Постанова 4851 № 520/9746/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2020 р.Справа № 520/9746/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Сіренко О.І., Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Венглюк Тетяни Василівни на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., повний текст складено 03.12.19 року по справі № 520/9746/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Венглюк Тетяни Василівни про скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Венглюк Тетяни Василівни, в якому просила суд скасувати рішення держаного реєстратора прав на нерухоме майно - Венглюк Тетяни Василівни, Департаменту реєстрації Харківської міської ради, від 09 вересня 2019 року №48579256 про відмову в державній реєстрації права власності ОСОБА_1 на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_1 04.09.2019 р . звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 . До заяви позивач додала заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04.03.2019 по справі №644/2821/17 про визнання в порядку поділу спільного майна подружжя права власності ОСОБА_1 на 1/6 частину трикімнатної квартири. В ході розгляду заяви відповідачем з відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що право власності на вказану квартиру в тому числі зареєстровано за ОСОБА_2 . Рішенням №48579256 відмовлено в державній реєстрації права власності ОСОБА_1 на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_2 є боржником за виконавчим провадженням №56717459. Враховуючи, що в спірних правовідносинах єдиною підставою набуття позивачем права власності є рішення суду, відповідачем безпідставно відмовлено в реєстрації права власності, у зв`язку з чим просить скасувати оскаржуване рішення від 09 вересня 2019 року №48579256 26 листопада 2019 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Венглюк Тетяни Василівни про скасування рішення. В апеляційній скарзі відповідач просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права; зазначив, що рішення держаного реєстратора прав на нерухоме майно Венглюк Тетяни Василівни від 09 вересня 2019 року №48579256 про відмову в державній реєстрації права власності ОСОБА_1 на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 є правомірним та прийнято виключно у межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства України. Позивач у надісланому відзиві, посилаючись на викладені доводи, проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення першої інстанції без змін. Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Позивач та представник позивача в судовому засіданні наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 04.09.2019 р. звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Рішенням держаного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Венглюк Тетяни Василівни №48579256 від 09 вересня 2019 року позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом: ОСОБА_1 , податковий номер/серія, номер паспорта/УНЗР НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Рішення №48579256 від 09 вересня 2019 року обґрунтовано тим, що заявником як підставу виникнення права власності до заяви подано: заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04.03.2019 по справі №644/2821/17, відповідно до якого поряд з іншим визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на 1/6 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 65,8 кв.м., право власності на 1/3 квартири якої зареєстровано за ОСОБА_2 . Під час розгляду заяви з поданими документами державним реєстратором отримано відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване в тому числі за ОСОБА_2 - 1/3 частка, на підставі договору купівлі - продажу, за р.№2579 від 31.08.2011, ОСОБА_3 , приватним нотаріусом ХМНО. Відповідно до відомостей з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості з Єдиного реєстру боржників, які містять актуальну інформацію щодо наявності виконавчого провадження за номером: 56717459, боржник: ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи викладене, проведення державної реєстрації права власності на підставі поданого до заяви заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04.03.2019 по справі №644/2821/17, має наслідком відчуження частки майна особи - боржника, відомості про яку внесено до Єдиного реєстру боржників. Розглянувши у сукупності заяву, документи, відомості Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру боржників, проведення державної реєстрації права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , неможливо. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в спірних правовідносинах єдиною підставою набуття права власності позивачем є рішення суду про визнання права власності, тому відсутні підстави для застосування п. 12 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно. Згідно з п. 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (ділі за текстом - Порядок) за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття з відповідним обґрунтуванням їх застосування (п. 23 Порядку). Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття. Щодо застосування п. 12 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", колегія суддів вказує, що термін "майно, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці" свідчить про наявність договірної підстави набуття права власності, коли відбувається саме відчуження майна однією особою на користь іншої. При цьому окремими підставами для державної реєстрації права власності закон визначає рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") та укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дублікат (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, в даному випадку єдиною підставою набуття права власності позивачем є рішення суду про визнання права власності. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в реєстрації права власності на 1/6 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 65,8 кв.м., на підставі рішення суду. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Так, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав належні докази правомірності своїх дій. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому наявні підстави для скасування спірного рішення відповідача. Доводи апелянта щодо застосування п. 12 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на те, що єдиною підставою набуття права власності позивачем є рішення суду про визнання права власності. За змістом п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaariv. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorijav. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, жодних інших аргументів в апеляційній скарзі не зазначено. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Згідно з ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Венглюк Тетяни Василівни залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 року по справі № 520/9746/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)О.І. Сіренко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 24.02.2020 року