Постанова 4804 № 219/10093/19

Єдиний унікальний номер 219/10093/19 Номер провадження 22-ц/804/424/20 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 лютого 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Кішкіної І.В., суддів Азевича В.Б., Новікової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу № 219/10093/19 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2019 року (суддя Медінцева Н.М., повний текст рішення складено 13 листопада 2019 року), в с т а н о в и в : 06 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, посилаючись на те, що з 08 липня 2016 року по 17 липня 2017 року вона працювала техніком 1 категорії виробничого підрозділу «Дебальцевська дистанція колії» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». З березня 2017 року відповідач припинив виплачувати їй заробітну плату, але продовжував її нараховувати. Станом на 17 липня 2017 року відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 26355,95 грн. (за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів до виплати належить 21008,41 грн.). Просила стягнути з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 21008,41 грн. Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі відмовлено. З вказаним рішенням не погодилася позивачка ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення по суті її позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції мав взяти до уваги той факт, що при звільненні позивачці належала до сплати заробітна плата, яка зазначена в наданій позивачкою довідці. Суд мав виходити з того, що в спорах, що виникають з трудових відносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця. Відповідачем як роботодавцем позивачки підтверджена та обставина, що у спірний період часу позивачка перебувала з ним у трудових відносинах, за що їй мала бути нарахована та виплачена заробітна плата. Проте свого обов`язку з оплати праці позивачки відповідач не виконав, розмір заявленої позивачкою до стягнення суми відповідачем не спростований. Надані позивачкою довідки на підтвердження розміру заборгованості підписані посадовими особами підприємства, повноваження цих осіб відповідачем не спростовані. Доказів про те, що у період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року позивачка не виконувала свої трудові функції відповідачем не надано. Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, оскільки судом прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, що стосується трудових відносин, ціна позову у якій не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України та пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в оскаржуваній частині і відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо неоскарженої частини. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №938 від 31 жовтня 2018 року змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815. Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 працювала техніком 1 категорії виробничого підрозділу «Дебальцевська дистанція колії» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», тобто перебувала у трудових правовідносинах із відповідачем (а.с.7-8). Наказом №11096/ДН-ос від 14 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнена з 17 липня 2017 року у зв`язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.8). На підтвердження розміру нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, позивачкою надано довідку, в якій зазначено, що ОСОБА_1 нараховано заробітну плату: за березень 2017 року 4225,73 грн., до виплати 3360,22 грн.; за квітень 2017 року 2844,85 грн., до виплати 2262,17 грн., за травень 2017 року 2844,85 грн., до виплати 2262,17 грн., за червень 2017 року 2844,85 грн., до виплати 2262,17 грн., за липень 2017 року 13595,67 грн., до виплати 10861,68 грн. (а.с.9). Відповідно до довідки АТ «Українська залізниця» від 02 жовтня 2019 року №1093/2 дохід ОСОБА_1 з березня по липень 2017 року становить 1868,27 грн. (до виплати 1485,62 грн.) і складається із заробітної плати за березень 2017 року, в період з квітня по липень 2017 року заробітна плата позивачці не нараховувалась (а.с.26). Як вбачається з видаткового касового ордеру №1054 за березень 2017 року ОСОБА_1 31 серпня 2017 року виплачена депонована заробітна плата за першу половину березня 2017 року у сумі 1485,62 грн. (а.с.27). Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою ОСОБА_1 не надано належних доказів, які б підтверджували заборгованість відповідача перед позивачкою, а відповідачем спростовано факт наявності заборгованості перед позивачем у вигляді нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 підтверджено, що починаючи з 17 березня 2017 року вини публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» у несвоєчасному розрахунку з робітниками немає. Однак, суд першої інстанції дійшов такого висновку внаслідок неповно з`ясованих обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому рішення суду підлягає частковому скасуванню. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції частково не відповідає. Відповідно до статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі i сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Частиною 3 статті 43 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічні положення закріплені у частині першій статті 81 ЦПК України. Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом. Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Поняття доказів зазначено у частині першій статті 76 ЦПК України. Так, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи. За змістом статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Так, за змістом частин 1, 2, 4, 6 статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Позивачкою на підтвердження своїх позовних вимог надано довідку, згідно якої сума нарахованої заробітної плати за березень - липень 2017 року складає 26355,95 грн., сума до виплати 21008,41 грн. (а.с.9). Вказана довідка виконана на аркуші паперу формату А-4, містить підпис головного інженера Шульженко С.В. та головного бухгалтера Свістун С.Л., проте не містить печаток та штампів підприємства, яке видало таку довідку. Між тим, достовірність викладеної інформації в довідці викликає сумніви, оскільки в довідці зазначена наявність заборгованості за березень - липень 2017 року в сумі 26355,95 грн., сума до виплати 21008,41 грн., в тому числі за березень 2019 року 4225,73 грн. та 3360,22 грн. до виплати, в той час як зазначена довідка додана позивачкою до позовної заяви, з якою вона звернулася до суду 06 вересня 2019 року (а.с.1-3), а відповідно до видаткового касового ордеру №1054 позивачці вже було виплачено частину заробітної плати за березень 2017 року в сумі 1485,62 грн. 31 серпня 2017 року (а.с.27). Крім того, інформація щодо заборгованості по заробітній платі (згідно наданої позивачкою довідки) спростовується даними із реєстру застрахованих осіб, наданою Бахмутсько-Лиманським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області на запит Донецького апеляційного суду, в якій зазначено, що за березень 2017 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в сумі 1868,27 грн., в квітні - 0 грн., в травні - 0 грн., в червні - 0 грн., в липні - 0 грн. (а.с.73). Відповідно до п. 11 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники податків, зазначені у пункті 1 ч.1 статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум, зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення). Таким чином, надана позивачкою довідка (а.с.9) не може бути належним та допустимим доказом на підтвердження заборгованості по заробітній платі за спірний період з АТ «Українська залізниця» перед позивачкою, відповідно суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо не надання позивачкою належних доказів в обґрунтування позовних вимог. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги позивачки є частково обґрунтовані. А саме розмір нарахованої заробітної плати позивачці в березні 2017 року складає 4659,95 грн., що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу (а.с.73), відповідно до довідки АТ «Українська залізниця» №1093/2 від 02 жовтня 2019 року за першу половину березня 2017 року позивачці нарахована заробітна плата в сумі 1868,27 грн. (до видачі 1485,62 грн.) (а.с.26), та зазначена сума виплачена ОСОБА_1 (а.с.27). Враховуючи, що відповідач виплатив позивачці заробітну плату за першу половину березня 2017 року в сумі 1485,62 грн. після утримання обов`язкових податків та зборів (без утримання обов`язкових податків та зборів сума складає 1868,27 грн.), апеляційний суд вважає, що розмір заборгованості по заробітній платі відповідача перед позивачкою за березень 2017 року складає 2791,68 грн. без утримання податку та інших обов`язкових платежів, виходячи з розрахунку: 4659,95 грн. 1868,27 грн. Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнення заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення в цій частині про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року в сумі 2791,68 грн. після утримання податку та інших обов`язкових платежів, частково задовольнивши заявлений позов. В іншій частині позову суд першої інстанції обґрунтовано відмовив за недоведеністю вимог. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Встановивши, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права, суд апеляційної інстанції скасовує рішення в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року, стягнувши з відповідача на користь позивачки заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року у сумі 2791,68 грн. з утриманням податку та інших обов`язкових платежів, частково задовольнивши апеляційну скаргу. Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, то з відповідача в дохід держави належить стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 102,12 грн. Відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як справа є малозначною, ціна позову складає менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2019 рок в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року скасувати. Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року у сумі 2791 (дві тисячі сімсот дев`яносто одна) грн. 68 коп. з утриманням податку та інших обов`язкових платежів. В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в сумі 102 (сто дві) грн. 12 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 21 лютого 2020 року Судді І.В. Кішкіна В.Б. Азевич Г.В. Новікова