Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 344/22000/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 344/22000/19 пров. № А/857/1592/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Старунського Д.М., Качмара В.Я., з участю секретаря судового засідання Чопко Ю.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про скасування постанови за апеляційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 січня 2020 року (суддя першої інстанції Бабій О.М., м. Івано-Франківськ, повний текст складено 13.01.2019), В С Т А Н О В И В : 17.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про скасування постанови №112/1009/m6/2019 від 28.11.2019 і закрити справу про адміністративне правопорушення. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 січня 2020 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову № 112/1009/m6/2019 по справі про адміністративне правопорушення від 28 листопада 2019 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 96 КУПАП закрито. Із таким судовим рішенням не погодилася Державна архітектурно-будівельна інспекція України та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи незгоду, апелянт вказав, що суд першої інстанції надав лише десять днів для подання відзиву на позовну заяву замість встановлених ч. 2 ст. 162 КАС України п`ятнадцяти днів. Вважає, що посадові особи контролюючого органу діяли в межах, визначених чинним законодавством та позивача притягнуто до відповідальності як посадову особу суб`єкта містобудування. Представник позивача Калинюк С.А. заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та пояснив, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи, що підтверджено відомостями про отримання судової повістки, надісланої на офіційну електронну адресу суб`єкта владних повноважень. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно постанови № 112/1009/m6/2019 від 28 листопада 2019 року по справі про адміністративне правопорушення, складеної головним інспектором будівельного нагляду Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Івано-Франківській області Яворським М.Й., ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у розмірі 3400 грн. Суть правопорушення - не допустив посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення планової перевірки на об`єкт «Нове будівництво. Відпочинково-туристичний комплекс з мережею інфраструктури: уч. Вишні, с. Поляниця, Яремчанська міська рада, Івано-Франківської області». Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про підставність позовних вимог з урахуванням наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Відносини, які виникають у сфері містобудівної діяльності регулюються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» №208/94-ВР від 14.10.1994, Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011, Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №244 від 06.04.1995. Згідно з частинами першою та другою статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 1 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами. Пунктом 2 Порядку № 553 встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об`єкта будівництва. Відповідно до пункту 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Згідно з пунктами 6, 7 Порядку № 553 плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю. Вимогами п. 12 Порядку № 553, зокрема передбачено, що у разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки, відмови суб`єкта містобудування в наданні документів, необхідних для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, відсутності суб`єкта містобудування, якому у визначений цим Порядком строк було надіслано повідомлення про проведення перевірки, або його уповноваженої особи (за довіреністю) на об`єкті під час перевірки складається відповідний акт. Пунктами 16, 17 зазначеного Порядку № 553 встановлено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис). У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком. Частиною 1 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) передбачено, що порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил та затверджених проектних рішень під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів чи споруд - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. В свою чергу, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення). Частинами 1, 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Разом з тим, жодних доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 КУпАП відповідачем суду першої інстанції не було надано. Зокрема не надано копії протоколу про адміністративне правопорушення, як підстави складення оскаржуваної постанови, акту недопуску на об`єкт містобудування, вимоги щодо складання якого встановлено п. 12 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, передбаченого ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та жодних інших доказів, які б окремо чи в сукупності могли свідчити про наявність вини позивача у скоєнні адміністративного правопорушення. Колегія суддів вважає безпідставним покликання апелянта на недостатність наданих судом першої інстанції десяти днів для подання відзиву на позовну заяву з урахуванням наступного. Згідно наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення з штриховим ідентифікатором №7601864422640, отримавши 24 грудня 2019 року копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви, відповідач мав 20 днів до судового засідання для підготовки відзиву на позовну заяву та подання доказів на спростування тверджень позивача. Отже, апеляційний суд вважає, що відповідач безпідставно не надав до суду першої інстанції докази на підтвердження законності прийнятого ним рішення. Оцінюючи подані разом з апеляційною скаргою документи, апеляційний суд зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення від 18 листопада 2019 року головним інспектором будівельного нагляду Яворським М.Й. зазначено, що ОСОБА_1 не допустив посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення планової перевірки об`єкту «Нове будівництво. Відпочинково-туристичний комплекс з мережею інфраструктури: уч. Вишні, с. Поляниця, Яремчанська міська рада Івано-Франківської області (а.с.36-37). Разом з тим, не зазначено, в якій формі відбувся такий недопуск, тобто неналежним чином викладено об`єктивну сторону правопорушення. Згідно акту про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій від 18 листопада 2019 року, вказано, що суб`єкти містобудування, щодо яких здійснювався захід, не з`явилися на об`єкті перевірки та не забезпечили доступ інспектору до перевірки у встановленому порядку. Однак, у матеріалах справи наявне лише повідомлення ТОВ «Творча майстерня «Архітрав» про проведення планової перевірки з 5 листопада по 18 листопада 2019 року та вказано про необхідність забезпечення присутності керівника або уповноваженої особи (а.с. 33). Повідомлення про здійснення перевірки ТОВ «МІРС-Трейдінг», директором якого є позивач, суду не надано. При цьому, у матеріалах справи наявна копія поштового повідомлення про вручення ТОВ «МІРС-Трейдінг» відправлення 1 жовтня 2019 року, однак не вказано, який саме лист було направлено підприємству, його зміст (а.с. 34). Таким чином, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач був повідомлений про проведення планової перевірки 18 листопада 2019 року і умисно вчинив дії щодо недопуску посадових осіб відповідача до перевірки, апеляційний суд вважає, що не доведено вину позивача у вчиненні правопорушення, як обов`язкового елементу складу правопорушення. Крім того, судом встановлено, що оскаржувану постанову винесено за відсутності позивача. При цьому, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів повідомлення позивача про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, відповідач не надав суду доказів надіслання позивачу протоколу про адміністративне правопорушення із зазначенням дати та місця розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 96 КУпАП України. Посилання апелянта на відомості про вручення кореспонденції згідно поштового відстеження відправлення 7601864185230 апеляційний суд не може визнати як належний доказ, оскільки цей номер відправлення свідчить про надіслання акту про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених функцій від 18 листопада 2019 року, про що вказано в цьому документі. При цьому, до суду не подано описів вкладення до цінного листа відповідно до п. 19 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №

270. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 січня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. О. Большакова судді Д. М. Старунський В. Я. Качмар Повний текст постанови складено 20 лютого 2020 року.