Постанова 4810 № 418/219/16-ц

Справа № 418/219/16-ц Провадження № 22-ц/810/81/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2020 року, лютого місяця, 19-го дня, Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Яреська А.В. (судді - доповідача), суддів: Гаврилюка В.К., Дронської І.О., за участю секретаря судового засідання Вовчанської С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Міловського районного суду Луганської області від 16 грудня 2019 року у цивільній справі (№ 418/219/16-ц суддя І інстанції - Чехов С.І.) за позовом представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» Сафіра Федіра Олеговича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и в: У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ ПриватБанк, Банк) звернулись із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 73 915, 16 грн., який мотивувало тим, що відповідач з метою отримання банківських послуг підписав заяву б/н від 12.12.2013 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 25 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При цьому відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, що викладено на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та АТ КБ Приватбанк договір, і надав свою згоду на те, що прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну здійснюється за рішенням та ініціативою банку. Оскільки відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, утворилася заборгованість, і ПАТ КБ Приватбанк просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.12.2013 року у розмірі 73 915, 16 грн, станом на 28.02.2016, яка складається з наступного: 25 209, 04 грн - заборгованість за кредитом; 44 710, 16 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500, 00 грн. - штраф (фіксована частина); 3495, 96 грн. - штраф (процентна складова). Вирішити питання по судовим витратам. Рішенням Міловського районного суду Луганської області від 16 грудня 2019 року позов ПАТ КБ Приватбанк задоволено частково. Суд вирішив стягнути на користь ПАТ КБ «Приватбанк» з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 12.12.2013 в сумі 69 919 грн. 20 коп. Вирішено питання по судовим витратам. У задоволені решти позовних вимог позивачу відмовлено. Відповідач не погодився із винесеним судом рішенням та надав апеляційну скаргу через свого представника - ОСОБА_2 , у скарзі просили рішення Міловського районного суду Луганської області від 16 грудня 2019 року у частині задоволення позовних вимог змінити та відмовити у задоволенні цих позовних вимог, у іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.. Вважають оскаржуване рішення незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Сторони у судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Так, відповідно до положень ч. ч. 1- 4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Зазначеним вимогам в оскаржуваній частині рішення суду першої відповідає. Апеляційний суд, розглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України у межах доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне перевірити правильність рішення не в повному обсязі, а тільки в оскарженій скаржником частині. Про необхідність вчинення апеляційним судом таких дій свідчить також роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», зроблені в п.15 постанови про те, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частинах судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Таким чином, перевіряючи правильність рішення суду в оскаржуваній частині щодо задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за тілом кредиту та по процентам за користування кредитом, Луганський апеляційний суд не переглядає рішення суду першої інстанції в неоскаржуваній частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення заборгованості за штрафом (фіксована частина) та штрафом (процентна складова). Що ж до оскарженої частини рішення, то з матеріалів справи вбачається що відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої він отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 25 000, 00 грн. Проте, підпис відповідача ОСОБА_1 на анкеті - заяві від 12.12.2013 року та погодження останнім із запропонованими банком умовами користування послугами банку та Умовами та правилами надання банківських послуг не свідчить безсумнівно про приєднання відповідача до запропонованих банком умов кредитування, адже оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому ці умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 не підписував Умови та правила надання банківських послуг, Умови користування послугами банку, Витяг з Тарифів, копії яких додані позивачем АТ КБ «Приватбанк» до позовної заяви в обґрунтування позовних вимог до ОСОБА_1 . Більш того, зазначені копії витягів з Умов та витяг з Тарифів взагалі не містять необхідних реквізитів щодо посвідчення копій документів. Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), на що посилається позивач неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, позивач міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову, тому у даному випадку також неможливо застосувати до спірних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України. Як вбачається з матеріалів справи анкета-заява № б/н від 12.12.2013 року ОСОБА_1 не містить домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами із зазначенням відсоткової ставки, а тому колегія суддів вважає, що за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, позивачем АТ КБ «Приватбанк» не доведена наявність підстав для висновку про те, що при укладенні договору АТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. За таких обставин колегія суддів приходить до висновків про те, що позивачем не було належним чином доведено того, що надані Тарифи банку та Умови і правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, укладеного з ОСОБА_1 , оскільки не підтверджено, що відповідач був ознайомлений з ними. Враховуючи, що у заповненій і підписаній відповідачем анкеті-заяві відсутні умови про сплату відсотків, на нього не може бути покладений обов`язок по сплаті цієї частини визначеної позивачем кредитної заборгованості. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст.ст. 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. Наведені висновки відповідають висновкам, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), в якій відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14), а також постанові Верховного Суду від 11 вересні 2019 року у справі № 649/137/17, провадження № 61-25802св18 і відповідно спростовують доводи апеляційної скарги. Згідно із розрахунком заборгованості за договором б/н від 12.12.2013 року відповідач, станом на 28.02.2016 року має заборгованість у загальній сумі 73 915, 16 грн, яка складається з наступного: 25 209, 04 грн - заборгованість за кредитом; 44 710, 16 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; штраф (фіксована частина); 3495, 96 грн. - штраф (процентна складова). На підставі зазначеного, з урахуванням обставин справи та наданих доказів, суд першої інстанції помилково дійшов до висновків про те, що підлягають задоволенню як позовні вимоги в частині стягнення за кредитом у розмірі 25 209, 04 грн. , так і заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 44 710, 16 грн., що разом складає 69 919, 20 грн. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно дослідив і оцінив обставини по справі та надані, в їх сукупності докази щодо наявності підстав для стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом та дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 процентів за користування кредитом в сумі 44 710, 16 грн. Проте колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги про недоведеність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту, адже авторство підпису відповідача ОСОБА_1 на анкеті-заяві не є запереченим (а.с.9), колегія суддів враховує тут і судову практику Великою Палати Верховного Суду з подібних правовідносин, так у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14 435цс18) було викладено правову позицію про те, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. З правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), вбачається, що Великою Палатою Верховного Суду визначено, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які не визнаються відповідачем та не містять підпису останнього, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів, вважає, що позивач у встановленому законом порядку не довів наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості по процентам за користування кредитом, проте є підстави для стягнення неповернутого тіла кредиту, а отже апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до вимог ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи в частині наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом та в цій частині висновки, викладені у рішенні судом першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому на підставі ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає зміні з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ Приватбанк та зменшення визначеної судом першої інстанції суми стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі в сумі 1378.00 грн. Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про судовий збір» скаржника було звільнено від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи зазначене, за рахунок держави банку підлягає компенсація за сплату судового збору за подання позовної заяви, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. ст. 367, 375, 376, 382 - 384 ЦПК України, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Міловського районного суду Луганської області від 16 грудня 2019 року змінити, скасувавши його у частині визначеної судом суми стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк за кредитним договором б/н від 12.12.2013 року, зменшивши визначену судом першої інстанції суму заборгованості з 69 919 грн. 20 коп. до 25 209 грн. 04 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту. У іншій частині відмовити. Компенсувати за рахунок держави Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір за подання позовної заяви у сумі 468 грн. 52 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 21 лютого 2019 року. Головуючий Судді