Постанова Черкаський апеляційний суд № 703/2501/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2020 року м. Черкаси Справа № 703/2501/19 Провадження № 22-ц/821/34/20 категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Василенко Л. І. суддів: Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В. учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»; відповідач ОСОБА_1 розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 жовтня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у складі: головуючого судді Опалинської О.П., в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У червні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги Банк обґрунтував тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 11 червня 2008 року ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту 9500 грн на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Щодо зміни кредитного ліміту, Банк керується п. 3.2, п. 3.3 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою та безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг. Зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://www.privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк нараховує відсотки за користування кредитом з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.5 «Правил користування платіжною карткою». ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Договором про надання банківських послуг, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку із порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 30 квітня 2019 року має заборгованість 120908,17 грн, яка складається з наступного: 8862,98 грн заборгованість за кредитом; 112045,19 грн заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 11 червня 2008 року по 28 квітня 2017 року, 6626,15 грн заборгованість за пенею та комісією. Просив стягнути із ОСОБА_2 заборгованість по кредитному договору № б/н від 11 червня 2008 року у розмірі 120908,17 грн станом на 30 квітня 2019 року, що складається із тіла кредиту 8862,98 грн, 112045,19 грн заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 11 червня 2008 року по 28 квітня 2017 року та понесені судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 жовтня 2019 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом у розмірі 120908,17 грн. Вирішено питання щодо судових витрат. Рішення суду мотивоване тим, що анкета-заява відповідача разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, а також Тарифами Банку, дійсно складають кредитний Договір, який вважається укладеним 11 червня 2008 року між сторонами. Враховуючи приписи норм ЦК України, які регулюють спірні правовідносини, та положення Договору, які погоджені сторонами, а також ту обставину, що судом встановлено факт порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором, суд прийшов до висновку про доведеність позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь заборгованості у визначеному Банком розмірі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі, поданій 18 листопада 2019 року, ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду незаконним, винесеним із грубим порушенням матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 жовтня 2019 року. Судові витрати покласти на відповідача. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що 11 червня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та нею був укладений договір б/н, на підставі якого вона отримала кошти в розмірі 8000 грн., а протягом пільгового періоду було погашено заборгованість. З того часу картковим рахунком ніхто не користувався та повідомлення про те, що картка втратила чинність та її потрібно змінити ніхто не направляв, тому вона була впевнена в тому, що жодної заборгованості по кредиту немає. Зазначає, що Банк звернувся до суду з позовом 19 червня 2019 року, тобто після спливу трирічного строку. При цьому, заявити клопотання про застосування позовної давності в неї не було реальної можливості, оскільки її не було повідомлення про розгляд справи в суді першої інстанції, так як виклики надсилались на адресу АДРЕСА_1 , тоді як вірною є адреса АДРЕСА_2 про що було відомо суду першої інстанції. Вважає, що Банк не міг не знати про порушення свого права на отримання від відповідача заборгованості за кредитним договором від самого початку прострочення обов`язкових платежів. Крім того, Банком незаконно, незважаючи на існування виконавчого напису нотаріусу по цьому ж кредиту від 30 травня 2016 року та при достовірній обізнаності про його оскарження, було подано даний позов. Фактично з неї двічі стягнуто суму по одному і тому ж договору, при цьому ПАТ КБ «ПриватБанк» це було відомо, оскільки вони направляли відзив по справі про скасування виконавчого напису нотаріусу. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Відповідно до Статуту АТ КБ «Приватбанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ «Приватбанк», який у свою чергу є правонаступником всіх прав та зобов`язань ЗАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 23-24). У відповідності до Банківської ліцензії № 22 від 05 жовтня 2011 року, виданої ПАТ КБ «Приватбанк» на право надання банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» (а.с. 21). 