Постанова 4812 № 487/3849/18

20.02.20 22-ц/812/444/20 Провадження №22-ц/812/444/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2020 року м. Миколаїв Справа № 487/3849/18 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Шаманської Н.О., суддів: Данилової О.О., Коломієць В.В. із секретарем судового засідання Лівшенком О.С., переглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене суддею Гаврасієнко В.О. 25 вересня 2019 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту рішення не зазначена, у с т а н о в и в: У червні 2018 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 9 грудня 2005 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір відповідно до умов якого останній отримав 6000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору у відповідача станом на 30 квітня 2018 року утворилась заборгованість у розмірі 61755 грн. 80 коп., яка складається, з 5302 грн. 81 коп. - заборгованості за тілом кредиту; 49936 грн. 05 коп. заборгованість за процентами; 3100 грн. заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи: 500 грн. (фіксована складова) та 2916 грн. 94 грн. (процентна складова). Посилаючись на викладене, АТ КБ «Приватбанк» просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену заборгованість. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2019 року позов частково задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 9 грудня 2005 року в сумі 5302 грн.81 коп. Розподілено судові витрати. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк», посилаючись на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні вимог про стягнення процентів за користування кредитом, та невірно застосував норми матеріального права, просило його скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Отже справа розглядалась судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 9 грудня 2005 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банком «ПриватБанк, правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір , згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 6000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном поверненнч, що відповідає строку дії картки. Складовою укладеної між сторонами угоди є заява клієнта, Умови та Правила надання банківських послуг ( далі Умови) та Тарифи банку. Підписом на заяві відповідач погодивсяя, що заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складають між нею і Банком договір про надання банківських послуг, з умовами якого вона ознайомлена. При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до п. 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Отже, з моменту підписання анкети-заяви між банком та ОСОБА_1 . укладено кредитний договір шляхом приєднання такої особи до запропонованого банком договору. На виконання умов договору ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок та видано кредитні картки № НОМЕР_1 ; № НОМЕР_2 ; № НОМЕР_3 , зі строком перевипущеної картки до останнього дня квітня 2018 року. Зазначені обставини підтверджуються довідкою АТ КБ «Приватбанк». Відповідач тривалий час користувався кредитної карткою, при здійсненні операцій за рахунком здійснювалися платежі понад залишок коштів на рахунку, що згідно із ст. 1069 ЦК України свідчить про отримання кредиту відповідачем. Викладене підтверджується випискою за рахунком. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Звертаючись до суду, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість, яка утворилась станом на 30 квітня 2018 року у розмірі 61755 грн. 80 коп. яка складається, з 5302 грн. 81 коп. - заборгованості за тілом кредиту; 49936 грн. 05 коп. заборгованість за процентами; 3100 грн. заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи: 500 грн. (фіксована складова) та 2916 грн. 94 грн. (процентна складова). Визначаючи розмір заборгованості, суд першої інстанції вірно виходив з того, що стягненню підлягає заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5302 грн. 81 коп. Разом з тим, відмовляючи у стягненні заборгованості по процентам за користування кредитом суд першої інстанції виходив з того, що банком не надано підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про оплату відсотків за користування кредитними коштами, а надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Проте, з таким висновком суду погодитись не можна. Так, з заяви клієнта про надання кредитних коштів вбачається, що між банком та клієнтом була узгоджена базова процентна ставка 36% з розрахунку 360 днів у році, строк дії кредитного ліміта, порядок погашення заборгованості. Зазначена заява підписана відповідачем ( а.с. 10 зв.). Таким чином, умовами договору встановлена фіксована процентна ставка, яка узгоджена з відповідачем . За таким обставин до спірних правовідносин не може бути застосована правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 у справі № 342/180/17, оскільки в справі, яка переглядалась Верховним Судом встановлені інші обставини. Згідно зі ст.628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.10561ЦК (у редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Згідно із ч.3 цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У ч.4 вказаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною в кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановленому кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Відповідно до п.3 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 17.08.2002 №1155, рекомендоване поштове відправлення це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку. Згідно з п.114 Правил адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності повнолітнім членам сім`ї за умови пред`явлення ними документа, що посвідчує особу. У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. Проте, таких доказів матеріали справи не містять. За такого, колегія суддів не може погодитись з нарахуванням Банком процентів з розрахунку 43,2% з 1 квітня 2015 року та вважає за необхідне застосувати процентну ставку 36% річних, як передбачено умовами договору, узгодженими з відповідачем. При визначенні розміру заборгованості по процентам колегія суддів виходить з розрахунку, наданого позивачем за період з 29 грудня 2005 року року по 18 квітня 2018 року. При цьому колегія суддів враховує й наступне. Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина перша та п`ята ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Частиною 5 статті 261 ЦК передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Строк виконання кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною 3 статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Оскільки умовами договору встановлені як окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, так і кінцевий термін повернення кредиту, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а тому і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Отже, звертаючись до суду у червні 2018 року, позивач пропустив строк позовної давності до стягнення чергових щомісячних платежів, строк виконання яких настав 14 червня 2015 року. Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності ( а.с. 42-44 ). Проте, строк позовної давності до зобов`язань сплатити проценти за користування кредитом за період з 15 червня 2015 року по 30 квітня 2018 року (строк дії картки) позивачем не пропущено. Згідно розрахунку розмір заборгованості за цей період становить 6142 грн. 89 коп. Що стосується стягнення з відповідача пені та штрафів, то колегія суддів не вбачає підстав для їх стягнення, оскільки ані процента ставка, за якою має розраховуватися пеня, ані розмір штрафів сторонами у встановленому порядку узгоджено не було. Оскільки суд першої інстанції при вирішенні спору не звернув належної уваги на зазначені обставини, та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення процентів за користування кредитом, які були узгоджені з позичальником, то рішення суду слід змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором, яка утворилась станом на 30 квітня 2018 року у розмірі 11445 грн. 70 коп., з яких 5302 грн. 81 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 6142 грн. 89 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом. Відповідно до ст. 141 ЦПК України перерозподілу підлягають й судові витрати, понесені позивачем при звернені то суду першої інстанції та за подачу апеляційної скарги пропорційно задоволеним вимогам. З відповідача на користь позивача підлягають стягненню 816 грн. 25 коп. судових витрат (11445 грн. 70 коп. розмір задоволених вимог х (1762 грн. судовий збір за подачу позовної заяви + 2643 грн. за подачу апеляційної скарги = 4405 грн.) / 61744 грн. 80 коп. розмір, заявлених позовних вимог = 816 грн. 25 коп. Керуючись ст. ст. 367, 376, 381, 382 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2019 року змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 9 грудня 2005 року в загальному розмірі 11445 грн. 70 коп , з яких 5302 грн. 81 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 6142 грн. 89 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 816 грн. 25 коп. судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Н.О. Шаманська Судді: О.О. Данилова В.В.Коломієць Повний текст постанови складено 21 лютого 2020 року.