Постанова 4874 № 924/638/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2020 року Справа № 924/638/19 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Саврій В.А. секретар судового засідання Кужель Є.М. за участю представників сторін: позивача - адвокат Федонюк Г.С.; відповідача - не з`явився; органу прокуратури - Марщівська О.П.; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23 жовтня 2019 року (повний текст складено 01.11.2019) у справі №924/638/19 (суддя Димбовський В.В.) за позовом Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" до Закупненської селищної ради Хмельницької області за участю Прокуратури Хмельницької області про визнання недійсним договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Закупне від 12.04.2018, укладеного між Закупненською селищною радою Хмельницької області та ПП "Аграрна компанія 2004" ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23 жовтня 2019 року у справі №924/638/19 в позові Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" до Закупненської селищної ради Хмельницької області про визнання недійсним договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Закупне від 12.04.2018, укладеного між Закупненською селищною радою Хмельницької області та ПП "Аграрна компанія 2004", відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ПП "Аграрна компанія 2004" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішеня, яким позов задоволити. Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи. В судове засідання представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній був належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Крім того, ухвалами апеляційного суду від 18.12.2019 та від 10.02.2020 явка представників сторін обов`язковою не визнавалась. Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі; прокурор безпосередньо в судовому засіданні вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін. При цьому колегія суддів виходила з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12 квітня 2018 року між Закупненською селищною радою Чемеровецького району Хмельницької області (селищна рада/відповідач), в особі Закупненського селищного голови Боба Валентина Сергійовича, що діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з однієї сторони та Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004", в особі директора Лабазкжа Петра Петровича, що діє на підставі Статуту (замовник/позивач), з другої сторони, був укладений договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транпортної та соціальної інфраструктури селища Закупне (далі - договір), згідно п.1 якого сторони передбачили, що відповідно до цього договору замовник в зв`язку із будівництвом комплексу для приймання, очищення, сушіння зберігання та відвантаження зерна за адресою вул. Станційна, 6, смт. Закупне, Чемеровецький район Хмельницької області, зобов`язується взяти пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Закупне та перерахувати до перерахувати до місцевого бюджету грошові кошти у розмірі 4942993,14 грн. (чотири мільйони дев`ятсот сорок дві тисячі дев`ятсот дев`яносто три гривень 14 копійок), (рахунок № 31518921700532, код ЄДРПОУ 04402540, МФО 815013, код платежу 24170000, банк одержувача ГУДКСУ у Хмельницькій області) (далі ...... Спеціальний рахунок), як пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Закупне у розмірі, що дорівнює 3,0 % відсотків від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об`єкта містобудування, яка визначена проектною документацією, та затверджена в установленому законодавством порядку. Розмір внеску та порядок його оплати визначаються відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та рішенням двадцятої сесії Закупненської селищної ради від 12.09.2017 року №3 "Про затвердження Порядку участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Закупне, затвердження типового договору про пайову участь та визнання таким, що втратило чинність рішення сесії Закупненської селищної ради". Відповідно до п.2.1 договору, замовник зобов`язується перерахувати грошові кошти в сумі, визначеній розділом І цього договору єдиним платежем до "31" серпня 2018 р. - 4942993,14 грн. (чотири мільйони дев`ятсот сорок дві тисячі дев`ятсот дев`яносто три гривень 14 копійок). Згідно п.5.1 договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного ними виконання своїх зобов`язань за цим договором. За п.6.1 договору зміни до цього договору вносяться в установленому законодавством порядку за взаємною згодою сторін, шляхом укладання відповідних угод, які є невід`ємною частиною цього договору. Відповідно до п.6.2 договору, одностороння зміна умов або одностороння відмова від цього договору неприпустима. Згідно з п.6.3 договору у випадку виникнення спору між Закупиненською селищною радою і Замовником, що стосується виконання зобов`язань згідно з умовами цього договору, сторони вживають заходи до їх врегулювання шляхом переговорів або у судовому порядку. Договір підписано сторонами, скріплено відтисками їх печаток. Згідно п.1.8 Порядку участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Закупне" (Додаток №1 до рішення 20 сесії селищної ради від 12.09.2017 №3, далі - Порядок) про обов`язок замовника взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Закупне обов`язково зазначається у рішеннях селищної ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, про надання земельної ділянки в оренду, про передачу у власність та письмово повідомляється під час видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. Відповідно до п.2.1 Порядку, величина пайової участі замовника визначається у договорі, укладеному із селищною радою. Відповідно до встановленого цим Порядком розміру пайової участі замовника від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта будівництва, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. За п.4.2 Порядку кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняті об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Відповідно до п.4.3 Порядку, істотними умовами договору про пайову участь є: розмір пайової участі; терміни (графік) оплати пайової участі; відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі замовника у створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Типовий договір про пайову участь затверджується рішенням селищної ради. За п.4.4 Порядку пайова участь вноситься у грошовій безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок, зазначений у договорі про пайову участь, та сплачується у повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Згідно з п.4.5 Порядку кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Позивач, посилаючись на те, що п.2.1 договору, за яким замовник зобов`язується перерахувати грошові кошти в сумі, визначеній розділом І цього договору, єдиним платежем до 31 серпня 2018 року - 4942993,14 грн, тобто до конкретно визначеної в договорі дати, а не до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, суперечить чинному законодавству, а саме, п.9 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п.4.5 Порядку участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Закупне, та зважаючи на те, що даний пункт договору є істотною умовою договору, звернувся до господарського суду з позовом про визнання в цілому недійсним Договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Закупне від 12.04.2018, укладеного між Закупненською селищною радою Хмельницької області та ПП "Аграрною компанією 2004". Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Статтею 8 Господарського кодексу України визначено порядок участі держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в господарській діяльності згідно положень якої держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб`єктами господарювання. Рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування з фінансових питань, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, а також з адміністративних та інших відносин управління, крім організаційно-господарських, в яких орган державної влади або орган місцевого самоврядування є суб`єктом, наділеним господарською компетенцією, приймаються від імені цього органу і в межах його владних повноважень. Господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.23 Господарського кодексу України, органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб`єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб`єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом. Відносини органів місцевого самоврядування з суб`єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися також на договірних засадах. У відповідності зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтями 179, 180 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Згідно з ч.ч. 1-5 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності. За ч.ч. 6-8 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків. Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об`єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 30 цього Закону. Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками. Згідно ч.9 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Відповідно до ч.ч. 10-11 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту. Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст.180 Господарського Кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. Статтями 213, 637 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення. Разом з тим, як встановлено судами обох інстанцій, в договорі міститься пряме посилання на Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності". При цьому, з положень договору не вбачається, що сторонами під час укладення договору з посиланням на Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" малися на увазі інші умови, аніж ті, які передбачені у вищезазначеному Законі, та які були обумовлені в договорі, а саме - сплата коштів з визначеним розміром пайової участі до певної дати, яка має неминуче настати. Як і не вбачається, що позивач погодився на будь-які інші умови, ніж ті, що передбачені умовами договору, Порядком та Законом, на який міститься посилання в тексті договору. Відповідно до ч.1 ст.251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст.252 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору, хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ст.631 ЦК України). Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору. Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у ст.530 ЦК України, згідно з приписами частини першої якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене, місцевий господарський суд вірно зазначив в оскаржуваному рішенні, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором (правова

позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 21.12.2018 у справі №903/914/17). При цьому, судом береться до уваги положення ч.1 ст.530 ЦК України, за якою зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. З огляду на викладене та зважаючи на положення ч.1 ст.530 ЦК України, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що строк (термін) виконання зобов`язання за договором про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Закупне визначений вказівкою на конкретну дату, до настання якої (31.08.2018) позивач зобов`язувався виконати свій обов`язок по сплаті коштів на пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Закупне. Отже, конструкція ст.530 ЦК України ототожнює поняття строк та термін в контексті виконання зобов`язання, з огляду на що доводи позивача про невідповідність п.2.1 договору Цивільному кодексу України та Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" є безпідставними. Як вже зазначалося вище, строк за ст.252 ЦК України визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. При цьому слід зазначити, що конструкція, яка обумовлена сторонами у договорі, визначена як "замовник зобов`язується перерахувати грошові кошти в сумі, визначеній розділом І цього договору єдиним платежем до 31.08.2018р.", тобто сторони погодили обов`язок сплатити кошти не в конкретну дату - 31.08.2018р., а в проміжок часу між датою укладення договору 12.04.2018 та датою 31.08.2018, тобто в строк 