Постанова 4817 № 601/2208/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 601/2208/19Головуючий у 1-й інстанції Білосевич Г.С. Провадження № 22-ц/817/202/20 Доповідач - Сташків Б.І. Категорія - 301030300 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 лютого 2020 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Сташків Б.І. суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С., за участю секретаря Сович Н.А. та сторін позивача ОСОБА_1 , представника позивачів - адвоката Трачука І.В., апелянта ОСОБА_2 її представника адвоката Сідорової І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу № 601/2208/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 04 грудня 2019 року, ухваленого суддею Білосевич Г.С., повне судове рішення складено 10 грудня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Кременецької міської ради про визнання прав та обов`язків забудовника житлового будинку в порядку спадкування за законом,- ВСТАНОВИВ: У жовтні 2019 року до суду із позовом звернулись ОСОБА_3 ОСОБА_1 до Кременецької міської ради про визнання прав та обов`язків забудовника житлового будинку в порядку спадкування за законом. В обґрунтуванні позовних вимог позивачі зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько - ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, яке позивачі мають намір успадкувати, а саме: незавершене будівництвом житловий будинок з господарсько-побутовим будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 (готовність 59%).Вказували, що вони фактично прийняли спадщину, оскільки проживали на день смерті з ОСОБА_4 . При зверненні в нотаріальну контору позивачам відмовлено в оформлені спадщини по тій причині, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок. Позивачі зазначали, що ОСОБА_4 , який є забудовником вказаного житлового будинку, не встиг добудувати будинок, здати його в експлуатацію та оформити право власності. Вказували, що на частину спадщини позивача нотаріусом уже видано свідоцтво. За таких обставин позивачі просили суд визнати за ними по 1/2 частці права та обов`язки забудовника житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , з правом введення даного житлового будинку в експлуатацію та реєстрацію права власності на даний будинок. Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 04 грудня 2019 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_3 . Та ОСОБА_1 по 1/2 частці права та обов`язки забудовника житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , з правом введення житлового будинку в експлуатацію та реєстрацію права власності на даний будинок. Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 , як особа, яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_1 відмовити. У доводах апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки не залучено її до участі у справі як відповідача. Апелянт вказує, що являється спадкоємцем першої черги після ОСОБА_4 ,оскільки є його дружиною, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 27 листопада 2012 року. Апелянт зазначає, що факт того, що вона не була зареєстрованою за адресою де проживав спадкодавець не свідчить про те, що вона дійсно не проживала з ним на час смерті. Вказує, що вона постійно проживала із спадкодавцем, а тому вважається такою, що прийняла спадщину та є спадкоємцем першої черги та має право на спадкування усього майна що входить до складу спадщини спадкодавця ОСОБА_4 . Від ОСОБА_3 та ОСОБА_1 поступив відзив на апеляційну скаргу, в якій позивачі просять рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважають, що оскаржуване рішення суду не порушує права апелянта, оскільки апелянт протягом шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини до нотаріальної контори не звернулася із заявою про прийняття спадщини. Вказують, що відповідно до договору про поділ спадкового майна від 21 жовтня 2019 року єдиними спадкоємцями першої черги є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . У поданому відзиві на апеляційну скаргу Кременецька міська рада просить прийняти рішення, покладаючись на думку суду. В обгрунтуванні відзиву вказує, що суду першої інстанції не було відомо про коло усіх спадкоємців ОСОБА_4 , оскільки позивачами до позовної заяви було долучено відповідь приватного нотаріуса в якій зазначено, що померлого ОСОБА_4 . Спадкоємцями за законом є дочки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які проживали разом з ним в будинку. В суді апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_2 та її представник адвокат Сідорова І.А. доводи апеляційної скарги підтримали, надавши пояснення аналогічні викладеними в ній. Позивач ОСОБА_3 та представник позивачів - адвокат Трачук І.В. проти доводів апеляційної скарги заперечили, просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник відповідача Кременецької міської ради у судове засідання не з`явився, у поданій заяві просить проводити розгляд справи за відсутності відповідача Кременецької міської ради. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з такого. Згідно з ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 15 червня 2017 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5) . ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 17 червня 2017 року(а.с.6). Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 та свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є батько ОСОБА_4 та мати ОСОБА_5 (а.с.7,8) . Відповідно до будівельного паспорта № 12136/1 на відведення в натурі земельної ділянки і погодження проектної документації на будівництво; технічного паспорта, виготовленого на об`єкт незавершеного будівництва будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , станом на 16 вересня 2019 року та довідки № 749 від 20 вересня 2019 року, виданої Кременецьким РК БТІ, на незавершений будівництвом житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (готовність 59%) виготовлена технічна документація на ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , згідно рішення Кременецької міської ради № 216 від 25 червня 1998 року. Право власності в БТІ не зареєстровано(а.с.24). Згідно довідок від 22 жовтня 2019 року, виданих начальником відділу формувань та введення реєстру територіальної громади Кременецької міської ради, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті постійно був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , в якому на день його смерті також були зареєстровані позивачі по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.31,32). Відповідно до договору про поділ спадкового майна від 21 жовтня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Михайловою Г.В., ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , досягли домовленості поділити спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (27-28). Згідно відповіді приватного нотаріуса Кременецького районного нотаріального округу Михайлової Г.В. від 21 жовтня 2019 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом на спадкове майно, а саме: на незавершений будівництвом житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що залишилась після смерті ОСОБА_4 , оскільки спадкоємцями не подано правовстановлюючого документу на незавершений будівництвом житловий будинок(а.с.25). Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості. Однак з висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, оскільки судом допущено неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, та порушено норми процесуального права. Так, за змістом статей 1216,1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦКУкраїни). Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уклали шлюб 27 листопада 2012 року, про що зроблений відповідний актовий запис № 201 ( а.с.51). Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 вбачається, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 проживала за вказаною адресою разом із своєю мачухою ОСОБА_2 (а.с.53). Відповідно до рішення виконавчого комітету Кременецької міської ради від 31 липня 2017 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , призначена піклувальником ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.54). Відповідно до Акту обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_2 від 26 грудня 2019 року,вона проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 з 2005 року по теперішній час(а.с.55). Відповідно до частин 1, 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї. Апелянт вказує, що прийняла спадщину після смерті чоловіка, так як вона постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини з адресою АДРЕСА_1 і протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не заявила про відмову від спадщини. Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що оскільки судом першої інстанції її залучено не було, і позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до неї, як відповідача, вимог не пред`являли, внаслідок чого місцевий суд вирішив питання про її спадкові права без залучення її до участі у справі в якості відповідача, чим порушив її майнові права. Посилання сторони позивача на те, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір спадкового майна колегія суддів не може брати до уваги, оскільки укладання договору про розподіл спадкового майна можливе після визначення кола спадкоємців та за наявності у справі всіх документів щодо спадкового майна. Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги, що не зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 за адресою проживання спадкодавця не свідчить про те, що вона не проживала з ним, оскільки відповідно до ЗУ Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав та свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Спадкодавець ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 27 червня 2017 року обстежувались житлові умови ОСОБА_1 та згідно Акту зазначено, що мачуха ОСОБА_2 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 виховує ОСОБА_1 з 2003 року, оскільки мати останньої померла у 2002 році.(53). Отже, наведені обставини свідчать про те, що апелянт проживала із спадкодавцем ОСОБА_4 на момент його смерті, а також надалі продовжила проживати за адресою АДРЕСА_1 після його смерті, оскільки відповідно до рішення ВК Кременецької міської ради від 31 липня 2017 року №688 стала піклувальником дочки спадкодавця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. В п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що у спорах про визнання права власності на спадкове майно належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не з`ясував фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не встановив чи є інші спадкоємці після померлого ОСОБА_4 або особи, які вчинили будь-які дії для прийняття спадщини та дійшов передчасного висновку про обґрунтованість позову. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково ухвалив рішення про визнання за позивачами по 1/2 частці права та обов`язки забудовника житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , з правом введення житлового будинку в експлуатацію та реєстрацію права власності на даний будинок, не залучивши у справі апелянта ОСОБА_2 , як співвідповідача у даній справі, що є підставою для відмови в його задоволенні. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц зазначила, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Вищенаведені обставини свідчать, що існує спір щодо спадкового майна між спадкоємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і такий спір повинен вирішуватися за участю ОСОБА_2 , оскільки апелянт ОСОБА_2 має майнові інтереси щодо спірного будинку, зазначила, що від спадщини не відмовлялася та вважає себе спадкоємцем першої черги, а відтак вона повинна бути співвідповідачем по даній справі. Суд, приймаючи вказане рішення, неповно встановив обставини справи, не з`ясував коло усіх спадкоємців, у зв`язку із чим прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Як передбачено п. 4 ч. 3. ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Виходячи з повноважень апеляційного суду визначених ст. 374 ЦПК України, рішення суду першої інстанції слід скасувати, як таке, що ухвалено з порушенням норм процесуального права та ухвалити по даній справі нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. За наведених обставин, апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає до задоволення, а рішення до скасування із ухваленням нового про відмову у задоволенні позову. Відповідно до ч.ч.1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює перерозподіл судових витрат. Таким чином, підлягають стягненню з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати за розгляд апеляційної скарги у розмірі 1152 грн. 60 коп. в рівних частках. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 04 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Кременецької міської ради про визнання прав та обов`язків забудовника житлового будинку в порядку спадкування за законом відмовити. Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 1152 грн.60 коп. в рівних частках. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складання повного тексту постанови - 24 лютого 2020 року. Головуючий: Сташків Б.І. Дикун С.І. Судді: Парандюк Т.С.