Постанова Донецький апеляційний суд № 219/3049/18

Єдиний унікальний номер 219/3049/18 Номер провадження 22-ц/804/53/20 Головуючий у 1-й інстанції Фролова Н.М. Єдиний унікальний номер 219/3049/18 Доповідач Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/804/53/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 лютого 2020 року Донецький апеляційний суд в складі: судді-доповідача Папоян В.В. суддів Біляєвої О.М., Будулуци М.С за участю секретаря Сергєєвої К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 жовтня 2018 року цивільну справу № 219/3049/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Бахмутської райдержадміністрації, про встановлення батьківства та стягнення аліментів (головуючий в 1 інстанції суддя Фролова Н.М., повний текст рішення складено 06 листопада 2018 року) В С Т А Н О В И В : В березні 2018 року позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому вказала, що в період з лютого 2009 року по вересень 2010 року вона вела сімейне життя з ОСОБА_2 , 1991 року народження. Вони мали спільний бюджет, вели загальне господарство, проживали разом за однією адресою: АДРЕСА_1 . 25 грудня 2009 року від фактичних подружніх відносин з відповідачем, у них народилася спільна дитина - донька ОСОБА_3 . Відповідач визнавав себе батьком дитини. В 2010 році, після повернення зі строкової військової служби, відповідач продовжував проживати разом з нею та їх спільною дитиною за вищевказаною адресою. Проте через два тижня ОСОБА_2 забрав свої речі та пішов жити до своїх батьків. Він перестав визнавати своє батьківство відносно ОСОБА_4 та надавати матеріальну допомогу на утримання дитини. Просила визнати ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внести відповідні відомості до актового запису про народження та стягнути з нього аліменти на утримання неповнолітньої дитини. Заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 жовтня 2018 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі. Постановою Донецького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Постановою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вважає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким що порушує права дитини. Суд першої інстанції порушив її право на справедливий, повний та всебічний розгляд справи, не прийняв усіх законних, доступних та належних заходів для виклику відповідача у судове засідання, не роз`яснив право позивача та порядок проведення судово-генетичної експертизи за умови відсутності відповідача, не роз`яснив позивачу порядок обговорення, призначення, оплати та проведення судово-генетичної експертизи за умови відсутності відповідача. Суд безпідставно зробив висновок, що нею не доведено позовних вимог та не прийняв до уваги надані нею докази, а саме: картку вагітної із вказівкою батька дитини, фотокартки, акт сумісного проживання, пояснення свідків. Суд порушив порядок ухвалення заочного рішення, чим порушив вимоги ч. 4 ст. 223 ЦПК України. В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 підтримав доводи апеляційної скарги. Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Інші особи, які приймають участь у справі у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи телефонограмами на ім`я учасників справи, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на ім`я відповідача, за місцем проходження ним військової служби, на ім`я позивача за місцем проживання та на адресу третьої особи. Відповідач ОСОБА_2 до Донецького апеляційного суду не з`явився, про причини неявки не повідомляв, заяви про відкладена розгляду справи не надавав. Раніше надав заяву, у якій визнав позовні вимоги та просив розглянути справу без його участі. Від представника третьої особи Органу опіки та піклування Бахмутської райдержадміністрації на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника. За ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суд підлягає скасуванню з ухваленням нового з наступних підстав. Відповідно до ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення по справі, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, врегульовано статтею 125 Сімейного кодексу України (далі - СК України). Відповідно до частини другій статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду. Згідно зі статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Згідно із частиною першою статі 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Часів Яр Донецької області, про що в Книзі реєстрації народжень Часовоярською міською радою Донецької області 21 січня 2010 року зроблено актовий запис №

9. Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 зазначено, що матір`ю дитини є ОСОБА_1 , а батьком - ОСОБА_6 . Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, сформованого 12 квітня 2016 року за №00016536124 батьком ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначено ОСОБА_6 . Відомості про батька, записані відповідно до частини першої статті 135 СК України. Відповідно до копії індивідуальної карти вагітної та породіллі №35/12 ОСОБА_1 , яка узята на облік у зв`язку з вагітністю 06.10.2009 року, та зазначено чоловік - ОСОБА_2 . Згідно копії довідки для дільничного педіатра або сімейного лікаря від 29.12.2009 року за підписом завідуючого відділення новонароджених пологового будинку м.Костянтинівка Власової Л.В., позивач ІНФОРМАЦІЯ_2 о 15 годині 10 хвилин у пологовому будинку м. Костянтинівка народила доношену дитину жіночої статі вагою 4000 грамів зростом 51 см. Відповідно до довідки, виданої відділом з реєстрації місця проживання фізичних осіб Часовоярської міськради, позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та до складу її родини входять: дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і мати - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . З копії акту складеного 27 березня 2018 року комісією у складі: голови правління ОСББ «ОКТРИД» Ішкова В.М., сусідів ОСОБА_8 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_9 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , та ОСОБА_10 , який проживає за адресою: АДРЕСА_5 , убачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживав за адресою АДРЕСА_1 з лютого по вересень 2009 року та у жовтні 2010 року. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт батьківства відповідача відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач не скористався своїм правом щодо проведення судово-генетичної експертизи для встановлення батьківства, про що йому було роз`яснено судом, а надані нею докази підтверджується лише факт її спільного проживання з відповідачем однією сім`єю. Проте з таким висновком не можна погодитись виходячи з наступного. Згідно роз`яснень викладених у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Тобто питання щодо встановлення батьківства суд має вирішувати відповідно до норм СК України, зокрема ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільно-процесуального законодавства. Та, відповідно, предметом доказування у даній справі є наявність або відсутність кровної спорідненості між відповідачем та дитиною ОСОБА_3 . Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із частиною 4 статті 10 ЦПК України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року). Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи. За положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє в реалізації ними прав, передбачених кодексом. З матеріалів справи, а саме протоколу судового засідання від 30.10.2018 року убачається, що представник позивача у суді першої інстанції відмовився від раніше заявленого клопотання про призначення судово-молекулярної експертизи з питань встановлення батьківства, оскільки вважав що її проведення у подальшому буде неможливе через неявку відповідача. Та з огляду на відсутність в матеріалах справи відомостей щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, апеляційний суд зазначає, що у даному випадку судом першої не було вчинено усіх необхідних для повного та всебічного розгляду справи. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року постанову Донецького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В постанові суд касаційної інстанції зазначив, що під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції апеляційним судом не було належним чином встановлено обставини, які мають значення для правильного вирішення даного спору по суті. Суд апеляційної інстанції за клопотанням позивача призначив по справі судово-генетичну експертизу, проте належним чином не повідомив відповідача про призначення по справі експертизи, час та місце її проведення і необхідності його явки, та дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в даній справі. Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. З урахуванням наведеного, для повного та всебічного розгляду справи ухвалою Донецького апеляційного суду від 26 листопада 2019 року було призначено судово-генетичну експертизу, на вирішення якої було поставлено наступні питання: «Чи наявне кровне, біологічне споріднення між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 .? Якщо так, то чи являється ОСОБА_2 біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?» Проведення експертного дослідження, яке було доручено експертам Дніпропетровського обласного комунального закладу «Бюро судово-медичної експертизи», було призначено на 13 січня 2020 року, та у подальшому у зв`язку з неявкою сторін - на 03 лютого 2020 року, про що сторони по справі були повідомленні належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи листами, рекомендованими повідомленнями про вручення потового відправлення на ім`я позивача та її представника, особистими підписами та розписками відповідача. ОСОБА_2 для участі у проведенні експертного дослідження до експертного закладу не з`явився. Та до суду апеляційної інстанції відповідач надав заяву, у якій зазначає, що від участі у призначеній експертизі він відмовляється, оскільки не оспорює факт батьківства. Позовні вимоги визнає у повному обсязі. Вказує, що він дійсно є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не заперечує проти вказівки його як батька дитини та участі у її матеріальному утриманні. У зв`язку з надходженням даної заяви ухвалу про проведення експертизи експертним закладом листом від 22 січня 2020 року було повернуто без виконання. Відповідно до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. За ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. За змістом пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР. Враховуючи наведене, апеляційний суд з урахуванням встановлених обставин та з огляду на те, що відповідач відмовився від участі в експертизі, про проведення якої був обізнаний, та визнав позов, зазначає, що враховуючи насамперед інтереси дитини, наявні підстави для встановлення батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до ст. 134 CK України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження. Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану. Згідно з п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року №96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану. На підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду. (п. 2.16.4. Розділу II) Таким чином, апеляційний суд доходить висновку про доцільність внесення змін у актовий запис № 9 від 21 січня 2010 року про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини з дати звернення до суду, суд зазначає наступне. Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частина 3 статті 181 СК України передбачає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. За ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У частині 1 статті 183 України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Вирішуючи питання про визначення розміру аліментів, суд враховує матеріальне становище дитини та матеріальне становище платника аліментів, стан їх здоров`я, відсутність заперечень відповідача і вважає за можливе стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку до досягненню дитиною повноліття, проте не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного, оскільки вважає такий розмір аліментів достатнім та необхідним для утримання неповнолітньої дитини. Визначаючи дату з якої необхідно проводити стягнення аліментів, суд бере до уваги дату подання позову, та зазначає, що стягнення аліментів необхідно проводити починаючи з 29 березня 2018 року. Таким чином, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи та дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Згідно ч.13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Задовольняючі позовні вимоги, апеляційний суд, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, та того, що позивач звільнена від сплати судового збору щодо вимог про стягнення аліментів, вважає за необхідне стягнути відповідача на користь позивача судовий збір сплачений позивачем за подання позовної заяви в сумі 704,80 грн., сплачений позивачем за подання апеляційної скарги у сумі 1057,20 грн., а також, щодо вимоги про стягнення аліментів, стягнути з відповідача на користь Держави судовий збір за подання позовної заяви у сумі 704,80грн. та за подання апеляційної скарги у сумі 1057,20 грн. Керуючись статтями 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 жовтня 2018 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Часів Яр Донецької області, Україна, реєстрація народження якої проведена 21 січня 2010 року Часовоярською міською радою Донецької області за актовим записом №

9. Внести відповідні зміни до актового запису № 9 про народження ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного 21 січня 2010 року Часовоярською міською радою Донецької області, щодо відомостей про батька. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 29 березня 2018 року та до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 1762 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір за подання позовної заяви в сумі 704,80 грн. та за подання апеляційної скарги у сумі 1057,20 грн. Рішення суду в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Судді: В.В. Папоян О.М. Біляєва М.С. Будулуца Повний текст постанови складений 25 лютого 2020 року. Суддя-доповідач В.В. Папоян