Постанова Чернігівський апеляційний суд № 748/1943/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 20 лютого 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 748/1943/19 Головуючий у першій інстанції Хоменко Л. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/252/20 Чернігівський апеляційний суд у складі: голови судового засідання - судді Кузюри Л.В., суддів: Вінгаль В.М., Мамонової О.Є., за участі секретарів судового засідання: Бивалькевич Т.В., Шапко В.М. учасники судового процесу: позивач: ОСОБА_1 ; відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; третя особа: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Реус Роман Володимирович, особа, яка подала скаргу: ОСОБА_1 ; оскаржується рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2019 року у цивільній справі за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки об`єктами спільної сумісної власності з визначенням часток по 1/2 кожному, прізвище судді: Хоменко Л. В.; час ухвалення рішення: 17 год. 20 хв., місце ухвалення рішення: м. Чернігів, дата складання повного тексту рішення: 22 листопада 2019 року, У С Т А Н О В И В: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просила встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по день смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою площею 0,1 га об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , з визначення часток у праві власності на зазначене нерухоме майно по 1/2 за кожним. Позовні вимоги мотивувала тим, що з 2001 року проживала з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить позивачу на праві приватної власності, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки. 04 листопада 2015 року позивач разом із ОСОБА_4 за спільні кошти придбали будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , які зареєстрували на прізвище ОСОБА_4 24 березня 2017 року між позивачем та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, а тому вона позбавлена можливості в іншому порядку довести своє право на 1/2 частку, ніж у судовому, адже інші спадкоємці її покійного чоловіка її права не визнають. Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не дав належної оцінки представленим нею доказам на підтвердження проживання з померлим чоловіком однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період придбання нерухомого майна. Зазначала, що договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки ніким не оспорювались і є чинними. У текстах зазначених договорів прописано, що купівля ОСОБА_4 нерухомого майна здійснена за згодою ОСОБА_1 , з якою покупець перебуває у фактичних шлюбних відносинах, однак зазначених обставин всупереч закону судом першої інстанції не враховано при ухваленні рішення. Факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу підтверджується численними доказами, що містяться у справі а також показаннями свідків. У відзивах на апеляційну скаргу, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду, як законне та обґрунтоване, залишити без зміни. Вислухавши доповідь судді апеляційного суду та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не доведено факт її проживання із ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу на момент придбання спірного майна та не доведено придбання цього майна за спільні кошти. З таким висновком суду не може погодитись апеляційний суд. З матеріалів справи встановлено, що 24 березня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб ( т.1 а.с.17). Ще до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 листопада 2015 року та 24 листопада 2015 року ОСОБА_4 за договорами купівлі продажу придбав у ОСОБА_5 житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується договорами купівлі-продажу, посвідченими приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ( а.с. 20,31). У п. 6 та п.3.7 вказаних договорів зазначено, що покупець свідчить, що купівля цього житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки проводяться за згодою ОСОБА_1 , з якою покупець перебуває у фактичних шлюбних відносинах та справжність її підпису на заяві згоді на укладення договорів засвідчена приватним нотаріусом Чернігівського нотаріального округу Ковтун К.В. 04 листопада 2015 року за № 905 (том 1, а.с. 21, 29). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.( т.1 а.с. 18). Спадщину після його смерті прийняли ОСОБА_3 , донька померлого, ОСОБА_2 , мати померлого, ОСОБА_1 , дружина померлого.( т.1 а.с. 112-127). Відповідно до ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків. Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Звернувшись з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що в період з 2001 року разом з ОСОБА_6 проживали як одна сім`я у АДРЕСА_2 , яка належала їй на праві власності, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, просила встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року по день смерті чоловіка, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до п. 6 та п.3.7 договорів про купівлю продаж житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки, покупець засвідчив, що купівля цього житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки проводиться за згодою ОСОБА_1 , з якою ОСОБА_4 перебуває у фактичних шлюбних відносинах, справжність її підпису на заяві згоді на укладення договору засвідчена приватним нотаріусом Чернігівського нотаріального округу Ковтун К.В. 04 листопада 2015 року за №

