Постанова Чернігівський апеляційний суд № 750/13089/19

Справа № 750/13089/19 Головуючий у 1 інстанції Рощина Т. С. Провадження № 33/4823/51/20 Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 лютого 2020 року місто Чернігів Суддя Чернігівського апеляційного суду Акуленко С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 січня 2020 року, У С Т А Н О В И В : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 420 гривень 40 копійок. Судом встановлено, що 02.11.2019 о 04 год. 15 хв., в м. Чернігові по вул. В. Чорновола, 13, водій ОСОБА_1 керував автомобілем CHERY ELARA, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 (а) ПДР. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого суду та закрити справу за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В підтвердження своїх вимог зазначив, що при розгляді справи суд порушив вимоги матеріального та процесуального права, 02.11.2019 він не керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння. Крім того, вказав, що до початку судового засідання ним направлялось клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що він перебуває на лікарняному, але суд проігнорував це клопотання та розглянув справу за його відсутності, чим порушив його право на захист, оскільки він був позбавлений можливості реалізувати свої конституційні права щодо захисту своїх прав та надати суду клопотання про допит свідків, подання доказів тощо. В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та клопотання про відкладення розгляду справи не подавав. Дослідивши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення судом першої інстанції встановлені вірно. Ці обставини підтверджуються дослідженим в судовому засіданні суду першої інстанції доказами, зокрема, змістом протоколу про адміністративне правопорушення від 02.11.2019, висновком щодо результатів медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування від впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 680/270 від 02.11.2019, за результатами якого ОСОБА_1 , на момент проведення огляду перебував у стані алкогольного сп`яніння, рапортом, розпискою, відеозаписом до протоколу ДПР18 №357946 від 02.11.2019. Підстав вважати, що викладені у протоколі обставини не відповідають дійсності та протокол складений з порушенням вимог КУпАП у апеляційного суду не має. Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, та вони повністю відповідають фактичним обставинам справи та дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, судом кваліфіковано вірно. Щодо доводів апелянта про проведення судом розгляду за його відсутності, то вони не спростовують висновків суду про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Суддя суду першої інстанції належним чином вмотивувала своє рішення з цього приводу та дійшла правильного висновку про необхідність розгляду справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності з метою недопущення пропуску строків накладення адміністративного стягнення. Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про розгляд справи, розгляд неодноразово відкладався за його клопотаннями та безпосередньо перед закінченням строку накладення адміністративного стягнення знову просив відкласти розгляд справи. Таким чином, враховуючи процесуальну поведінку ОСОБА_1 та неодноразові клопотання про відкладення судових засідань, усталену судову практику ЄСПЛ щодо оцінки поведінки особи та її вплив на тривалість розгляду справи, апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції не порушені процесуальні права та законні інтереси ОСОБА_1 , в тому числі і його право на захист, оскільки розгляд справи відкладався достатню кількість разів за його клопотаннями, а перебування на амбулаторному лікуванні ще не свідчить про наявність об`єктивних перешкод для участі в судовому засіданні. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у §1 ст. 6 Конвенції, «не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати §1 ст.6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany). В іншому своєму рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S.A. v. Spain), ЄСПЛ зазначив, що «заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання». Необхідно зауважити, що необґрунтоване зволікання з боку суду першої інстанції у розгляді даної справи могло призвести до негативних наслідків у виді безпідставного закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі п.7 ст.247 КУпАП, тобто через закінчення на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст.38 КУпАП, що є неприпустимим, оскільки зводиться нанівець легітимна мета провадження у справі про адміністративне правопорушення (охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством тощо) та унеможливлення існування розумної пропорційності між використаними судом засобами та поставленою метою. Більш того, не виявив бажання ОСОБА_1 реалізувати своє право на участь при розгляді справи і в суді апеляційної інстанції. Виходячи з обставин справи, характеру вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху та є умисним, особи порушника, суддя дотримуючись вимог ст.33 КУпАП, обґрунтовано визначив вид та розмір адміністративного стягнення, в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП. З огляду на наведене, підстави для скасування постанови місцевого суду та закриття справи, як про це йдеться в апеляційній скарзі, відсутні. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 січня 2020 року, щодо ОСОБА_1 - без змін. СуддяС. О. Акуленко