Постанова Тернопільський апеляційний суд № 601/504/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 601/504/20Головуючий у 1-й інстанції Коротич І.А. Провадження № 22-ц/817/822/21 Доповідач - Дикун С.І. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 листопада 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Дикун С.І. суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М., з участю секретаря - Сович Н.А. учасників справи - представника відповідачок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Трачука І.В.; представника позивачки ОСОБА_3 адвоката Сідорової І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №601/504/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 31 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , де третя особа - приватний нотаріус Кременецького районного нотаріального округу Михайлова Галина Василівна про встановлення факту батьківства, встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, визнання недійсним договору, свідоцтв про право на спадщину, визнання права власності на спадкове майно, скасування записів про право власності на майно, ухваленого суддею Коротичем І.А., повний текст рішення складено 7 червня 2021 року, - ВСТАНОВИв: У березні 2020 року ОСОБА_3 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 звернулася з позовом в суд до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , де третя особа - приватний нотаріус Кременецького районного нотаріального округу Михайлова Г.В. про встановлення факту батьківства, встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, визнання недійсним договору, свідоцтв про право на спадщину, визнання права власності на спадкове майно, скасування записів про право власності на майно. В обґрунтування вимог посилалась на те, що з 2005 року по 27 листопада 2012 року вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, разом виховували дітей від попередніх шлюбів: ОСОБА_6 , 1992 року народження, та ОСОБА_7 , 1995 року народження, а також двох дочок ОСОБА_5 , дружина якого померла 2002 року: ОСОБА_1 , 1997 року народження, та ОСОБА_2 , 2001 року народження. ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилася спільна дитина - син ОСОБА_8 . Оскільки на той час вона з ОСОБА_5 не перебувала у зареєстрованому шлюбі, при реєстрації народження дитини запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень було вчинено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. 27 листопада 2012 року вона з ОСОБА_5 зареєстрували шлюб. Починаючи з 2013 року, коли наймолодший син підріс, вона також стала періодично їздити на заробітки за кордон - до Польщі, в цей час чоловік залишався вдома та займався доглядом за дітьми. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. Після смерті ОСОБА_5 вона продовжила проживати зі своїми та з його дітьми по АДРЕСА_1 , де проживає на даний час. За час спільного проживання позивачка з чоловіком збудували житловий будинок, однак не встигли ввести його в експлуатацію. Внаслідок смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на таке майно: - житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_2 що був зареєстрований за ОСОБА_5 , згідно з договором дарування, посвідченим 25 листопаді 2004 року приватним нотаріусом Бурлаком О.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 4091; житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що був зареєстрований за ОСОБА_5 , згідно з договором дарування, посвідченим 26 лютого 1998 року (бланк серії ААК № 952803); незавершений будівництвом житловий будинок з надвірними будівлями готовністю 59 %, що знаходиться по АДРЕСА_1 . У грудні 2019 року вона дізналася, що відповідачки без її відома оформили на себе спадщину на все майно, уклавши 21 жовтня 2019 року між собою договір про поділ спадкового майна, посвідченого приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Михайловою Г.В. За умовами цього договору відповідачки досягли домовленості поділити вказане спадкове майно виключно між собою. 21 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Михайловою Г.В. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_2 . 21 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Михайловою Г.В. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на Спадщину на 1/2 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , також 21 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Михайловою Г.В. видано свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Щодо незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 - відповідачки звернулися з питань оформлення своїх прав на цей будинок до Кременецького районного суду з позовом до Кременецької міської ради про визнання прав та обов`язків забудовника житлового будинку в порядку спадкування за законом. 04 грудня 2019 року Кременецьким районним судом Тернопільської області ухвалено рішення у справі № 601/2208/19, яким визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права забудовників вказаного будинку. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року задоволено апеляційну скаргу позивачки, рішення Кременецького районного суду від 04 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. 28 лютого 2020 року приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Михайловою Г.