Ухвала КАС ВС № 200/7070/19-а

УХВАЛА 26 лютого 2020 року Київ справа №200/7070/19-а адміністративне провадження №К/9901/3136/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Радишевської О.Р., суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року в справі №200/7070/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Слов`янського міського відділу (з обслуговування міста Слов`янська та Слов`янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Слов`янського міського відділу (з обслуговування міста Слов`янська та Слов`янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, у якому просив: - зобов`язати Слов`янський міський відділ (з обслуговування міста Слов`янська та Слов`янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати і виплатити заробітну плату ОСОБА_1 за період з 22 березня 2018 року по 20 червня 2018 року, із розрахунку 61 робочий день х 208,97 грн = 12748,17 грн; - визнати протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області щодо відмови нарахувати ОСОБА_1 при звільненні всі дні невикористаних відпусток за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік; - зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати ОСОБА_1 при звільненні всі дні невикористаних відпусток за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік; - зобов`язати Слов`янський міський відділ (з обслуговування міста Слов`янська та Слов`янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати і виплати ОСОБА_1 при звільненні компенсацію за невикористані щорічні відпустки за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, із розрахунку 121 (дні невикористаної щорічної відпустки) х 208,97 грн = 25285,37 грн, допомогу на оздоровлення за 2015-2018 роки в сумі 25285,37 грн; - зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та Слов`янський міський відділ (з обслуговування міста Слов`янська та Слов`янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області надати протягом одного місяця із дня набрання рішенням суду законної сили звіт про виконання судового рішення. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року позов задоволено частково: - зобов`язано Слов`янський міський відділ (з обслуговування міста Слов`янська та Слов`янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 22 березня 2018 року по 20 червня 2018 року із застосовуванням розміру мінімальної заробітної плати на 2018 рік 3723 грн (з урахуванням раніше виплачених сум); - зобов`язано Слов`янський міський відділ (з обслуговування міста Слов`янська та Слов`янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2018 рік із розрахунку 16 діб; - у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року в частині позовних вимог про зобов`язання Слов`янського міського відділу (з обслуговування міста Слов`янська та Слов`янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2018 рік із розрахунку 16 діб та відмови у задоволенні позовних вимог про нарахування та виплату компенсації за невикористані щорічні відпустки за 2016 та 2017 роки - у цій частині прийнято нову постанову: - зобов`язано Слов`янський міський відділ (з обслуговування міста Слов`янська та Слов`янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані щорічні відпустки за 2016-2017 роки; - відмовлено у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Слов`янського міського відділу (з обслуговування міста Слов`янська та Слов`янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2018 рік із розрахунку 16 діб; - в іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року залишено без змін. 24 січня 2020 року до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року. 30 січня 2020 року ухвалою судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. касаційну скаргу залишено без руху; надано скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії ухвали для усунення недоліку касаційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та доказів, які підтверджують поважність пропуску строку на касаційне оскарження. На виконання вимог ухвали Суду скаржником подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, долучивши до неї копії супровідного листа Першого апеляційного адміністративного суду №200/7070/19-а від 27 грудня 2019 року із зазначенням дати реєстрації вхідної кореспонденції та конверту, в якому надійшла копія постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), унесені Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві те перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. За наведених підстав питання відповідності касаційної скарги вимогам процесуального закону вирішується за правилами КАС України, що діяли на час подання касаційної скарги. Статтею 329 КАС України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється із дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. З оскаржуваної постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року встановлено, що її прийнято у відкритому судовому засіданні, повний текст якої складено цього ж дня. Тобто останнім днем строку на її касаційне оскарження є 23 січня 2020 року. Касаційну скаргу надіслано до Суду 24 січня 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження. Із надісланої на виконання вимог Суду копії конверта Першого апеляційного адміністративного суду, яким направлялася копія постанови від 24 грудня 2019 року, вбачається, що її отримано 31 грудня 2019 року. Оскільки касаційну скаргу подано скаржником протягом тридцяти днів із дня вручення йому оскаржуваного судового рішення, Суд уважає, що заява про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження в справі. Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року), обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Предметом розгляду цієї справи є нарахування і виплата заробітної плати; стягнення сум при звільненні; нарахування і виплата компенсації за невикористані щорічні відпустки при звільненні. Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій вбачається, що капітан міліції ОСОБА_1 проходив службу в Слов`янському міському відділі (з обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на посаді начальника відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, слідчого відділу, яка не відноситься до посад, що, у розумінні Закону України "Про запобігання корупції", передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища. Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ. Ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на формування судової практики та не змінюють її. Отже, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у цьому випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а судом не встановлено виключень щодо посади позивача у цій справі в аспекті пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у поєднанні зі статтею 50 Закону України «Про запобігання корупції». Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Суд також ураховує позицію висловлену Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09.10.2018 щодо неприйнятності заяви у справі «Азюковська проти України» (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв`язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Керуючись статтями 12, 328, 329, 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Задовольнити заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження та поновити цей строк. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року в справі №200/7070/19. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська Судді: О.В. Кашпур С.А. Уханенко