Постанова Луганський апеляційний суд № 417/8041/19

Головуючий суду 1 інстанції - Чернік А.П. Доповідач -Дронська І.О. Справа № 417/8041/19 Провадження № 22-ц/810/964/19 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2020 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Луганського апеляційного суду: головуючого судді Дронської І. О., суддів Гаврилюка В.К., Яреська А. В., за участю секретаря Вовчанської С. В. учасники справи: заявник ОСОБА_1 , представник заявника адвокат Варченко Катерина Григорівна, заінтересована особа Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м.Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Марківського районного суду Луганської області від 04 жовтня 2019 року, ухвалене у складі судді Чернік А.П. 04.10.2019 року в смт Марківка у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка, заінтересована особа: Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області ВСТАНОВИВ: У лютому 2019 року заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка, в обґрунтування якого зазначила, що з 05.03.1972 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та похований у м. Краснодоні, Луганської області. До дня його смерті вони проживали удвох за адресою: АДРЕСА_1 , а з листопада 2017 року вони, як внутрішньо переміщені особи були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 та перебували на обліку в Марківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області, де отримували пенсію за віком. На день смерті чоловік отримував пенсію у сумі 9161,79 грн, яка у декілька разів перевищувала її пенсію, яка становила 1876,50 грн. Заявниця також зазначає, що фактично перебувала на утриманні чоловіка, оскільки його пенсія була постійним та основним джерелом для існування. На теперішній час вона бажає реалізувати своє право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, у зв`язку з чим 05.02.2019 року звернулася до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з відповідною заявою, однак їй було відмовлено із-за відсутності довідки про реєстрацію місця проживання разом з годувальником, яку вона не може надати із-за того, що вони з чоловіком проживали на тимчасово окупованій території України. Встановлення даного факту має для неї юридичне значення, оскільки від нього залежить виникнення права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Рішенням Марківського районного суду Луганської області від 04 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка, заінтересована особа: Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, задоволено. Встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявник на день смерті чоловіка, ОСОБА_2 перебувала на його утриманні, оскільки проживала разом з ним, інших доходів крім пенсії не мала, а пенсія чоловіка, яка значно перевищувала розмір її пенсії, була постійним та основним джерелом засобів до існування. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, заінтересована особа Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, скаржник просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви. Апеляційна скарга мотивована тим, що скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги те, що заявниця отримувала пенсію, яка перевищує прожитковий мінімум, а тому не потребувала матеріальної допомоги від чоловіка відповідно до ч.ч.1-4 ст. 75 СК України, в якій зазначено, що право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Також скаржник вважає, що суд першої інстанції, оцінивши надані заявником докази, дійшов неправильного висновку про те, що сам по собі факт отримання заявницею доходу у меншому розмірі, ніж у померлого, є підставою для задоволення заяви. Заявниця ОСОБА_1 , представник останньої адвокат Варченко К.Г., а також представник заінтересованої особи, яких повідомлено належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи від останніх на адресу апеляційного суду не надходило. Відповідно до апеляційної скарги заінтересованої особи Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області скаржник просить розглянути апеляційну скаргу без участі представника управління. Справу розглянуто на підставі ч. 2 ст. 372 ЦПК України без участі сторін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає наступне. Відповідно до положень ч.ч. 1- 4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Зазначеним вимогам рішення суду першої у достатній мірі відповідає. Так, судом першої інстанції встановлено, що заявник та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 05.03.1972 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , повторно виданим 08.02.2019 року Марківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області. На день смерті ОСОБА_2 заявник проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 . Як внутрішньо переміщені особи вони були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 . Перебували на обліку в Марківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області, де отримували пенсію за віком. Зазначене підтверджується відмітками в паспортах заявника та її чоловіка, довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідками про перебування на обліку в Марківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області, записами в домовій книзі, довідкою про спільне проживання заявника з чоловіком на день його смерті, виданою на тимчасово окупованій території України. Як убачається із трудової книжки заявника, вона не працює з 09.11.2007 року. Розмір її пенсії, відповідно до довідки Марківського об`єднаного управління ПФУ Луганської області, становив з серпня 2016 року - 1332,97 грн, з грудня 2016 року - 1449,97 грн, з травня 2017 року - 1514,97 грн, з жовтня 2017 року - 1876,50 грн. Пенсія ОСОБА_2 становила з серпня 2016 року - 4294,51 грн, з жовтня 2017 року - 9161,79 грн. Зазначене вказує, що заявник отримувала пенсію у декілька разів меншу за пенсію чоловіка. Чоловік заявника помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть. 05.02.2019 заявниця звернулася до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з заявою про призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Листом Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 05.02.2019 за вих. № 808/02.1-09 заявнику відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника з посиланням на те, що нею не надано документа про перебування її на утриманні померлого годувальника. Зазначені обставини повністю відповідають матеріалам справи та учасниками справи не заперечувались. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що заявником на підтвердження спільного проживання надано довідку про фактичне проживання з померлою особою на день її смерті, видану на тимчасово окупованій території України, у м. Краснодоні Луганської області. Місто Краснодон Луганської області, відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р, є тимчасово окупованою територією, не підконтрольною українській владі. На підставі зазначеного, враховуючи положення ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України, Закону України «Про особливий порядок місцевого сомоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», відповідних постанов ВРУ та розпоряджень КМУ, а також практику Міжнародного суду ООН щодо сформування так званих «намібійськіх винятків», ЄСПЛ, Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявниця на день смерті чоловіка, ОСОБА_2 , перебувала на його утриманні, оскільки проживала разом з ним, інших доходів крім пенсії не мала, а пенсія чоловіка, яка значно перевищувала розмір її пенсії, була постійним та основним джерелом засобів до існування, встановлення зазначеного факту має юридичне значення, оскільки заявниця не може реалізувати своє право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а тому заява підлягає задоволенню. Проаналізував наявні дані, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі та надані заявницею, в їх сукупності, всі докази та правильно визначив юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи провстановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. У пункті 8 Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмовиу встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні (ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення»). Відповідно до ч. 1 ст. 37 ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Згідно із ст. 38Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію. За змістом зазначених норм права факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї, а тому, вирішальне значення для встановлення факту перебування на утриманні є порівняння доходу заявниці та її чоловіка, а вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Згідно п.п. 1-5 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити… Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 12, 81 ЦПК України). Колегія суддів вважає, що заявницею ОСОБА_1 , на підставі належних, допустимих та достовірних доказів, доведено наявність підстав для встановлення факту щодо її перебування на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим заявниця втратила постійне і основне джерело засобів до існування, яке існувало до смерті чоловіка. Як вірно було встановлено судом першої інстанції та убачається з матеріалів справи ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 . Заявниця та ОСОБА_2 з 05.03.1972 року перебували у зареєстрованому шлюбі, мешкали разом, були однією сім`єю, спільно проживали та були пов`язані спільним сімейним бюджетом та побутом. ОСОБА_1 не працює з 09.11.2007 року. ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2 , разом, як переміщені особи, перебували на обліку в Марківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області, де отримували пенсію за віком, але розмір пенсії ОСОБА_1 у декілька разів був меншим за пенсію, яку отримував її чоловік за життя. Чоловік заявниці помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 05.02.2019 заявниця зверталась до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з заявою про призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника, але у такому призначенні їй було відмовлено. На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши, що заявниця, яка досягла пенсійного віку, на день смерті чоловіка ОСОБА_2 перебувала на його утриманні, оскільки проживала разом з ним, інших доходів крім пенсії не мала, а пенсія чоловіка, яка значно перевищувала розмір її пенсії, була постійним та основним джерелом засобів до існування, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви. Колегія суддів відхиляє, як такий що ґрунтується на помилковому тлумаченні норм матеріального права, довід скаржника про те що оскільки пенсія заявниці перевищує прожитковий мінімум, то відповідно до закону вона не потребувала допомоги чоловіка та не перебувала на утриманні чоловіка Колегія суддів вважає за необхідне зауважити те, що для встановлення факту перебування на утриманні не має переважного значення те, чи перевищує розмір пенсії члена сім`ї померлого прожитковий мінімум, оскільки для встановлення факту перебування на утриманні має значення, чи було утримання повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.( ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення»). Інших доводів апеляційна скарга не містить. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржником, за доводами апеляційної скарги не спростовані висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка, який помер, та втрати ОСОБА_1 постійного та основного джерела засобів до існування після його смерті. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України понесені скаржником судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають у зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області залишити без задоволення. Рішення Марківського районного суду Луганської області від 04 жовтня 2019 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка, заінтересована особа: Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 20 січня 2020 року. Головуючий І. О. Дронська Судді В. К. Гаврилюк А. В. Яресько