В. відмовлено їй у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 через відсутність доказів прийняття ними спадщини та доказів родинних відносин зі спадкодавцем. Позивачка просить суд встановити факт батьківства, що ОСОБА_5 , громадянин України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Кременець Тернопільської області, матір`ю якого є ОСОБА_3 . Зобов`язати Кременецький міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) внести зміни до актового запису за № 77, складеного 16 травня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Кременецького районного управління юстиції Тернопільської області про народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , де у відомостях про батька дитини зазначити - громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнати недійсним договір про поділ спадкового майна посвідчений 21 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Михайловою Г.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1918. Визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину , видані 21 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Михайловою Г.В. Скасувати записи про проведену державну реєстрацію права власності: ОСОБА_1 на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2 (запис № 33756446 від 21 жовтня 2019 року); ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 (запис № 33757520 від 21 жовтня 2019 року); ОСОБА_1 на 1/2 частину житлового будинку з господарсько- побутовими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 (запис № 33757169 від 21 жовтня 2019 року). Визнати за ОСОБА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 : право власності на 1/4 частину житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_2 ; право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарсько- побутовими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 ; права та обов`язки забудовника з правом подання необхідних документів, правом здачі будинку в експлуатацію та отримання на своє ім`я документів, що посвідчують право власності, на 1/4 частину незавершеного будівництвом житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом, внаслідок смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 : право власності на 1/4 частину житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_2 ; право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 ; права та обов`язки забудовника з правом подання необхідних документів, правом здачі будинку в експлуатацію та отримання на своє ім`я документів, що посвідчують право власності, на 1/4 частину незавершеного будівництвом житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 . Стягнути з відповідачів понесені судові витрати. Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 31 травня 2021 року позов задоволено. Встановлено факт батьківства, що ОСОБА_5 , громадянин України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Кременець Тернопільської області, матір`ю якого є ОСОБА_3 . Зобов`язано Кременецький міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) внести зміни до актового запису за № 77, складеного 16 травня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Кременецького районного управління юстиції Тернопільської області про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , де у відомостях про батька дитини зазначити - «громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , жительки АДРЕСА_1 , зі спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнано недійсним договір про поділ спадкового майна, посвідчений 21 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Михайловою Г.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1918. Визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину № 1919, 1921, 1923, що видані 21 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Михайловою Г.В. Скасовано записи про проведену державну реєстрацію права власності: - ОСОБА_1 на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2 (запис № 33756446 від 21 жовтня 2019 року); - ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинок господарсько-побутовими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 (запис № 33757520 від 21 жовтня 2019 року); - ОСОБА_1 на 1/2 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 (запис № 33757169 від 21 жовтня 2019 року). Визнано за ОСОБА_3 , в порядку спадкування за законом, внаслідок смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 : -право власності на 1/4 частину житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_2 ; -право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 ; -права та обов`язки забудовника з правом подання необхідних документів з правом здачі будинку в експлуатацію та отримання на своє ім`я документів, що посвідчують право власності, на 1/4 частину незавершеного будівництвом житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_4 , в порядку спадкування за законом, внаслідок смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 : -право власності на 1/4 частину житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_2 ; -право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 ; -права та обов`язки забудовника з правом подання необхідних документів з правом здачі будинку в експлуатацію та отримання на своє ім`я документів, що посвідчують право власності, на 1/4 частину незавершеного будівництвом житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані по АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в розмірі 1627 гривень 15 копійок. