Ухвала КАС ВС № 160/6847/19

УХВАЛА 26 лютого 2020 року Київ справа №160/6847/19 адміністративне провадження №К/9901/4671/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Дашутіна І. В., суддів -Шишова О.О., Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року у справі №160/6847/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби у Чечелівському районі м. Дніпра про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,- у с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Державної казначейської служби у Чечелівському районі м. Дніпра, в якому просила: визнати протиправними дії Управління державної казначейської служби у Чечелівському районі м. Дніпра за вимагання не передбачених Законом України «Про судовий збір» відомостей для повернення судового збору; зобов`язати Управління державної казначейської служби у Чечелівському районі м. Дніпра повернути судовий збір у розмірі 704,80 грн громадянці ОСОБА_1 поштовим переказом за місцем реєстрації заявника; стягнути з Управління державної казначейської служби у Чечелівському районі м. Дніпра моральну шкоду у розмірі 200,00 грн на користь позивача ОСОБА_1 . Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року позов задоволено повністю. Слід зазначити, що судом першої інстанції справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року у справі №160/6847/19 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся з касаційною скаргою до Верхового Суду. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного. Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним. Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини. Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження. З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №160/6847/19 є вимоги щодо визнання протиправними дії Управління державної казначейської служби у Чечелівському районі м. Дніпра за вимагання не передбачених Законом України «Про судовий збір» відомостей для повернення судового збору; зобов`язання Управління державної казначейської служби у Чечелівському районі м. Дніпра повернути судовий збір у розмірі 704,80 грн громадянці ОСОБА_1 поштовим переказом за місцем реєстрації заявника; стягнення з Управління державної казначейської служби у Чечелівському районі м. Дніпра моральну шкоду у розмірі 200,00 грн на користь позивача ОСОБА_1 . Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. Суд за результатами оцінки елементів спору у справі №160/6847/19 дійшов висновку про те, що така справа є справою незначної складності. Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин третьої та четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, а також випадки, які б виключали можливість застосування положень частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95). На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, - у х в а л и в : Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року у справі №160/6847/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби у Чечелівському районі м. Дніпра про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. В. Дашутін Судді О. О. Шишов М. М. Яковенко