905. Зазначені пункти договорів є чинними, не визнані недійсними у встановленому законом порядку, є підтвердженням того, що за життя ОСОБА_4 та на час укладення ним договорів про придбання нерухомого майна, ним особисто було заявлено нотаріусу про проживання однією сім`єю з ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу, про спільність їх бюджету та наявність між ними взаємних прав та обов`язків, через що від ОСОБА_1 було отримано заяву-згоду на укладення ним означених договорів. З`ясування нотаріусом зазначених обставин ґрунтувалось на тому, що приписами ст.. 74 СК України передбачено, що на майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК України, якою врегульовано право спільної сумісної власності подружжя. Зокрема, згідно положення ст. 65 СК України, об`єктами спільної сумісної власності подружжя розпоряджається лише за взаємною згодою, відповідно нотаріусом було перевірено наявність згоди ОСОБА_1 на вкладення спільних коштів, належних сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , у придбання нерухомого майна. Окрім зазначеного, факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по 23 березня 2017 року підтверджено численними світлинами з зображенням ОСОБА_4 та ОСОБА_1 під час проведення дозвілля, які містяться в матеріалах справи, запрошеннями ОСОБА_4 та ОСОБА_1 як сім`ї на весілля до інших осіб у 2011 році (том 1, а.с. 42) та у 2015 році (т.2, а.с.17), показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інших, фактом реєстрації місця постійного проживання позивачки ще 23.02.2017 року, до реєстрації шлюбу, у спірному будинку АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 124 зворот), актом контрольного обліку візла обліку електричної енергії від 14.03.2017 року, під час складання якого позивач була присутня як споживач (том 1, а.с.39, 40), а також фактом реєстрації 24.03.2017 року шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (том1, а.с. 125). За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що з урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не підтверджені належними доказами. Зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню в частині встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 березня 2017 року, оскільки 24 березня 2017 року між зазначеними особами було зареєстровано шлюб та законом визначено правовий режим майна набутого під час шлюбу як спільне сумісне. Положеннями ст. 74 СК України передбачено, що майно, набуте чоловіком та жінкою за час спільного проживання, які проживають однією сім`єю але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Зважаючи на те, що за матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 березня 2017 року та в зазначений період на прізвище ОСОБА_12 придбали нерухоме майно, а саме, житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 107,1 кв.м. та за цією ж адресою земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 7425583400:01:000:1984, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та інше не було встановлено письмовим договором між ними, апеляційний суд знаходить, що згідно з положеннями ч.1 ст.74 СК України зазначене нерухоме майно було придбано ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності. З огляду на те, що за приписами ч.2 ст. 74 СК України на вказане майно поширюються положення глави 8 СК України, якою врегульовано право спільної сумісної власності подружжя, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права на 1/2 частку у праві власності на спірне нерухоме майно підлягають задоволенню в силу положень ч.1 ст. 70 СК України, якою визначено, що у разі поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При цьому посилання відповідачів на ту обставину, що покійний чоловік ОСОБА_1 на час придбання спірного майна мав значний дохід, в той час, коли остання мала незначну заробітні плату та не довела розміру власного внеску у придбання майна, не можуть бути врахованими під час вирішення даного спору, оскільки набуття цього майна на праві спільної сумісної власності не може зменшувати частку будь-кого із співвласників внаслідок отримання ним меншого доходу. Оскільки висновки суду першої інстанції щодо обставин справи не ґрунтуються на засадах верховенства права, не є законними та обґрунтованими, рішення суду підлягає скасуванню та ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, документально підтверджені витрати, понесені ОСОБА_1 на сплату судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій, підлягають стягненню з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в сумі по 1 728 грн 90 коп. з кожної. Керуючись ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2019 року скасувати. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 2017 року. Визнати за ОСОБА_1 право на 1/2 частку у праві власності на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 107,1 кв.м. Визнати за ОСОБА_1 право на 1/2 частку у праві власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 7425583400:01:000:1984, що знаходиться в АДРЕСА_1 , за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 , ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_3 ) витрати, понесені на сплату судового збору при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій в сумі по 1 728 (одній тисячі сімсот двадцять вісім) грн 90 коп. з кожної. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів, починаючи з дня складення повного судового рішення. Голова судового засідання: Судді: