Постанова КЦС ВС № 363/3896/15-ц

Постанова Іменем України 05 лютого 2020 року м. Київ справа № 363/3896/15-ц провадження № 61-12174св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Кузнєцова В. О., суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), учасники справи: заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції», стягувач - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит», боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 11 лютого 2019 року у складі судді Котлярової І. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2019 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Іванової І. В., Матвієнко Ю. О., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 10 грудня 2015 року задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит») та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 64-08-И/33 від 11 травня 2008 року в сумі 2 366 293, 64 грн та судовий збір у розмірі у сумі 3 654, 00 грн. У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» (далі - ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції») звернулося до суду з заявою та просило замінити сторону виконавчого провадження з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції». В обґрунтування заяви зазначало, що заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 10 грудня 2015 року у справі № 363/3896/15-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 64-08-И/33 від 11 травня 2008 року в сумі 2 366 293, 64 грн та судовий збір у розмірі у сумі 3 654, 00 грн. На підставі вказаного рішення видано виконавчі листи, які були пред`явлені на виконання до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві. 20 грудня 2018 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» набуло права вимоги до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 за кредитним договором з усіма додатками та додатковими угодами, а також договором поруки, укладеними з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», у зв`язку із чим просив змінити сторону виконавчого провадження у справі № 363/3896/15-ц з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції». Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 11 лютого 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2019 року, заяву задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» по цивільній справі № 363/3896/15-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором № 64-08-И/33 від 11 травня 2008 року в сумі 2 366 293, 64 грн та судового збору у розмірі у сумі 3 654, 00 грн. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскільки ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на підставі договору про відступлення прав передало ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» права вимоги за договорами кредиту та додатковими угодами щодо боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і цей договір про відступлення прав не скасований, вимоги ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» про заміну сторони виконавчого провадження є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги У червні 2019 року ОСОБА_2 , через свого представника ОСОБА_3 , звернулася до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 11 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2019 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви. Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не повідомив її про час і місце розгляду справи, чим обмежив її у доступі до правосуддя та порушив її права на участь у розгляді справи. В свою чергу, апеляційний суд, зазначаючи про те, що такі доводи заявника є формальними, не звернув уваги на те, що конституційне право на участь у судовому розгляді, бути належним чином повідомленим про дату судового розгляду не може бути формальним, це є порушенням вимог законодавства та підставою для безумовного скасування судового рішення. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. 17 жовтня 2019 року справа № 363/3896/15-ц надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Суди встановили, що заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 10 грудня 2015 року у справі № 363/3896/15-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 64-08-И/33 від 11 травня 2008 року в сумі 2 366 293, 64 грн та судовий збір у розмірі у сумі 3 654, 00 грн. На підставі вказаного рішення видано чотири виконавчі листи, які були пред`явлені на виконання до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві. 20 грудня 2018 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого до ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» перейшли права вимоги за кредитним договором № 64-08-И/33 від 11 квітня 2008 року, з усіма додатками та додатковими угодами, що укладений між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 , а також договором поруки № 64-08-П/33 від 11 квітня 2008 року з усіма додатками та додатковими угодами, що укладений між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 , в якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 20 грудня 2018 року ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» направила лист-повідомлення на адресу боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про заміну кредитора. Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Аналогічні положення містяться у частині першій статті 442 ЦПК України, згідно з якою у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 цього Кодексу). Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. За змістом статті 512 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із цих норм права, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У разі такої заміни кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії виконання судового рішення. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Встановивши, що ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на підставі договору про відступлення прав вимоги передало ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» права вимоги за договорами кредиту та додатковими угодами щодо боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і вказаний договір є дійсним, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Доводи заявника про те, що суд першої інстанції належним чином не повідомив її про дату та час розгляду заяви ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції», чим порушив її право на участь у розгляді справи, самі по собі не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки заявник мала можливість навести всі свої доводи та заперечення на заяву про заміну сторони виконавчого провадження у поданій до суду апеляційної інстанції апеляційній скарзі та під час розгляду справи апеляційним судом, у якому брала участь представник заявника ОСОБА_4 . Водночас жодних переконливих аргументів, яким чином її неявка до суду першої інстанції вплинула на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, зокрема на повноту з`ясування судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, заявник не навела. Інших доводів, які спростовують законність та обґрунтованість судових рішень касаційна скарга не містить. Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 11 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2019 року залишити без змін. Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 11 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2019 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов