Постанова 4873 № 910/10878/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" червня 2026 р. Справа№ 910/10878/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Корсака В.А. суддів: Буравльова С.І. Алданової С.О. за участю секретаря судового засідання: Жукової К.Д., за участю представників учасників справи: від позивача: не з`явився від відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі №910/10878/25 (суддя Нечай О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОР Укртранс" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" в особі Тернопільської дирекції Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" про стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог 01.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОР Укртранс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" в особі Тернопільської дирекції Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" про стягнення 368263,34 грн, з яких 281899,52 грн страхового відшкодування, 37597,51 грн пені, 40448,35 грн інфляційних втрат та 8317,96 грн 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «ТОР УКРТРАНС» та ПрАТ «СК «ПЕРША» виник спір щодо розміру страхової виплати, яку позивач вважає занадто зменшеною та неузгодженою. Відповідно до висновку судового експерта, сума страхового відшкодування має становити 467 598,75 грн, але оскільки відповідач сплатив лише 185 699,23 грн, недоплаченою залишається сума у розмірі 281 899,52 грн. У зв`язку з цим, а також через прострочення виконання грошового зобов`язання з боку відповідача, позивач додатково вимагає стягнути інфляційні втрати, 3% річних та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. У своєму позові позивач посилається на статті 22, 510, 526, 625, 979, 980, 988, 990, 1187 та 1194 Цивільного кодексу України, статті 1, 5 та 16 Закону України «Про страхування», статті 5, 9, 22, 29, 30 та 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 4, 20, 27, 98, 129, 162 та 171 Господарського процесуального кодексу України, статтю 4 Закону України «Про судовий збір», а також статтю 149/4 Правил дорожнього руху. Доводи та заперечення відповідача Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що: - позивач безпідставно посилається на норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності», оскільки правовідносини між сторонами регулюються виключно укладеним договором добровільного страхування «КАСКО PRO»; - страхова компанія здійснила розрахунок відшкодування чітко у відповідності до погоджених умов договору на підставі звітів про оцінку майна та калькуляції страховика; - згідно з оцінкою, вартість відновлювального ремонту перевищила ринкову вартість автомобіля, тому транспортний засіб було визнано конструктивно знищеним; - розмір належного відшкодування був правомірно розрахований за договірною формулою: від ринкової вартості автомобіля у розмірі 409 344,62 грн було віднято вартість транспортного засобу в післяаварійному стані у розмірі 182 524,14 грн, розмір 5% франшизи у розмірі 30 000,00 грн та суму несплачених страхових премій у розмірі 16 121,25 грн, а також додано ліміт на евакуацію, що складає 5 000,00 грн; - оскільки відповідач виплатив розраховану суму у розмірі 185 699,23 грн у повному обсязі, він вважає, що повністю та належним чином виконав усі свої зобов`язання перед позивачем. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 позов суд задовольнив частково. Стягнув з ПрАТ "Страхова компанія "Перша" в особі Тернопільської дирекції ПрАТ "Страхова компанія "Перша" на користь ТОВ "ТОР Укртранс" заборгованість у розмірі 281 899,52 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 382,79 грн. В іншій частині позову відмовив. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 036,37 грн поклав на позивача. Суд мотивував своє рішення тим, що наданий позивачем висновок судового експерта є належним і не спростованим відповідачем доказом дійсної вартості матеріальної шкоди, що підтверджує наявність недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 281 899,52 грн, яке підлягає стягненню. Разом з тим, суд відмовив у задоволенні вимог щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, мотивувавши це тим, що відповідач не порушив строк виконання грошового зобов`язання, оскільки він своєчасно здійснив виплату за власною калькуляцією, а позивач зі свого боку не надав суду доказів того, що попередньо звертався до страхової компанії із запереченнями щодо розміру виплати або направляв їй новий висновок експерта для здійснення доплати до моменту подання позову. Суд обґрунтовує своє рішення нормами статей 11, 204, 509, 526, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 627, 628, 979, 980, 981, 982 ЦК України, статей 1, 89, 92, 93, 94 Закону України «Про страхування», статей 7, 