Окрема думка Велика Палата ВС № 800/623/16(800/98/16)

ОКРЕМА ДУМКА судді Великої Палати Верховного Суду Князєва В. С. 12 грудня 2019 року м. Київ Справа № 800/623/16 (800/98/16) Провадження № 11-1399заі18 У справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, яка є правонаступником Вищої ради юстиції, про визнання дій протиправними та скасування рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2018 року 1. 03 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом, у якому з урахуванням доповнень просила: визнати протиправними дії Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) щодо здійснення відносно ОСОБА_1 дисциплінарного провадження; визнати незаконним та скасувати рішення ВРЮ від 14 січня 2016 року № 1/0/15-16 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги судді.

2. Вищий адміністративний суд України постановою від 07 квітня 2016 року позов задовольнив частково.

3. Верховний Суд України постановою від 25 жовтня 2016 року скасував це судове рішення, а справу передав на новий розгляд до цього ж суду. 4. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, до якого 09 січня 2018 року на підставі підпункту 5 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) було передано цю справу. 5. 01 листопада 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позову, мотивувавши свої висновки тим, що ВРЮ діяла на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, які визначають порядок звільнення суддів з посад та повноваження ВРЮ, з дотриманням принципу пропорційності, й обґрунтовано ухвалила мотивоване рішення в частині внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді ОСОБА_1 з посади за порушення присяги, виходячи з оцінки тих обставин, що були зазначені у висновку Тимчасової слідчої комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції (далі - ТСК) та які були установлені ВРЮ, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

6. ОСОБА_1 із цим рішенням не погодилася та оскаржила його до Великої Палати Верховного Суду. В апеляційній скарзі скаржниця ставила питання про скасування рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2018 року та ухвалення нового - про задоволення позову.

7. Велика Палата Верховного Суду постановою від 12 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнила частково; рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2018 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення ВРЮ від 14 січня 2016 року № 1/0/15-16 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади за порушення присяги судді - скасувала та ухвалила нове рішення, яким позов у цій частині задовольнила частково, скасувавши загадане рішення ВРЮ. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишила без змін.

8. Свої висновки Велика Палата Верховного Суду мотивувала тим, що характер допущених суддею ОСОБА_1 процесуальних порушень не свідчить про порушення присяги судді, а містить ознаки дисциплінарного проступку, який на час його вчинення міг би кваліфікуватися за частиною першою статті 83 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» як істотне порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, зокрема ненаведення достатніх мотивів ухваленого судового рішення. Такі ж підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності передбачено й пунктом «а» частини першої статті 92 названого Закону у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» та пунктом «а» частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції.

9. Таким чином, не заперечуючи фактів допущення суддею порушень норм законодавства під час здійснення правосуддя, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування оспорюваного рішення ВРЮ, які виявилися у неправильній кваліфікації дій судді ОСОБА_1 та непропорційності застосованого до неї виду дисциплінарного стягнення.

10. Відповідно до частини третьої статті 34 КАС суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.

11. Вважаю передчасними висновки Великої Палати Верховного Суду щодо наявності правових підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення - про задоволення позову ОСОБА_1 в частині скасування оспорюваного рішення ВРЮ з огляду на такі міркування.

12. У цій справі встановлено, що ВРЮ, розглядаючи дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_1 , яку цей орган відкрив за висновком ТСК, з`ясувала таке. 13. 21 січня 2014 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві про застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивоване тим, що ОСОБА_2 19 січня 2014 року на вулиці Грушевського в місті Києві брав активну участь у масових заворушеннях, що супроводжувалися насильством над особою, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням предметів, які використовувалися як зброя, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 294 Кримінального кодексу України (далі - КК).

14. Слідчий суддя ОСОБА_1. ухвалою від 21 січня 2014 року задовольнила клопотання слідчого та застосувала до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20 березня 2014 року, однак у подальшому постановою старшого прокурора Прокуратури Шевченківського району м. Києва від 24 лютого 2014 року кримінальне провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК, закрито з тієї підстави, що дії осіб, які організували та брали участь у масових заворушеннях, вчинені у стані крайньої необхідності та не утворюють складу злочину.

