Постанова Львівський апеляційний суд № 459/2943/19

Справа № 459/2943/19 Головуючий у 1 інстанції: Грабовський В.В. Провадження № 22-ц/811/3796/19 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А. Категорія:70 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: Судді-доповідача: Левика Я.А., суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області в складі судді Грабовського В.В. від 01 листопада 2019 року у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на час навчання повнолітнього сина, - в с т а н о в и л а : ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 01 листопада 2019 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на час навчання повнолітнього сина. Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважає, що приймаючи оскаржувану ухвалу, судом неповно з`ясовано всі обставини справи, що є підставою для її скасування. Також вважає дану ухвалу незаконною і такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що відмовляючи в прийнятті заяви про видачу судового наказу, суд виходив лише з того, що із заяви і поданих до неї документів вбачається, що заявлена вимога про стягнення аліментів на час навчання повнолітнього сина. Зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що заява ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів не відповідає вимогам ст. 161 ЦПК України та не може розглядатися в порядку наказаного провадження не відповідає як принципу верховенства права, Конституції України, так і нормам процесуального права, а також позбавляє її можливості практично користуватися передбаченими процесуальним законом гарантіями доступу до суду, у зв`язку із чим оскаржувана ухвала Червоноградського міського суду Львівської області від 01.11.2019р. не може бути визнана законною і підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до Червоноградського міського суду Львівської області з підстав, встановлених п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України. Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів на навчання дитини, апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. 161, п.3 ч.1 ст. 165 ЦПК України, та відмовляючи у видачі судового наказу, виходив з того, що заявник звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на час навчання повнолітнього сина. З урахуванням того, що заявлено вимогу про стягнення аліментів на час навчання повнолітнього сина, яка не відповідає вимогам статті 161цього Кодексу, суд прийшов до висновку, що у видачі судового наказу слід відмовити. Колегія суддів, перевіряючи оскаржуване судове рішення в межах доводів апеляційної скарги вважає, що підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції немає. 18.10.2019р. ОСОБА_2 звернулася в суд із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на навчання повнолітнього сина до боржника ОСОБА_3 , у якій просила стягнути з Боржника ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_2 аліменти на навчання повнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягувати від дня пред`явлення заяви до суду і до припинення нею навчання у навчальному закладі, але не більше, ніж до досягнення нею 23 років. Згідно ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. За ст. 161 ЦПК України, Судовий наказ може бути видано, якщо: 1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку; 2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника; 3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; 4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; 5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; 6) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів; 7) заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір. Згідно ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу. Суддя з метою визначення підсудності, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, не пізніше наступного дня з дня отримання заяви про видачу судового наказу перевіряє зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. У разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю. У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу. Відповідно до ч.1 ст.6 СК України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Згідно ч. 5 ст. 183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Згідно ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Зважаючи на вказані вище норми закону, судовий наказ може бути виданий лише у випадку заявлення вимоги про стягнення аліментів на дитину (дітей). У випадку ж заявлення вимоги про стягнення аліментів на повнолітніх доньку чи сина така вимога розглядається у позовному провадженні. Зважаючи на те, що ОСОБА_2 звернулася в суд із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на навчання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судом першої інстанції правильно відмовлено у видачі судового наказу, оскільки вказана вимога не відповідає вимогам ст. 161 ЦПК України та така вимога не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, а може бути розглянута лише в порядку позовного провадження. Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу, слід залишити без задоволення, ухвалу ж суду першої інстанції, як таку що відповідає обставинам, які мають значення та вимогам закону слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 01 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 24.02.2020. Головуючий : Я.А. Левик Судді: Л.Б. Струс М.М. Шандра