Постанова 4816 № 583/4283/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2020 року м.Суми Справа №583/4283/19 Номер провадження 22-ц/816/313/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 31 жовтня 2019 року в складі судді Ярошенко Т.О., ухвалене в м. Охтирка, повний текст якого складено 31 жовтня 2019 року, В С Т А Н О В И В: 04 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , мотивуючи вимоги тим, що 14 серпня 1998 року його батьки: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб, який розірвано 16 квітня 2009 року. Згідно свідоцтва про народження відповідач записаний його батьком. На даний час він досяг повноліття та навчається на першому курсі Люботинського професійного ліцею залізничного транспорту Харківської обласної державної адміністрації за професією «Оператор комп`ютерного набору. Секретар керівника (організації, підприємства, установи)» за денною формою навчання, у зв`язку з чим несе витрати на проживання, на проїзд до місця навчання, на одяг та харчування, тому потребує матеріальної допомоги, яку мати самостійно надати йому не має змоги. Разом з тим, відповідач має постійне місце роботи, працює в НГВУ, працездатний, отримує заробітну плату та являється матеріально забезпеченим, інших утриманців не має, а тому може сплачувати аліменти на його утримання на час навчання до досягнення ним 23 років. Просив стягнути з відповідача аліменти на своє утримання в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 09 жовтня 2019 року на період навчання до досягнення ним 23 років. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 31 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_1 , який продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, до закінчення навчання сина, але не більше як до досягнення ним 23 років, починаючи стягнення з 09 жовтня 2019 року, які сплачувати на користь ОСОБА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю. Рішення суду підлягає обов`язковому негайному виконанню в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 768,40 грн на користь держави. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неповне встановлення судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Доводить, що між сторонами по справі є конфлікт, який триває з 2014 2015 років внаслідок неадекватного ставлення рідного сина до батька, прояву неповаги, хуліганства та інших зневажливих дій з боку сина. Вказує, що ОСОБА_1 не перебуває безпосередньо на навчанні у навчальному закладі Комунальної установи Люботинський професійний ліцей залізничного транспорту, не проживає у гуртожитку або у місті по місцю розташування навчального закладу, а проживає у місті Охтирка Сумської області. Відповідач не погоджується з розміром стягнутих аліментів на утримання неповнолітнього сина, зазначаючи, що він є необґрунтовано завищеним розміром, а також вказує, що син вже дорослий, оскільки з настанням 18 річного віку ОСОБА_1 втратив статус неповнолітньої дитини у зв`язку з набуттям повноліття, а тому повинен сам себе також забезпечувати. Відзив на апеляційну скаргу від позивача до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Тому клопотання представника апелянта про розгляд справи з викликом сторін задоволенню не підлягає. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є студентом першого курсу Люботинського професійного ліцею залізничного транспорту Харківської обласної державної адміністрації за професією «Оператор комп`ютерного набору. Секретар керівника (організації, підприємства, установи)» денної форми навчання і навчається з 01 вересня 2019 року за регіональним замовленням. Термін навчання - з 01 вересня 2019 року по 25 січня 2023 року, що підтверджується відповідною довідкою навчального закладу від 27 вересня 2019 року № 01-36/503 (а.с. 7). Батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 від 09 березня 1999 року (а.с. 4). З довідки № 161, виданої 28 вересня 2019 року квартальним комітетом «Дружба» вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає з матір`ю ОСОБА_3 (а.с. 6). Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів у зв`язку з продовженням навчання в розмірі 1/4 частки усіх доходів відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач ОСОБА_1 , навчається, форма навчання денна, у зв`язку з чим він не має можливості самостійно заробляти собі на життя, хоча і отримує стипендію, однак власних коштів та коштів матері на оплату проїзду до місця навчання, проживання, харчування та інші життєві потреби йому не вистачає, у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги батька. Розмір аліментів судом першої інстанції визначено з урахуванням стану здоров`я платника аліментів та інших обставин у справі, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону. Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 199 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Покладаючи на відповідача обов`язок зі сплати аліментів на користь позивача в розмірі 1\4 частки заробітку (доходу), суд першої інстанції виходив із матеріального становища сторін та врахував, що син відповідача навчається на денній формі навчання, навчальний заклад знаходиться в іншому місті, тому необхідні витрати на проїзд та оплату гуртожитку. ОСОБА_2 не надано суду належних та достовірних доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 не перебуває на навчанні у навчальному закладі Комунальної установи Люботинський професійний ліцей залізничного транспорту, не проживає у гуртожитку або у місті по місцю розташування навчального закладу, а проживає у місті Охтирка Сумської області. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 не погоджується з розміром стягнутих аліментів на утримання неповнолітнього сина, зазначаючи, що він є необґрунтовано завищеним розміром, а також вказує, що син вже дорослий, оскільки з настанням 18 річного віку ОСОБА_1 втратив статус неповнолітньої дитини у зв`язку з набуттям повноліття, а тому повинен сам себе також забезпечувати. Колегія суддів вважає, що наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не заслуговують на увагу, оскільки згідно з положеннями закону він зобов`язаний приймати участь в утриманні своєї дитини у зв`язку з продовженням ним навчання, але на строк не більше двадцяти трьох років. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінив представлені сторонами матеріали за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку, що підстав для звільнення відповідача від обов`язку утримувати сина у зв`язку з продовженням навчання немає, а вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з урахуванням стану здоров`я та його матеріального становища; стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів; відсутності у платника аліментів інших дітей, які потребують утримання; непрацездатної дружини, батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення, в тому числі обов`язку матері утримувати сина, який продовжує навчання. Посилання апелянта на те, що позивач 03 січня 2020 року відрахований з навчального закладу не може бути підставою для скасування рішення, оскільки дані обставини на час ухвалення рішення були відсутні, проте можуть бути враховані під час виконання рішення після 03 січня 2020 року. Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 367 - 369, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 31 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - В.І. Криворотенко Судді: О.Ю. Кононенко С.С. Ткачук