Постанова 4873 № 910/3323/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" лютого 2020 р. Справа№ 910/3323/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шаптали Є.Ю. суддів: Куксова В.В. Яковлєва М.Л. при секретарі Токарева А.Г. за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 11.02.2020. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-амеріканське підприємство з іноземними інвестиціями "Комп`ютел-Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 (повний текст складено 18.09.2019) у справі № 910/3323/19 (суддя Данилова М.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця Деменкова Олександра Сергійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-амеріканське підприємство з іноземними інвестиціями "Комп`ютел-Україна" третя особа, як не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо- збагачувальний комбінат" про стягнення грошових коштів ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі № 910/3323/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-амеріканське підприємство з іноземними інвестиціями "Комп`ютел-Україна" на користь Фізичної особи-підприємця Деменкова Олександра Сергійовича 17500,00 грн. основного боргу, 1506,44 грн. пені, 132,33 грн. 3 % річних та судовий збір 1673,99 грн. Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-амеріканське підприємство з іноземними інвестиціями "Комп`ютел-Україна" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог повністю. Також у апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена. Також скаржник вказує на те, що провівши перевірку своїх господарських операцій, останній не виявив факту укладання із позивачем договору-заявки на разове перевезення від 17.01.2018. Крім того, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії договору, то договір не містить обов`язкового реквізиту - підпису позивача (тобто з копії договору вбачається що він є неукладеним). Таким чином, відповідач критично ставиться до наявності між позивачем та відповідачем договірних відносин за договором-заявкою на разове перевезення від 17.01.2018. 04.11.2019 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Шаптала Є.Ю. (головуючий суддя), Куксов В.В., Яковлєв М.Л. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-амеріканське підприємство з іноземними інвестиціями "Комп`ютел-Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі № 910/3323/19 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги. Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 15.11.2019 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-амеріканське підприємство з іноземними інвестиціями "Комп`ютел-Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі № 910/3323/19 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги. Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 04.12.2019 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-амеріканське підприємство з іноземними інвестиціями "Комп`ютел-Україна" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 11.09.2019 у справі № 910/3323/19, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-амеріканське підприємство з іноземними інвестиціями "Комп`ютел-Україна" на рішення Господарського суду м. Києва від 11.09.2019 у справі № 910/3323/19 та призначено справу до розгляду на 14.01.2020. 02.01.2020 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу у відповідності до якого останній просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. 13.01.2020 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача. 14.01.2020 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли письмові пояснення по справі. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 відкладено розгляд справи на 11.02.2020 та зобов`язано позивача надати оригінали документів для огляду, а саме: оригінал договору-заявки на разове перевезення б/н від 17.01.2018 року; два оригінала товарно-транспортних накладних; два оригінала видаткових накладних; акт виконаних робіт; рахунок-фактуру; маршрутний лист. 31.01.2020 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення по справі у відповідності до яких останній зазначає, що всі вказані в ухвалі суду від 14.01.2020 оригінали документів надавались до суду першої інстанції для огляду в судовому засіданні та копії яких містять в матеріалах справи. Також, до пояснень подано заяву про розгляд справи без участі позивача. 11.02.2020 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли пояснення по справі. В судовому засіданні 11.02.2020 представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень поданих під час апеляційного провадження та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі № 910/3323/19 скасувати. В судове засідання 11.02.2020 решта сторін своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи. При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору. Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін, які не з`явились в судове засідання. Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.01.2018 між фізичною особою-підприємцем Деменковим Олександром Сергійовичем (надалі - Перевізник/Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями "Комп`ютел - Україна" (надалі - Експедитор/Відповідач) укладено договір-заявку на разове перевезення (надалі - Договір). У відповдіності до Договору, Перевізник зобов`язаний своєчасно надати технічно справний транспортний засіб згідно даної Угоди під завантаження. Здійснити перевезення вантажу до місця призначення у термін, встановлений Угодою і здати вантаж Вантажоотримувачу, по якості та кількості, забезпечити збереження вантажу на весь час перевезення, а Експедитор зобов`язаний підготувати під`їзд і вантаж до перевезення, та здійснити завантаження, провірку вантажу, передати необхідні документи Перевізникові в час і термін встановлені Угодою. Експедитор сплачує Перевізнику вартість наданих ним послуг безготівковим розрахунком протягом 3 банківських днів після отримання 2-х оригіналів ТТН та 2-х