Постанова Закарпатський апеляційний суд № 303/7781/18

Справа № 303/7781/18 П О С Т А Н О В А Іменем України 10 лютого 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі головуючого судді КОНДОРА Р.Ю. суддів МАЦУНИЧА М.В., СОБОСЛОЯ Г.Г. при секретарі БАЛАЖ Н.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 303/7781/18 за позовом ОСОБА_1 до Мукачівської міської ради Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Мукачівська місцева прокуратура, про визнання права власності на домоволодіння, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 20 червня 2019 року, повний текст якого складено 27 червня 2019 року, головуючий суддя Довжанин В.М.,- встановив: 12.12.2018 ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом Мукачівської міської ради. Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 05.03.2019 залучено до участі в справі Мукачівську місцеву прокуратуру в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Позов мотивувався наступним. Позивачка 10.08.2012 придбала комплекс виробничих будівель і споруд, який складається з одноповерхового складу (літ. А), одноповерхового гуртожитку (літ. Б), навісу (літ. Д), вбиральні (літ. Е), сараю (літ. Ж), навісу (літ. З), металевої огорожі (споруди 1-2), що розташований за адресою : АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0461 га, кадастровий номер 2110400000:01:002:0027. Згідно з рішенням Виконкому Мукачівської міської ради від 25.09.2012 року № 245 позивачці були надані містобудівні умови та обмеження за № 310/12 забудови зазначеної земельної ділянки на реконструкцію власної будівлі зі зміною функціонального призначення з гуртожитку на житловий будинок. У 2014 році рішенням Мукачівської міської ради вулицю Артема було перейменовано на вулицю Небесної сотні. 29.08.2014 року згідно з прийнятим цього дня рішенням 63 сесії 6-го скликання Мукачівської міської ради № 1202 позивачці був наданий дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку. Вона провела реконструкцію гуртожитку (літ. Б) зі зміною функціонального призначення на житловий будинок. Згідно технічного паспорта вартість домоволодіння становить 162456,00 грн. Позивачка виходить із того, що їй належить на праві власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , реконструкція якого завершена, однак, вона не має можливості отримати свідоцтво про право власності після завершення реконструкції. Відмова в здійсненні державної реєстрації перешкоджає на даний час вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном. Посилаючись на ці обставини, на положення Конституції України та ЦК України щодо виникнення та набуття права власності, зокрема, на об`єкт нерухомості та на самочинне будівництво, та щодо визнання і захисту права власності, позивачка ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності після реконструкції на домоволодіння загальною площею 112,0 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 20.06.2019 у позові відмовлено. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із його безпідставності внаслідок недотримання позивачкою вимог закону щодо звернення до компетентного державного органу з приводу відповідності самочинно збудованої нерухомості державним будівельним нормам, правилам, іншим вимогам закону, можливості експлуатації об`єкта, а також відсутності рішення такого компетентного органу з цього приводу . Позивачка ОСОБА_1 оскаржила рішення суду як незаконне та необґрунтоване, наводить у скарзі такі доводи. З приводу того, що позивачка не зверталася до органу державного архітектурно-будівельного контролю по прийняття об`єкта до експлуатації, то відповідно до Постанови КМ України від 07.06.2017 № 406 роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1), з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію не потребують документів, що дають право на їх виконання. Позивачка провела відповідні роботи без втручання в огороджувальні та несучі конструкції. Жодних претензій від сусідів, суміжних землекористувачів чи будь-кого іншого до позивачки з приводу реконструкції не було. Рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачці для будівництва та обслуговування житлового будинку було прийняте 29.08.2014. Виходячи з цього, наявні умови, передбачені ст. 376 ЦК України для визнання за позивачкою права власності на самочинно збудоване (реконструйоване) нерухоме майно. Виходячи з того, що набуття права власності на нерухоме майно в такий спосіб не суперечить закону, посилаючись на норми закону щодо набуття і захисту права власності, позивачка просить рішення суду скасувати, позов задовольнити. У відзиві на апеляцію відповідач Мукачівська міська рада вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначає, серед іншого, що позивачка не дотрималася встановленого порядку реконструкції будівель і не виконала вимог органу місцевого самоврядування. Вона не зверталася до уповноваженого органу архітектурно-будівельного контролю з приводу оформлення дозвільної та іншої документації щодо реконструкції, не надала доказів відповідності проведеної реконструкції вимогам будівельних та інших норм і правил. Крім того, проект відведення їй відповідної земельної ділянки органом місцевого самоврядування не затверджувався. Суд не вправі підміняти органи державної влади, до повноважень яких належать питання введення нерухомого майна в експлуатацію, реєстрація прав на нерухомість тощо. Заслухавши доповідь судді, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності учасників процесу, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого. Відповідно до ст.