Постанова 4813 № 495/1433/18

Номер провадження: 22-ц/813/5306/21 Номер справи місцевого суду: 19022021 Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В. Доповідач Гірняк Л. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.02.2021 року м. Одеса Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі: Головуючого - Гірняк Л.А. Суддів - Сегеди С.М., Цюри Т.В., За участю секретаря - Ющак А.Ю., розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу Керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 січня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду по справі за позовом Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 , виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора,- ВСТАНОВИЛА: ПРОЦЕДУРА Короткий зміст позовних вимог В провадженні судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Шевчук Ю.В. знаходиться цивільна справа за позовом Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , виконавчого комітет у Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання незаконним рішення, недійсним Свідоцтва про право власності, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора. Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 січня 2019 року позовну заяву Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 , виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора залишено без розгляду. Залишаючи без розгляду позовні вимоги районний суд вважав, що Держгеокадастр є уповноважений державою органу щодо здійснення функцій нагляду та контролю у відносинах державної реєстрації земельних ділянок, скасуванні такої реєстрації, обмеження у їх використанні, приведення у відповідність до законодавства прийнятих органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування рішень з питань регулювання земельних відносин. Державний нагляд (контроль) щодо додержання органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність, зміни цільового призначення здійснює державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру в особі його територіальних управлінь. Держгеокадастр, його територіальні управління та посадові особа не позбавлені можливості звертатись до суду особисто або передавати прокуратурі матеріали перевірок про протиправні дії та ухвалені рішення, адже така заборона не може існувати відносно центрального органу виконавчої влади та її територіальних підрозділів. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду з направленням справи для продовження розгляду справи до суду першої інстанції посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Марціяш О.І. просить апеляційний суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги. В судове засідання сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином. В силу ст.372 ч.2 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутності. При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 5 ст.268 ЦПК України, в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року,датою ухвалення рішення,ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. У зв`язку з цим, та на підставі частини 2 ст.247 ЦПК України,фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З цих підстав,датою складання цього судового рішення 19.02.2021 року. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ)СТОРІН Короткий зміст апеляційної скарги Заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що органи Держгеокадастру не наділені повноваженнями на звернення до суду з позовом про визнання незаконним рішення селищної ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності так як його повноваження передбачені п.п.3 п.6 Положення про Головне управління Держгеокадастру в одеській області, затвердженого Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року № 308 та у випадках -відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва; -повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок,строк користування якими закінчився. Допуску до суду апеляційної інстанції прокурор послався на порушення інтересів держави , які полягають в тому, що за відсутності законних підстав набуття права у власність ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_1 відповідно джо рішення Затоківської селищної ради від 05.06.2015 року № 2926 . У відзиві на апеляційну скаргу заявник посилається на те. що Держгеокадастр не позбавлені можливості передавати прокуратурі матеріали перевірок про протиправні дії та ухвалені рішення або звертатись до суду особисто.В позовні заяві прокурор повинен був вказати відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування уповноважений здійснювати відповідні функції та обґрунтувати, що такий орган не здійснює чи неналежним чином здійснює свої повноваження.Надати суду докази повідомлення такого органу про його представництво в суді. Звертає увагу на суперечливу судову практику з цього питання. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ та ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ. Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги дійшла наступного. Розглядаючи питання щодо допуску прокурора до суду в контексті національного законодавства та практики Європейського Суду з прав людини, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський Суд застосовує такі ж вимоги верховенства права і норми Конвенції до тих справ, де прокурори діють поза сферою кримінального права. При цьому основоположними є вимоги ст.6 Конвенції: - право на справедливий судовий розгляд незалежним та безстороннім судом ; - право на змагальність процесу; - право на рівність сторін; - право на доступ до суду з урахуванням правової визначеності, що є невід`ємним принципом положень ст.6 Конвенції, із якої випливає ряд важливих положень,що визначають роль прокурора при розгляді справ, які не відносяться до сфери кримінального права. Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях посилається на резолюцію Парламентської асамблеї Ради Європи щодо ролі прокуратури в демократичному суспільстві, заснованої на верховенстві права, відповідно до якої її функції не повинні давати приводу для конфлікту інтересів або бути перепоною для окремих осіб для звернення за захистом своїх прав, про що зазначено в пункті 38 у справі «Менчинська проти Росії» №42454/02, 15.01.2009 р. Відповідно до п.3 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. За правилами частини 3 ( абзац перший ) ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави: -у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також - у разі відсутності такого органу. Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю,частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й діяльності приватних підприємств, товариств. Суд, зокрема у справі «Бацаніна проти Росії» в пункті 27 зазначив, що сторони в цивільній справі, позивач та відповідач повинні мати рівні процесуальні права. Європейський суд не виключає, що підтримка прокуратурою одної із сторін може бути виправдана за певних обставин, наприклад, для захисту інтересів вразливих людей, які, ймовірно, не в змозі самі захистити свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого кола громадян або в тих випадках, коли може бути ідентифікована власність або інтереси держави потребують захисту( рішення у справі «Бацаніна проти Росії» № 8927/02 від 26 травня 2009 року). В даному випадку, спірна земельна ділянка, власником якої є територіальна громада в особі Затоківської селищної ради Одеської області, яка і прийняла оспорювань прокуратурою рішення про передачу її у власність ОСОБА_1 , та отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування рішення державного реєстратора на неї. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року(Справа № 922/614/19,провадження № 12-157гс19) зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній на час звернення до суду). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті цього ж Закону). Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) тавід 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19). Відповідно д ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює н державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних юважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі шності такого органу. Згідно абзацу 5 п. 5-І Положення про Державну службу України з питань геодезії, ографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1.2015№ 15, посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною контроль і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився; Відповідно до пп. З п. 6 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого Наказом Міністерства політики та продовольства України від 29.09. 2016року № 333, посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і господарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Аналогічні повноваження передбачені п.п. З п. 6 Положення про Головне управління жгеокадастру в Одеській області, затвердженого Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №

308. Таким чином, аналізуючи вказані положення законодавства, вбачається, що органи жгеокадастру уповноважені на звернення до суду з позовами лише у випадках: 1)відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва; 2)повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк юстування якими закінчився. Враховуючи викладене, зважаючи на приписи статті 19 Конституції України, можна дійти висновку, що органи Дкержгеокадастру не наділені повноваженнями на звернення до суду з зазначеним позовом, а тому районний суд помилково дійшов висновку, що саме Держгеокадастр є уповноважений державою органу щодо здійснення функцій нагляду та контролю у відносинах державної реєстрації земельних ділянок, скасуванні такої реєстрації, обмеження у їх використанні, приведення у відповідність до законодавства прийнятих органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування рішень з питань регулювання земельних відносин, а тому прокурор не наділений повноваженнями на звернення до суду з заявленими вимогах. Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, чи неправильне застосування норм матеріального права, що призвели до постановлення помилкової ухвали. Керуючись ст. 367,368,374,379,381,382,384,390 ЦПК України, судова колегія,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури задовольнити. Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 січня 2019 року скасувати, справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя - Л.А. Гірняк Судді С.М.Сегеда - Т.В.Цюра