11 червня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір № б/н про надання банківських послуг в ПриватБанку, у формі заяви (а.с. 10). В заяві, яка додана Банком до позовної заяви, містяться персональні дані ОСОБА_3 та зазначено, що відповідач оформила кредитку «Універсальна 30 днів пільгового періоду» з кредитним лімітом у розмірі 200,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3% в місяць (36,00 % на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.10). За змістом відповідної заяви б/н ОСОБА_3 виразила свою згоду, що ця заява разом із запропонованими Банком Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між сторонами кредитний договір про надання банківських послуг (а.с. 10). Банком надана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка також підписана ОСОБА_3 11 червня 2008 року (а.с. 11). Згідно довідки про умови кредитування, встановлений пільговий період 30 днів (протягом якого нарахування процентів здійснюється по ставці 0,01 % річних), базова процентна ставка 3%/2% USD в місяць, розмір щомісячних платежів (включаючи плату за використання кредитних коштів у звітному періоді 7% від заборгованості, але не менше 50 грн/10 $ і не більше залишку заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, також визначені пеня, штрафи та комісія (а. с. 11). До позовної заяви також додані Умови та правила надання банківських послуг (далі Умови та правила), які складаються із двох розділів (а.с. 12-17). Згідно з п 3.1 розділу І Умов та правил передбачено, що для надання послуг Банк відкриває Клієнту Карти, її вид і термін дії визначений у Заяві та в Пам`ятці Клієнта підписанням якої Клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладання Договору є дата отримання Карти, зазначеної в Заяві (т. 1 а.с. 13). Пунктами 3.2, 3.3 розділу І Умов та правил, передбачено, що після отримання Банком від Клієнта необхідних документів, а також Заяви, Банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість видачі кредиту на платіжну карту. Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання цього Договору є прямою і безумовною згодою Держателя щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком (т. 1 а.с.13). Як вбачається з п. 6.5 розділу І Умов і правил, клієнт зобов`язується погашати заборгованість по кредиту, відсотків за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених даним Договором (т. 1 а.с. 15). Згідно з п. 6.6 розділу І Умов та правил, у разі невиконання зобов`язань за Договором, на вимогу банку позичальник зобов`язується виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати Винагороди Банку (т. 1 а.с. 15). Відповідно до п. 6.7 розділу І Умов та правил, власник зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту (т. 1 а.с. 15). Згідно з п. 5.3 розділу ІІ Умов та правил передбачено, що термін і порядок погашень по Кредиту (кредитний ліміт, кредитна лінія) по кредитним карткам з установленим мінімальним обов`язковим платежем наведений в Пам`ятці клієнта, яка є невід`ємною частиною Договору, а також встановлюється цим пунктом. Платіж включає плату за користування кредитом визначену Тарифами і частина заборгованості за Кредитом (т.1 а.с. 17). За користування кредитом Банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами Банку із розрахунку 360 календарних днів на рік (п. 5.5 розділу ІІ Умов та правил). Пунктом 9.12 розділу І Умов та правил передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна з сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же строк (т.1 а.с. 16). Термін дії карти зазначений на лицьовій стороні карти. Карта діє до останнього календарного дня вказаного місяця (п. 3.1 розділу ІІ Умов та правил)(т.1 а.с. 15). Пунктом 5.3. Умов та правил визначено, що Банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому, Банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов`язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картрахунком, згідно п. 4.9 цього Договору. Якщо протягом 7 днів Банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну карту кредиту (кредитного ліміту) Банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням Банку і без попереднього повідомлення клієнта (т. 1 а.с. 15). Згідно з наданим Банком розрахунком станом на 30 квітня 2019 року, заборгованість ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором становить 120908,17 грн, в тому числі: заборгованість за кредитом 8862,98 грн, заборгованість за відсотками за період з 11 червня 2008 по 28 квітня 2017 року становить 112045,19 грн (а.с. 6-9). Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 30 квітня 2014 року ОСОБА_4 уклала шлюб із ОСОБА_5 , після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка та дружини ОСОБА_6 (а.с. 47). Згідно з рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 серпня 2019 року у справі за позов ОСОБА_7 до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позов задоволено повністю. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., вчинений 30 травня 2016 року та зареєстрований в реєстрі за № 4511, про стягнення з ОСОБА_8 53511 грн 84 коп. боргу за кредитним договором № б/н від 11 червня 2008 року, укладеним між нею та ПАТ КБ «Приватбанк», що є правонаступником ЗАТ КБ «Приватбанк», та витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису.

