Ухвала КАС ВС № 280/6894/20

УХВАЛА 25 квітня 2022 року м. Київ справа № 280/6894/20 адміністративне провадження № К/990/8584/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Калашнікової О.В., перевірив касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року у справі №280/6894/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області за участю третьої особи - Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року у справі №280/6894/20. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи №280/6894/20 між суддями від 12 квітня 2022 року визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя - Калашнікова О.В., судді Білак М.В., Губська О.А. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження, Верховним Судом встановлено наступне. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - ТУ ДСА України в Запорізькій області), в якому просив визнати протиправними дії ТУ ДСА України у Запорізькій області щодо нарахування та виплати йому суддівської винагороди за період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням статті 29 Закону України Про державний бюджет України на 2020 рік; зобов`язано ТУ ДСА України у Запорізькій області провести перерахунок суддівської винагороди позивача, обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів , та виплатити недоотриману частину. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ТУ ДСА в Запорізькій області щодо виплати судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня до 27 серпня 2020 року включно із застосуванням обмежень, передбачених статтею 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік . Стягнуто з ТУ ДСА України в Запорізькій області на користь судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену суддівську винагороду, за період з 18 квітня до 27 серпня 2020 року включно в розмірі 240 725,60 грн, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. ТУ ДСА України в Запорізькій області подало касаційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Заявник просить переглянути судові рішення на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скасувати їх та направити справу на новий розгляд. Предметом спору у цій справі є обчислення та виплата суддівської винагороди, з урахуванням обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. У касаційній скарзі відповідач підставами касаційного оскарження вказує пункт 1частини четвертої статті 328 КАС України. Так, скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження є неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20 щодо необхідності застосування бюджетного законодавства під час нарахування та виплати суддівської винагороди, визначення суб`єктного складу такого судового спору, обставин, які підлягають встановленню та доказуванню, а також правомірності обрання такого чи іншого способу захисту інтересів позивача в аналогічних справах, внаслідок чого судами без повного з`ясування обставин у праві та вивчення доказів у справі прийнято незаконні та необґрунтовані судові рішення. Вказані доводи відповідача свідчать про довільне та вибіркове тлумачення Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області постанови Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20 та не підтверджує, що викладені ним висновки не враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови. Разом з тим, касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить посилання на постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 340/1727/20, від 28 липня 2021 року у справі № 340/1901/20, від 28 липня 2021 року у справі № 160/6740/20 відносно того, що рішення на користь суддів виконуються за рахунок бюджетної програми для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» шляхом «безспірного списання» ДКС України коштів із вказаної бюджетної програми. При цьому не зазначено яку саме норму права суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував без урахування висновків, викладених у вищевказаних постановах суду касаційної інстанції. Перевіряючи такі аргументи, Верховним Судом установлено, що відповідачем у справах №№340/1916/200, 340/1727/20, 340/1901/20 був суд і висновок Верховного Суду щодо застосування певних норм сформовано з урахуванням саме такого суб`єктного складу сторін, що є відмінним від складу учасників цієї справи, де відповідачем визначено орган ДСА. Отже правовідносини у цих справах не є подібними до спірних. Що стосується постанови Верховного Суду у справі №160/6740/20 про яку заявник зазначив, як приклад правильного застосування положень частини першої статті 372 КАС України, то під час перевірки змісту цієї постанови установлено відсутність такого висновку про який указує ТУ ДСА в Запорізькій області. При цьому, подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Заявник лише обмежився цитатами із зазначених ним постанов Суду, зокрема, щодо виконання судових рішень на користь судів за рахунок відповідної бюджетної програми для забезпечення виконання судових рішень та процедури виділення із Державного бюджету видатків на такі бюджетні зобов`язання. Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, заявником процитовано положення Конституції України, Закону України Про Конституційний Суд України , Бюджетного кодексу України, інші нормативно-правові акти, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020. Суд також відхиляє доводи ТУ ДСА в Запорізькій області щодо порушення судом норм процесуального права, зокрема положень статті 246 КАС України, оскільки за приписами пункту 4 частини четвертої 328 КАС України ці підстави не віднесені нормами КАС України до категорії виключних випадків. У скарзі відсутні обґрунтовані мотиви, за яких суд може відкрити касаційне провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права. Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України та не викладення з належним обґрунтуванням заявником касаційної скарги у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд у х в а л и в : Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року у справі №280/6894/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, за участю третьої особи -Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддяО.В. Калашнікова