Постанова 4824 № 369/4182/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 лютого 2020 року справа №369/4182/19 провадження № 22-ц/824/1419/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Музичко С.Г., суддів: Білич І.М., Болотова Є.В., при секретарі: Русинчук І.І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 вересня 2019 року ухваленого під головуванням судді Медведського М.Д. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійснення права користування власністю шляхом вселення, , В С Т А Н О В И В : Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 вересня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійснення права користування власністю шляхом вселення відмовлено. В поданій апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що саме ОСОБА_4 є ініціатором застосування заходів безпеки та здійснює перешкоди у користуванні позивачу приміщенням. Зазначає, відповідно до постанови Києво-Святошинської прокуратури Київської області від 22.11.2018 року вжито заходи щодо недопущення на територію домоволодіння сторонніх осіб, тобто таких, які не мають законного права на перебування у домоволодінні. Проте, ОСОБА_1 є власником 1/2 частини зазначеної нерухомості, а отже має законні підстави перебувати у вказаному будинку. Вказує, що відповідно до технічного аудіозапису технічного засідання від 12.09.2019 року відповідач та її представник своїми поясненнями фактично підтверджують визнання позовних вимог ОСОБА_1 . Вважає, що суд дійшов невірного висновку щодо недоведеності позову, та що виключно діями співробітників поліції здійснювалися перешкоди позивачу у володінні майном. В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, В судовому засіданні відповідач та її представник проти задоволення апеляційної скарги заперечили. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять доказів, що саме відповідач чинить йому перешкоди у користуванні житлом. Колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.07.2016 року було затверджено мирову угоду про поділ майна подружжя між позивачем ОСОБА_1 та його колишньою дружиною відповідачкою ОСОБА_2 . Відповідно житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить позивачу ОСОБА_1 на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.07. 2016 року, якою була затверджена мирова угода між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а інша 1/2 частка даного будинку на праві власності належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі вищевказаної ухвали суду. 29 серпня 2016 року ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Коцюрби М.П., винесеною у кримінальному провадженні за № 12016110200002343 від 23 червня 2016 року, на його майно, яке належить на праві власності, а саме: земельну ділянку площею 0,1450 та з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та спору, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво (відсоток готовності 93%), що розташований за вище вказаною адресою, накладено арешт. 14.03.2019 року ухвалою Київського апеляційного суду задоволено апеляційну скаргу, ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Коцюрби М.П. скасовано, та постановлено нову ухвалу якою в задоволенні клопотання слідчого, щодо накладення арешту на майно, та заборону використовувати та розпоряджатись вищевказаним майном - відмовлено. Ухвала якою накладено арешт та заборону винесено в межах кримінального провадження № 12016110200002343 від 23 червня 2016 року, за ознаками ч. 2 ст. 190 КК України. Згідно Постанови прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області Стасюк Ю. від 22.11.2018 року задоволено клопотання потерпілої ОСОБА_2 . про вжиття додаткових заходів забезпечення безпеки у кримінальному провадженні № 12016110200004649 від 19.11.2016 року, забезпечено особисту охорону ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та охорону житла, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Органу, який здійснює заходи безпеки вжити заходів щодо недопущення на територію вищевказаного домоволодіння сторонніх осіб, тобто таких, які не мають законного права на перебування у вказаному домоволодінні. Відповідно до змісту ст. ст. 12, 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Частиною 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Обґрунтовуючи поданий позов ОСОБА_1 зазначав, що відповідно до ухвали Києво-Святошинського районного суду від 04.07.2016 року позивач є власником Ѕ частини об`єкту незавершеного будівництва, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач 14.11.2018 року прибув за вищевказаною адресою з метою вселення та подальшого проживання в будинку. Проте йому було здійснено перешкоди працівниками поліції. Незважаючи на те, що ОСОБА_1 як власник майна мав всі належні документи, які підтверджують його право на проживання у будинку, проте йому було відмовлено у вільному доступі до житла. Відповідно до постанови прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області від 22.11.2018 року вбачається, що забезпечено особисту охорону ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та охорону житла, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , органу, який здійснює заходи безпеки вказано вжити заходів щодо недопущення на територію вищевказаного домоволодіння сторонніх осіб, тобто таких, які не мають законного права на перебування у вказаному домоволодінні. Зі змісту позовної заяви слідує, що перешкоди у вільному доступі позивачу до майна відповідачем не здійснюються. Особисту охорону відповідача забезпечено відповідною постановою прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області від 22.11.2018 року у зв`язку із наявністю реальної загрози життю та здоров`ю ОСОБА_2 та її дітям. Таким чином, доводи апеляційної скарги, що саме відповідач є ініціатором застосування заходів безпеки та саме за її вказівками працівники поліції перешкоджають у доступі до будинку, спростовується зазначеним вище. Згідно п. 41 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року по справі № 523/9076/16-ц визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Позивачем не доведено, що саме відповідач здійснює перешкоди в користуванні житлом, в результаті чого він не може потрапити до будинку. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що перешкоди позивачу у доступі до спірного житлового будинку створювали співробітники поліції з посиланням на постанову прокурора про застосування заходів безпеки до відповідача у кримінальному провадженні. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги. Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що при ухваленні рішення, судом першої інстанції не допущено порушень норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 21.02.2020 року Суддя-доповідач Судді