ст. 6, 19 Конституції України, ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, 15, 16, ст. 20 ч. 1 ЦК України (тут і далі норми матеріального права в редакції, що була чинною на час виникнення відповідних юридичних фактів), ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст.ст. 5, 12, 13, 19, ст.ст. 43, 44, 49, 76-81 ЦПК України: правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення або оспорювання саме її прав; кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів; особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, включно з тими, які власне обґрунтовують право на пред`явлення вимог (право на позов), обов`язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором; у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. суд, вирішуючи позов, повинен виходити з того, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, суд має діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тож суд не вправі втручатися в компетенцію відповідних державних органів, установ, підприємств, посадових осіб, які здійснюють власні або делеговані повноваження, а вирішує спір, який виник із таких дій (бездіяльності). Таким чином, по захист своїх порушених прав може до суду звернутися саме особа, права якої порушені, і може це зробити не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом або договором, а також за відповідних умов з вимогами, задоволення яких виходячи з обставин справи може забезпечити ефективний захист права (інтересу), при цьому, такий визначений судом інший ефективний спосіб захисту права не повинен суперечити закону. Про задоволення позову рішення може бути прийняте за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог (ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України). Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, ст.ст. 11, 182, 316, 317, 319, 328 ЦК України, право приватної власності на нерухоме майно набувається в порядку, визначеному законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. За змістом наведених норм закону, ст.ст. 181, 182, ст. 331 ч. 2, ст. 376 ч. 7 ЦК України, інших норм законодавства, що регулюють виникнення права власності на нерухомість, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації; за загальним правилом новостворене нерухоме майно підлягає уведенню в експлуатацію, можливість державної реєстрації майна та виникнення права власності на нерухоме майно пов`язується, зокрема, з дотриманням будівельних норм і правил. Реконструкція жилого будинку перебудова жилого будинку з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, зміни кількості жилих квартир, загальної та жилої площі тощо, пов`язана із зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій, їх елементів, основних техніко-економічних показників (ст. 1 абз. 9 Закону України «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду»). Реконструкція жилого будинку комплекс будівельних робіт, спрямованих на поліпшення експлуатаційних показників приміщень житлового будинку шляхом їх перепланування та переобладнання, надбудови, вбудови, прибудови з одночасним приведенням їх показників відповідно до нормативно-технічних вимог (Терміни, що використовуються у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держкомжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76 (реєстрація в Мін`юсті України від 25.08.2005 за № 927/11207)). Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює правила, за якими: планування і забудова територій це діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови та територій (ст. 2 ч. 1 п. 8); об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури, а суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи (ст. 4 ч.ч. 1, 2); суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів; право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації; проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування (ст. 26 ч.