LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4816592/9375/16-ц

від 18.02.2020 ·

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2020 року м.Суми Справа №592/9375/16-ц Номер провадження 22-ц/816/545/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А. за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М., представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 04 грудня 2019 року в складі судді Хитрова Б.В., ухваленого у м. Суми, повний текст якого складений 09 грудня 2019 року, В С Т А Н О В И В : У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, вимоги якого уточнив (т. 2 а.с. 233 235), до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Фінанси та кредит», Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Інтертайм Фінанс», треті особи ОСОБА_3 , приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Репетун Олена Євгеніївна, Управління «Центр надання адміністративних послуг у місті Суми» Сумської міської ради про захист прав споживачів, встановлення нікчемності кредитного договору, визнання недійсним іпотечного договору та припинення обтяжень об`єкту нерухомого майна. Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 04 грудня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду від 04 грудня 2019 року, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. При цьому, ОСОБА_1 вважає, що кредитний договір від 05 вересня 2008 року за № 17/К-2008/169 в силу положень ч. 2 ст. 207, ч. 2 ст. 215, ст. 1055 є нікчемним, оскільки висновком судової почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи на третій сторінці договору від імені ОСОБА_1 у графі «від позичальника» та від імені ОСОБА_3 виконані не ними, а іншою особою. Крім того, на думку заявника апеляційної скарги, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач в особі ПАТ КБ «Фінанси та кредит» виконав свої зобов`язання за кредитним договором на надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 58000 доларів США, а останній взяв на себе боргові зобов`язання по кредиту, отримавши кошти та використовуючи їх, є передчасним та не підтверджується жодним письмовим доказом. Також позивач зазначив, що матеріали справи не містять належних доказів про надання йому кредитних коштів, а під час розгляду даної справи місцевим судом не було встановлено факту схвалення сторонами і прийняття ними до виконання кредитного договору, при цьому, банк не заявляв окремої вимоги про визнання дійсними спірних правочинів. До того ж, ОСОБА_1 , посилаючись на ч. 2 ст. 548 ЦК України, вказав на те, що договір іпотеки квартири від 05 вересня 2008 року підлягає визнанню недійсним, оскільки він є забезпеченням основного зобов`язання, тобто кредитного договору від 05 вересня 2008 року за № 17/К-2008/169, який має бути визнаний нікчемним та має похідний характер, тому заборона відчуження предмету іпотеки також підлягає скасуванню. Від учасників справи в установлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надходив, письмові заперечення також. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 В.В. Щербак С.В. та третьої особи ОСОБА_3 про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції взяв до уваги ті обставини, що з 2008 року позивач виконував умови спірного кредитного договору, кошти за яким він отримав декількома платежами. При цьому, суд врахував, що сторони погодили та уклали договір по забезпеченню зобов`язання з повернення кредитних коштів, а саме: іпотечний договір від 05 вересня 2008 року. У той же час, як вказав місцевий суд, позивач не надав доказів стосовно того, що неналежність йому підпису на третій сторінці кредитного договору, на якій фактично не містяться умови договору стосовно суми кредитів та відсотків по кредиту, вплинула на права та обов`язки сторін в кредитному договорі щодо його виконання. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ Банк «Фінанси та Кредит» був укладений Кредитний договір № 17/К-2008/169, згідно з умовами якого банк надав позивачу в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 58000,00 доларів США з оплатою процентів за користування кредитних коштів в розмірі 16% річних (а.с. 4 5). На забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору 05 вересня 2008 року між банком і ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір № 271/17/0908, за умовами якого останні передали в іпотеку банку належне їм на праві власності нерухоме майно: трикімнатну квартиру під АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 6 8). Також встановлено, що між банком і ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 по кредитному договору № 17/К-2008/169 від 05 вересня 2008 року укладено договори поруки від 05 вересня 2008 року. У зв`язку з порушенням позичальником графіка погашення платежів та виникненням простроченої заборгованості за кредитним договором № 17/К-2008/169 від 05 вересня 2008 року банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та пункту 3.4 умов договору реалізував своє право вимоги щодо дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та неустойки (штрафу, пені) за порушення умов договору шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку, звернувшись 16 червня 2009 року до суду з позовом до позичальника та поручителів (Панасовської М.В., Панасовської Т.Б., Панасовського О.В.) про дострокове повернення кредитних коштів та стягнення заборгованості за кредитним договором №17/К-2008/169, що підтверджується рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 червня 2010 року у справі № 2-726/10, яким позов банку задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором в сумі 498134,53 грн. Вказане рішення суду залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 08 липня 2011 року (т. 2 а.с. 66 69). На час укладення спірного кредитного договору № 17/К-2008/169 від 05 вересня 2008 року позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 20 лютого 1970 року, який було розірвано 05 березня 2009 року. 01 грудня 2015 року позивач та ОСОБА_3 звернулися до прокурора м. Суми із повідомленнями про вчинені працівниками банку кримінальні правопорушення, передбачені ст. 358, 364, 365, 366, 367, 396 КК України, інформація про що була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань, з приводу чого було розпочато досудове розслідування (т. 1 а.