LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4818610/1195/19

від 20.02.2020 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2019 року скасувати і ухвалити нове.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2020 року м. Харків Справа № 610/1195/19 Провадження № 22-ц/818/967/20 Категорія: відшкодування шкоди судді-доповідача: Кіся П.В., суддів: Овсяннікової А.І.,Хорошевського О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2019 року у складі судді Носова Г.С., у цивільній справі № 610/1195/19 за позовом Лозівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Балаклійської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,- встановив: 25.04.2019 року Лозівська місцева прокуратура Харківської області звернулася до суду в інтересах держави в особі Балаклійської міської ради Харківської області з позовною заявою в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на користь Балаклійської міської ради безпідставно збережені кошти у сумі 16 020,13 грн. В обґрунтування позовних вимог Лозівська місцева прокуратура Харківської області посилалась на те, що під час опрацювання листа Балаклійської міської ради від 27.03.2019 №02-22/767, щодо порушення вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 6320210100:00:020:0153 площею 0.0609 га без оформлення правовстановлюючих документів та реєстрації речових прав на неї прокуратурою виявлено факт безпідставного збереження грошових коштів відповідачем шляхом безоплатного користування землею комунальної власності. Так, матеріалами перевірки встановлено, що громадянин ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №1438 від 31.07.2010, набув у власність нежитлову будівлю з гаражем за адресою: АДРЕСА_1 , які розташовані на земельній ділянці загальною площею 0.0609 га, кадастровий номер якої 6320210100:00:020:0153. Відповідно до витягу з ДЗК №НВ-6308654742019 вказана земельна ділянка з кадастровим номером 6320210100:00:020:0153, форма власності комунальна. При цьому встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач не має прав ні власника, ні землекористувача щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , тобто у порушення ст. 125 Земельного кодексу України користується земельною ділянкою за цією адресою без документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою. В порушення норм законодавства, станом на березень 2019 року договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320210100:00:020:0153 не укладено. Орендна плата за її використання відповідачем не сплачується. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 з моменту набуття права власності на нерухоме майно з31.07.2010 року до теперішнього часу не оформив правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 0.0609 га (кадастровий номер 6320210100:00:020:0153), у зв`язку з чим місцевий бюджет Балаклійської міської ради упродовж більш ніж 8 років недоотримає значних коштів у вигляді орендної плати за використання даної земельної ділянки, чим заподіюються значна шкода у зв`язку з чим прокуратура змушена звернутись до суду з позовом. Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2019 року позовні вимоги Лозівської місцевої прокуратури Харківської області задоволені. Суд вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь Балаклійської міської ради безпідставно збережені кошти у сумі 16 020,13 грн. та вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи скаргу ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в самому тексті вказаного Договору купівлі-продажу зазначено, що об`єкт розташований на земельній ділянці земель міськ-земфонду, загальною площею 0,2348 га., кадастровий номер 6320210100:00:020:0091, а в основу рішення покладено, що відповідач користується земельною ділянкою загальною площею 0.0609 га, кадастровий номер якої 6320210100:00:020:0153. Зазначає, що датою реєстрації земельної ділянки загальною площею 0.0609 га, кадастровий номер якої 6320210100:00:020:0153 відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку Номер витягу НВ-6308654742019 від 22.03.2019 року є 01.12.2017 року. Проте суд не звернув увагу на те, що відповідна земельна ділянка не була сформована як об`єкт цивільних прав та об`єкт права оренди і це виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю в період до 01.12.2017 року. Також, посилається на те, що проведений позивачем розрахунок, в якому враховано розмір нормативно-грошової оцінки виходячи з вартості 1 кв. м землі в населеному пункті, суперечить Закону України від 11.12.2003 р. № 1378-ІУ «Про оцінку земель» та ст.791 Земельного Кодексу України, є безпідставним та недоведеним, а тому відповідні позовні вимоги не підлягають задоволенню. Таким чином, на думку скаржника суд першої інстанції не обґрунтував підстави використання для визначення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати на користь позивача проведений ним же розрахунок замість належним чином оформленого витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України "Про оцінку земель "). Крім того, договір оренди земельної ділянки між сторонами не було укладено з вини позивача, оскільки обов`язок укладання такого договору може бути покладений тільки на власника землі. Ніяка інша особа за жодних умов не може нести обов`язку укладання договору оренди, оскільки право розпорядження майном, передання володіння тощо належить тільки власнику речі. Лозівська місцева прокуратура Харківської області подала відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування відзиву Лозівська місцева прокуратура Харківської областізазначає, що неповернення Балаклійській міській раді безпідставно збережених коштів за користування вказаною земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Балаклії в особі Балаклійської міської ради в частині можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, який може бути використаний для задоволення нагальних потреб територіальної громади. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 6320210100:00:020:0153, площею 0.0609 га для обслуговування нежитлової будівлі з гаражем, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить до земель комунальної власності. При цьому, Балаклійською міською радою не пред`являлися відповідні позови щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування спірною земельною ділянкою за період 2010-2016 років. Внаслідок неналежного виконання Балакліською міською радою своїх обов`язків на теперішній час уже неможливо стягнути з відповідача вищевказані кошти за користування земельною ділянкою у період 2010-2016 років. Вказані обставини свідчать про неналежне здійснення Балаклійською міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади м. Балаклія, та наявність передбачених ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва. Суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. ст. 7, 19, 274, 368, 369 ЦПК України, зважуючи на відсутність обґрунтованих клопотань про наявність підстав для зміни встановленого ухвалою суду порядку апеляційного перегляду справи, розглядає справу за апеляційною скаргою в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині висновку суду про фактичне користування відповідачем земельною ділянкою територіальної громади без відповідної плати. Однак, вважає недоведеними вимоги щодо визначення розміру земельної ділянки і суми стягнення грошових коштів. До такого висновку колегія суддів приходить зважуючи на таке: Матеріалами справи підтверджується, що на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі №1438 від 31.07.2010, ОСОБА_1 набув у власність нежитлову будівлю з гаражем за адресою: АДРЕСА_1 , які розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,2348 га, кадастровий номер якої 6320210100:00:020:0091. (а.с. 18-19) На підставі проекту землеустрою, дозвіл на виготовлення якого надано рішенням XXIII сесії Балаклійської міської ради VII скликання № 59 - VII від 12.04.2017 року, було сформовано земельну ділянку з кадастровим №6320210100:00:020:0153 площею 0.0609 га. за адресою АДРЕСА_1 з цільовим призначенням «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», за категорією «Землі житлової та громадської забудови для обслуговування нежитлової будівлі». (а.с. 60) Рішенням XLIV сесії Балаклійської міської ради VII скликання № 15- VII від 02.02.2018 року, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 6320210100:00:020:0153 загальною площею 0,0609 га. за адресою: АДРЕСА_1 , було затверджено та прийнято рішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_1 на умовах оренди. (а.с. 66) Відповідно до витягу з ДЗК №НВ-6308654742019 від 22.03.2019 року земельна ділянка, яка розташова за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 6320210100:00:020:0153, форма власності комунальна. Рішенням Балаклійської міської ради Харківської області № 403-VI від 01.07.2011 «Про затвердження нормативно грошових оцінок земель населених пунктів міста Балаклія та села Крейдянка» затверджено базову вартість 1 кв.м. землі по м. Балаклія станом на 01.01.2010 в розмірі 121,60 грн./кв.м. Рішенням Балаклійської міської ради № 404-VI від 01.07.2011 «Про встановлення розміру орендної плати за землю населених пунктів міста Балаклія та села Крейдянка» встановлено ставку орендної плати за користування земельними ділянками для комерційного використання у розмірі 4 % від нормативно грошової оцінки останніх. Відповідно до інформації Балаклійської ДПІ Ізюмського управління ГУ ДФС у Харківській області від 21.03.2019 №8953/9/20-40-51-09 у 2016 році ОСОБА_1 сплачено земельний податок у 2017 році - 10 грн., у 2018 році не сплачено земельний податок. Станом на 01.03.2019 року по гр. ОСОБА_1 по земельному податку рахується переплата 9,97 грн. Як на підставу позовних вимог Лозівська місцева прокуратура Харківської областіпосилалась на те, що ОСОБА_1 , набувши право власності на об`єкт нерухомості, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином не оформив та не зареєстрував речові права на земельну ділянку. Не вносив плату за користування нею, внаслідок чого безпідставно зберіг у себе майно - грошові кошти у розмірі орендної плати на загальну суму 16 020 грн. 13 коп., що є підставою для стягнення вказаної суми. Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно статті 80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, згідно ст. 124 ЗК України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Відповідно до ст. 125 ЗК України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди землі і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Згідно ст. 126 ЗК України документами, що посвідчують право на земельну ділянку, є державний акт про право власності на землю, або договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону. Питання захисту прав на землю регулюються Главою 23 ЗК України. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За приписами статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Відповідно до частини 2 статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Аналогічним чином встановлено перехід права користування на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на будівлі або споруди, унормовують положення статті 377 ЦК України. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про оренду землі», до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Таким чином, право на земельну ділянку в набувача будинку, будівлі або споруди виникає з моменту набуття права на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку. Таке оформлення може мати місце в подальшому, в тому числі шляхом підписання відповідного договору (оренди, емфітевзису, суперфіцію). Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. З аналізу наведених норм вбачається, що користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, й шляхом відшкодування заподіяних збитків, а також застосування інших, передбачених законом, способів. Матеріали справи свідчать про те, що набувши право власності на об`єкт нерухомості, розташований на спірній земельній ділянці, ОСОБА_1 належним чином не оформив правовідносин щодо користування земельною ділянкою. Колегія суддів зазначає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі статті 1212 ЦК України В постанові від 12 квітня 2017 року по справі № 922/207/15, Верховний Суд України зазначив, що правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 ЗК. Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебувала у власності або у користуванні колишнього власника будівлі. Як вбачається із положень статті 120 ЗК, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки. Водночас за змістом статті 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею. Законодавством передбачено виникнення обов`язку щодо сплати орендної плати за землю з часу виникнення права оренди після переходу права власності на нерухоме майно. Отже, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України). Такі висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17. Норми статей 1212 ЦК підлягають застосуванню в тому числі у відносинах, які не місять ознак делікту. Частиною 2 ст. 1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, ці норми поширюють свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій. Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», що є загальновизнаною в тому числі в практиці визначення Європейського суду з прав людини. Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Таким чином, колегія суддів зазначає, що погоджується з доводами позивача в тій частині, що дійсно ОСОБА_1 користувався земельною ділянкою на якій розташований цей об`єкт нерухомості без укладеного договору оренди внаслідок чого територіальна громада в особі Балаклійської міської ради Харківської області недоотримала доходу у вигляді орендної плати відповідно до статті 1212 ЦК України. Разом з тим, поза увагою суду залишилися ті обставини, що відповідно до договору купівлі-продажу об`єкт нерухомості розташований на земельній ділянці земель міськ-земфонду, загальною площею 0,2348 га, а датою реєстрації земельної ділянки загальною площею 0,0609 га, кадастровий номер якої 6320210100:00:020:0153 відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку Номер витягу НВ-6308654742019 від 22.03.2019 року є 01.12.2017 року. Та стягнув заборгованість за період з 01.05.2016 року по 21.03.2019 рік. Крім того, відповідно до пункту 2 Порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості) (пункт 4 Постанови). Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, яка спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (пункт 1). Звертаючись до суду з позовом, прокурор обґрунтовував фактичний розмір недоотриманої орендної плати у сумі 16 020 грн 13 коп., визначений на підставі розрахунку Балаклійської міської ради Харківської області, однак належних та допустимих доказів розміру земельної ділянки, якою користувався в зазначений позивачем період ОСОБА_1 та обґрунтування нарахування суми недоотриманого внаслідок цього доходу суду не надав. За таких обставин апеляційний суд, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.374, п.п.2-4 ч.1, ч.2 ст.376 ЦПК України задовольняє апеляційну скаргу та постановляє нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Лозівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Балаклійської міської ради Харківської областіне позбавляє права на звернення відповідно до ст.4 ЦПК України до суду із захистом порушених прав у порядку, встановленому цим Кодексом. Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, п.п.2-4 ч.1, ч.2 ст.376, ст.ст.381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2019 року скасувати і ухвалити нове. Відмовити у задоволені позову позовом Лозівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Балаклійської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 20 лютого 2020 року Головуючий: П.В. Кісь Судді : А.І. Овсяннікова О.М. Хорошевський

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»