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст. 367 ЦПК України). Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. З матеріалів справи вбачається, що даний спір виник між АТ КБ «ПриватБанком» та ОСОБА_1 із підстав зняття нею кредитних коштів із банківської карти, отриманої згідно заяви від 11 червня 2008 року. До позовної зави Банком додані клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та зазначено, що Банк не заперечує проти винесення заочного рішення та про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (т. 1 а.с. 27, 28). Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 липня 2019 року відкрито провадження у даній справі та вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 33). Згідно відповіді виконавчого комітету Смілянської міської ради від 01 липня 2019 року № 945 ОСОБА_9 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 32). Матеріали справи не містять жодного супровідного листа про направлення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі з позовною заявою, також судом не було направлено і оскаржуваного рішення відповідачу. При цьому, в матеріалах справи наявний невручений конверт, із судовою повісткою та додатками на 14 арк., адресований ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , який був надісланий 16 вересня 2019 року (а.с. 41). Черкаським апеляційним судом, згідно до вимог п. 2) ч. 7 ст. 128 ЦПК України, неодноразово вся судова кореспонденція надсилалась ОСОБА_9 та АТ КБ «ПриватБанк» та, відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення за трек-номером 1800209687828 та НОМЕР_2 , вручена їм особисто 17 січня 2020 року та 10 січня 2020 року, відповідно. Ухвалою про відкриття провадження АТ КБ «ПриватБанк» було надано строк для подачі відзиву протягом 5 днів з моменту одержання ухвали, однак останній не скористався правом на його подачу. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Переглядаючи справу за наявними матеріалами, апеляційний суд виходить з наступного. Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 1054 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України). У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). З матеріалів справи вбачається, що Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 112045,19 грн. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», а також Умови та правила надання банківських послуг. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме вищезазначені Умови та правила надання батьківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву від 11 червня 2008 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що надані Банком розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді справи, яка переглядається. Колегія суддів вважає, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (11 червня 2008 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (19 червня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, надані банком Умови та правила надання банківських послуг, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_7 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Також відсутні підстави вважати, що при укладені договору з позичальником ОСОБА_7 кредитор АТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) про повідомлення споживача про умови кредитування та погодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс

19. Разом з тим, у заяві від 11 червня 2008 року позичальника ОСОБА_7 , крім особистих даних, зазначено, що вона оформила кредитку «Універсальна 30 днів пільгового періоду» з кредитним лімітом у розмірі 200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3 % в місяць (36,00 % на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.10). Доданою до позову довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», що також підписана ОСОБА_7 11 червня 2008 року якою, зокрема, встановлена базова процентна ставка 3 % в місяць, розмір щомісячних платежів та строк внесення щомісячних платежів (а. с. 11). Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що заявою від 11 червня 2008 року та зазначеною довідкою від 11 червня 2008 року, які підписані ОСОБА_7 , визначено розмір базового відсотка за користування кредитом у розмірі 3 % в місяць, тому є підстави для їх стягнення у визначеному сторонами договору розмірі. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 382/327/18-ц. Однак, апеляційний суд враховує, що у ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа. Верховний Суд України неодноразово доходив висновку про те, що за договором, який визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору (зокрема у постановах: від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14; від 17 вересня 2014 року у справі № 6-95цс14; від 24 вересня 2014 року у справі № 6-103цс14, від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-134цс14; від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154 цс15). Судом встановлено, що підписана ОСОБА_7 заява про отримання кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та довідка про умови кредитування не визначає строку кредитування, тому цей строк має обраховується строком дії кредитної картки. Разом з тим, в заяві від 11 червня 2008 року та в додатках до позовної заяви відсутні будь-які дані про строк дії картки чи її перевидачі, Банком також не було надано виписки по рахунку боржника ОСОБА_7 . При вирішенні даного спору врахуванню підлягає і те, що 30 червня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М., було вчинено виконавчий напис за № 4511, про стягнення з ОСОБА_8 53511 грн. 84 коп. боргу за кредитним договором № б/н від 11 червня 2008 року, укладеним між нею та ПАТ КБ «Приватбанк», що є правонаступником ЗАТ КБ «Приватбанк». Вказаний виконавчий напис рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 серпня 2019 року визнано таким, що не підлягає виконанню. Підставою для скасування такого виконавчого напису стало те, що строк, за який проводиться стягнення становить 7 років 9 місяців 20 днів, а саме з 11 червня 2008 року по 31 березня 2016 року, що є порушенням Банком трирічного строку позовної давності та зазначено, що ні Банком, ні нотаріусом не надано суду доказів встановлення іншого строку давності, в межах якого вчинено виконавчий напис. На ряду з викладеним, апеляційний суд враховує і те, що, під час розгляду справи, суд першої інстанції не повідомив належним чином відповідача про розгляд справи, чим порушив її права як на подачу відзиву, так і на подачу заяви про застосування строків позовної давності. При цьому, апеляційна скарга містить таку заяву, в якій відповідач наголошує, що кредитна картка втратила чинність та не перевидавалась і позивач звернувся до суду поза межами строку позовної давності. Частиною 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Враховуючи вищевикладене, відсутність даних про строк дії спірного договору (строк дії картки), видачі її на новий строк, виписки по рахунку відповідача та беручи до уваги обставини встановлені рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 серпня 2019 року, наявність заяви відповідача щодо застосування апеляційним судом строку позовної давності, викладеної в мотивувальній частині апеляції, апеляційний суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог банку з підстав пропуску строку позовної давності. Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. ч. 2 - 3 ст. 367 ЦПК України). За таких обставин, звертаючись до суду з позовом саме на позивача покладається обов`язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує повністю або частково та ухвалює у відповідній частині нове рішення або змінює рішення у разі неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції, як постановлене з порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та при невідповідності висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи, підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи викладене, задоволення апеляційної скарги із АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_7 підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги, що становить 2881,5 грн. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 жовтня 2019 року скасувати. В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2881,5 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Текст постанови складено 24 лютого 2020 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: В. Г. Бородійчук Л. В. Нерушак