Ухвала КАС ВС № 826/15626/18

УХВАЛА 13 січня 2020 року Київ справа №826/15626/18 адміністративне провадження №К/9901/33463/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Дашутіна І. В., суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року у справі №826/15626/18 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, у с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, в якому просив: визнати протиправними дії Державної казначейської служби України щодо несвоєчасного погашення заборгованості ОСОБА_1 незаконно утриманих із пенсії податків; встановити Державній виконавчій службі строк для подачі звіту про виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 лютого 2016 року та Верховного суду України від 27 березня 2018 року у справі №752/7724/15-а, а саме терміном в один місяць; накласти на Голову Державної казначейської служби України ОСОБА_2 штраф у сумі 35240,00 грн, половину з яких (17 620,00 грн) стягнути на користь ОСОБА_1 , іншу половину (17620,00 грн) до Державного бюджету України; встановити, що з наступного дня після набрання рішенням законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції; встановити, що сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попереднім рішенням суду. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2019 року прийняти до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №826/15626/18. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року, адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язано Державну казначейську службу України виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасне виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 лютого 2016 року №752/7724/15-а та порушення строку перерахування коштів за вказаним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 24 лютого 2016 року в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Державна казначейська служба України звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з вказаною касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням скаржникові строку протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції документу про сплату судового збору. 02 січня 2020 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла заява Державної казначейської служби України про усунення недоліків касаційної скарги та докази сплати судового збору. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. У свою чергу, за змістом пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Згідно з частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судом першої інстанції вказану справу віднесено до справ незначної складності, що в свою чергу підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у цьому випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, у х в а л и в : Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Державної казначейської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року у справі №826/15626/18 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. В. Дашутін Судді О. О. Шишов М. М. Яковенко