15. Під час проведення перевірки в рамках дисциплінарної справи було встановлено, що слідчий суддя ОСОБА_1 не вчинила дій, які сприяють виконанню завдань кримінального провадження, а саме: не забезпечила належної охорони прав, свобод та законних інтересів підозрюваного; не забезпечила повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб жодна особа не піддавалася необґрунтованому процесуальному примусу. За висновком ВРЮ, суддя, застосовуючи запобіжній захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_2 , не зазначила вагомих доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; не обґрунтувала того, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК); не зазначила обставин того, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним у клопотанні ризикам; не розглянула можливості застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів. Крім того, суддя залишила поза увагою те, що у протоколі про затримання підозрюваного не було зафіксовано фактичного часу його затримання; повідомлення про підозру та допит підозрюваного відбулися за відсутності захисника, участь якого є обов`язковою, а відмова від захисника була прийнята слідчим на порушення вимог частини третьої статті 54 КПК. За наведених обставин, на переконання ВРЮ, суддею ОСОБА_1. не були виконані вимоги національного законодавства, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), не забезпечено належної охорони прав, свобод та законних інтересів підозрюваного.

16. У подальшому постановою від 03 лютого 2014 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 притягнула до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП), застосувавши до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців.

17. Дисциплінарний орган установив, що суддя ОСОБА_1 , на порушення пунктів 2, 4 частини першої статті 278 КпАП не вирішила питання щодо правильності складення працівниками ДАІ протоколу та інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення, не витребувала необхідних додаткових матеріалів, не з`ясувала обставини щодо встановлення особи порушника та додержання вимог законодавства, здійснена суддею оцінка доказів не ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні обставин справи в їх сукупності. Суддя залишила поза вагою, що у рапорті, на підставі якого було складено протокол про адміністративне правопорушення, особу порушника Правил дорожнього руху (далі - ПДР) не вказано, при цьому, як установив дисциплінарний орган, справа не містила доказів того - ким, коли, в якому порядку і за яких обставин було встановлено, що саме ОСОБА_3 перебував за кермом автомобіля в місці і в час, вказаних у протоколі, тобто яким чином працівниками ДАІ було ідентифіковано водія. Зокрема, згідно з рапортом невідома особа порушила пункт 32.1 ПДР, а відповідно до протоколу, складеного на підставі цього ж рапорту за відсутності свідків, особа вже встановлена - ОСОБА_3 , при цьому він притягується до відповідальності за порушення не пункту 32.1, а пунктів 9.5, 2.4 ПДР. Між тим, незважаючи на наявність зазначених суттєвих розбіжностей, суддя ОСОБА_1 не вжила заходів з метою всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом, проігнорувавши принцип презумпції невинуватості.

18. У подальшому, на підставі Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких Законів України» прийнято постанову про звільнення ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності як учасника інших мирних зібрань, які проходили на території міста Києва в період з 21 листопада 2014 року.

19. Постановою від 06 лютого 2014 року суддя ОСОБА_1 притягнула до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за статтею 122-2 КпАП, застосувавши до неї адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 місяці. 11 березня 2014 року Апеляційний суд міста Києва прийняв постанову, якою скасував це судове рішення та закрив провадження у справі.

20. Водночас під час розгляду дисциплінарної справи було встановлено, що адміністративні матеріали не містили доказів вини ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КпАП, відтак, позбавляючи ОСОБА_4 права керування транспортними засобами строком на 3 місяці, суддя грубо порушила норми чинного законодавства. При цьому, як і у попередньому випадку, суддя залишила поза увагою існування істотних розбіжностей між протоколом і рапортом, на підставі якого його було складено, не вирішила питання щодо витребування додаткових матеріалів, не з`ясувала обставин, пов`язаних з діями працівників ДАІ щодо оформлення правопорушення, встановлення особи порушника, додержання вимог законодавства у цій процедурі, хоча вони мають суттєве значення для правильного вирішення справи, проігнорувала принцип презумпції невинуватості, а здійснена суддею оцінка доказів не ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні обставин справи в їх сукупності.

21. З огляду на установлені під час дисциплінарного провадження обставини ВРЮ дійшла висновку про невиконання суддею частини четвертої статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент ухвалення суддею рішень, частин четвертої, п`ятої статті 55 чинної редакції цього Закону, відповідно до яких суддя повинен додержуватися присяги, зобов`язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства. На переконання дисциплінарного органу, суддею ОСОБА_1. допущено грубі порушення законодавства, які свідчать про необ`єктивний та упереджений розгляд справи, порочать звання судді, що є порушенням присяги і, як наслідок, підставою для внесення подання про звільнення судді із займаної посади.

