Постанова 4850 № 200/13012/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2020 року справа №200/13012/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г. суддів: Блохіна А.А. Казначеєва Е.Г. за участю секретаря судового засідання Кобець О.А., за участю сторін по справі: позивач: не з`явився відповідач: Пріщева А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Маріупольського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України на рішення Донецького окружного адміністративного суду (суддя - Зінченко О.В.) від 28 грудня 2019 року у справі №200/13012/19-а (дата складання повного тексту рішення 28 грудня 2019 року) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дії про припинення страхових виплат з 01 листопада 2016 року неправомірними; зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області відновити нарахування та виплату страхових виплат. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову Маріупольського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області № 0546/20083/11 від 21 жовтня 2016 року; зобов`язано нарахувати та виплатити страхові виплати за період з листопада 2016 року по вересень 2019 року. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач зазначив, що судом не прийнято до уваги те, що згідно з постановою КМУ від 01.10.2014 року №531 особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переселилися з тимчасово окупованої території, району проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації мають право на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, за фактичним місцем проживання у порядку, встановленому правліннями фондів. Відповідач також зазначив, що постановою КМУ «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 року №637 визначено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнобов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюється зі місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою КМУ від 01.10.2014 року №509. Позивач, у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 (арк. справи 9). З довідки від 24 листопада 2014 року № 1414002219 вбачається, що позивач є особою, яка переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції за адресою: АДРЕСА_2 . Із зазначеної довідки вбачається, що дія довідки подовжена 12 квітня 2017 року безстроково (арк. справи 10). Відповідно до довідки МСЕК № 094641, серії Дон-05 від 18 грудня 2003 року позивачу встановлена друга група інвалідності безстроково (арк. справи 12). 27 серпня 2014 року позивач звернувся до Маріупольського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про продовження раніше призначених страхових виплат, долучивши довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 (арк. справи 47). Згідно з витягу протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконавчому комітеті міської ради від 13 жовтня 2016 року за № 16, позивачу вирішено відмовити у призначені (відновленні) державної допомоги (регресу), відповідно до постанови КМУ від 08 червня 2016 року № 365 (арк. справи 50). Постановою Маріупольського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області № 0546/20083/11 від 21 жовтня 2016 року ОСОБА_1 знято з обліку у зв`язку із припиненням виплати (ВПО), згідно з рішенням комісії. Дата зняття з обліку - 31 жовтня 2016 року. Страхові виплати по справі припинені з 01 листопада 2016 року(арк. справи 48). Згідно Витягу з протоколу № 95 від 21 жовтня 2019 року міської комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, позивачу відновлені соціальні виплати ВПО (арк. справи 51). Постановою Маріупольського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області №0533/20083/20083/12 від 18 листопада 2019 року продовжені виплати позивачу у розмірі 4874,80 грн. з 01 жовтня 2019 року - безстроково (арк. справи 48). З листа відповідача від 16 жовтня 2019 року за вихідним № 23.03.1/4271 вбачається, що на підставі діючого законодавства, надано запит на перевірку достовірності довідки ТПЛ позивача щодо фактичного місця проживання/перебування. Зазначено, що продовження раніше призначених виплат, буде проведене лише після отримання рішення комісії щодо призначення або відновлення страхових виплат, про що буде винесено постанову (арк. справи 13). Згідно пред`явленої відповідачем довідки про доходи позивача від 11 грудня 2019 року за вихідним № 23031/5112 вбачається, що за період з листопада 2016 року по вересень 2019 року страхові виплати обліковуються у ПЗ «Реєстрі потерпілих» Калінінського району м. Донецька (арк. справи 49). Наведені обставини сторонами не оспорюються. Спірним періодом невиплати страхових виплат позивачеві є період з листопада 2016 року по вересень 2019 року включно Статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, не запроваджено. З 22.11.2014р. набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб. Зокрема, відповідно до статті 7 цього закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. Питання щодо страхових виплат врегульовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», статтею 46 якого визначено, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві страхових виплат. В той же час, Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не встановлює такої підстави для припинення виплат, як не підтвердження адреси мешкання. З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідач, не виплачуючи страхові виплати позивачу з 01 листопада 2016 року по вересень 2019 року діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому правомірно задоволено позовні вимоги. Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Керуючись положеннями ч.3 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції застосовує до спірних правовідносин Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», який має вищу юридичну силу, а тому посилання відповідача на постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №531 та від 05.11.2014 року №637, колегією суддів не прийнято до уваги. Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін. Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Маріупольського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року у справі №200/13012/19-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року у справі №200/13012/19-а - залишити без змін. Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 25 лютого 2020 року. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 25 лютого 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 25 лютого 2020 та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Т.Г. Гаврищук Судді: А.А. Блохін Е.Г. Казначеєв