Постанова Луганський апеляційний суд № 415/7487/19

Справа № 415/7487/19 Провадження № 22-ц/810/1159/19 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2020 року, лютого місяця, 19-го дня, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Яреська А.В. (судді - доповідача), суддів: Дронської І.О., Карташова О.Ю., за участю секретаря судового засідання Вовчанської С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 19 листопада 2019 року у цивільній справі (№ 415/7487/19 суддя І інстанції Фастовець В.М.) за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про встановлення факту, що має юридичне значення, - в с т а н о в и в: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Лисичанського міського суду Луганської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. В обґрунтування доводів заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 на утриманні якого вона перебувала, так як він мав більшу пенсію. Факт постійного проживання разом з чоловіком у м. Красний Луч підтверджується довідкою вуличного комітету від 26.06.2019 року та відповідним актом. Просила суд встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , по день його смерті. Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 19 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день його смерті. Заінтересована особа Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області з рішенням суду не погоджується, просить його скасувати та відмовити в задоволенні заяви, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права. Сам по собі факт отримання заявницею доходу у меншому розмірі ніж у померлого чоловіка ОСОБА_2 , на що вона посилається в обґрунтування своїх вимог, не є підставою для задоволення цих вимог. Представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 надав відзив на подану апеляційну скаргу, в якому заперечують проти доводів апеляційної скарги, просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. В судовому засіданні заявниця та її представник доводи заяви підтримали, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судове засідання представник заінтересованої особи не з`явився, про час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявника та її представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступних висновків. Відповідно до правил ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначених цим Кодексом. Судом встановлені наступні факти, які підтверджені належними та допустимими доказами. Заявниця ОСОБА_1 з 12.09.2013 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружжя постійно проживало разом за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті чоловік заявниці отримував пенсію в УПФУ у м. Красний Луч Луганської обл., в розмірі значно більшому ніж пенсія заявниці 1049 грн., крім пенсії іншого доходу заявниця не мала, тому і знаходилась на утримані свого чоловіка по день смерті. 23 липня 2019 р. заявниця звернулась до Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області за отриманням довідки. Листом УПФУ в м. Лисичанську на звернення заявниці повідомило, що для переходу на пенсію по втраті годувальника, їй необхідно звернутися до суду за встановлення факту знаходження на утриманні померлого чоловіка. Зважаючи те, що місце її та чоловікової реєстрації місця проживання є тимчасово непідконтрольна уряду України територія Луганської області - м. Красний Луч, тому підтвердити вищезазначений факт знаходження на утриманні довідками житлово - експлуатаційних та інших організацій не можливо, крім зверненням з цього питання до суду. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що подружжя проживало разом, іншого доходу, крім пенсії не мало, і пенсія чоловіка заявниці значно перевищувала розмір її пенсії, у зв`язку з чим була для неї джерелом засобів до існування. Апеляційний суд з висновком суду першої інстанції погоджується, оскільки за встановлених обставин, суд правильно застосував до правовідносин сторін норми матеріального права. Скаржник в апеляційній скарзі встановлених судом обставин справи не оспорює, але вважає, що оскільки пенсія заявниці перевищує прожитковий мінімум, то відповідно до закону вона не потребувала допомоги чоловіка. Суд апеляційної інстанції відхиляє цей довід апеляційної скарги, оскільки він ґрунтується на помилковому тлумаченні норм матеріального права. Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Згідно із статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію. За змістом зазначених норм права факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. З огляду на зазначене, вирішальне значення для встановлення факту перебування на утриманні є порівняння доходу заявниці та її чоловіка, а вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди із ухваленим рішенням по суті, а містить лише посилання на нормативні акти щодо підстав для відмови в переведенні на пенсію в разі втрати годувальника, однак предметом розгляду цієї справи не є оскарження правомірності дій заінтересованої особи, з огляду на що ці доводи висновків рішення суду першої інстанції не спростовують. Між тим, з матеріалів справи і наданих заявницею пояснень вбачається, що на момент смерті ОСОБА_2 , розмір її пенсії становив 1 049,00 грн. Іншого доходу, крім пенсії, заявниця не має. Пенсія чоловіка заявниці становила на той час 2 850, 00 грн., тобто більш ніж у 2,5 рази перевищувала пенсію заявниці. На момент його смерті вони перебували у шлюбі, спільно проживали це було встановлено рішенням Лисичанського міського суду від 19 листопада 2019 року (у.н.415/7488/19 н.п. 2-о/415/839/19), що набрало законної сили. Отже за таких обставин встановивши, що допомога, яка надавалась заявниці її чоловіком була для неї хоч і не єдиним, проте постійним і основним джерелом засобів до існування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви. Відповідно до приписів ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України понесені апелянтом судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають у зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області залишити без задоволення. Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 19 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 24 лютого 2020 року. Головуючий Судді