22. Із цих підстав за результатом розгляду дисциплінарної справи ВРЮ ухвалила рішення від 14 січня 2016 року № 1/0/15-16 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ».

23. Згідно з частинами першою - третьою статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час розгляду питання про звільнення судді з посади), відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади у зв`язку з порушенням ним присяги судді. Факти, що свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або ВРЮ. Звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням ВРЮ після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України «Про Вищу раду юстиції».

24. У пункті 4 статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час розгляду суддею ОСОБА_1. згаданих вище справ) визначено, що суддя зобов`язаний додержуватися присяги судді.

25. Згідно із частиною другою статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у редакції, чинній на час розгляду ОСОБА_1 справ) порушенням суддею присяги є, зокрема, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.

26. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в цій справі, Велика Палата Верховного Суду обґрунтовано зазначила, що повноваження щодо ухвалення рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді з посади за порушення присяги на час ухвалення спірного рішення було повноваженням та законодавчо встановленою виключною компетенцією ВРЮ - колегіального, незалежного органу, відповідального за формування незалежного високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі. ВРЮ у своїй діяльності була незалежною від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.

27. Водночас визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення ВРЮ є встановлення цим органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак порушення присяги судді.

28. Щодо епізоду, який стосувався оцінки дій судді ОСОБА_1 під час розгляду клопотання слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві про застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та задоволення цього клопотання ухвалою від 21 січня 2014 року, вважаю, що Велика Палата Верховного Суду надала ґрунтовну юридичну оцінку установленим у справі обставинам і зробила правильний висновок про те, що дії судді ОСОБА_1. у цій частині самі собою не можуть бути кваліфіковані як порушення присяги судді.

29. Однак з приводу епізоду, який стосувався оцінки ВРЮ дій судді ОСОБА_1. під час розгляду справ № 761/2109/14-п та № 761/2434/14-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , вважаю, що ВРЮ, з якою погодився і суд першої інстанції, цілком обґрунтовано, із посиланням на відповідні докази, констатувала, що суддя ОСОБА_1 допустила однакові грубі порушення норм законодавства, а саме вимог статей 33, 251, 252, 278 КпАП щодо неповного та необ`єктивного розгляду адміністративних матеріалів, з`ясування всіх обставин справи, надала перевагу рапортам працівникам ДАІ та складеним на їх підставі протоколам про адміністративні правопорушення, які при цьому мали суттєві розбіжності та неузгодженості стосовно встановлення осіб правопорушників, пунктів ПДР, порушення яких ставилося їм у провину, і, відповідно, не доводили вини осіб, які притягалися до адміністративної відповідальності, що призвело до порушення прав і законних інтересів цих осіб. Крім того, суддя у постановах не обґрунтувала, чим вона керувалася при накладенні адміністративних стягнень у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

30. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2019 року, прийнятій за результатами перегляду рішення суду першої інстанції в цій справі, не наведено мотивів на спростування жодної із цих обставин та зроблених ВРЮ у цій частині висновків.

31. Водночас слід зазначити, що такі грубі порушення законодавства під час розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 свідчать про необ`єктивний та упереджений розгляд справ, порочать звання судді, є самостійною і достатньою підставою для висновку уповноваженого органу (наразі ВРЮ) про порушення суддею присяги і, як наслідок, внесення подання про звільнення судді із займаної посади.

32. На користь такого висновку свідчить аналіз усталеної судової практики Великої Палати Верховного Суду з розгляду справ, спори в яких стосувалися оскарження рішень про притягнення до відповідальності суддів внаслідок необ`єктивного та упередженого розгляду справ про адміністративні правопорушення із необґрунтованим накладенням на осіб, які притягалися до адміністративної відповідальності, адміністративних стягнень у виді позбавлення права керування транспортним засобом на підставі статті 122-2 КпАП у період гострого соціального конфлікту в Україні в кінці 2013 року - на початку 2014 року.

33. Серед таких, зокрема, постанови: від 28 березня 2018 року в справах № П/800/310/17 (провадження № 11-2сап18), П/800/405/17 (провадження № 11-24сап18); від 14 червня 2018 року в справі № 11-63сап18; від 30 серпня 2018 року в справі 800/342/16 (800/514/15) (провадження № 11-586сап18); від 01 листопада 2018 року в справі № 800/493/15 (П/9901/311/18) (провадження № 11-635сапс18) та інші.