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а також статей 13, 74, 76, 77, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 252 ГПК України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині стягнення заборгованості в розмірі 281 899,52 грн та судового збору в розмірі 3 382,52 грн з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" в особі Тернопільської дирекції Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОР Укртранс" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша", в особі Тернопільської дирекції Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" в частині стягнення заборгованості в розмірі 281 899,52 грн та судового збору. Відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, воно є необґрунтованим через неповноту та неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, а також через неправильне дослідження та оцінку доказів. А саме апелянт посилається на те, що: - суд першої інстанції безпідставно визнав належним доказом Висновок експерта №118/24 від 19.12.2024, оскільки це дослідження було проведено щодо іншого транспортного засобу - «Renault Trafic» (д.н.з. НОМЕР_1 ) з VIN-кодом НОМЕР_2 , а не щодо застрахованого автомобіля «Renault Master» (д.н.з. НОМЕР_3 ) з VIN-кодом НОМЕР_4 ; - з висновку експерта невідомо, які матеріали були використані для проведення експертизи, оскільки в додатках відсутнє посилання на Протокол огляду транспортного засобу, що свідчить про те, що звіт міг бути складений без фактичного огляду автомобіля та без врахування всього пакета документів, що робить його неналежним доказом згідно з практикою Верховного Суду; - оцінка матеріального збитку була встановлена висновком експерта понад пів року після дати ДТП, що викликає сумніви в обґрунтованості визначеної ринкової вартості транспортного засобу, запчастин та відновлювальних робіт станом на дату їх проведення; - суд не врахував, що висновок транспортно-товарознавчої експертизи, зроблений за іншим VIN-кодом, не може визнаватися належним доказом і вимагає призначення повторної експертизи, а тому розмір збитків був визначений на підставі неправомірної експертизи. Доводи та заперечення позивача У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги відповідача є необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції від 24.11.2025 ухвалено відповідно до норм матеріального та з дотриманням норм процесуального права. Зокрема, позивач зазначив, що: - відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, проте не скористався своїм правом на подання клопотань щодо «неправомірності» висновку експертизи №118/24 і не клопотав про призначення повторної експертизи. Натомість в апеляційній скарзі він ставить висновки експертизи під сумнів лише з формальних підстав; - суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо врахування висновку судового експерта №118/24 від 19.12.2024, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам процесуального права, є науково обґрунтованим, а судовий експерт був попереджений про кримінальну відповідальність. Крім того, огляд автомобіля під час підготовки висновку проводився за присутності представника ПрАТ «СК «ПЕРША»; - звіти про оцінку, на які посилається страхова компанія, складені особами (оцінювачами), які не були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, тому такі звіти носять лише рекомендаційний (інформативний) характер; - згідно з п. 9.19 частини 2 Договору, у випадку виникнення суперечок щодо розміру збитків кожна зі сторін має право вимагати проведення незалежної експертизи, яким позивач правомірно скористався; - страхова компанія зі свого боку не зверталася з вимогою про рецензування поданого позивачем висновку судового експерта і не надала суду жодного іншого висновку на підтвердження іншого розміру збитків, через що висновок №118/24 є повністю належним доказом; - застосовуючи визначену договором формулу розрахунку для конструктивно знищеного транспортного засобу та спираючись на дані експертизи, загальна сума відшкодування (з урахуванням витрат на транспортування) становить 467 598,75 грн. Оскільки відповідачем було виплачено лише 185 699,23 грн, стягненню правомірно підлягає недоплачена заборгованість у розмірі 281 899,52 грн. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Буравльов С.І., Алданова С.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10878/25. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі №910/10878/25 залишено без руху. Запропоновано скаржнику надати докази сплати судового збору у розмірі 5074,19 грн за реквізитами, зазначеними на офіційному web-сайті Судової влади України. 22.01.2026 скаржник подав заяву, до якої долучено платіжну інструкцію №810 від 20.01.2026 про сплату судового збору у розмірі 3 382,52 грн. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 продовжено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Перша" процесуальний строк на усунення недоліків апеляційної скарги, встановлений ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2026. Запропоновано скаржнику надати докази доплати судового збору у розмірі 1 691,67 грн за реквізитами, зазначеними на офіційному web-сайті Судової влади України. До Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" надійшли заяви від 02.02.2026 та від 03.02.2026. якими недоліки апеляційної скарги усунуто. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі №910/10878/25. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 09.03.2026. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 02.03.2026 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 02.03.2026 (включно). Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнано обов`язковою. Розгляд справи відкладався, зокрема до 15.06.2026. Явка представників учасників справи В судове засідання 15.06.2026 представники сторін не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином в електронному кабінеті, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Сторони подали заяви, в яких просили розглядати справу без їхньої участі (заява відповідача від 10.04.2026; заява позивача від 06.04.2026 та від 15.06.2026). За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку. Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 18.06.2024 о 08 год. 54 хв. на автостраді Турин - Трієст у муніципалітеті Сан-Стіно-Ді-Лівенца, Італія, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля "Renault Master", реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автомобіль "Renault Master", реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "ТОР Укртранс" та був застрахований у відповідача на підставі Договору добровільного страхування "Каско PRO" від 18.04.2024 №6-11.27.24.00042 (далі - Договір). 18.06.2024 позивач звернувся до відповідача із Заявою про страхове відшкодування №38999. Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку №04-D/15/44 від 30.06.2024, складеного суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою - підприємцем Видутою Д.Ю., ринкова вартість автомобіля "Renault Master", реєстраційний номер НОМЕР_3 , складає 409344,62 грн, коефіцієнт фізичного зносу - 0,671, вартість відновлювального ремонту - 485800,83 грн, вартість ремонту з урахуванням зносу - 226820,48 грн. Відповідно до Звіту про розрахунок ринкової вартості пошкодженого автомобіля №240/07/24, складеного суб`єктом оціночної діяльності Штихом М.М., ринкова вартість автомобіля "Renault Master", реєстраційний номер НОМЕР_3 , складає 409 344,62 грн, вартість відновлювального ремонту - 485800,83 грн, вартість ремонту з урахуванням зносу - 22 6820,48 грн, ринкова вартість в післяаварійному стані - 182 524,14 грн. На підставі Страхового акту №ТР-12616 відповідачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 185 699,23 грн, яке було перераховано на рахунок позивача, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжної інструкції №5361 від 01.08.2024. 19.12.2024 за заявою-зверненням позивача судовим експертом Мазуром М.С. було складено Висновок експерта №118/24, яким визначено, що вартість автомобіля "Renault Master", реєстраційний номер НОМЕР_3 , без урахування отриманих у ДТП пошкоджень, станом на момент ДТП складає 526 760,00 грн, вартість відновлювальних робіт - 1 199 451,34 грн, вартість придатних для вторинного використання запчастин - 18 040,00 грн. З огляду на неналежне виконання відповідачем умов Договору, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 281 899,52 грн, пеню в розмірі 37 597,51 грн, інфляційні втрати в розмірі 40 448,35 грн та 3% річних в розмірі 8 317,96 грн. Джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. При цьому укладений договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Нормами ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства згідно зі статтею 628 цього Кодексу. Згідно ст. 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів. Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України, а сам договір укладається в письмовій формі, факт чого може посвідчуватися страховим полісом (сертифікатом), та повинен містити істотні умови, до яких належать предмет, страховий випадок, страхова сума, розмір і строки сплати страхового платежу, строк договору та інші умови відповідно до статей 980-982 цього Кодексу. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, а зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином відповідно до статті 599 цього Кодексу. Нормами ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, при цьому він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання і на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних за весь час прострочення відповідно до статей 611, 612, 625 Цивільного кодексу України. Згідно ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій та інших доходів страховика. Страхування здійснюється на підставі договору, предмет якого становить передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України згідно зі статтею 89 цього Закону. Відповідно до ст. 92 Закону України "Про страхування" страховик за договором страхування зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк. Страхові ризики мають відповідати визначеним ознакам (ймовірність, неможливість передбачити час та обставини тощо), договір страхування має містити вичерпний перелік винятків із страхових випадків, а страхові виплати здійснюються у порядку, визначеному страховим продуктом та договором, і не можуть перевищувати розмір прямого збитку, заподіяного страхувальнику згідно зі статтями 93, 94 наведеного Закону. Нормами ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування, якщо це встановлено законом. При цьому рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу судів, на підставі письмового запиту згідно зі статтею 13 цього Закону. Згідно ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, що також кореспондує загальному обов`язку доказування, закріпленому у статті 74 цього Кодексу. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування згідно зі статтею 77, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням відповідно до статті 86 цього Кодексу. Нормами ст. 129 ГПК України передбачено, що судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, не проводить судові дебати та підписує рішення без його проголошення згідно з вимогами статей 240 та 252 цього Кодексу. Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського суду з прав людини, суди зобов`язані обґрунтовувати свої рішення, зазначаючи підстави, на яких вони ґрунтуються. При цьому обов`язок суду щодо обґрунтування рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а міра його виконання може бути різною залежно від характеру рішення. Правова позиція апеляційного суду Колегія суддів, ретельно перевіривши доводи апеляційної скарги, всебічно дослідивши матеріали справи та надавши правову оцінку висновкам суду першої інстанції, зазначає про таке. Щодо доводів апелянта про неналежність Висновку експерта №118/24 через технічну описку у VIN-коді та марці авто Апелянт посилається на те, що Висновок експерта є неналежним та недопустимим доказом, оскільки у пункті 1.1 вступної частини та в підписі до зображення 5 Ілюстрованої таблиці № 1 вказано ідентифікаційний номер (VIN) кузова НОМЕР_2 , що належить іншому автомобілю («Renault Trafic»), а не пошкодженому транспортному засобу позивача - «Renault Master III» (VIN: НОМЕР_4 ). Колегія суддів відхиляє даний довід як безпідставний та такий, що ґрунтується на виключно формалістичному підході, з огляду на наступне: Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що зазначення номера НОМЕР_2 у вступній частині та окремому підписі є виключно технічною одруківкою (опискою) судового експерта Мазура М. С. при формуванні текстової частини документа. З матеріалів фотофіксації заводської таблички автомобіля (додаток № 1 до Висновку, ст. 30), свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , а також з первинних ремонтних калькуляцій спеціалізованого програмного комплексу «Audatex Ukraine» (ст. 35 -39 Висновку) беззаперечно вбачається, що об`єктом фактичного дослідження, огляду та розрахунку був саме автомобіль позивача марки «Renault Master III 2.3 Energy HP162 L3» з правильним ідентифікаційним номером кузова НОМЕР_4 . Усі програмні алгоритми розрахунку вартості деталей, матеріалів та ремонтних робіт у системі «Audatex» згенеровані саме за правильним VIN-кодом застрахованого автомобіля. Суд апеляційної інстанції акцентує особливу увагу на тому, що натурний огляд пошкодженого автомобіля 05.09.2024 проводився судовим експертом у безпосередній присутності уповноваженого представника страхової компанії (Говери О.), що підтверджується його підписом в Акті огляду. При цьому представник страховика не висловив жодних зауважень чи заперечень щодо ідентифікації транспортного засобу під час огляду. Посилання скаржника на неправильний VIN-код виключно на стадії апеляційного оскарження колегія суддів оцінює як недобросовісну процесуальну поведінку (суперечливу поведінку - venire contra factum proprium), спрямовану на штучне затягування спору та ухилення від виконання договірного зобов`язання з відшкодування шкоди. Судовий експерт Мазур М. С. має відповідну кваліфікацію за спеціальністю 12.2 (свідоцтво № 304, дійсне до 11.05.2025), значний стаж експертної роботи з 2000 року та був в установленому законом порядку попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку. Наявність механічної описки в тексті вступної частини не спростовує наукової та методологічної правильності розрахунків, наведених у дослідницькій частині. Щодо доводів про проведення експертизи зі значним проміжком часу та відсутність посилань на протокол огляду Доводи відповідача про те, що оцінка збитку проводилася понад пів року після ДТП, а в додатках відсутнє формальне посилання на Протокол огляду, що нібито ставить під сумнів достовірність розрахунків, спростовуються матеріалами справи та нормами законодавства. Чинне законодавство України, зокрема Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та норми ГПК України, не містять заборони щодо проведення експертного дослідження чи оцінки пошкодженого майна через певний проміжок часу після настання страхової події, якщо транспортний засіб зберігається у післяаварійному стані та не піддавався відновлювальному ремонту. Визначальним для правовідносин страхування є те, що експерт здійснює розрахунок вартості матеріального збитку, деталей та ремонтних робіт станом на дату настання страхового випадку (18.06.2024), використовуючи ліцензовані бази даних (програмний комплекс «Audatex Ukraine»), які фіксують історичні ціни на запчастини та нормо-години офіційних дилерів станом на відповідну дату в минулому. Відсутність у списку літератури чи додатках окремого бібліографічного посилання на протокол огляду є формальністю, яка повністю нівелюється наявністю в матеріалах самого Висновку експерта № 118/24 належно оформленого Акта огляду транспортного засобу, складеного та підписаного за участю представника відповідача. Відтак, твердження скаржника про можливе складення звіту «без фактичного огляду» є голослівним та суперечить матеріалам справи. Натомість звіти про оцінку № 04-D/15/44 від 30.06.2024 та № 240/07/24, на які посилається відповідач, складені приватними оцінювачами (ФОП Видута Д. Ю. та Штих М. М.), які на відміну від судового експерта не попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку чи відмову від надання висновку. У зв`язку з цим суд першої інстанції правомірно надав перевагу саме висновку судового експерта № 118/24 як найбільш достовірному та вірогідному доказу в розумінні статей 78, 79 ГПК України. Щодо правомірності визнання транспортного засобу конструктивно знищеним та застосування спеціального алгоритму розрахунку Апелянт помилково вважає, що суд неправомірно погодився з визнанням автомобіля конструктивно знищеним (фізично загиблим) та застосував відповідний алгоритм розрахунку. Колегія суддів відхиляє ці доводи з огляду на наступне. Суд апеляційної інстанції наголошує, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору добровільного страхування «Каско PRO» від 18.04.2024 № 6-11.27.24.00042, а тому до них не можуть застосовуватися норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на що слушно вказував сам відповідач під час розгляду справи. Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов. Порядок та умови здійснення страхових виплат, зокрема у разі конструктивного знищення (тотальної загибелі) транспортного засобу, визначаються виключно умовами укладеного договору добровільного страхування та правилами страхування страховика, з якими погодився страхувальник при укладенні правочину (ст. 980 ЦК України, ст. 89, 92 Закону України «Про страхування»). Разом з тим, критерії визначення економічної недоцільності відновлювального ремонту закріплені в спеціальному нормативно-правовому акті, яким керуються судові експерти та оцінювачі. Згідно з пунктом 8.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, якщо вартість відновлювального ремонту дорівнює або перевищує ринкову вартість колісного транспортного засобу (КТЗ) без пошкоджень, вважається, що транспортний засіб зазнав економічного (конструктивного) знищення. Як вбачається з Висновку судового експерта Мазура М.С. № 118/24 від 19.12.2024, який визнано судом належним та достовірним доказом у справі, техніко-економічні показники пошкодженого автомобіля є наступними: Показник (згідно з Висновком експерта № 118/24)Значення (грн) Ринкова вартість автомобіля до ДТП526 760,00 Повна вартість відновлювального ремонту1 199 451,34 - у тому числі ремонтні роботи124 650,00 - у тому числі матеріали60 233,04 - у тому числі нові складові (запчастини)1 014 568,30 Вартість ремонту з урахуванням зносу та ВТВ523 645,29 Вартість придатних залишків (утилізаційна)18 040,00 З наведеного математичного порівняння беззаперечно вбачається, що повна вартість відновлювального ремонту (1 199 451,34 грн) більш ніж удвічі перевищує ринкову вартість транспортного засобу до настання ДТП (526 760,00 грн). Навіть вартість відновлювального ремонту, розрахована з урахуванням фізичного зносу складових (523 645,29 грн), фактично дорівнює доаварійній вартості автомобіля. При цьому, вартість відновлювального ремонту (1 199 451,34 грн) не