Постанова 4852 № 280/2917/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 280/2917/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач), суддів: Кругового О.О., Шлай А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року (головуючий суддя: Максименко Л.Я.) по адміністративній справі №280/2917/19 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Комунарського районного суду міста Запоріжжя, 3 особи Державної судової адміністрації України про зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 18.06.2019 року звернувся до суду з позовом до відповідача Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області ( далі ТУ ДСА України в Запорізькій області) , Комунарського районного суду м. Запоріжжя, 3 особи Державної судової адміністрації України, в якому просить зобов`язати відповідачів зарахувати йому до стажу роботи судді, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, стаж державної служби за період з 16.08.1993 року по 15.08.2002 року (8 років 11 місяців 19 днів) та стаж наукової роботи - стаж професійної діяльності у сфері права на посадах науково-педагогічних працівників у вищому навчальному закладі за період з 02.09.2002 року по 06.09.2010 року (7 років 11 місяців 26 днів); зобов`язати відповідачів здійснити йому перерахунок відпустки та заробітної плати з 07.09.2010 року та виплатити заробітну плату у повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу. Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій відповідачів в частині обмеження його права на відпустку та належне суддівське забезпечення. У відзиві на позов ТУ ДСА України в Запорізькій області посилається на протиправність заявлених позивачем позовних вимог та просить суд у їх задоволенні відмовити. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.10.2019 року позовні вимоги задоволено частково, зобов`язано відповідачів зарахувати позивачу до стажу роботи судді, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, стаж державної служби за період служби в органах внутрішніх справ з 16.08.1993 року по 28.06.1997 року та з 21.09.1998 року по 26.10.2000 року (5 років 11 місяців 19 днів), стаж наукової роботи - стаж професійної діяльності у сфері права на посадах науково-педагогічних працівників у вищому навчальному закладі за період з 02.09.2002 року по 06.09.2010 року (7 років 11 місяців 26 днів); зобов`язано відповідачів здійснити позивачу перерахунок відпустки та заробітної плати з 07.09.2010 року та виплатити заробітну плату у повному обсязі, з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу; В іншій частині позовних вимог відмовлено, стягнено на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів окремо з кожного сплачену суму судового збору в розмірі 384,20 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТУ ДСА України в Запорізькій області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на доводах, викладених у відзиві на позов. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення, в зв`язку з чим просить залишити його без змін, а скаргу без задоволення. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1,2,3 ст.242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.10.2019 року відповідає, в зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Матеріалами справи підтверджено, що Указами Президента України №823/2010 від 19.08.2010 року, №348/2017 від 02.11.2017 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді, а наказами Комунарського районного суду м. Запоріжжя №90 від 07.09.2010 року, №49ос від 06.11.2017 року зараховано до штату вищезазначеного суду. Як вбачається з копії послужного списку та трудової книжки позивача, він в період з 16.08.1993 року по 26.10.2000 року проходив безперервну службу в органах внутрішніх справ, а саме: з 16.08.1993 року по 29.06.1997 року був курсантом Запорізького училища міліції МВС України, Запорізького юридичного інституту МВС України; з 29.06.1997 року по 26.10.2000 року слідчим слідчого відділення Приазовського РВ УМВС України в Запорізькій області. У Рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03.06.2013 року, Конституційний Суд України зазначив, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди. Відповідно до ч.6 ст.44 Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ від 15.12.1992 року, для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги. 07.07.2010 року Верховною радою України прийнято Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI, що набрав чинності 30.07.2010 року, окрім ст. 129 та 130, які набрали чинності 01.01.2011 року, а Закон №2862-ХІІ втратив чинність, крім ст. 43, 44 (п. 5-13), які втратили чинність з 01.01.2011 року. Згідно п. 11 Розділу XIII Перехідних положень Закону №2453-VI, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом судді зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. Оскільки ОСОБА_1 під час дії ст. 44 Закону №2862-ХІІ призначений на посаду судді вперше 19.08.2010 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для зарахування йому до стажу роботи на посаді судді періоду навчання в якості курсанта у навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ з 16.08.1993 року по 29.06. 1997 року, та періоду роботи з 29.06.1997 року по 26.10.2000 року слідчим слідчого відділення Приазовського РВ УМВС України в Запорізькій області. Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним адміністративним судом Верховного Суду в постановах від 24.01.2020 року по справі №808/3519/17, від 17.10.2018 року по справі №806/2963/17 (К/45949/18). Пунктом 4 ч. 6 ст. 69, ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 року (далі - Закон №1402-VIII) визначено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Стажем наукової роботи визнається стаж професійної діяльності у сфері права на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників у вищому навчальному закладі (університеті, академії чи інституті, крім вищих військових навчальних закладів) чи науковій установі України або аналогічному вищому навчальному закладі чи науковій установі іноземної держави. Як вбачається з трудової книжки позивача в період з 02.09.2002 року по 06.09.2010 року він працював у Запорізькому державному університеті, Гуманітарному університеті «ЗІДМУ», Класичному приватному університеті на посадах старшого викладача, доцента заступника завідуючого кафедри, заступника директора інституту. Дані обставини свідчать про наявність підстав для зарахування позивачу до стажу судді вищезазначених періодів роботи. Не зарахування позивачу вищезазначених періодів до стажу судді призвело до порушення передбачених чинним законодавством прав та гарантій позивача, а тому суд першої інстанції правомірно поклав на відповідачів зобов`язання у межах наданих їм повноважень здійснити позивачу зарахування вищезазначених періодів роботи до стажу роботи на посаді судді, та виплатити належні йому суми заробітної плати, з урахуванням усіх надбавок, які нараховувалися, незалежно від розміру посадового окладу, з урахуванням виплачених сум. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з`ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. 315, 316, 221, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року по адміністративній справі №280/2917/19- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 18 лютого 2020 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук суддя О.О. Круговий суддя А.В. Шлай