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в розмірі 1627 гривень 15 копійок. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу на вказане рішення, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість внаслідок неповноти встановлення судом обставин, які мають значення для справи та ненадання оцінки поданим доказам. Просять скасувати рішення суду в частині встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, визнання недійсним договору, свідоцтв про право на спадщину, визнання права власності на спадкове майно та скасування записів про право власності на майно та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що спірне майно (незавершений будівництвом житловий будинок та будівельні матеріали на його будівництво) придбано їх батьками, як подружжям до 2004 року, до набрання чинності СК України, а тому при вирішенні справи суд мав застосовувати положення КпШС України, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин. Судом першої інстанції не досліджувалося і не надавалося правової оцінки тому, що ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , перебуваючи у шлюбі, у 1998 році отримали земельну ділянку на сім`ю із 2 осіб: себе та дружину, площею 600 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку. Перебуваючи у шлюбі, вони з початку 1999 року розпочали будівництво житлового будинку відповідно до умов будівельного паспорту, що вказує на спільну сумісну власність на нього. Доказів того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_9 за життя майно ділили, судом першої інстанції не здобуто, тому спірне незавершене будівництво є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя - їх батьків, а тому позивач не може мати право на спадкування всього майна, а лише на частку вказаного майна, яка належала спадкодавцеві. Також посилається на те, що позивачі не мали права на оскарження свідоцтва про право на спадщину за законом в частині прийняття ними спадщини після смерті мами ОСОБА_9 , оскільки правом на оскарження свідоцтва про право на спадщину іншого спадкоємця наділяється особа, яка має право на спадкування. Зазначають, що судом першої інстанції не досліджувалося чи можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і чи технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. Окрім того, єдиними спадкоємцями першої черги за законом, які виявили бажання прийняти спадщину після смерті матері та батька є вони, що встановлено в договорі про поділ спадкового майна від 21 жовтня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременецького нотаріального округу Михайловою Г.В. та спадковою справою, заведеною 19 серпня 2019 року. Дану спадщину вони прийняли, оскільки на день смерті батька проживали разом із батьком та були зареєстровані за вказаною адресою. Також вказують на те, що позивачі, будучи зареєстровані у с. Цеценівка Шумського району, не зверталися із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк і саме із цих причин нотаріус відмовив позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, вважаючи їх такими, що пропустили шестимісячний строк на подання заяви про прийняття спадщини. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, вважає рішення суду законним та обгрунтованим . Зазначає, що наявними в матеріалах справи письмовими доказами та показами свідків, поясненнями самих відповідачок, а також постановою Тернопільського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року по справі №601/2208/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Кременецької міської ради про визнання прав та обов`язків забудовника житлового будинку в порядку спадкування за законом підтверджено, що позивачка ОСОБА_3 на момент смерті чоловіка - спадкодавця ОСОБА_5 постійно проживала з ним без реєстрації та вела з ним спільне господарство по АДРЕСА_1 за довгий час до його смерті, що є підставою для висновку про обґрунтованість вимоги про встановлення факту постійного проживання позивачки зі спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини. Суд на законних підставах відхилив доводи представника відповідачів, що постійним місцем проживання ОСОБА_3 було місце її реєстрації, а саме село Цеценівка, оскільки такі доводи спростовані дослідженими в судовому засіданні доказами. Крім того, будинок в селі Цеценівка не обладнаний електропостачанням та водопостачанням, що в свою чергу робить неможливим постійне проживання в ньому. На час відкриття спадщини ОСОБА_4 був малолітнім, що є підставою для визнання недійсними оскаржуваних договору про поділ спадкового майна та свідоцтв про право на спадщину, оскільки ними порушені права ОСОБА_4 на спадкування майна його батька. Вважає, що необгрунтованими є посилання в апеляційній скарзі на те, що спірне незавершене будівництво по АДРЕСА_1 є об`єктом права спільної сумісної власності їх батьків - батька ОСОБА_5 та матері ОСОБА_9 , оскільки вони не надали суду належних та допустимих доказів того, що незавершене будівництво було споруджене за спільні кошти їх батьків та за час їх спільного проживання, процент готовності такого будівництва на момент смерті їх матері ОСОБА_9 , а також, що будівельні матеріали зазначені у представлених копіях квитанцій, були використані саме на будівництво спірного будинку. Під час розгляду справи в апеляційному суді представник відповідачок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Трачук І.