Постанова 4824 № 753/20666/19

Справа № 753/20666/19 Головуючий в суді І інстанції Заставенко М.О. Провадження № 22ц-824/2190/20 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Мельника Я.С., суддів: Іванової І.В., Матвієнко Ю.О., за участі секретаря Гановської А.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Захисник» на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 06 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Захисник», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ Практик», про визнання майнових прав на частку в об`єкті незавершеного будівництва та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, та одночасно подала заяву, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчудження проінвестовану нею квартиру, за будівельним номером 184 (3 поверх, двокімнатна квартира загальною площею 61,30 кв.м, що розташована в житловому будинку АДРЕСА_1 ), а також просила заборонити ТОВ «ОСВ «Практик», ЖБК «Захисник» та іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії, укладати правочини щодо відчуження цієї квартири. Обґрунтовує заяву тим, що 14 листопада 2014 року вона уклала з ТОВ «ОСВ Практик» нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 , що будується в складі житлового будинку за вищевказаною адресою, однак об`єкт інвестування у вигляді цієї квартири не здано в експлуатацію, не передано їй згідно акту приймання-передачі і не оформлено в установленому законом порядку на праві власності, а тому є ризики відчуження повністю проінвестованої нею квартири зв`язку з ймовірним банкрутством забудовника та незаконних дій третіх осіб,через що, на її думку, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання можливого рішення суду. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 06 листопада 2019 року заяву задоволено, накладено арешт на вказану квартиру, заборонено ТОВ «ОСВ «Практик», ЖБК «Захисник» та іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії, укладати правочини щодо відчуження цієї квартири. Не погоджуючись із цією ухвалою, представник ЖБК «Захисник» подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зокрема посилається на те, що позивачкою не було надано належних і допустимих доказів щодо наявності ризиків відчуження цього про інвестованої нею квартири і що доводи заявника щодо підстав для вжиття заходів забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях, тому, на його думку, підстави для накладення арешту на спірне майно відсутні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням співмірності заходів забезпечення позову з заявленими позовними вимогами, з метою унеможливлення утруднення виконання можливого рішення суду, необхідно накласти арешт та заборонити відчуження проінвестованої квартири, а також заборонити ТОВ «ОСВ «Практик», ЖБК «Захисник» та іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії та укладати правочини щодо її відчуження. Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 14 листопада 2014 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «ОСВ Практик» нотаріальний договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 . З довідки № 49 від 11 жовтня 2019 року ТОВ «ОСВ Практик», ОСОБА_1 на підставі вищевказаного договору є власником майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 , сплатила 275 850 грн. 00 коп., з урахування ПДВ, що складає 100% вартості майнових прав та 136 057 грн. 00 коп. додатково за поліпшення віконних систем та системи опалення, у тому числі ПДВ, що разом складає 411 907 грн. 00 коп. Також з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що фактично об`єкт інвестування у вигляді квартири АДРЕСА_3 не здано в експлуатацію, не передано заявниці згідно до акту приймання-передачі і не оформлено в установленому законом порядку на праві власності та про причини затримки з будівництвом та введенням в експлуатацію житлового будинку ТОВ «ОСВ Практик» їй не повідомляє, чітких термінів завершення та введення в експлуатацію вказаного об`єкту не зазначає. За змістом ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до п.п. 1 і 2 ч.2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту і забороною вчиняти певні дії. Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При вжитті заходів забезпечення позову судом необхідно враховувати зміст позовних вимог, співмірність вжитих заходів із вимогами та вид забезпечення позову (пункт 3 і 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»). Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення , що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову. За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого судового рішення в разі задоволення позову ОСОБА_1 , а тому існує реальна можливість і небезпека у заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Проте, колегія судів вважає, що накладення арешту на хоча і повністю проінвестовану проте ще недобудовану квартиру у будинку, який не введений в експлуатацію, може призвести до порушення прав інших осіб, зокрема і самого забудовника та суттєво вплинути на можливість завершення його будівництва і введення в експлуатацію, що може зачіпати інтереси і інших осіб, які беруть участь в інвестуванні будівництва цього будинку, а накладення заборони щодо вчинення реєстраційних дій та укладення правочинів стосовно відчуження як самої квартири так і майнових прав на неї, є достатнім для реального та ефективного виконання можливого судового рішення. З огляду на викладене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги такими, що заслуговують на увагу частково, а тому оскаржувана ухвала в частині накладення арешту на спірну проінвестовану квартиру підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні цих вимог ОСОБА_1 . В іншій частині ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін. Керуючись ст.ст. 374, 376 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Захисник» задовольнити частково. Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 06 листопада 2019 року в частині накладення арешту на спірну проінвестовану квартиру - скасувати та постановити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих вимог заявника. В іншій частині ухвалу залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: