Ухвала КАС ВС № 200/11472/20-а

УХВАЛА 23 лютого 2022 року м. Київ справа № 200/11472/20-а адміністративне провадження № К/9901/44237/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Жука А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року у справі №200/11472/20-а за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил про зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 06 грудня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року у справі №200/11472/20-а. Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав пропуску скаржником строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та запропоновано позивачу звернутися до Верховного Суду з клопотанням про визнання причин пропуску строку поважними, поновлення такого строку та зазначити поважні причин пропуску строку звернення з касаційною скаргою. Надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штрихкод повідомлення №0102934588417) копія ухвали суду від 21 грудня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху отримана скаржником 11 січня 2022 року. 27 січня 2022 року до суду касаційної інстанції надійшла заява скаржника про визнання поважними причин пропуску та поновлення строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції. Обгрунтовуючи поважність пропуску строку на касаційне оскарження, позивач зазначає, що оскільки в державі діють карантинні обмеження, що і спричинило пропуск строку на касаційне оскарження, так і ці обмеження спричинили необхідність витрачання додаткового часу, зусиль та коштів для організації життя його багатодітної сім`ї. Крім цього позивач просить врахувати, що він є батьком-одинаком та у нього на вихованні перебуває двоє малолітніх дітей, одна неповнолітня особа, над якою він здійснює оформлення піклування, які потребують багато часу та турботи. Перевіряючи доводи, якими скаржник обґрунтовує поважність пропуску строку на касаційне оскарження в заяві, яка надійшла до Верховного Суду 27 січня 2022 року, Судом з`ясовано наступне. Відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Приписами статті 121 КАС України встановлено, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Як вбачається із змісту касаційної скарги, доданих до неї документів, заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та даних Єдиного державного реєстру судових рішень, повний текст оскаржуваної постанови було складено 11 жовтня 2021 року та отримано позивачем 30 жовтня 2021 року (що підтверджено відтиском поштового штемпелю на конверті суду апеляційної інстанції, доданого до касаційної скарги), відповідно, останнім днем для оскарження цього рішення було 29 листопада 2021 року. Проте до Верховного Суду позивач звернувся 01 грудня 2021 року, тобто з порушення строку на касаційне оскарження. Вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, Судом враховано, що скаржником не зазначено жодних обставин, які перешкоджали б йому отримати та (або) ознайомитись зі змістом оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції у строк до 30 жовтня 2021 року з урахуванням того, що: - повний текст оскаржуваної постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року був виготовлено в той же день; - ініціатором апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції був, крім відповідача, також і скаржник - ОСОБА_1 ; - скаржник був присутнім в судовому засіданні при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції. Суд звертає увагу скаржника, що приписами статті 44 КАС України встановлено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті). Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Водночас, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не свідчать про сумлінне та добросовісне ставлення останнього до наявних у нього прав, а саме: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках та належно виконувати покладені обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом строки. Крім того, Верховний Суд наголошує, що як вбачається із Єдиного державного реєстру, постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року була оприлюднена у цьому реєстрі 13 жовтня 2021 року, а відтак, у скаржника, результат апеляційного перегляду для якого був очікуваним, було достатньо часу для своєчасного звернення до Суду з касаційною скаргою в межах встановленого статтею 329 КАС України строку. При цьому, суд касаційної інстанції враховує тривалість строку пропущеного строку - (майже 1,5 місяця) з дня ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, обставини пропуску строку звернення до суду, які залежали виключно від волевиявлення скаржника, а непереборних обставин скаржником не наведено та Судом не встановлено. Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Разом з цим, під час вирішення питання про достатність підстав для визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними, Суд звертає увагу, що обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності обставин, на які посилається позивач у клопотанні про поновлення процесуального строку звернення до суду, покладається саме на позивача. Суд зазначає, що в обґрунтування клопотання про поновлення процесуального строку позивач зазначає, що він батьком-одинаком та має на утриманні неповнолітніх дітей, які потребують багато часу та турботи, проте вказані ним обставини не підтверджені відповідними доказами, а лише витяг з наказу Краматорської міської ради служби дітей від 30 липня 2021 року №556 про влаштування з 30 липня 2021 року неповнолітнього ОСОБА_2 тимчасово до родини ОСОБА_1 , не є належним підтвердженням наведених ним аргументів та не може бути достатнім обґрунтуванням підтвердження поважності пропуску процесуального строку. Посилання скаржника на діючи в державі карантині обмеження як на підставу поновлення строку на касаційне оскарження також не підтверджені належними доказами в розумінні вимог статті 73 КАС України, а клопотання скаржника в цій частині містить лише загальні посилання на необхідність додаткового часу та цитування нормативно-правових актів з цього питання. При цьому відповідних обґрунтувань щодо неможливості звернутися із касаційною скаргою в межах строку, передбаченого статтею 329 КАС України з підстав запровадження карантинних обмежень, зокрема, які саме обмеження, запроваджені у зв`язку з карантином та яким чином такі обмеження завадили скаржнику вчасно подати касаційну скаргу, позивачем у клопотанні не зазначено. Враховуючи, що скаржником не доведено поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, зазначені причини пропуску строку не може бути визнана поважною, тому у відкритті касаційного провадження за цією скаргою необхідно відмовити. Верховний Суд також акцентує увагу скаржника на тому, що значний період (1,5 місяця) зволікання з поданням даної касаційної скарги безпосередньо був зумовлений суб`єктивною поведінкою скаржника, а не об`єктивними обставинами, що перебували поза його волею. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Інших доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції позивачем не зазначено і не надано. Таким чином, оскільки скаржником належним чином не підтверджено поважність причин пропуску строку касаційного оскарження з моменту ухвалення оскаржуваного судового рішення (11 жовтня 2021 року) до подання касаційної скарги до Верховного Суду (01 грудня 2021 року), Суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстав пропуску такого строку поважними, а отже в задоволені клопотання від 27 січня 2022 року слід відмовити. Станом на день постановлення цієї ухвали на виконання ухвали Верховного Суду від 21 грудня 2021 року, будь-яких інших заяв чи клопотань від скаржника до суду не надходило. Тому, є всі підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчено, проте виявлені недоліки скаржником не усунуто. Згідно пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 3, 329, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. В задоволені клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року у справі №200/11472/20-а.

3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. .................................. .................................. .................................. А.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко Судді Верховного Суду