Постанова 4801 № 127/14260/19

Справа № 127/14260/19 Провадження № 22-ц/801/460/2020 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2020 рокуСправа № 127/14260/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Оніщука В.В. суддів: Копаничук С.Г., Медвецького С.К., учасники справи: позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», відповідач: ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2019 року, постановлене у складі судді Ан О.В., в залі суду, в с т а н о в и в : У травні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 13 січня 2014 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Правилами користування платіжною карткою», «Тарифами Банку», складає між нею та банком - договір, що підтверджується підписом у заяві. АТ «КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором та угодою виконало в повному обсязі, надавши відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором, однак відповідачка в порушення умов кредитного договору та вимог ст.ст. 509, 1054 ЦК України, своїх зобов`язань за договором не виконала, а саме не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором, у ОСОБА_1 станом на 24 квітня 2019 року виникла заборгованість в розмірі 84 796,94 грн., з яких: 41 100,46 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 16329,66 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 22 103,43 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 749,25 грн. - заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована складова); 4 014,14 грн. - штраф (процентна складова), які позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, а також стягнути судовий збір у розмірі 1921,00 грн. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених вимог, оскільки на думку суду надані АТ КБ «ПриватБанк» копії «Умов та правил надання банківських послуг» не містять підпису відповідача та не можуть слугувати підтвердженням, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного 13 січня 2014 року Договору, а також вказано, що сукупний розмір внесених ОСОБА_1 коштів на погашення заборгованості перевищує суму заборгованості за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту. Не погодившись із вказаним рішенням суду, Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, мотивовану тим, що факт отримання кредиту відповідачкою підтверджується випискою по рахунку картки виданої на її ім`я, однак суд вказану обставину не врахував, що призвело до постановлення помилкового рішення про відмову в задоволенні позову, а тому позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі, при цьому в апеляційній скарзі зроблено посилання на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права. Відзив на апеляційну скаргу від відповідачки впродовж встановленого апеляційним судом строку не надходив. Апеляційна скарга на підставі ст.369 ЦПК України розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вищевказаним вимогам закону. Так, судом першої інстанції встановлено, що 13 січня 2014 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву та підтвердила свою згоду на те, що підписана Заява разом з запропонованими банком Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, який підтверджується її підписом у заяві. Відповідно до наданого позивачем Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», від виду кредитної карти («Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT» чи «Універсальна GOLD») залежать: пільговий період кредитування, базова процентна ставка на місяць, розмір обов`язкового щомісячного платежу, розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, розмір комісії за кредитне обслуговування карти. Розмір штрафу за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань є однаковим для кожного з перерахованих видів платіжних карт і становить 500 грн.+5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором станом на 24 квітня 2019 року становить 84 796,94 грн., з яких: 41 100,46 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 16 329,66 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 22 103,43 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 749,25 грн. - заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована складова); 4 014,14 грн. - штраф (процентна складова). Підставою позову, банком зазначено невиконання кредитних зобов`язань відповідачкою, що пов`язані із отриманням нею кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення із відповідачки пені та штрафів, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» у зв`язку з їх недоведеністю. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України). За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України). Відповідно до пункту 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у пам`ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, зазначена в заяві. Звертаючись до суду з позовом банк зазначив, що на підставі анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», яка підписана сторонами, й умов та правил надання банківських послуг, які погоджені з відповідачем, між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір на суму 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. На підтвердження заявлених позовних вимог, АТ КБ «ПриватБанк» надано копію анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», яка підписана сторонами; розрахунок заборгованості за кредитним договором; витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»; витяг з умов та правил надання банківських послуг; виписки по карткових рахунках. Як вбачається з копії анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних щодо обрання відповідачкою банківських послуг, крім особистих даних та підпису відповідача. Із даної заяви вбачається, що пам`ятка клієнта, яка є невід`ємною частиною договору відповідачці не видавалася. Позивачем не надано суду підписаних відповідачкою Умов та Правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою. Не надано будь-яких відомостей про номер карткового рахунку, дати вручення картки відповідачці, строку дії картки саме за цим позовом та наданим розрахунком заборгованості. Із наданого банком розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 погасила заборгованість за тілом кредиту в сумі 113 488,66 грн. і 1378,29 грн. за простроченим тілом кредиту та ще має борг за тілом кредиту в розмірі 41 100,46 грн. і 16 329,66 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, що суперечить встановленому на картку відповідачки кредитному ліміту 15000 грн. Оригінал анкети-заяви підписаної відповідачкою 13 січня 2014 року, банком надано не було. У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують видачу відповідачці кредитної картки «Універсальна» та розміру наданого ОСОБА_1 кредиту, тому відповідно перевірити розмір нарахованих сум боргу, процентів та штрафних санкцій, не є можливим, отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Відповідно до вимог чинного законодавства договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (частина перша статті 634 ЦК України). Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначив банк. Підписом у анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, що є договором приєднання, відповідач погодився з умовами та правилами, однак з цієї анкети-заяви не вбачається суми наданого кредитного ліміту, тому застосування умов та правил надання банківських послуг в будь-якій редакції не є можливим. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року справа № 700/3902/15-ц, від 07 червня 2018 року справа № 755/17553/16, від 06 червня 2018 року справа № 364/594/17, від 24 травня 2018 року справа № 630/366/16-ц, від 10 травня 2018 року справа № 357/16301/15-ц. Разом з цим, колегія суддів вважає, що висновок суду про відмову в задоволенні позову в частині стягнення тіла кредиту з підстав, що сукупний розмір внесених відповідачем коштів на погашення заборгованості перевищує суму заборгованості за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту не ґрунтується на нормах закону. АТ КБ «Приватбанк» не надав суду доказів на підтвердження того, який саме з тарифів, зазначених у Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», було погоджено сторонами під час укладання кредитного договору. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 13.01.2014 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (13 січня 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (травень 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. За таких обставин, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору». Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України). Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» щодо факту наявності заборгованості перед банком та розміру такої заборгованості по процентам, пені та штрафу (фіксована та процентна складова) не заслуговують на увагу, оскільки досліджений розрахунок заборгованості за кредитним договором, що доданий до позовної заяви в сукупності з іншими наявними у справі доказами не є обґрунтованим належними та допустимими доказами. З урахуванням наведеного, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до посилань про доведеність пред`явлених позовних вимог та незаконність відмови у позові з підстав встановлення факту сплати коштів у більшому розмірі ніж тіло кредиту. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав, оскільки банком не доведено обставини, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу задоволення своїх вимог. Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки, апеляційним судом постановлено рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, тому судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції необхідно залишити за позивачем. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області 26 грудня 2019 року скасувати та постановити нове рішення. У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: В.В. Оніщук Судді: С.Г. Копаничук С.К. Медвецький