оригіналів видаткових накладних згідно маршрутного листа з печаткою вантажоотримувача і розбірливим підписом відповідальної особи, акта виконаних робіт, податкової накладної, рахунка фактури та маршрутного листа. Вартість послуг згідно із умовами Договору складає загальну суму 17 500 грн. Послуги були надані належним чином, зауважень та претензій з боку Замовника не було. На підтвердження виконання послуг, матеріали справи містять міжнародну товарно-транспортну накладну № 424686, яка підписана та завірена печатками усіх сторін. Таким чином, в період з 17.01.2018 року по 22.01.2018 року Перевізник виконав свої зобов`язання за Договором, а Експедитор прийняв послуги на загальну суму 17 500 грн. Позивач стверджує, що оригінали зазначених у Договорі документів були надані Експедитору 22.01.2018 року. Проте, в порушення умов укладеного договору, Відповідач не сплатив своєчасно та у повному обсязі вартість отриманих послуг, у зв`язку з чим, Позивач звертався до Відповідача з письмовими претензіями. Першу таку вимогу було направлено на адресу Відповідача 18.04.2018 року. Проте, жодної відповіді на відправлену письмову претензію Позивачем не отримано. Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 307 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Відповідно до ст. 311 ГК України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства. У відповідності до ч.ч. 1 та 2 ст. 908 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Відповідно до ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. У відповідності до ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. В апеляційній скарзі, скаржник зазначає, що як вбачається з наявної в матеріалах справи копії Договору, то Договір не містить обов`язкового реквізиту - підпису Позивача (тобто з копії Договору вбачається, що він є неукладеним). Таким чином, скаржник критично ставиться до наявності між Позивачем та Відповідачем договірних відносин за договором-заявкою на разове перевезення від 17.01.2018 р. та наполягає на огляді в судовому засіданні оригіналу Договору. Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем надавались всі оригінали документів для огляду в суді першої інстанції на виконання вимог ухвали суду, що суд апеляційної інстанції не ставить під сумнів. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір між сторонам є укладеним. Вказаним договором передбачено, що Експедитор сплачує Перевізнику вартість наданих ним послуг безготівковим розрахунком протягом 3 банківських днів після отримання 2-х оригіналів ТТН та 2-х оригіналів видаткових накладних згідно маршрутного листа з печаткою вантажоотримувача і розбірливим підписом відповідальної особи, акта виконаних робіт, податкової накладної, рахунка фактури та маршрутного листа. Для визначення моменту оплати за перевезення вантажу, значення має юридичний факт наданих послуг, а саме здача вантажу Вантажоотримувачу. Сам факт здачі товару Вантажоотримувачу є достатньою підставою для виникнення у отримувача зобов`язання з оплати. Разом з тим, слід зазначити, що самі по собі товарно-транспорті накладні, видаткові накладні та акт виконаних робіт не є визначальними для висновку про виникнення такого зобов`язального правовідношення. Вказівка в договорі на товарно-транспорті накладні, видаткові накладні та акт виконаних робіт свідчить, що з їх допомогою визначено порядок та строки реалізації обов`язку покупця з оплати, який виникає саме у зв`язку з фактом перевезення. Беручи до уваги викладене, оформлення товарно-транспортних накладних, видаткових накладних та акт виконаних робіт, що опосередковують цей факт не мають значення для настання зобов`язання з оплати. Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Вищого господарського суду України від 02.02.2017 року у справі № 922/33/16. Беручи до уваги викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що спірних правовідносин слід застосовувати положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Позивачем нараховано Відповідачу штрафні санкції за період з 26.01.2018 року по 26.07.2018 року. Позивач звертався до Відповідача з письмовими претензіями. Першу таку вимогу було направлено на адресу Відповідача 18.04.2018 року. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що обчислення семиденного строку від дня пред`явлення вимоги (ч.2 ст. 530 ЦК України) починається з 18.04.2019 року. День прострочення зобов`язання Відповідача настає з 26.04.2018 року. Згідно з ст. 509 ЦК України, Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У відповідності до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Як встановлено ст. 599 Цивільного кодексу України, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Зобов`язання, згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів. Як встановлено ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів, а саме: основного боргу - 17 500 грн., та перерахованих судом апеляційної інстанції пені - 1 506,44 грн., 3% річних - 132,33 грн. - підлягають задоволенню. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України). За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі №910/3323/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-амеріканське підприємство з іноземними інвестиціями "Комп`ютел-Україна", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції. Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-амеріканське підприємство з іноземними інвестиціями "Комп`ютел-Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі №910/3323/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-амеріканське підприємство з іноземними інвестиціями "Комп`ютел-Україна" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі №910/3323/19 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/3323/19 повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України. Повний текст постанови складено 25.02.2020. Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала Судді В.В. Куксов М.Л. Яковлєв