ч. 2, 4, 5); клас наслідків (відповідальності) будівель і споруд - це характеристика рівня можливої небезпеки для здоров`я і життя людей, які постійно або періодично перебуватимуть на об`єкті або які знаходитимуться зовні такого об`єкта, матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов`язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об`єкта; клас наслідків визначається відповідно до вимог будівельних норм, стандартів, нормативних документів і правил, затверджених згідно із законодавством; правильність визначення класу наслідків (відповідальності) перевіряється під час проведення експертизи проектів, якщо здійснення такої експертизи є обов`язковим відповідно до закону; під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю на об`єктах самочинного будівництва клас наслідків таких об`єктів визначається самостійно відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю або із залученням експертної організації чи експерта, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (ст. 32 ч.ч. 1, 2, 6, 7); замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» (ст. 34 ч. 1 п.п. 1, 3); перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджується Кабінетом Міністрів України (ст. 34 ч. 2); реконструкція … об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані … можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою (ст. 34 ч. 4); виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом (ст. 34 ч. 7); прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ст. 39 ч.ч. 1, 2). Постановою КМ України від 07.06.2017 № 406 затверджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, до якого належать роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1), з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками (п. 1 Переліку). Примітка 3 до Переліку передбачає, що виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту та технічного переоснащення повинно здійснюватися з дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил та відповідно до розробленої та затвердженої в установленому законодавством порядку проектної документації. Згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності на нерухоме майно (в тому числі, на житловий будинок, будівлю, квартиру, житлове та нежитлове приміщення) є обов`язковою; речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації; якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону (Особливості державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку) (ст. 1 ч. 1, ст. 2 ч. 1 п.п. 1, 2, ст. 3 ч. 1 п.п. 1, 2, 4, ч. 2, ст. 4 ч. 1 п. 1, ст. 5 ч.ч. 1, 2). За приписами ст. 376 ЦК України: будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч. 1); особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2); право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3); якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4); на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5); у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову; якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво (ч. 7). Позивач ОСОБА_1 поставила питання про визнання за нею права власності на самочинно збудоване нерухоме майно реконструйоване домоволодіння загальною площею 112,0 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 1-3). На обґрунтування своєї правової позиції в справі позивачка послалася на: договір купівлі-продажу від 10.08.2012, на підставі якого купила у ПАТ «Променергоавтоматика» комплекс виробничих будівель та споруд по АДРЕСА_1 на час розгляду справи АДРЕСА_2 загальною площею 107,0 кв. м, в який входили одноповерховий склад (літ. А), одноповерховий гуртожиток (літ. Б), навіси (лід. Д, З), вбиральня (літ. Е), сарай (літ. Ж), металева огорожа (1-3), право власності на який було зареєстровано за нею 28.08.2012 (а.с. 6-8, 13-15); рішення Виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 25.09.2012 № 245 «Про надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок», згідно з яким їй надані містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки об`єкта містобудування: реконструкція власної будівлі літ. Б зі зміною функціонального призначення з гуртожитку на житловий будинок на орендованій земельній ділянці по АДРЕСА_1 ; будівля літ. А підлягає демонтажу (п. 1.8.), зобов`язано забудовника ОСОБА_1 проектно-кошторисну документацію розробити, погодити та затвердити згідно з діючим порядком (а.с. 4); надані цим рішенням містобудівні умови і обмеження, в яких зазначено також, що договір від 25.10.2007 оренди земельної ділянки площею 0,0461 га, що був укладений з ПАТ «Променергоавтоматика», підлягає переоформленню на ОСОБА_1 , а цільове призначення земельної ділянки (для обслуговування виробничої бази) підлягає зміні згідно намірів забудови (а.