с. 9 10). В кримінальному провадженні № 12015200440006505 судовим експертом Сумського відділення Харківського науково дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса 30 червня 2016 року було проведено почеркознавчу експертизу за № 23, згідно з висновком якої підписи від імені ОСОБА_1 на сторінці 1 та 2 кредитного договору № 17/К-2008/169 від 05 вересня 2008 року виконані ОСОБА_1 , а підписи на 3-й сторінці договору від імені ОСОБА_1 у графі «від позичальника» виконані не ним, а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_3 у графі «підпис» на 3-й сторінці в кредитному договорі № 17/К-2008/169 від 05 вересня 2008 року виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою (т. 1 а.с. 11 19). Частиною 1 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. При цьому, належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність (ч. 1 ст. 218, ч. 2 ст. 1055 ЦК України). Згідно з роз`ясненнями, вкладеними у п.п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. У роз`ясненнях п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» йдеться про те, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (ст. ст. 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), ст. ст. 18 - 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених ч. 1 ст. 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї з його істотних умов або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (ст. ст. 536, 638, 1056-1 ЦК). Таким чином, із встановлених у справі обставин вбачається, що між сторонами виникли кредитні правовідносини. Зокрема, із кредитного договору № 17/К-2008/169 від 05 вересня 2008 року, підписаного ВАТ Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 на першій та другій сторінці, вбачається, що сторони у письмовій формі погодили умови кредитного договору щодо його предмета, порядку видачі та повернення кредитних ресурсів, дострокового повернення кредитних коштів, нарахування, сплати процентів та комісійної винагороди, а також умови забезпечення кредиту. З часу укладення кредитного договору, тобто з 05 вересня 2008 року, позичальник на виконання умов кредитного договору, а саме: отримавши кредитні кошти, здійснював погашення кредитної заборгованості до червня 2009 року, що також вказує на те, що він був ознайомлений з умовами договору щодо суми кредиту, розміру відсотків за користування кредитом та порядком погашення отриманих коштів. Ураховуючи викладене, доводи апеляційної скарги про передчасність висновків суду першої інстанції про те, що відповідач в особі ПАТ КБ «Фінанси та кредит» виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 58000 доларів США, а останній взяв на себе боргові зобов`язання по кредиту, отримавши кошти та використовуючи їх не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, тому вони підлягають відхиленню. При цьому, колегія суддів враховує обставини про наявність ряду судових рішень, які набрали законної сили та якими встановлено факт укладення між сторонами кредитного договору, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 58000 доларів США та факт неналежного виконання боржником своїх зобов`язань щодо вчасного їх повернення (рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 21 червня 2010 року у справі № 2-72/10 за позовом ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про дострокове повернення кредитних коштів та стягнення суми заборгованості, яке відповідно до ухвали Апеляційного суду Сумської області від 08 липня 2011 року залишено без змін та рішення цього ж суду від 27 серпня 2019 року за позовом ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке також набрало чинності), які відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України не доказуються при розгляді даної цивільної справи стосовно тих же обставин. Та обставина, що підписи на третій сторінці договору від імені ОСОБА_1 у графі «від позичальника» та від імені ОСОБА_3 виконані не ними, а іншою особою не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки вказане не свідчить про те, що позичальник в цілому не підписував кредитний договір від 05 вересня 2008 року за № 17/К-2008/169, що в силу положень ч. 1 ст. 218, ч. 2 ст. 1055 ЦК України могло бути наслідком його нікчемності. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що першу та другу сторінку спірного кредитного договору підписано як банком, так і позичальником ОСОБА_1 , тобто, сторони досягли таких істотних умов кредитного договору, що викладені на підписаних сторінках, як: «Предмет договору», «Порядок видачі та повернення кредитних ресурсів. Порядок дострокового повернення кредитних ресурсів», «Нарахування, сплата процентів та комісійної винагороди», «Умови забезпечення кредиту та фінансовий стан позичальника» (п.п. 5.1 5.4) (т. 1 а.с. 4 5). Отже, позивач не довів належним та допустимими доказами недодержання письмової форми спірного кредитного договору, що стосується його умов щодо предмета договору, порядку видачі та повернення кредитних ресурсів, дострокового їх повернення, нарахування, сплати процентів і комісійної винагороди та умов забезпечення кредиту. Зокрема, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невідповідність підпису на третій сторінці кредитного договору, яка фактично не містить умов договору стосовно суми кредитів та відсотків по кредиту, не вплинула на права та обов`язки сторін в кредитному договорі, пов`язаних з отриманням кредиту та його повернення, та не свідчить про недосягнення ними згоди з приводу вказаних істотних умов договору. Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним іпотечного договору від 05 вересня 2008 року № 271/17/0908 та припинення обтяжень щодо об`єкта нерухомого майна, а саме: квартиру під АДРЕСА_1 , оскільки договір іпотеки має похідний характер від основного зобов`язання, тому у зв`язку з недоведеністю позову в частині встановлення нікчемності кредитного договору від 05 вересня 2008 року за № 17/К-2008/169 в силу положень ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» не підлягають задоволенню і вимоги позивача про визнання недійсним іпотечного договору та припинення обтяжень об`єкта нерухомого майна. Інші доводи апеляційної скарги, у тому числі і про те, що банк не заявляв вимог про визнання дійсними спірних договорів також не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову і не містять посилань на такі порушення, які могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги. За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду, відповідно, без змін. Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 1; ст. 375; 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 04 грудня 2019 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 24 лютого 2020 року. Головуючий: С.Г. Хвостик Судді: О.І. Собина Т.А. Левченко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»