34. Отже, зважаючи на характер порушень, допущених суддею ОСОБА_1 , а також наслідки, що настали за результатами вчинених діянь, та ураховуючи відомості про особу судді, ВРЮ належним чином обґрунтувала свій висновок про те, що застосування відповідальності у виді звільнення з посади за порушення присяги є пропорційним вчиненому та виправданим з урахуванням часу, що минув з моменту прийняття рішень, а докази вчинення правопорушення - надійними та переконливими.

35. Водночас висновок більшості суддів Великої Палати Верховного Суду щодо неправильності здійсненої ВРЮ кваліфікації дій судді ОСОБА_1 та непропорційності застосованого до неї виду дисциплінарної відповідальності не відповідає ані фактичним обставинам цієї справи, ані сталій позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованій у зазначених вище постановах, в яких за обставин допущення суддями порушень, аналогічних тим, які допустила суддя ОСОБА_1. під час розгляду справ № 761/2109/14-п та № 761/2434/14-п, констатовано правильність висновків уповноваженого органу щодо порушення суддею присяги.

36. Також не відповідає обставинам справи висновок більшості суддів Великої Палати Верховного Суду про те, що у цій справі не були дотримані вимоги пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», оскільки особи, притягнуті суддею до адміністративної відповідальності, стверджували, що не були учасниками масових акцій протесту і відповідні справи не містили відомостей про це.

37. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» суддя суду загальної юрисдикції підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у колегії суддів рішення про накладення адміністративних стягнень на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі статті 122-2 КпАП за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу та про залишення зазначених рішень без змін судом апеляційної інстанції в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом.

38. У цій справі встановлено, що постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 березня 2014 року ОСОБА_3 звільнено від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, накладене постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 03 лютого 2014 року, на підставі статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».

39. Так, статтею 4 цього Закону передбачено звільнити від адміністративної відповідальності осіб, які були учасниками масових акцій протесту, що розпочалися 21 листопада 2013 року, за вчинення в період з 21 листопада 2013 року по день набрання чинності цим Законом включно будь-яких адміністративних правопорушень, передбачених КпАП, за умови, що ці правопорушення пов`язані з масовими акціями протесту, у порядку, визначеному цим Кодексом.

40. Отже, згадана правова норма не передбачала можливості звільнення від адміністративної відповідальності осіб, які не були учасниками зазначених у ній акцій протесту.

41. Поза увагою більшості суддів Великої Палати Верховного Суду залишилося те, що у постанові від 04 березня 2014 року Шевченківський районний суд міста Києва встановив, що ОСОБА_3 підпадає під категорію осіб, визначених у статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».

42. До того ж заперечення особою під час розгляду справи про притягнення її до адміністративної відповідальності того, що вона була учасником акцій протесту у період гострого соціального конфлікту в Україні, не може сприйматися як належний доказ цього, оскільки могло обумовлюватися об`єктивним побоюванням подальшого переслідування або зазнання інших негативних наслідків.

43. Також у постанові Великої Палати Верховного Суду в цій справі звернуто увагу на те, що після набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не подавали заяв до ТСК щодо здійснення перевірки судді ОСОБА_1 у передбаченому цим Законом порядку, однак мотиви такого незвернення можуть бути різними, зокрема й незнання пересічного громадянина про створення ТСК, і відповідно не є безальтернативним свідченням згоди цих осіб з діями судді, а оскільки суд їх не з`ясовував, то самі собою ці обставини не мають жодного юридичного значення у контексті вирішення питання про наявність або відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

44. Беручи до уваги викладене, вважаю помилковими висновки Великої Палати Верховного Суду про наявність правових підстав для скасування оспорюваного рішення ВРЮ від 14 січня 2016 року № 1/0/15-16, оскільки цей орган належним чином обґрунтував свої висновки про те, що характер порушень, допущених суддею ОСОБА_1. під час розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , свідчать про необ`єктивний та упереджений розгляд справ, порочать звання судді, і, з урахуванням наслідків, що настали за результатами вчинених діянь та відомостей про особу судді це є самостійною і достатньою підставою для прийняття ВРЮ рішення про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги судді. Суддя Великої Палати Верховного Суду: В. С. Князєв