лише вдвічі перевищує 100% ринкової вартості ТЗ за Методикою № 142/5/2092, а й значно перевищує встановлений розділом 1 Загальних умов Договору КАСКО 70-відсотковий поріг дійсної вартості автомобіля, що свідчить про безумовне настання конструктивної загибелі об`єкта страхування згідно з умовами погодженого сторонами правочину. За таких обставин проведення відновлювального ремонту транспортного засобу є економічно необґрунтованим і технічно недоцільним. Відтак, висновок про конструктивне знищення застрахованого автомобіля повністю відповідає фактичним обставинам справи, вимогам Методики №142/5/2092 та природі правовідносин добровільного страхування КАСКО. Щодо правильності розрахунку страхового відшкодування та дотримання меж позовних вимог Відповідно до частини 1 статті 988 ЦК України та статті 92 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк та в обсязі, встановленому умовами договору. За загальним правилом, закріпленим у договорах добровільного страхування КАСКО та загальних приписах статті 1192 ЦК України щодо відшкодування шкоди, у разі конструктивної загибелі транспортного засобу, якщо страхувальник залишає пошкоджений транспортний засіб (придатні залишки) у своїй власності, розмір страхового відшкодування визначається як різниця між дійсною ринковою вартістю транспортного засобу безпосередньо перед настанням страхового випадку та вартістю придатних залишків (з урахуванням умов договору щодо франшизи, несплачених страхових премій тощо). Оскільки позивач не заявляв вимоги про передачу придатних залишків (утилізаційних складових) страховій компанії, дійсна вартість заподіяного йому матеріального збитку при конструктивній загибелі автомобіля, виходячи з науково обґрунтованих даних судової експертизи № 118/24, розраховується за формулою: Збиток = Вартість до ДТП (526 760,00 грн) - Вартість придатних залишків (18 040,00 грн) = 508 720,00 грн. Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до принципу диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Звертаючись із даним позовом, позивач самостійно застосував погоджену з відповідачем договірну формулу розрахунку для конструктивно знищеного транспортного засобу та, спираючись на вихідні дані висновку судового експерта, визначив загальну належну суму відшкодування (з урахуванням договірних лімітів на транспортування та інших умов Договору) у розмірі 467 598,75 грн. Оскільки відповідачем на підставі власного страхового акту у добровільному порядку було виплачено лише 185 699,23 грн, сума недоплаченого страхового відшкодування в межах заявлених позовних вимог становить: 467 598,75 грн - 185 699,23 грн = 281 899,52 грн. Отже, місцевий господарський суд, вірно оцінивши докази та правильно застосувавши норми права, що регулюють відносини добровільного страхування, дійшов обґрунтованого та математично точного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості з виплати страхового відшкодування саме у заявленому позивачем розмірі - 281 899,52 грн. Щодо процесуальної поведінки відповідача та відсутності клопотань про призначення експертизи Колегія суддів окремо наголошує, що згідно зі ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням процесуальних дій, несе саме учасник справи. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи в суді першої інстанції, користуючись кваліфікованою правничою допомогою та маючи достатньо процесуального часу, у своєму відзиві та під час розгляду справи не надав належних доказів (рецензії, іншого висновку експертизи) та не заявив клопотання про призначення повторної або додаткової судової транспортно-товарознавчої експертизи в порядку статей 99, 107 ГПК України в суді першої інстанції, якщо вважав наявний висновок неповним, суперечливим або таким, що містить технічні помилки у VIN-коді. Згідно з пунктом 9.19 частини 2 Договору сторони прямо передбачили право вимагати проведення незалежної експертизи у разі виникнення суперечок щодо розміру збитку, однак страховик цим правом не скористався. За таких обставин аргументи апеляційної скарги про «неправомірність» висновку експертизи та необхідність призначення повторної експертизи є незгодою відповідача з судовим рішенням не на його користь. У суду першої інстанції були відсутні будь-які законні підстави відхиляти чи не брати до уваги Висновок експерта №118/24 від 19.12.2024 як належний, допустимий та вірогідний доказ у справі. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити. Судові витрати Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта. Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення Рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі №910/10878/25 залишити без змін. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано, - 15.07.2026. Головуючий суддя В.А. Корсак Судді С.І. Буравльов С.О. Алданова