В. підтримав апеляційну скаргу в її межах та просив задовольнити вимоги апеляційної скарги з мотивів, наведених в апеляційній скарзі. Представник позивачки ОСОБА_3 адвокат Сідорова І.А. апеляційної скарги не визнала. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим і таким, що не підлягає до скасування з мотивів, зазначених як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 , актовий запис про народження № 33, її батьками записані ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . З свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 , актовий запис про народження № 154, її батьками записані ОСОБА_5 та ОСОБА_9 .. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_10 померла ОСОБА_9 , актовий запис про смерть №

154. З свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про народження №

77. Його батьками записані ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , відповідно до частини 1 статті 135 СК України. Згідно із свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , 27 листопада 2012 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Кременецького районного управління юстиції Тернопільської області, був укладений шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , актовий запис про шлюб №

201. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_12 ». ІНФОРМАЦІЯ_11 помер ОСОБА_5 , актовий запис про смерть № 133, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 . Відповідно до довідки про склад сім`ї № 1768/13-21, на день смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані: дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , та донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 . З Актів обстеження житлово-побутових умов від 27 червня 2017 року та 21 січня 2020 року, складеного депутатом Кременецької міської ради Сільвеструком О.В. вбачається, що ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 2005 року та на даний час. У 2012 році ОСОБА_11 вийшла заміж за ОСОБА_5 . Вони вели спільне господарство та спільно виховували дітей: ОСОБА_1 , 1997 року народження та ОСОБА_6 , 1992 року народження, ОСОБА_7 , 1995 року народження, ОСОБА_2 , 2001 року народження, та ОСОБА_4 , 2006 року народження. З довідки № 41/02-27 від 17 лютого 2020 року, виданої Кременецькою міською радою слідує, що ОСОБА_3 не зареєстрована, але фактично проживає з 2005 року за адресою: АДРЕСА_1 . З довідки № 120 від 21 січня 2020 року, виданої Бонівецькою ЗОШ І-ступ. слідує, що ОСОБА_4 навчався в даному закладі з 01 вересня 2012 року по травня 2016 року. Протягом чотирьох років навчання батько учня ОСОБА_5 приходив на батьківські збори, свята, цікавився навчанням та вихованням сина. З довідки № 02-06/16 від 15 січня 2020 року, виданої Кременецькою гімназією № 3 вбачається, що ОСОБА_4 навчається в даному закладі з 01 вересня 2016 ро по даний час. У 2016-2017 навчальному році батько учня - ОСОБА_5 приходив на батьківські збори, свята, цікавився навчанням вихованням сина. Рішенням виконавчого комітету Кременецької міської ради № 688 від 31 липня 2017 року ОСОБА_3 призначено піклувальником дитини-сироти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 жительки АДРЕСА_1 . З договору дарування від 25 листопада 2004 року ВВМ № 947342 зареєстрованого в реєстрі за № 4091 слідує, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , подарували ОСОБА_5 житловий будинок з надвірним будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до договору дарування від 06 лютого 1998 року серії ААК № 952803 ОСОБА_15 подарувала ОСОБА_5 житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . З рішення №216 виконавчого комітету Кременецької міської ради від 25 червня 1998 року вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_9 дозволено будівництво індивідуального житлового будинку по типовому проекту ТО-3-4 на дальній ділянці, якою вони користуються. Договором про поділ спадкового майна, посвідченого приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Михайловою Г.В. 21 жовтня 2019 року передбачено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 досягли домовленості поділити спадкове майно, яке залишилося після смерті їх батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким чином: ОСОБА_1 перейде на підставі свідоцтва про право на спадщину право власності на: житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_2 ; 1/2 частки житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; 1/2 частки незавершеного будівництвом житлового будинку з надвірними будівлями готовністю 59 %, що знаходиться по АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 перейде на підставі свідоцтва про право на спадщину право власності на: 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; 1/2 частки незавершеного будівництвом житлового будинку з надвірними будівлями готовністю 59 %, що знаходиться по АДРЕСА_1 . 21 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Михайловою Г.В. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину № 1919 на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_2 , та здійснено запис про право власності № 33756446 від 21 жовтня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 21 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Михайловою Г.В. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на Спадщину № 1921 на 1/2 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , та здійснено запис про право власності № 33757169 від 21 жовтня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 21 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Михайловою Г.В. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину №1923 на 1/2 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , та здійснено запис про право власності № 33757520 від 21 жовтня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. З постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом № 130-/02-14 від 28 лютого 2020 року, виданої приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Михайловою Г.В. вбачається, що ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки вона пропустила шестимісячний строк на прийняття спадщини, не було надано документів про підтвердження родинних зв`язків померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 з ОСОБА_4 . У свідоцтві про народження ОСОБА_4 у графі батько зазначено - ОСОБА_10 . З актів обстеження житлово-побутових умов від 07 квітня 2020 року та 30 квітня 2020 року, складеного комісією в складі депутата Цеценівської сільської ради Кодьмана О.М., жительки села Цеценівка ОСОБА_16 , в присутності в.о. сільського голови Григор`євої І.В. вбачається, що в господарстві за адресою: АДРЕСА_3 , ніхто не проживає. З дня смерті ОСОБА_17 (сестри ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_14 ) та по даний час будь-які особи у вказаному будинку не проживають. Електро- водопостачання відсутнє. Зі слів сусіда ОСОБА_18 , з дозволу ОСОБА_3 він обробляв присадибну ділянку даного господарства. З довідки № 01-14/660 від 13.04.2020 року слідує, що ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: село Цеценівка, Шумського району, згідно Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» отримує допомогу на дітей одиноким матерям з 01.05.2006 року по даний час. Рішення про надання даної допомоги було прийняте Шумським управлінням соціального захисту населення на підставі довідки № 77 від 03.05.2006 р., виданої Кременецьким відділом реєстрації актів громадянського стану, в якій вказано, що відомості про батька дитини ОСОБА_4 , записані за заявою матері згідно з ч.1 ст. 135 СК України та документів. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року по справі №601/2208/19, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 04 травня 2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 04 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Кременецької міської ради про знання прав та обов`язків забудовника житлового будинку в порядку спадкування за законом - відмовлено. Як встановлено даним судовим рішенням "суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги, що незареєстроване місце проживання ОСОБА_3 за адресою проживання спадкодавця - ОСОБА_5 не свідчить про те, що вона не проживала з ним, оскільки відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав та свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Спадкодавець ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . 27 червня 2017 року обстежувались житлові умови ОСОБА_2 та згідно Акту зазначено, що мачуха ОСОБА_3 , яка проживає за адресою по АДРЕСА_1 виховує ОСОБА_2 із 2003 року, оскільки мати останньої померла у 2002 році. Отже, наведені обставини свідчать про те, що апелянт проживала із спадкодавцем ОСОБА_5 на момент його смерті, а також надалі продовжила проживати за адресою по АДРЕСА_1 після його смерті, оскільки відповідно до рішення ВК Кременецької міської ради від 31 липня 2017 року №688 стала піклувальником дочки спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , яка зареєстрована за адресою по АДРЕСА_1 ." Готовність спірного незавершеного будівництвом будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 становить 59%. Інвентаризаційна вартість нерухомого майна становить 304150 грн. згідно із довідкою №749, виданою 20 вересня 2019 року Кременецьким РК БТІ. Постановою Верховного Суду від 04 травня 2020 року по справі № 601/2208/19 касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_19 залишено без задоволення. Постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року залишено без змін. Згідно з вимогами частини 3 статті 1268, частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї, та спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами, або підставою для їх обмеження. Згідно з вимогами частини 1 статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. За змістом п. п. 3.21., 3.22. глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем. Отже, до спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_5 на день смерті був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , по день своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачка по справі ОСОБА_3 на момент смерті чоловіка постійно проживала без реєстрації спільно зі спадкодавцем та вони вели спільне господарство за довгий час до його смерті. Зазначений факт підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами та показами свідків, поясненнями відповідачів, які пояснювали, що позивач з ними та їх батьком постійно проживала в м. Кремнець. Суд обґрунтовано визнав безпідставними твердження представника відповідачів, що постійним місцем проживання ОСОБА_3 було місце її реєстрації у с.Цеценівка, оскільки це спростовано дослідженими в судовому засіданні доказами, будинок в селі Цеценівка не обладнаний електропостачанням та водопостачанням, що підтверджує неможливість постійного проживання в ньому. Та обставина, що позивач проживала зі спадкодавцем на час його смерті встановлена постановою Тернопільського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, що, відповідно до вимог ч.5 ст.82 ЦПК України, має преюдиційне значення для даної справи. На підставі частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Враховуючи вищенаведені правові норми та правильно встановлені судом першої інстанції обставини справи, суд дійшов правильних висновків, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є: позивачка по справі ОСОБА_3 , малолітній ОСОБА_4 та відповідачки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Відповідно до частини 1 статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. На підставі частини 3 статті 1267 ЦК України спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. З договору про поділ спадкового майна, який посвідчений 21 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Михайловою Г.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1918, вбачається, що сторонами договору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як спадкоємцями за законом першої черги, які закликані до спадкування після спадкодавця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , була досягнута домовленість про проведення розподілу спадкового майна наступним чином: ОСОБА_1 перейде на підставі свідоцтва про право на спадщину право власності на: житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_2 ;1/2 частки житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; 1/2 частки незавершеного будівництвом житлового будинку з надвірними будівлями готовністю 59 %, що знаходиться по АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 перейде на підставі свідоцтва про право на спадщину право власності на:1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 ;1/2 частки незавершеного будівництвом житлового будинку з надвірними будівлями готовністю 59 %, що знаходиться по АДРЕСА_2 . Однак, оскільки судом встановлено, що спадкоємцями всього належного померлому ОСОБА_5 майна є всі учасники справи - його дружина ОСОБА_3 , та діти - неповнолітній ОСОБА_4 та відповідачки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а оспорюваний договір визначає правовий режим майна, включеного до спадкової маси, лише між двома спадкоємцями, то такий договір порушує права позивачів, оскільки позбавляє їх можливості оформити право власності на спадщину. За таких обставин, договір про поділ спадщини від 21 жовтня 2019 року, що посвідчений приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Михайловою Г.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1918, укладений між відповідачками, правильно визнано судом першої інстанції недійсним. Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є її додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зі змісту статті 203 ЦК України вбачається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Окрім того, судом також обґрунтовано визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані у зв`язку з укладенням договору про поділ спадщини від 21 жовтня 2019 року на ім`я відповідачок . Суд першої інстанції підставно відхилив доводи представника відповідачок, що спірне незавершене будівництво по АДРЕСА_1 належало відповідачам, як спадкоємцям після смерті їх матері ОСОБА_9 , оскільки належних та допустимих доказів того, що будинок будувався за спільні кошти батьків відповідачів та за час їх спільного проживання суду не представлено. Не подано доказів того, що вказане незавершене будівництво по АДРЕСА_1 на час смерті матері відповідачів мало ознаки майна у контексті Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) та яке могло б успадковуватися. На підставі статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 та її син ОСОБА_4 є спадкоємцями ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за законом першої черги, які прийняли спадщину, що відкрилась внаслідок смерті останнього, тому до загального кола спадкоємців ОСОБА_5 за законом першої черги, що прийняли спадщину, належить чотири особи, що є наслідком недійсності договору про поділ спадкового майна, що укладений лише між двома спадкоємцями (відповідачами) та виданих на його підставі свідоцтв про право на спадщину. Колегія суддів вважає, що висновки суду є правильними та відповідають обставинам справи. Наявними в матеріалах справи письмовими доказами та показами свідків, підтверджено, що ОСОБА_3 на момент смерті чоловіка постійно проживала з ним без реєстрації та вела з ним спільне господарство по АДРЕСА_1 за довгий час до його смерті, що є підставою для висновку про обґрунтованість вимоги про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_3 зі спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини. Суд першої інстанції підставно відхилив доводи представника відповідачок, що постійним місцем проживання ОСОБА_3 було місце її реєстрації в с.