Постанова 4854 № 400/4412/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/4412/19 Головуючий І інстанції Мороз А.О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 січня 2020 року про повернення позовної заяви по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання наказу неправомірним та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 10.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ НП в Миколаївській області із адміністративним позовом, в якому просив суд: - визнати неправомірним наказ начальника ГУ НП в Миколаївській області №424-о/с від 15.10.2019 року про звільнення його з органів внутрішніх справ згідно п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію»; - зобов`язати начальника ГУ НП в Миколаївській області поновити його на службі в органах внутрішніх справ, на посаді т.в.о. начальника сектору реагування патрульної поліції Березанського відділення поліції Очаківського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області; - зобов`язати начальника ГУ НП в Миколаївській області виплатити грошове та речове забезпечення за встановленими нормами за весь час вимушеного прогулу. Ухвалою судді Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.12.2019 року вказаний адміністративний позов було залишено без руху. 26.12.2019 року, на виконання вимог вказаної ухвали від 13.12.2019р., до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків зазначених в цій ухвалі. Проте, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто позивачу. Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду 1-ї інстанції від 02.01.2020 року, ОСОБА_1 27.01.2020 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної ухвали було грубо порушено норми процесуального права та необгрунтовано обмежено його право на доступ до суду, в зв`язку із чим, просив скасувати цю ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 року та прийняти нове рішення, яким направити дану справу до того ж суду 1-ї інстанції для продовження її розгляду по суті. Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оскаржувану ухвалу суду 1-ї інстанції та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, з наступних підстав. Так, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_1 , суд 1-ї інстанції виходив з того, що позивачем нібито не було виконано вимог попередньої ухвали судді від 13.12.2019 року про залишення позову без руху, а саме не зазначено поважних причин пропуску звернення до суду із цим позовом. Проте, колегія суддів, уважно дослідивши матеріали справи, не може погодитись з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх помилковими та пердчасними, з огляду на наступне. Так, згідно із положеннями ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відповідно до вимог ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. А згідно з ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Зазначена норма кореспондує п.9 ч.4 ст.169 КАС України, відповідно до якої, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч.2 ст.123 цього Кодексу. Також, при чому, необхідно зазначити, що дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків. Так, процесуальний закон визначає, що «строк звернення до адміністративного суду» - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень. При чому, днем, коли особа дізналась про порушення свого права, - є день, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про рішення, дію чи бездіяльність відповідача (суб`єкта владних повноважень), внаслідок яких відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Практика Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права, також, в свою чергу, свідчить про те, що право на звернення до суду «не є абсолютним» і «може бути обмеженим», в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (рішення ЄСПЛ від 27.02.1980р., 22.10.1996р.). У відповідності до положень ч.ч.1,3,4 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом 10-ти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. А якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Разом з тим, одночасно необхідно зауважити про те, що сутність зазначеного «інституту» полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Так, як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалося вище, 02.01.2020 року повертаючи позовну заяву позивачу ОСОБА_1 , суд 1-ї інстанцій виходив з того, що позивачем нібито без поважних причин було пропущено строк звернення до суду із даним позовом, оскільки зі спірним наказом від 15.10.2019 року позивач був ознайомлений 18.10.2019 року, а даний позов ним було подано до Миколаївського окружного адміністративного суду тільки 10.12.2019 року. Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 10.12.2019 року дійсно подав до окружного суду даний позов, в якому просив суд скасувати наказ начальника ГУ НП в Миколаївській області №424-о/с від 15.10.2019 року, яким його було звільнено під тиском «за власним бажанням» та поновити його на раніше займаній посаді. Далі, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, після залишення ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.12.2019 року цього адміністративного позову без руху, позивачем 26.12.2019 року було подано до суду 1-ї інстанції заяву про визнання причин пропущеного строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку, в якій останній зазначив, що в період з 07.10.2019 року по 20.11.2019 року (т.б. фактично на момент звільнення) він знаходився на лікуванні, що підтверджується медичними довідками про тимчасову непрацездатність від 07.12.2019 року №41 та від 20.11.2019 року б/н. Таким чином, враховуючи вказані обставини, судова колегія вважає, що даному випадку, у позивача фактично виникли незалежні від нього обставини пропуску строку на оскарження спірного наказу від 15.10.2019 року (копію якого він отримав лише 21.11.2019р.), та у місячний строк після хвороби позивачем все ж таки було подано адміністративний позов, в зв`язку із чим, приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 було пропущено встановлений законом строк на звернення до суду із даним позовом виключно з поважних причин. Отже, за вказаних обставин, судова колегія, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що позивачем, в даному випадку, пропущено передбачений законом строк звернення до суду із даними позовними вимогами з поважних причин, в зв`язку із чим, у суду 1-ї інстанції, відповідно, не було достатніх і беззаперечних підстав для повернення цього адміністративного позову позивачу. До того ж, при прийнятті остаточного рішення по даній апеляційній скарзі, судова колегія також вважає за необхідне зазначити й про те, що відповідно до ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (ратифікована 11.09.1997р.), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом - тобто право на доступ до суду. Так, у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції (Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950р., ратифікована Законом України від 17.07.1997р. №475/97), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». А у справі «Bellet v. Frаnсе» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких - є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Отже, як свідчить позиція ЕСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Також, слід зазначити й про те, що аналогічні положення фактично містяться і в ч.ч.1,6 ст.5 КАС України, зі змісту яких слідує, що кожна особа має паво в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. При цьому, відмова від права на звернення до суду є недійсною. Окрім того, суд звертає увагу й на те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Таким чином, на підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувана ухвала окружного суду від 02.01.2020 року про повернення позову ОСОБА_1 з підстав пропуску ним встановлених законом строків є необґрунтованою та підлягає скасуванню. Відповідно до ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Отже, на підставі вищезазначеного, судова колегія дійшла висновку про порушення судом 1-ї інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, а тому, відповідно до ст.320 КАС України, дане судове рішення (ухвала) підлягає скасуванню, а матеріали справи - направленню до того ж суду для продовження розгляду по суті. Керуючись ст.ст. 308, 309, 311, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 січня 2020 року - скасувати та направити дану справу №400/4412/19 до суду 1-ї інстанції - для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 21.02.2020р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: І.П. Косцова В.О. Скрипченко