Постанова 4813 № 509/745/22

Номер провадження: 22-ц/813/1756/24 Справа № 509/745/22 Головуючий у першій інстанції Жижка О.В. Доповідач Дришлюк А. І. Категорія: 27 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.08.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Сегеди С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у м. Одесі справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 липня 2022 року в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: 14 лютого 2022 року представник Акціонерного товариства «Універсал Банк» звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області із позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 01 липня 2019 року у розмірі 46 415,62 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2481,00 грн, у разі неявки у судове засідання представника позивач просив розглядати справу за його відсутності. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що 01 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 01 липня 2019 року. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови. Окрім того, в анкеті позичальник підтверджує, що усе листування щодо цього договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору (п. 11). У відповідача прострочення зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення п. п. 4.16 п. 5 Розділу II умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 31 липня 2021 року направив відповідачеві повідомлення про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, в зв`язку з чим та відповідно до п. 4.18, 4.19 кредит став у формі «на вимогу». Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Універсал банк» за договором станом на 28 грудня 2021 року, становить - 46415,62 грн, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом - 46415,62 грн; загальний залишок заборгованості за відсотками - 0,00 грн; заборгованість за пенею та комісією - 0,00 грн (а.с. 2-9). Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 липня 2022 року у задоволені позовних вимог відмовлено (а.с. 61-64). 21.07.2023 Акціонерне товариство «Універсал Банк» направили до суду апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд опирається на те, що анкета-заява не містить жодних умов кредитування, зокрема суми наданого кредиту чи його ліміту, умов та розмірів нарахування відсотків за користування кредитними коштами, умов застосування штрафних санкцій. Однак апелянт вказує, що до матеріалів позовної заяви банком додано копію умов та правил обслуговування фізичних осіб в Акціонерному товаристві «Універсал Банк» при наданні банківських послуг. Окрім того суд посилається на те, що позивачем не надано жодних доказів щодо видачі ОСОБА_1 кредитної картки чи відкриття відповідного рахунка для її обслуговування та обслуговування наданого банком кредитного ліміту. Також апелянтом зазначено, що висновок суду першої інстанції про те, що доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості не відображає дійсного руху коштів, користування відповідачкою вказаними кредитними коштами та, враховуючи, що розрахунок проведений безпосередньо Акціонерним товариством «Універсал Банк» не може братися до уваги як належний та допустимий доказ наявності заборгованості у відповідача є необгрунтованим. Крім того, при ухваленні рішення відбулося порушення норм процесуального права, а саме Овідіопольський районний суд Одеської області не надав можливості позивачеві надати докази, котрі, на думку суду, матимуть суттєве значення при розгляді справи, у результаті чого ухвалення оскаржуваного рішення відбулося без повного та всебічного дослідження обставин справи. До того ж, було порушено норми матеріального права, оскільки судом зазначено у рішенні, що в Умовах і правилах відсутнє значення розміру кредитного ліміту, апелянт у свою чергу наголошує на тому, що з урахуванням постійного змінення кредитного ліміту, останній не відображається в анкеті-заяві, та встановлено лише його діапазон. На відміну від Акціонерного товариства «Універсал Банк» позичальник свої умови не виконував жодним чином, а саме не надаючи банку своєчасно кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витрати залежно від договору. У відповідача прострочення виконання зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим було нараховано заборгованість у розмірі 46415,62 грн. Враховуючи вищенаведене, відсутні підстави задля звільнення відповідача від виконання грошових зобов`язань та повернення кредитних коштів. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Апеляційне провадження в справі було відкрито в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці та тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до наявної у матеріалах справи копії анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк» проект «monobank» від 01.07.2019 між представником Банку та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг. Навпроти прізвища відповідача міститься підпис. Вказана анкета-заява не містить жодних умов кредитування, зокрема суми наданого кредиту чи його ліміту, умов та розмірів нарахування процентів за його користування, умов застосування штрафних санкцій. Водночас до матеріалів позовної заяви Банк додав копію Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (monobank) з додатком, які відповідачем не підписані особистим підписом та не містить генерації ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем. Позивач у цій справі жодних повідомлень про неможливість подати докази разом з позовом не надавав. Також, позивач не надав жодних доказів видачі ОСОБА_1 кредитної картки та/чи відкриття відповідного розрахункового рахунка для її обслуговування та обслуговування наданої кредитної лінії (ліміту). Наданий Банком розрахунок заборгованості не відображає реального руху коштів, їх використання ОСОБА_1 , не відображає реально отриману суму кредитних коштів від банку з моменту підписання кредитного договору, розрахований самим Банком, тому не може братися до уваги як належний і допустимий доказ наявності у відповідача кредитної заборгованості у заявленій до стягнення сумі. Жодних доказів реального отримання/використання відповідачем коштів позивача суду не надано, наприклад, виписки по рахунку ОСОБА_1 . Такий письмовий доказ, відображав би реальний рух коштів, зокрема суми коштів, які об`єктивно і дійсно були отримані (використані) відповідачем. Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Тому суд вирішив відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Щодо доводів апелянта про надання доказів на підтвердження позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи 01.07.2019 між представником Банку та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, що підтверджується копією анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк» проект «monobank» (а.с. 10). В зв`язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинне виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору. При цьому відповідач, як сторона кредитного договору зобов`язаний повернути позивачу одержаний кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до положень ч. 2 ст. 639 ЦПК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. За п.п. 5,8 ч. 3 цієї статті позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, а також перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Відповідно до ч. 5 ст. 175 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За ч. 2 цієї статті збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. А відповідно до ч. 3 вказаної статті учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За ч. 5 вказаної статті суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. В системному взаємозв`язку з наведеним, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості позивач в обґрунтування своїх вимог повинен довести наявність договірних правовідносин з відповідачем за кредитним договором та, відповідно підтвердити належними доказами факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів у відповідному розмірі, дату отримання кредиту, дату повернення грошових коштів (за наявності узгодження), погашення/непогашення заборгованості, нарахування відсотків за користування кредитними коштами, наявність інших істотних умов договору, а також, власне наявність заборгованості у відповідному розмірі. У разі відсутності необхідних доказів або неможливості їх подання разом з позовом, позивач повинен повідомити про це суд та подати клопотання про витребування доказів, подання їх в інші строки тощо. При цьому, враховуючи змагальний характер цивільного процесу, саме позивач несе ризики настання відповідних наслідків в разі неналежного виконання своїх процесуальних обов`язків, в тому числі подання доказів до суду. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду за винятком випадків, встановлених законом. За обставинами даної справи позивач на підтвердження своїх позовних вимог надав до суду копію анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 01.07.2019, відповідно до умов якого ОСОБА_1 просила відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку, відповідно до умов Договору та наведених нижче умов (а.с. 10); розрахунок заборгованості за договором № б/н від 01.07.2019, укладеного з ОСОБА_1 станом на 28.12.2021 (а.с. 11-15); «Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток Monobank» (а.с. 15-27). Будь-яких інших доказів позивач до суду не надав. Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що вказана анкета-заява не містить відомостей про розмір встановленого кредитного ліміту, також не містить інформації про суми кредитних коштів, які були отримані відповідачем, строк надання грошових коштів, строк їх повернення тощо. Крім того, в зазначеній анкеті-заяві відсутні умови договору про встановлення відсоткової ставки, відповідальності за несвоєчасне та неналежне виконання зобов`язання. Так само, позивач не надав виписку з рахунку відповідача, що б забезпечило можливість встановлення факту користування відповідачем кредитними коштами банку та власне наявність заборгованості. Разом з апеляційною скаргою банк надав до суду виписку про рух коштів за кредитною карткою відповідача, довідку про встановлення та збільшення кредитного ліміту як нові докази. Однак, відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Однак, АТ «Універсал Банк» не надав підтвердження наявності виняткових випадків, що унеможливило подання вказаних доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від банку. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що судові засідання в справі в суді першої інстанції неодноразово відкладалися, Банк був належним чином повідомлений про розгляд справи, доводів про неналежність сповіщення апеляційна скарга не містить, а отже апелянт був в повному обсязі забезпечений процесуальними правами на вчинення необхідних процесуальних дій (подання доказів, пояснень тощо), чим, однак, не скористався. Тому апеляційний суд відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги. Щодо посилань позивача про належність поданого розрахунку заборгованості як доказу. Відповідно до Переліку типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5 до первинних документів, які фіксують факт виконання операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок. Тобто, банківська виписка має статус первинного документу. При цьому за змістом Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» розрахунок заборгованості є похідним від первинної бухгалтерської документації та може містити відомості про господарську операцію. Так, банківська виписка за картковими рахунками може бути належним доказом щодо наявності заборгованості за кредитним договором, а також підтвердженням факту використання споживачем кредитної картки. Розрахунок заборгованості є одним з доказів на підтвердження позовних вимог та оцінюється судом в сукупності з іншими доказами, які, зокрема, мають свідчити про наявність кредитних правовідносин, факт отримання кредиту та користування кредитними коштами, що в свою чергу за необхідності забезпечить можливість суду перевірити обґрунтованість поданого розрахунку. Оскільки за обставинами даної справи позивач не надав суду першої інстанції достатніх та належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а подані докази разом з апеляційною скаргою не приймаються апеляційним судом на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги. Щодо доводів апелянта про надання суду Умов та правил обслуговування фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК». Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 дійшла таких висновків: «…у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. ... Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору». Посилання на вказану постанову ВП ВС та висновки містяться в постанові Касаційного цивільного суду ВС від 18.05.2022 в справі № 697/302/20 за аналогічних обставин за позовом АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» до фізичної особи про стягнення заборгованості за кредитом по платіжній картці monobank. Тому апеляційний суд відхиляє посилання апелянта. Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ч. 6 ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. У разі створення електронного документа з використанням більш як одного електронного підпису та/або більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням електронного підпису або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа. Як було вище зазначено, будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач підписав за допомогою електронного або власноручного підпису Умови і правила, а також тарифи, паспорт споживчого кредиту «Картка monobank» тощо матеріали справи не містять та сторонами до суду не подавались, в зв`язку з чим апеляційний суд відхиляє відповідні доводи апелянта. Таким чином, враховуючи вище встановлені обставини справи, оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України відмовляє в задоволенні апеляційної скарги. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» - залишити без задоволення. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 липня 2022 року - залишити без змін. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає. Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк Р.Д. Громік С.М. Сегеда