Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/1656/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 500/1656/19 пров. № А/857/252/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Довгої О.І. та Кузьмича С.М., з участю секретаря судового засідання - Мельничук Б.Б., а також сторін (їх представників): від позивача не з`явився; від відповідача - не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській обл. на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.12.2019р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській обл. про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) (суддя суду І інстанції: Мандзій О.П., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 12 год. 42 хв. 12.12.2019р., м.Тернопіль; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 17.12.2019р.),- В С Т А Н О В И В: 24.06.2019р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати винесену відповідачем Головним управлінням /ГУ/ ДФС у Тернопільській обл. вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-134427-54 від 06.06.2019р. про стягнення 6053 грн. 06 коп. боргу; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь понесені судові витрати (а.с.3-4). Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.12.2019р. заявлений позов задоволено; визнано протиправною та скасовано винесену відповідачем ГУ ДФС у Тернопільській обл. вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-134427-54 від 06.06.2019р.; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.100-107). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ДФС у Тернопільській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, що в своїй сукупності призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.110-111). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в результаті поданого позивачем звіту від 07.02.2014р. станом на 10.02.2014р. виникла заборгованість по єдиному внеску в сумі 1990 грн. 05 коп., яка сплачена 28.04.2016р. Таким чином, позивач, будучи фізичною особою-підприємцем /ФОП/, належним чином не виконував вимоги ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», тобто, єдиний внесок за 2013 рік сплачений ним з порушенням законодавчо встановленого строку. За порушення термінів сплати єдиного внеску апелянтом винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0027355408 від 11.04.2019р. Вказане рішення надіслано платнику 13.04.2019р. та повернуто за закінченням встановленого строку зберігання 15.05.2019р. Відповідно датою узгодження штрафних санкцій слід вважати 25.05.2019р. В подальшому позивач змінив свій правовий статус на фізичну особу, що займається незалежною професійною діяльністю, сплачував єдиний соціальний внесок, за рахунок якого першочергово погашалася заборгованість (недоїмка) минулих періодів. За таких умов у позивача утворився борг по сумам нарахованого, але не сплаченого єдиного внеску, що підлягає сплаті фізичними особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до задоволення, з наступних мотивів. Під час судового розгляду встановлено, що позивач ОСОБА_1 був зареєстрований з 23.03.2004р. як ФОП та припинив свою підприємницьку діяльність 25.07.2013р., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.60-65), випискою з реєстраційних та облікових даних платника податків (а.с.22). Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку позивач з 01.01.2013р. по 01.05.2013р. здійснював діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування (а.с.26). На підставі наказу «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» № 1492 від 30.04.2013р. та направлення на перевірку № 008667 від 30.04.2013р. Тернопільською об`єднаною державною податковою інспекцією /ОДПІ/ ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.04.2010р. по 08.05.2013р., валютного та іншого законодавства за період 01.04.2010р. по 08.05.2013р. (звороти а.с.91, 92). За результатами цієї перевірки складено Довідку № 2917/17-227/ НОМЕР_1 від 08.05.2013р., згідно якої порушень не встановлено (а.с.90-91). Про відсутність заборгованості із сплати податків, зборів позивачу видано довідку № 1319182200393 від 05.07.2013р. (зворот а.с.94). 02.08.2013р. ОСОБА_1 подав заяву про здійснення його реєстрації як фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю /адвокат/ та 05.02.2014р. - заяву про взяття на облік як платника єдиного внеску. Відповідно до довідки № 1319180700255 від 02.08.2013р. позивач взятий на облік як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю /адвокат/ (а.с.93) та як платник єдиного внеску (з 05.02.2014р.) згідно з повідомленням № 1419188000057 від 07.02.2014р. (а.с.95). Водночас, поданою 07.02.2014р. звітністю про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 рік позивачем визначено до сплати за період з 01.01.2013р. по 31.05.2013р. єдиний внесок у розмірі 1990 грн. 05 коп. (а.с.79-81). За несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску рішенням відповідача № 0027355408 від 11.04.2019р. застосовано штрафні санкції у розмірі 2269 грн. 71 коп. та нараховано пеню за період з 11.02.2014р. до 18.01.2019р. в розмірі 1896 грн. 08 коп. (а.с.52). За даними інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 загальна заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на 31.05.2019р. становить 6053 грн. 06 коп. (а.