.2019 р.. Постановити нову ухвалу, якою поновити ОСОБА_2 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. Стягнути з Банку на користь ОСОБА_2 судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі - 390 грн.. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувану ухвалу постановлено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт вважає, що доказом отримання рекомендованого листа із копією заочного рішення є дата та підпис отримувача листа, які проставляються отримувачем листа на поштовому повідомленні про вручення рекомендованого листа. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 не отримувала із суду жодних судових повісток про виклик до суду, копію заочного рішення. У відзиві на апеляційну скаргу представник Банку Горик В.М. заперечує проти апеляційної скарги. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Оскаржуване судове рішення просить залишити без змін. Посилається на відсутність порушень порядку направлення копії заочного рішення ОСОБА_2 , що на думку представника позивача має наслідком безпідставність апеляційної скарги. Представник Банку Горик В.М. у судовому засіданні також заперечував проти апеляційної скарги. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Оскаржуване судове рішення просив залишити без змін. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщалися належним чином. Заяв, клопотань до апеляційного суду не надали. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому вирішені питання щодо розгляду заяви про перегляд заочного рішення, освідомленість учасників справи про її розгляд, вислухавши думку осіб, які з`явились в судове засідання щодо можливості розгляду справи за відсутності учасників справи, які в судове засідання не з`явились, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників, які в судове засідання не з`явились. Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів, не погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції щодо відмови у поновленні процесуального строку, залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду, з огляду на наступне. Частиною другою статті 228 ЦПК України (у редакції, що діяла на час ухвалення вказаного заочного рішення), передбачено, що заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Відповідно до статті 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Відповідно до положень статті 120 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. За змістом статті 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. За змістом статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. Між тим, згідно частини 1 статті 158 ЦПК України (у редакції, що діяла на час ухвалення вказаного заочного рішення), розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Частиною третьою статті 74 ЦПК України (у редакції, що діяла на час ухвалення вказаного заочного рішення) визначено, що судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою. Відповідно до частини п`ятої статті 74 ЦПК України (у редакції, що діяла на час ухвалення вказаного заочного рішення), судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. За правилами ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 128 ЦПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Відповідно до ч. 1 ст. 130 ЦПК України, у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. За загальним правилом повернення надісланої кореспонденції до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідача, а також не може беззаперечно свідчити про його відмову від одержання кореспонденції чи про його незнаходження за адресою, повідомленою суду. Зокрема відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 12 грудня 2018 року в справі № 752/11896/17-ц, повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування учасника справи про час і місце її розгляду. Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Доводи апеляційної скарги щодо неналежного сповіщення апелянта про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції з подальшим ухваленням заочного рішення, яке остання просила скасувати у вищевказаній заяві про перегляд заочного рішення знайшли своє відображення в матеріалах справи, а саме, згідно матеріалів справи повістка про виклик до суду ОСОБА_2 на 23.06.2016 року повернулася до суду першої інстанції з вказівкою причин повернення - «За закінченням терміну зберігання» (а. с. 86 - 86 зворотна сторона). Інших даних про сповіщення ОСОБА_2 на вказану дату матеріали справи не містять. Таким чином, судом першої інстанції були порушені умови заочного розгляду справи. Справу розглянуто у заочному порядку за наявності відомостей про належне сповіщення тільки у перше судове засідання, призначене на 24.05.2016 року, за відсутності сповіщення про судове засідання, призначене на 23.06.2016 року. За приписами частини 1 статті 77 ЦПК України, частини 1 статті 79 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. За правилами частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Колегія суддів звертає уваги також на наступне. Відповідно до наявного у справі листа суду першої інстанції про направлення учасникам справи копії заочного рішення (ю. с. 97), повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 98) вбачається, що на вказаному повідомленні є дата отримання листа суду «18.07.2016 року», запис «Круковская» та підпис, який за відсутністю необхідних знань явно відрізняється від підпису апелянтки у заяві про перегляд заочного рішення (а. с. 111 112). Крім того, на вказаному повідомленні поштового відправлення наклеєно примітку пошти про, мовою оригіналу, «Дослать ІНФОРМАЦІЯ_1 » та вказано дату 20.07.2016 року. Тобто, 18.07.2016 року копі. Заочного рішення начебто вручено ОСОБА_2 , а 20.07.2016 року поштове відправлення дослане за місцем обслуговування. Таким чином, ураховуючи вищенаведену правову позицію Верховного Суду, апеляційний суд приходить до висновку, що повернення до суду першої інстанції рекомендованого повідомлення щодо отримання апелянтом копії вказаного вище заочного рішення з відміткою, мовою оригіналу «Дослать по ІНФОРМАЦІЯ_1 », не є належним, достовірним доказом отримання апелянтом копії вказаного вище заочного рішення. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99). Україна як учасниця конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Низкою рішень Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (зокрема рішення у справі «Белле проти Франції»). Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Белле проти Франції» від 04.12.1995 р. та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10.04.2003 р.). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.98 у справі «Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії»). Отже, залишаючи заяву про перегляд заочного рішення без розгляду, суд першої інстанції не врахував, що матеріали справи не містять доказів належного сповіщення відповідачки про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції на 23.06.2016 року, не містять достатніх, беззаперечних доказів на спростування доводів ОСОБА_2 щодо обізнаності останньої про існування вищевказаного заочного рішення у справі саме з моменту її ознайомлення з матеріалами справи в суді першої інстанції, а саме - з 19.08.2019 року. Тобто, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, постановивши необґрунтоване судове рішення. Отже, доводи апеляційної скарги щодо поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення знайшли своє відображення в матеріалах справи і є обґрунтованими. Існують підстави для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Щодо вимог апеляційної скарги про поновлення апеляційним судом строку на подання заяви про перегляд заочного рішення колегія суддів зазначає наступне. Виходячи з положень ст. 284 ЦПК України, повноважень апеляційного суду, колегія суддів приходить до висновку, що питання про поновлення процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення відноситься до компетенції суду першої інстанції. З урахуванням вищенаведеного вказана апеляційна скарга є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 379 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, у випадку постановлення ухвали при невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. На підставі вищевикладеного, колегія судів вважає, що оскаржена ухвала суду першої інстанції постановлена при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції (Малиновського районного суду м. Одеси) для продовження розгляду заяви про перегляд заочного рішення за вищевказаного обґрунтування. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2019 рокупро відмову в поновленні процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та залишення зави про перегляд заочного рішення без розгляду - скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 24 лютого 2020 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе