Постанова 4805 № 278/1009/18

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №278/1009/18 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М. Категорія 47 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т. М., суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І., за участю секретаря Ковальської Я. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу №278/1009/18 за позовом заступника прокурора Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування рішення про державну реєстрацію, повернення земельних ділянок, за апеляційною скаргою заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 17 січня 2020 року, постановлену під головуванням судді Дубовік О.М. в м.Житомирі, в с т а н о в и в : У квітні 2018 року заступник прокурора Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держземагентства у Житомирській області про надання ОСОБА_1 дозволів на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих на території Туровецької сільської ради Житомирського району Житомирської області загальною площею 100,2802 га; визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, якими затверджено проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 , загальною площею 90,8364 га, що розташовані на території Житомирського району, за межами населених пунктів Туровецької сільської ради Житомирського району Житомирської області; визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, які укладені між Головним управлінням Держгеокадастру в Житомирській області та ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Туровецької сільської ради, Житомирського району, Житомирської області; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про інше речове право, щодо згадуваних договорів оренди землі; зобов`язати ОСОБА_1 повернути Головному управлінню Держгеокадастру в Житомирській області земельні ділянки загальною площею 90,8364 га, які знаходяться на території Туровецької сільської ради, Житомирського району, Житомирської області. В обгрунтування позову зазначав, що спірні земельні ділянки надані в оренду ОСОБА_1 із порушенням вимог чинного земельного законодавства та всупереч законодавчо встановленому порядку набуття права оренди на земельні ділянки, оскільки ОСОБА_1 , будучи головою вже створеного фермерського господарства «Польовик», звернувся до ГУ Держгеокадастру в Житомирській області із заявою про отримання в оренду земель, які можливо було отримати лише для створення нового фермерського господарства. Крім того, при видачі оспорюваних наказів не було надано усіх визначених законодавством документів. Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 17 січня 2020 року позовну заяву заступник прокурора Житомирської місцевої прокуратури залишено без розгляду. В апеляційній скарзі заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури просить скасувати ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що прокурор звернувся з даним позовом в інтересах держави як самостійний позивач, і даний спір жодним чином не стосується майнових інтересів територіальної громади. З огляду на те, що у позовній заяві наведено підставу для представництва інтересів держави, обгрунтовано у чому полягає порушення цих інтересів, визначено ГУ Держгеокадастру у Житомирській області одним із співвідповідачів у справі та заявлено вимогу про визнання незаконним і скасування його оскаржених наказів, помилковим є висновок суду першої інстанції про неможливість захисту прокурором інтересів держави за вимогами, які заявив прокурор. Отже, прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Залишаючи позовну заяву заступника прокурора Житомирської місцевої прокуратури без розгляду, суд першої інстанції посилався на те, що у даній справі судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Головним управлінням Держгеокадастру в Житомирській області, яке є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади. Крім того, прокурор у позові, серед іншого, просив зобов`язати ОСОБА_1 повернути спірні земельні ділянки загальною площею 90,8364 га на користь ГУ Держгеокадастру в Житомирській області, тобто позивач і відповідач збігаються в одній особі. Дані обставини виключають диспозитивність і змагальність у цивільному провадженні, що є неприпустимим. Процесуальний закон не передбачає поєднання в одній позовній заяві позовних вимог, за одною з яких одна й та сама особа є позивачем та відповідачем. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності. Однак з висновком суду першої інстанції не можна погодитись на таких підставах. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України). Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону). Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права. Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону). Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (пункт 70 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини п`ятої статті 56 ЦПК України). Саме такий висновок міститься в постаннові Великої Палати Верховного Суду у справі №698/119/18 від 15 січня 2020 року. Звертаючись до суду з позовом прокурор вказав, що є позивачем, бо ГУ Держгеокадастру у Житомирській області - один зі співвідповідачів, накази та договори оренди якого оскаржуються через недотримання вимог законодавства стосовно передання земельних ділянок в користування для ведення фермерського господарства. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави. Таким чином, прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач. Враховуючи те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив ГУ Держгеокадастру у Житомирській області одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконними і скасування його оскаржених наказів, визнання недійсними договорів оренди землі, стороною, яких є ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, помилковим є висновок суду першої інстанції про неможливість захисту прокурором інтересів держави за вимогами, які заявив прокурор. Позовні вимоги прокурора про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельні ділянки на користь ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, які вказують на те, що позивач та відповідач збігаються в одній особі, про що зазначив в ухвалі суд першої інстанції, не є підставою для залишення позову без розгляду в розумінні п.1 ч.1 ст.257 ЦПК України. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності. Враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції про те, що позовна заява прокурора підлягає залишенню без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.257 ЦПК України не ґрунтується на матеріалах справи й вимогах закону. Оскільки, порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до постановлення помилкової ухвали, суд апеляційної інстанції, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, скасовує таку ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури задовольнити. Ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 17 січня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 25 лютого 2020 року. Головуючий Судді