141 день, що, з огляду на погодження сторонами договору, влаштовувало як відповідача, так і позивача. Під поняттями "строк" та "термін" розуміються період або момент у часі, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, в свою чергу, вказівка в договорі правової конструкції "до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію" може призвести до надмірної затримки отримання коштів пайової участі від замовника внаслідок відтермінування прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, або ж взагалі несплати таких коштів внаслідок не прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, що призведе до неотримання органом місцевого самоврядування коштів, які останній мав би отримати за звичайних обставин при належному здійсненні замовником підприємницької діяльності. При цьому слід зазначити, що положення ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачають обов`язок сплати замовником коштів пайової участі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, однак, порядок сплати (єдиним платежем або частинами за графіком) - визначається договором. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що договір від 12.04.2018 був укладений сторонами на виконання приписів ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у повній відповідності до положень Цивільного кодексу України, з врахуванням ст.180 Господарського Кодексу України. Беручи до уваги положення ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", умови договору встановлюють для замовника обов`язок щодо перерахування ним до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Договір містить всі істотні умови, визнані такими за законом, а саме: розмір пайової участі, за п.1 та п.2.1 договору - 4942993,14 грн; строк (графік) сплати пайової участі (виконання зобовязань замовника), за п. 2.1 договору - "до 31.08.2018р.", що дозволяло сплатити обумовлену суму в період з 12.04.2018 (дати укладення договору) до 31.08.2018; відповідальність сторін - розділ ІV договору. Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, в цивільно правових відносинах діє презумпція правомірності правочину. Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що свідчили б про наявність впливу з боку органу місцевого самоврядування до позивача щодо укладення договору про пайову участь останнього у створені та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Закупне. При цьому, судом враховується обов`язок позивача, як замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, приймати участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який передбачений Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності". Як вбачається, оскаржуваний договір від імені Закупненської селищної ради укладений Закупненським селищним головою Бобом Валентином Сергійовичем, що діяв на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", який представляє територіальну громаду смт. Закупне у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, укладає від імені смт. Закупне договори відповідно до законодавства. З огляду на зазначене, укладаючи оспорюваний правочин селищний голова смт. Закупне діяв в межах своїх повноважень. Разом з тим слід зазначити, що у матеріалах справи наявна копія договору від 03.10.2017, який підписано та скріплено відтиском печатки позивача. У вказаному договорі порядок сплати платежів (графік графіку платежів) визначено як: до "31" жовтня 2017 р. - 500000,00 грн, до "30" червня 2018 р. - 4442993,14 грн. Отже, ще до укладення оспорюваного договору, позивач погоджувався 03.10.2017 сплатити кошти в загальній сумі 4942993,14 грн за відповідним графіком до 30.06.2018, тобто до дати, яка визначена у оспорюваному договорі 31.08.2018, з огляду на що доводи скаржника про те, що він поставлений у вкрай невигідне становище колегією суддів до уваги не беруться. Також з наявного в матеріалах справи листа Закупненської селищної ради №02-22/31 від 28.02.2018 вбачається, що позивач сам звертався з пропозицією до відповідача щодо оплати коштів пайової участі на загальну суму 4942993,14 грн, однак отримав відмову внаслідок того, що графік оплати на той час не влаштовував відповідача. Враховуючи викладене та зважаючи на те, що наявні у справі докази підтверджують, що при укладенні спірного договору сторони не помилялись щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, підприємство бажало прийняти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Закупне, отже волевиявлення сторін договору було вільним і відповідало їх внутрішній волі, а сам договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, укладення договору спрямовано на виконання вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та надходження до місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту - смт. Закупне Чемеровецького району Хмельницької області, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про відсутність правивих підстав для визнання договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транпортної та соціальної інфраструктури селища Закупне від 12.04.2018, укладеного між Закупненською селищною радою та Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004", недійсним та відповідно, задоволення позовних вимог. При цьому, посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, ч.ч. 3, 8 ст.80 ГПК України, колегією суддів до уваги не беруться з огляду на вимогу частини 9 ст.80 ГПК України, враховуючи те, що відповідачем до Господарського суду Хмельницької області було додано копії листів, адресованих директору ПП "Аграрна компанія 2004", та копію листа №453/1 від 17.10.2017, адресованого ПП "Аграрна компанія 2004" Закупненській селищній раді, які наявні у позивача. Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування. Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 23 жовтня 2019 року у справі №924/638/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

4. Справу №924/638/19 повернути Господарському суду Хмельницької області. Повний текст постанови складений "26" лютого 2020 р. Головуюча суддя Коломис В.В. Суддя Миханюк М.В. Суддя Саврій В.А.