Постанова 4856 № 560/2764/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/2764/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції-Петричкович А.І. Суддя-доповідач - Франовська К.С. 20 лютого 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Кузьменко Л.В. Совгири Д. І. , за участю: секретаря судового засідання: Ременяк С.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу та рішень про застосування штрафних санкцій, В С Т А Н О В И В : В вересні 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати: - податкові повідомлення-рішення №0014821303, №0014831303, №0014841303, №0014851303 від 23.08.2019, прийняті Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області; - вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0014871303, №0014921303 від 23.08.2019, прийняту Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області; - рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0014891303, №0014931303 від 23.08.2019, прийняте Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області. Ухвалою суду від 04.11.2019 року замінено відповідача по справі- Головне управління ДФС України у Хмельницькій області на його правонаступника- Головне управління ДПС України у Хмельницькій області. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року в задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що згідно висновку контролюючого органу фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат, пов`язаних із його господарською діяльністю витрати на утримання вантажних автомобілів, зокрема витрати на технічне обслуговування та ремонт. Однак, Податковий кодекс України не містить поняття "утримання основних засобів" або "утримання транспортного засобу". Крім цього, законодавство, у тому числі Податковий кодекс України, не містить визначення (критеріїв), за яких обставин (умов) основні засоби подвійного призначення визначаються такими, що мають ознаки подвійного призначення, які б відповідно мали визначати на які цілі вантажні автомобілі можуть використовуватись частково/повністю фізичною особою-підприємцем через те, що їх власником є фізична особа. Крім того, напівпричепи та сідлові тягачі не відносяться до основних засобів подвійного призначення, а є транспортними засобами спеціального призначення. Крім того, у апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що акт перевірки від 17.07.2019 року складений з недотриманням вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, і не може слугувати як належний доказ в даній справі. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає законним, обґрунтованим, просить залишити його без змін. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів. Як встановив суд першої інстанції та підтверджено матеріалами справи ФОП ОСОБА_1 з 20.01.2005 року перебуває на податковому обліку. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності позивача є вантажний автомобільний транспорт (КВЕД 49.41). В період з 01.01.2017 року по 31.01.2018 року позивач здійснював господарську діяльність за КВЕД 43.12 «Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами», 46.71 «Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами», 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт», 52.29 «Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту», 45.20 «Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів», 45.32 «Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів». У період з 19.06.2019 по 03.07.2019 посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку суб`єкта підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт від 17.07.2019 р. №0542/22-01-13-03/ НОМЕР_1 (далі - Акт) та встановлено наступні порушення: 1. пункту 63.3 статті 63, пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу України, п. 8.4 р. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року №462), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 травня 2014 р. за №503/25280 (далі - Порядок), не подані повідомлення за формою № 20 ОПП до ГУ ДФС у м. Хмельницькому; 2. пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1, ст.44, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України та Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність Затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01 жовтня 2013 р. за №1686/24218; 3. п.177.1, п.177.2, пп. 177.4.5, пп. 177.4.6 п.177.4 ст.177 Податкового Кодексу. Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 занижено податкове зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб всього на суму 258 805,37грн., в тому числі за 2017 рік - 71 757,86 грн. та за 2018 рік - 187 047,5 грн.; 4. п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6 та п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 11 ст. 8, абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 р. №2464-VI, із змінами та доповненнями, платником занижено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, у розмірі 22% за 2017-2018 рр., що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 213371,99 грн., в тому числі за 2017 р. - 87704,05 грн., за 2018 р. - 125667,94 грн. ; 5. пункту 1 частини 1 статті 4, пункту 1 частини 1 статті 7 частини 5, частини 7, ст.8, частини 2, ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VІ, ФОП ОСОБА_1 занижено суму нарахування єдиного внеску з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, а також утримання єдиного внеску із сум заробітної плати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування всього на суму 884,33 грн. ; 6. п. 177.1, п.177.2, пп. 177.4.5, пп. 177.4.6 п.177.4 ст.177 підрозділу пп 1.6. п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень підпункту 1.4 Податкового Кодексу, ОСОБА_1 занижено суму військового збору за перевіряємий період на 21567,11 грн., в тому числі за 2017 рік - 5979,82 грн. та за 2018 рік - 15587,29 грн. з доходу фізичної особи підприємця ; 7. п.3.2-п.3.6 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4, зареєстрованого в Мін`юсті України 30.01.2015р. №111/26556, та підпункту „б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України, за період 2017-2018 роки ФОП ОСОБА_1 не у повному обсязі подані розрахунки за формою 1-ДФ до Хмельницького управління, не відображені суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за 157 ознакою доходу (дохід, виплачений самозайнятій особі). Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 віднесено до складу витрат підприємця витрати на утримання, технічне обслуговування і ремонт основних засобів подвійного призначення, чим завищено витрати, пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця на суму 2 025 951,82 грн., в тому числі за 2017 рік - 986799,0 грн., за 2018 рік - 1039152,82 грн. Як наслідок, Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 занижено суму чистого оподатковуваного доходу на суму 1 437 807,63 і грн. занижено податкове зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб всього на суму 258 805,37 грн., в тому числі за 2017 рік - 71 757,86 грн. та за 2018 рік - 187 047,5 грн. В ході перевірки також встановлено, що в порушення п.3.2-п.3.6 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4, зареєстрованого в Мін`юсті України 30.01.2015р. №111/26556, та підпункту „б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України, за період 2017-2018 роки ФОП ОСОБА_1 не у повному обсязі відображені дані в поданих розрахунках за формою 1-ДФ до Хмельницького управління ГУ ДФС у Хмельницькій області. В даних розрахунках не відображені суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за 157 ознакою доходу - дохід, виплачений самозайнятій особі (інформація в додатку до акта перевірки). В порушення п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 р. №2464-VI, із змінами та доповненнями, абз. 2 п.2 ч. V Розділу IV Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року № 449 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953, із змінами та доповненнями, суб`єктом господарювання не проведений розподіл чистого оподатковуваного доходу (прибутку), зазначеного у податкових деклараціях за 2017 - 2018 роки, поділеного рівними частками на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий, тобто 12 календарних місяців для нарахування єдиного внеску, також занижено суму чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% за 2017-2018 рр. (порушення щодо заниження суми чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок описано в п. 2.1.2 акта, тобто завищення витрат на суму 2025951,82 грн.) всього в розмірі 969872,69 грн., в тому числі за 2017р. - 398654,81 грн., за 2018р. - 571217,88 грн. У зв`язку із заниженням чистого оподатковуваного доходу, в порушення п.177.1, п.177.2, пп. 177.4.5, пп. 177.4.6 п.177.4 ст.177 підрозділу п.п 1.6. п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень підпункту 1.4 Податкового Кодексу, ОСОБА_1 занижено суму військового збору за перевіряємий період на 21567,11 грн., в тому числі за 2017 рік - 5979,82 грн. та за 2018 рік - 15587,29 грн. з доходу фізичної особи підприємця. Також перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не подано інформацію про використання у своїй господарській діяльності об`єктів оподаткування (транспортних засобів, складу). 08.08.2019 року не погоджуючись з висновками викладених в Акті перевірки позивач подав заперечення до ГУ ДФС у Хмельницькій області. 20.08.2019 року за результатами розгляду заперечення відповідачем прийнято рішення про залишення висновків Акту без змін. За наслідками перевірки, контролюючим органом ( ГУ ДФС у Хмельницькій області) 23.08.2019 року прийнято: - податкове повідомлення-рішення № 0014831303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 388208,06 грн. (в т. ч. за податковими зобов`язаннями - в сумі 258805,37 грн., штрафні санкції - в сумі 129402,69 грн.); - податкове повідомлення-рішення № 0014841303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 32350,67 грн. (в т. ч. за податковими зобов`язаннями - в сумі 21567,11 грн., штрафні санкції - в сумі 10783,56 грн.); - податкове повідомлення-рішення № 0014851303, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн.; - податкове повідомлення-рішення №0014821303, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 170 грн.; - рішення №0014891303, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 30107,60 грн.; - рішення №0014931303, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 1027,50 грн.; - вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0014871303 про сплату єдиного внеску на суму 213371,99 грн.; - вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0014921303 про сплату єдиного внеску на суму 884,33 грн. (а.с.22-33, т.1). Не погоджуючись з прийнятими рішеннями відповідача, позивач звернувся в суд з позовом, у якому просив визнати їх протиправними та скасувати. Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з`ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України. Згідно із пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених відповідним розділом Кодексу. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу. Статтею 177 ПК України встановлено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до пунктом 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Так, підпунктами 177.4.5, 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати. Зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів. Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості). Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі. Наведеними нормами права урегульовано порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, при цьому види основних засобів подвійного призначення визначені підпунктом 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України - це земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі. Суд першої інстанції зазначив, що наведена норма є імперативною, тобто такою, що категорично визначає спосіб та межі її застосування, не допускає жодних відхилень від вичерпного переліку прав і обов`язків суб`єкта (прямо вказує правило поведінки); є безальтернативною для сторін, тобто такою, що не встановлює можливості для самостійного визначення обсягу прав та обов`язків в окремих випадках (не передбачає свободи вибору поведінки суб`єкта господарювання). Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідно до ст. 177 ПК України фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням його господарської діяльності, амортизаційні відрахування з вартості вантажних автомобілів та витрат на їх утримання, зокрема витрат на технічне обслуговування і ремонт вантажних автомобілів, у тому числі вантажних сідельних тягачів та напівпричепів, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для перевезення вантажів. Щодо доводів скаржника про те, що сідловий тягач та вантажний напівпричіп до вантажних автомобілів не відносяться, суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ), автомобіль вантажний - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів. Напівпричіп - це причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача. У статті 1 Закону № 2344-ІІІ відсутнє визначення "сідловий тягач". Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, сідельний тягач - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа. Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону № 2344-ІІІ при державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо). Таким чином, сідельний тягач та причіп/напівпричіп являються транспортними засобами, єдиними призначеннями яких є перевезення вантажів, а тому такі відносяться до категорії вантажних автомобілів, що підтверджується також змістом ч.3 ст.19 Закону. Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач правомірно дійшов висновку про безпідставність включення позивачем до складу витрат фізичної особи-підприємця витрати на утримання основних засобів подвійного призначення (сідельних тягачів та напівпричепів). Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання позивача на те, що вантажні сідлові тягачі, які використовуються в господарській діяльності позивача, відносяться до товарної позиції УКТ ЗЕД 8701 (трактори колісні для напівпричепів), не є вантажними автомобілями, є безпідставними та помилковими, оскільки відповідно до ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт" основною характеризуючою ознакою вантажного автомобіля, в порівнянні з іншими транспортними засобами, є його використання з метою перевезення вантажів. Також є необґрунтованими доводи скаржника про те, що сідельний тягач є трактором колісним для напівпричепів, з огляду на наступне. Відповідно до частини п`ятої Розділу І Технічного регламенту затвердження типу сільськогосподарських та лісогосподарських тракторів, їх причепів і змінних причіпних машин, систем, складових частин та окремих технічних вузлів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1367 трактор - моторизований колісний або гусеничний транспортний засіб сільськогосподарського або лісогосподарського призначення, що має щонайменше дві осі та характеризується максимальною конструкційною швидкістю не менш як 6 кілометрів на годину, спеціально призначений для того, щоб тягти, штовхати, везти і приводити в рух змінні причіпні машини, що використовуються для виконання сільськогосподарських або лісогосподарських робіт, або буксирувати сільськогосподарські та лісогосподарські причепи. Зазначений транспортний засіб застосовується також для перевезення вантажів під час виконання сільськогосподарських та лісогосподарських робіт і обладнується сидіннями для пасажирів. Перелік категорій транспортних засобів наведено в зазначеному Технічному регламенті від 28.12.2011 №1367, згідно з яким колісні трактори відносяться до категорії Т. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №807/250/18. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 завищено показник витрат, за рахунок включення до його складу суми витрат на транспортні засоби (вантажні автомобілі) подвійного призначення, а тому при проведені розрахунку показника чистого доходу за 2017-2018 роки завищено показник витрат за 2017 рік - 986 799 грн., за 2018 рік - 1 039 152,82 грн. (відповідно занижено чистий оподатковуваний дохід у сумі - 1 437 807,63 грн.). Як наслідок, позивачем занижено податкове зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб всього на суму 258 805,37 грн., в тому числі за 2017 рік - 71 757,86 грн. та за 2018 рік - 187 047,5 грн. Оскільки позивачем занижено податкові зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб за результатами річного декларування, податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції у відповідності до статті 123 ПК України, та штрафні санкції у розмірі 50% від суми визначеного податкового зобов`язання (враховуючи зазначення у розрахунку штрафних санкцій саме такого розміру штрафу, виходячи з наявності податкового повідомлення-рішення по податку на доходи фізичних осіб 02.06.2017 №0004181303). За таких обставин, є обгрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність нарахування грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0014831303 від 23.08.2019. Щодо посилань позивача про помилковість висновків податкового органу в частині необхідності донарахування грошового зобов`язання зі сплати військового збору, у розмірі 32350,67 грн. (в т. ч. за податковими зобов`язаннями - в сумі 21567,11 грн., штрафні санкції - в сумі 10783,56 грн.), судова колегія зазначає наступне. Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи, який набрав чинності з 01.01.2015, внесено зміни до Податкового кодексу України у частині оподаткування військовим збором. Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Кодексу оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України. Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України). При цьому ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 цього пункту (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України). В даному випадку, податковим органом встановлено заниження суми чистого оподаткованого доходу у розмірі 1 437 807,63 грн., що призвело до заниження військового збору на суму 21567,11 грн. На підставі наведеного, колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 23.08.2019 № 0014841303. Щодо оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0014871303 від 23.08.2019 про сплату єдиного внеску на суму 213371,99 грн., суд зазначає наступне. Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), платниками єдиного внеску є зокрема, фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно. Відповідно до п.2 ст.7 Закону передбачено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Згідно ч.5 ст.8 Закону визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Вищевказане порушення також вплинуло на правильність нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% за 2017-2018 рр., в результаті чого позивачем занижено суму єдиного внеску на суму 213371,99 грн., в тому числі за 2017 р. - 87704,05 грн., за 2018 р. - 125667,94 грн. Отже, контролюючим органом правомірно винесено позивачу оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0014871303 від 23.08.2019 про сплату єдиного внеску на суму 213371,99 грн. Також в ході проведеної перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 занижено суму нарахування єдиного внеску з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, а також утримання єдиного внеску із сум заробітної плати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 884,33 грн. (451, 53 грн. - за серпень 2017 року та 432,80 грн. - за квітень 2018 року). Однак, позивач ні в суд першої інстанції, ні в суд апеляційної інстанції не зазначив підстав протиправності зазначеного порушення, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0014921303 про сплату єдиного внеску на суму 884,33 грн. не підлягає скасуванню. Окрім того, згідно пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більше як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. Оскільки контролюючим органом виявлено заниження суми єдиного внеску, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність прийнятого рішення №0014891303, яким застосовано штрафні санкції на суму 30107,60 грн. (у розмірі 10% від суми недоплати 87704,05 грн. за 2017 рік, враховуючи два періоди, сума штрафних санкцій - 17540,81 грн.; та у розмірі 10% від суми недоплати 125667,94 грн. за 2018 рік, враховуючи один період, сума штрафних санкцій - 12566,79 грн.). Щодо рішення №0014931303, яким застосовано штрафні санкції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, згідно вказаного рішення, нараховано штрафні санкції в розмірі «одна тисяча двадцять сім гривень п`ятдесят коп., які протягом десяти днів підлягають перерахуванню в сумі 442,17 грн.». При цьому, згідно розрахунку штрафної санкції, її загальний розмір становить 442,17 грн. (10% суми недоплати 451,53 грн. за серпень 2017 року, кількість періодів - 24, сума штрафної санкції - 225,77 грн.; та 10% суми недоплати 432,80 грн. за квітень 2018 року, кількість періодів - 16, сума штрафної санкції - 216,40 грн.). Відповідно до матеріалів справи, а саме до додаткових пояснень ГУ ДПС у Хмельницької області від 05.11.2019, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0014931303 від 23.08.2019 прийнято на суму 442,17 грн., проте при наборі тексту рішення допущено помилку та прописом вказано невірну суму (в програмному забезпеченні ГУ ДФС у Хмельницькій області та в розрахунку штрафних санкцій і в рішенні цифрові дані зазначені вірно). Отже, таке рішення є правомірним та не підлягає скасуванню. Щодо виявленого перевіркою того, що ФОП ОСОБА_1 не подано інформацію про використання у своїй господарській діяльності об`єктів оподаткування (транспортних засобів, складу), суд зазначає наступне. Згідно з пунктом 63.3 статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку. Згідно п.8.1, 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588, платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом. Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. Згідно з п.117.1 ст.117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень. Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення №0014821303, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 170 грн. Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0014851303 від 23.08.2019, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн., колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п.119.2 ст.119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Перевіркою встановлено порушення підп. "б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV ПК України, п.3.2-п.3.6 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4 - платником не у повному обсязі відображені дані в поданих розрахунках за формою 1-ДФ до Хмельницького управління ГУ ДФС у Хмельницькій області. Зазначене підтверджується податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум отриманого з них податку за І квартал, 2017 року - IV квартал 2018 року, а також інформацією щодо виплачених доходів ФОП ОСОБА_1 згідно даних виписки по рахунку № НОМЕР_2 за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018, яка оформлена Додатком до акта документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 від 17.07.2019р. №0542/22-01-13-03/ НОМЕР_1 (а.с. 159-176, т.2). З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Відповідно до ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 24 лютого 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Кузьменко Л.В. Совгира Д. І.