с.20). Відповідачем ГУ ДФС у Тернопільській обл. на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-134427-54 від 06.06.2019р. в розмірі 6053 грн. 06 коп., з яких 1887 грн. 27 коп. недоїмки, 2269 грн. 71 коп. штрафу та 1896 грн. 08 коп. пені (а.с.5). Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що припинення 25.07.2013р. позивачем підприємницької діяльності підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, випискою з реєстраційних та облікових даних платника податків. Відповідно до ч.3 ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Положеннями ч.11 ст.47 цього Закону встановлено, що для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше закінчення строку пред`явлення вимог кредиторів, зазначеного у заяві про припинення підприємницької діяльності, подає державному реєстраторові особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням; довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості із сплати податків, зборів; довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування. Отже, системний аналіз наведених законодавчих норм свідчить про відсутність можливості здійснювати процедури врегулювання боргів, пов`язаних з підприємницькою діяльністю, після проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем. Таким чином, збільшення недоїмки в розмірі 1990 грн. 05 коп. на підставі нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 , як ФОПу, після державної реєстрації припинення такої діяльності та перевірки стану заборгованості, є порушенням принципу формальної визначеності. За сукупністю наведених обставин позбавлення статусу підприємця внаслідок внесення 25.07.2013р. до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП у спірних правовідносинах свідчить про безпідставність визначення заборгованості позивачу, в тому числі зі сплати єдиного внеску в період з 01.01.2013р. по 31.05.2013р. в розмірі 1990 грн. 05 коп., що спростовує наявність у відповідача підстав для виставлення вимоги про сплату боргу з єдиного внеску (недоїмки), а також пені та штрафних санкцій, нарахованих у зв`язку з протиправним обліком за платником недоїмки. Між тим, такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке. Із змісту заявленого позову слідує, що предметом оскарження є вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-134427-54 від 06.06.2019р., згідно якої за позивачем рахується борг по єдиному соціальному внеску в розмірі 6053 грн. 06 коп. Такий борг виник через першочергове погашення податковим органом за рахунок сплачених поточних платежів по ЄСВ суми недоїмки, яка була задекларована позивачем 07.02.2014р. за період здійснення діяльності ФОП з 01.01.2013р. по 31.05.2013р. При цьому, позивачем сума недоїмки в розмірі 1990 грн. 05 коп. не оспорюється, а також не оскаржується рішення відповідача № 0027355408 від 11.04.2019р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 2269 грн. 71 коп. та нарахування пені за період з 11.02.2014р. до 18.01.2019р. в розмірі 1896 грн. 08 коп. Водночас, задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з неправомірності врахування податковим органом задекларованої позивачем суми ЄСВ в розмірі 1990 грн. 05 коп. через втрату позивачем статусу ФОП. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України № 2464-VI від 07.08.2010р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затв. наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015р. Так, частиною 2 ст.2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Отже, нормами вказаного закону регламентується база оподаткування як складова частина порядку нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску. Згідно з п.1 ч.2 ст.6 вказаного Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.ч.2, 3 ст.9 цього Закону). Частиною 8 ст.9 вказаного Закону передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Відповідно до ч.11 ст.9 цього Закону в разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Статтею 25 вказаного Закону передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч.10). Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (у редакції Закону від 01.01.2015р. 10 відсотків) (п.2 ч.11). Матеріалами справи стверджується, що позивач ОСОБА_1 перебував на податковому обліку як ФОП з 23.04.2004р по 25.07.2013р. В період з 01.01.2013р по 31.05.2013р. здійснював діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування та відповідно до пп.3 п.2.1 розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затв. наказом Міністерства доходів і зборів України № 455 від 09.09.2013р. (у редакції, чинній на час виникнення згаданих відносин), був платником єдиного внеску. Починаючи з 02.08.2013р., по теперішній час позивач перебуває на податковому обліку як фізична особа, що займається незалежною професійною діяльністю, а з 05.02.2014р. є платником єдиного внеску. 