Постанова 4855 № 640/9178/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9178/19 Головуючий у 1 інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Мельничука В.П. Федотова І.В. За участю секретаря Борейка Д.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Чернівецькій області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернівецькій області, в якому просив визнати дії посадових осіб ГУ ДФС у Чернівецькій області при винесенні податкового повідомлення-рішення від 01.04.2019 року №0007315-5607-2412 протиправними, а податкове повідомлення-рішення від 01.04.2019 року №0007315-5607-2412 скасувати. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області від 1.04.2019 №0007315-5607-2412. В решті позову - відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДФС у Чернівецькій області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що, відповідно до інформації Мінекономрозвитку оновленої та розміщеної на його офіційному веб-сайті у 2019 році, автомобіль марки FORD MUSTANG 2016 року випуску, з об`ємом двигуна 4951 та типом пального - В - бензин підлягає оподаткуванню транспортним податком. 03 лютого 2020 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від представника Головного управління ДПС у Чернівецькій області - Любимової К.М. надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Чернівецькій області - Любимової Коріни Михайлівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 640/9178/19- відмовлено. 18 лютого 2020 року суду апеляційної інстанції від представника відповідача -Любимової К.М. надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, в якому посилається на зайнятість представника 19 лютого 2020 року в іншому судовому засіданні, що проводиться в Сьомому апеляційному адміністративному суді. Разом з цим, на підтвердження вказаних обставин жодних доказів до клопотання представник суду апеляційної інстанції не надав. Відповідно до ч. 1 ст. 309 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Водночас, заява представника відповідача - Любимової К.М. не містить клопотання про продовження строку розгляду даної справи на 15 днів. Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на те, що явка сторін в судове засідання суду апеляційної інстанції не визнавалась обов`язковою, а наданих сторонами матеріалів достатньо для прийняття рішення у справі, колегією суддів у задоволенні клопотання представника відповідача - Любимової К.М. про перенесення розгляду справи - відмовлено. Також, 19 лютого 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, разом з відзивом на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 2 ст. 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Згідно із ч. 5 ст. 121 КАС України, пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. З матеріалів справи вбачається, що подання відзиву на апеляційну скаргу 19 лютого 2020 року відбулось з пропуском строку, встановленого судом ( до 12 лютого 2020 року, згідно ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року). Водночас, оскільки подання відзиву на апеляційну скаргу є відповідним правом учасника справи, пропуск встановленого строку не є значним та не звільняє особу на вчинення певних процесуальних дій, колегія суддів вважає за необхідне продовжити цей строк, на підставі ст. 121 КАС України, та прийняти до розгляду відзив на апеляційну скаргу. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін. Відповідно до ч. 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки Ford, моделі Mustang, 2016 року випуску, об`єм двигуна 4951, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернівецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2019 року №0007315-5607-2412, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 2083,33 грн. Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). 01 січня 2017 року набрали чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII та Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20 грудня 2016 року №1791-VIII, якими зокрема внесені зміни до статті 267 Податкового кодексу України, яка визначає основні елементи транспортного податку, порядок його обчислення та строки сплати. Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування. В силу підпункту 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 ПК України, базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Згідно п. 267.4 ст. 267 ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Положеннями підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального"; Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - Методика), яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком. Відповідно до п. 1 вищезазначеної Методики, ця Методика встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком. Пунктом 2 Методики визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576). Згідно п. 3 Методики, джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів). В силу пункту 13 Методики, Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального. У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об`єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті. Відповідно до п. 14 Методики, Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна та тип пального. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки Ford, моделі Mustang, 2016 року випуску, об`єм двигуна 4951, тип пального - В (а.с. 22). 01 квітня 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернівецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0007315-5607-2412, яким визначено позивачу суму податкового зобов`язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 2083,33 грн. (а.с. 11). Колегія суддів зазначає, що для встановлення правомірності винесення податкового повідомлення-рішення, необхідно визначити, чи автомобіль, що належить позивачу, є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році. Так, в силу підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3723 гривні. Отже, середньоринкова вартість автомобілів, що є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році повинна становити 1 396 125 грн. (3723х375). Зі змісту пп. 267.2.1 ч. 267.2 ст. 267 ПК України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 вбачається, що повноваження та обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 29 січня 2019 року у справі №817/1262/16. Колегія суддів зазначає, що Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області не долучено до матеріалів справи розрахунок визначення вартості автомобіля позивача для віднесення його до об`єктів оподаткування транспортним податком у 2018 році. Разом з тим, відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку) щодо визначення середньоринкової вартості легкового автомобіля від 26 квітня 2019 року №3805-05/18283-09, розрахована у 2018 році, згідно з Методикою, середньоринкова вартість легкового автомобіля Ford Mustang з об`ємом циліндрів двигуна 5,0 літра, бензин, 2016 року становила 1 157 743,50 гривень (а.с. 12). Враховуючи вищезазначене, оскільки, середньоринкова вартість автомобіля марки Ford, моделі Mustang, 2016 року випуску, об`єм двигуна 4951, тип пального - В розрахована у 2018 році становить менше, ніж 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2018 року, колегія суддів вважає, що автомобіль позивача не є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році. Таким чином, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області від 01.04.2019 №0007315-5607-2412, яким позивачу нараховано податкові зобов`язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» на суму 2083,33 грн. правомірно скасовано судом першої інстанції. Доводи апелянта про те, що, відповідно до інформації Мінекономрозвитку, оновленої та розміщеної на його офіційному веб-сайті у 2019 році, автомобіль позивача підлягає оподаткуванню транспортним податком, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на вищезазначене. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернівецькій області залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Мельничук В.П. Федотов І.В. Повний текст постанови виготовлено 24.02.2020 року.