Цеценівка, оскільки такі доводи спростовані дослідженими в судовому засіданні доказами, поясненнями свідків. Згідно із ст. 2 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Тому відсутність реєстрації місця проживання відповідача за останнім місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені частиною третьою статті 1268 ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц, у постанові від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, а також у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 222/1109/17. Відповідачами визнано факт батьківства ОСОБА_5 щодо сина позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 і рішення суду в цій частині не оскаржується. Положеннями ч. 4 ст. 1268 ЦК України передбачено, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою етап 1273 цього Кодексу. Обґрунтованим є також висновок суду першої інстанції, що встановлення факту, що ОСОБА_4 є сином ОСОБА_5 , з урахуванням того, що на час відкриття спадщини ОСОБА_4 був малолітнім, є самостійною підставою для визнання недійсними оскаржуваних договору про поділ спадкового майна та свідоцтв про право на спадщину, оскільки ними порушені права малолітнього ОСОБА_4 на спадкування майна після батька ОСОБА_5 .. Посилання в апеляційній скарзі на те, що спірне незавершене будівництво по АДРЕСА_1 є об`єктом права спільної сумісної власності їх батьків - батька ОСОБА_5 та матері ОСОБА_9 , та до складу спадщини, що відкрилася внаслідок смерті батька входить лише частка цього майна, що належала спадкодавцеві є безпідставними з огляду на таке. Відповідно до ст. 2, 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідачки не надали суду належних та допустимих доказів того, що незавершене будівництво було споруджене за спільні кошти їх батьків та за час їх спільного проживання, та не надали доказів, що вказане незавершене будівництво на час відкриття спадщини після смерті матері відповідачок мало ознаки майна , яке могло б успадковуватися. Такі висновки суду щодо зазначених обставин є правильними та доводами апеляційної скарги не спростовуються. Так, із матеріалів справи, вбачається, що під час перебування у шлюбі з ОСОБА_9 , відповідно до договору дарування від 06 лютого 1998 року серії ААК № 952803 ОСОБА_15 подарувала ОСОБА_5 житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . З рішення №216 виконавчого комітету Кременецької міської ради від 25 червня 1998 року вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_9 дозволено будівництво індивідуального житлового будинку по типовому проекту ТО-3-4 на дальній ділянці, якою вони користуються. Як пояснив представник відповідачок із посиланням на копії квитанцій та накладних (а.с.150-152 т.1) , протягом 1998-2002 років батьками відповідачок - подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_9 були закуплені будівельні матеріали для будівництва будинку: цегла, пісок, цемент, шифер, дошки та камінь. На час смерті ОСОБА_9 - липень 2002 року був зведений фундамент будинку. На даний час готовність спірного незавершеного будівництвом будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 становить 59%. Інвентаризаційна вартість нерухомого майна становить 304150 грн згідно із довідкою №749, виданою 20 вересня 2019 року Кременецьким РК БТІ. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Твердження відповідачок в апеляційній скарзі, що вони мають право на частку у спадщині після смерті матері ОСОБА_9 , яка померла у липні 2002 року, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки відповідачками не доведено обсяг спадкового майна після смерті матері ОСОБА_9 , а саме: процент готовності незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини після ОСОБА_9 , і клопотань про призначення експертизи щодо визначення стану готовності спірного житлового будинку на липень 2002 року не було заявлено ні у суді першої інстанції, ні в апеляційному суді, хоча апеляційним судом було наголошено на можливість використання процесуальних прав апелянтів щодо заявлення такого клопотання. Доводи апеляційної скарги на спадкові права після смерті ОСОБА_9 із посиланням на квитанції на будівельні матеріали не можуть слугувати на підтвердження спадкової маси після смерті ОСОБА_9 , оскільки доказів, що вказані будівельні матеріали були використані саме на будівництво спірного будинку по АДРЕСА_1 судом першої інстанції не здобуто та не доведено таких обставин в апеляційному суді. Окрім того, у спірному спадковому договорі від 21 жовтня 2019 року відповідачки чітко визначили обсяг своїх спадкових прав виключно після смерті батька ОСОБА_5 , та не зазначали, що ними спадкується тільки його частка у спільному сумісному майні подружжя ОСОБА_5 і ОСОБА_9 . Відповідно до роз`яснень п. 9 постанови Пленуму Верхового Суду України від 04 жовтня 1991 року №7 із подальшими доповненнями та змінами "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" суди мають враховувати, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради. За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд вправі провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягали виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. При неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній із сторін, а іншій присудити грошову компенсацію. Безпідставними є доводи апелянтів про те, що суд не досліджував чи можна визначити окремі частини, що підлягають виділу і чи технічно можливо довести до кінця будівництво, оскільки позовних вимог про здійснення поділу об`єкта незавершеного будівництва в натурі заявлено не було, так само як і вимог про визнання за відповідачками прав та обов`язків забудовників щодо цього об`єкта. Не заслуговують на увагу апеляційного суду посилання відповідачів в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_3 не мала права оскаржувати свідоцтва на право на спадщину за законом в частині прийняття ними спадщини після смерті матері, оскільки таких вимог ОСОБА_3 не заявляла. Предметом оскарження були лише свідоцтва про право на спадщину, які відповідачки отримали на два житлові будинки, що належали їх батькові на праві особистої власності, а саме, житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , був зареєстрований за ОСОБА_5 згідно з договором дарування, посвідченим 26 лютого 1998 року, та належав йому особисто відповідно до ст.24 КпШС як майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них, та житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_2 , був зареєстрований за ОСОБА_5 згідно з договором дарування, посвідченим 25 листопада 2004 року приватним нотаріусом Бурлаком О.М., а тому цей будинок набутий спадкодавцем у власність після смерті його першої дружини ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_15 . Окрім того, посилання відповідачів на те, що ОСОБА_3 обрано неправильний спосіб захисту порушеного права не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Аналогічну норму містить пункт 3.21 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок). Згідно з пунктом 3.22 глави 10 розділу II Порядку у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем. Згідно з ч. 4 ст.1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. За положеннями ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Частиною 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. З аналізу наведених норм матеріального права вбачається, що реалізувати свої спадкові права спадкоємець може за умови своєчасного прийняття спадщини. Спадщина вважається прийнятою, якщо спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, не заявив про відмову від неї. Малолітні та неповнолітні особи за загальним правилом вважаються такими, що прийняли спадщину. Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. На підставі вищенаведеного, звертатися із заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини повинен лише той спадкоємець, який не прийняв спадщини у шестимісячний строк з часу її відкриття. Як встановлено під час розгляду справи, ОСОБА_3 з сином ОСОБА_4 постійно проживала разом зі спадкодавцем на час його смерті - переїхала у місто Кременець в житловий будинок ОСОБА_5 ще у 2005 році - за 12 років до часу його смерті, в ОСОБА_20 народився їх син ОСОБА_8 , та проживав з дня народження постійно з батьком і матір`ю по АДРЕСА_1 та продовжує проживати разом із сином у цьому ж житлі по сьогоднішній день. За таких обставин, ОСОБА_3 прийняла спадщину відповідно до положень ч.3 ст.1268 ЦК України, тому норми ст. 1272 ЦК України не підлягають застосуванню до застосуванню до спірних правовідносин. Нормами чинного законодавства не передбачено обов`язку матері як законного представника подавати від імені дитини заяву про прийняття спадщини у строк, встановлений ст.1270 ЦК України, оскільки за положеннями частини 4 ст. 1268 ЦК України малолітня особа вважається такою, що прийняла спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Згідно з ч.4 ст.1273 ЦК України батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування. Оскільки ОСОБА_3 , як мати неповнолітнього ОСОБА_4 , не відмовилася за згодою органу опіки і піклування від прийняття сином спадщини після смерті ОСОБА_5 , доводи про неприйняття малолітнім ОСОБА_4 спадщини після смерті батька ОСОБА_5 є безпідставними. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав щодо скасування чи зміни законного та обґрунтованого судового рішення суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року). Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права; обставини справи встановлені судом правильно, доказам дана належна правова оцінка. Підстави для скасування судового рішення в межах вимог, заявлених як у суді першої інстанції так і в апеляційній скарзі, у апеляційного суду відсутні. Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені в апеляційному суді, покласти на відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах сум, ними понесених. Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 31 травня 2021 року залишити без змін. Судові витрати, понесені в апеляційному суді, покласти на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах сум, ними понесених. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 23 листопада 2021 року. Головуючий Дикун С.І. Судді: Парандюк Т.С. Храпак Н.М.