07.02.2014р. позивач подав Додаток 5 Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 рік, Таблицю 3 нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно, та Таблицю 2 нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування з нарахуваннями єдиного внеску за період перебування на спрощеній системі оподаткування. На підставі поданої звітності станом на 10.02.2014р. у позивача виникла заборгованість по ЄСВ в розмірі 1990 грн. 05 коп., обрахована за період з 01.01.2013р по 31.05.2013р. Отже, вказана сума по ЄСВ задекларована позивачем, який на момент подачі звітності був платником ЄСВ, та охоплює період, протягом якого позивач також сплачував ЄСВ. Хоча форми діяльності позивача на момент подачі звітності та за період звітності є відмінними, позивач залишався платником ЄСВ. Погашення вказаної суми недоїмки проведено позивачем 28.04.2016р. за рахунок поточних платежів по ЄСВ. Відповідно до ч.6 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Оскільки позивач, будучи на обліку вже як фізична особа, що займається незалежною професійною діяльністю, сплачував єдиний соціальний внесок, то відповідно за рахунок сум, що надходили від платника на сплату єдиного соціального внеску за незалежну професійну діяльність, погашалась першочергово недоїмка минулих років. Звідси, зазначена у спірній вимозі недоїмка складається з суми нарахованого, але не сплаченого ЄСВ, що підлягає сплаті фізичною особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Щодо наявності довідки № 2917/17-227/ НОМЕР_1 від 08.05.2013р, складеної за результатами документальної позапланової виїзної перевірки суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.04.2010р. по 08.05.2013р., валютного та іншого законодавства за період 01.04.2010р. по 08.05.2013р., та довідки № 1319182200393 від 05.07.2013р. про відсутність заборгованості зі сплати податків, зборів колегія суддів вказує на наступне. Питання передачі функцій з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від Пенсійного фонду України до органів доходів і зборів врегульовано Законами України № 404-VII від 04.07.2013р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» та № 406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», що набрали чинності 11.08.2013р. Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України № 406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» встановлено, що процедури адміністрування, які здійснюють органи доходів і зборів, встановлені цим Законом, поширюються на періоди до набрання чинності цим Законом. Заходи адміністрування органами доходів і зборів здійснюються не раніше дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи». Органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування. Згідно з п.5 Прикінцевих положень зазначеного Закону суми єдиного внеску, які надійшли на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду України, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах для зарахування таких сум, підлягають перерахуванню на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах. Копії виписок про надходження таких коштів, надані органами Пенсійного фонду України відповідним органам доходів і зборів, є підставою для здійснення ними обліку в картках особових рахунків платників єдиного внеску. Таким чином, під час проведення податковим органом документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.04.2010р. по 08.05.2013р., валютного та іншого законодавства за період 01.04.2010р. по 08.05.2013р. не досліджувалося питання наявності заборгованості по ЄСВ. Також на момент видачі довідки про відсутність заборгованості зі сплати податків, зборів до компетенції відповідача не входили функції по адмініструванню ЄСВ. За таких обставин відповідачем правомірно облікована задекларована позивачем сума ЄСВ та погашена за рахунок поточних платежів по ЄСВ. Водночас, факт припинення ФОП не може звільняти позивача від обов`язку погашення задекларованої недоїмки (така обставина лише не дозволяє застосовувати до ліквідованого ФОПа штрафні санкції). Разом з тим, у розглядуваному визначена спірною вимогою недоїмки складається із сум ЄСВ, які обчислені для позивача як особи, що здійснює незалежну професійну діяльність. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконливого та послідовного висновку про те, що винесена відповідачем вимога про сплату боргу (недоїмки) відповідає критерію «пропорційності», адже у такий спосіб дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача, оскільки мета сплати єдиного внеску - страхування особи, в даних правовідносинах досягається сплатою єдиного внеску адвокатом, а тому відповідачем підставно винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-134427-54 від 06.06.2019р. За таких умов колегія суддів вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, а тому такі не підлягають до задоволення, з вищевикладених мотивів. Згідно ст.139 КАС України понесені апелянтом ГУ ДПС у Тернопільській обл. судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову, з вищевикладених мотивів. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.310, ч.2 ст.313, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській обл. задовольнити. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.12.2019р. в адміністративній справі № 500/1656/19 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській обл. про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - відмовити. Понесені апелянтом Головним управлінням ДПС у Тернопільській обл. судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку лише у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді О. І. Довга С. М. Кузьмич Дата складення повного судового рішення: 26.02.2020р.