с. 5); рішення Мукачівської міської ради від 29.08.2014 № 1202 «Про передачу, надання, вилучення земельних ділянок громадян м. Мукачева», згідно з яким їй надано дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0461 га у власність по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с. 16); видану Управлінням Держземагентства у Мукачівському районі Закарпатської області довідку форми 6-зем від 30.12.2014 щодо земельної ділянки площею 0,0459 га, обліковану в складі земель житлової та громадської забудови по АДРЕСА_2 , та окремі схематичні й інші документи щодо розташування та меж земельної ділянки (а.с. 45-49); Технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 , виготовлений у вересні 2014 року КП «Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (а.с. 9-12). Інших доказів на підтвердження своїх вимог позивачка ОСОБА_1 суду не надала. Отже, у контексті пред`явленої вимоги у справі немає належних і допустимих доказів щодо предмета доказування (ст. 77 ч. 2 ЦПК України), в тому числі: щодо виготовлення та затвердження встановленим порядком відповідно до закону та рішення органу місцевого самоврядування проекту (проектно-кошторисної документації) стосовно реконструкції об`єкта будівництва; щодо наявності повідомного або дозвільного документа, оформленого (виданого) встановленим порядком уповноваженим органом державного архітектурно-будівельного контролю, стосовно реконструкції об`єкта будівництва; документів, висновків, складених (виданих) встановленим порядком уповноваженим державним органом (органами) щодо визначення класу наслідків (відповідальності) будівель і споруд зазначеного об`єкта будівництва, щодо дотримання будівельних, санітарних, протипожежних норм, стандартів і правил, відповідності розробленій та затвердженій в установленому законодавством порядку проектній документації стосовно зазначеного об`єкта будівництва, які, відповідно, можуть давати підстави для висновку щодо необхідності прийняття даного об`єкта будівництва до експлуатації. Тобто, відсутні дані та належні, допустимі, достовірні і достатні докази щодо ключових обставин, які мають значення в справі та щодо яких наводилися доводи сторонами, в тому числі, в апеляційній скарзі, чого наявність у справі певних інших документів не спростовує та не усуває. З огляду на встановлене в справі, позов ґрунтується на недопустимих у доказуванні припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). До участі в справі про визнання права власності на самочинно зведене нерухоме майно залучаються також відповідні органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, до компетенції яких входить вирішення питань щодо здійснення архітектурно-будівельного контролю, прийняття нерухомого майна в експлуатацію. Вищенаведені обставини належало враховувати та доводити саме позивачу, на якому лежить обов`язок доказування свого позову. Позивачем відповідні обставини не були доведені у передбачений законом процесуальний спосіб, тож у суду першої інстанції не було ані фактичних, ані правових підстав для висновку про дотримання передбачених ст. 376 ЦК України вимог, зокрема, про додержання ОСОБА_1 при будівництві (реконструкції) об`єкта будівництва архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, необхідних для задоволення позову про визнання права власності на самочинно зведену нерухомість. Суд не мав підстав для висновків про дотримання щодо нерухомого майна відповідних норм і правил, а відтак для висновку, що визнанням права власності не порушуватимуться права інших осіб. За приписами ст. 26 Закону України «Про основи містобудування», спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. Звернення до суду на захист порушеного (невизнаного, оспореного) права із позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. Тим часом, у справі немає ані доказів звернення позивачки до компетентного органу з приводу прийняття об`єкта до експлуатації чи необхідності цього, ані доказів звернення по державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та відмови в цьому, неможливості отримати неправовстановлюючі документи на майно, як про це безпідставно зазначено в позовній заяві. Отже, у справі наразі відсутні докази щодо існування та дотримання умов, за яких за відповідних обставин можливий розгляд по суті судом питання щодо визнання права власності на самочинно зведену нерухомість. Наведені факти і обставини виключали правомірність та обґрунтованість пред`явленої позивачкою вимоги та можливість задоволення позову. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, дотримався норм процесуального права та ухвалив вірне по суті та законне рішення про відмову в позові. Відтак, оскільки підстав для визнання судовим порядком права власності на нерухоме майно за позивачкою у проханий нею спосіб немає, згідно зі ст. 375 ЦПК України апеляцію, доводи якої законності рішення суду не спростовують, слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 1, ст.ст. 375, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Мукачівського міськрайонного суду від 20 червня 2019 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 14 лютого 2019 року. Судді