Постанова 4818 № 639/3719/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2020 року м. Харків справа № 639/3719/19 провадження № 22-ц/818/994/20 Харківський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого: Коваленко І.П., суддів: Овсяннікової А.І., Сащенка І.С., за участі секретаря: Дмитренко А.Ю., учасники справи: позивач: Акціонерне товариства комерційний банк «Приватбанк», відповідач: ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 листопада 2019 року, ухвалене суддею Рубіжним С.О., - ВСТАНОВИВ: У червні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивований тим, що 12 грудня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 11100грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Свої зобов`язання за договором Банк виконав, надавши відповідачу кредит у вказаному розмірі. Відповідач зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 30 квітня 2019 року мається заборгованість 390 781,38грн., яка складається з: 11 079,01грн. заборгованості за кредитом; 375 402,37грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 4300грн. заборгованість за пенею та комісією. При цьому, Банк просить стягнути з боржника не повну суму заборгованості, а саме 125 306,47грн., яка складається з: 11 079,01грн. заборгованості за кредитом; 114 227,46грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом з 16 грудня 2008 року по 30 грудня 2017 року. Сторони в судове засідання не з`явилися, повідомлялися про час та місце розгляду справи належним чином. При цьому Банк надав суду заяву, про розгляду справи за відсутності представника Банку. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 листопада 2019 року позов АТ КБ «ПриватБанк» - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 12 грудня 2007 року у сумі 11079,01грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 169,85грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Не погодившись із зазначеним рішенням, АТ КБ «ПриватБанк»звернувся з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм процесуального права, просить вказане рішення в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову в цій частині. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не мав жодних підстав відмовляти Банку у стягнення з відповідача відсотків за кредитом. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Колегія суддів, вислухав суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Задовольняючи частково позовні вимоги Банку, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що стягненню підлягає лише заборгованість за тілом кредиту, оскільки неможливо встановити, що саме з наданим Банком Витягом з Тарифів та Витягом з Умов ознайомився і погодився, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, відповідач, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Проте, повністю погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного. За статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 12 грудня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 було укладено договір банківського обслуговування, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У заяві зазначено, що відповідач погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами Банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом він підтверджує факт отримання повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку, а також його місцем знаходження. До кредитного договору банк додав анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та Умови та Правила надання банківських послуг. За умовами укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем кредитного договору від 12 грудня 2007 року Банком надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Згідно наданого Банком розрахунку станом на станом 30 квітня 2019 року мається заборгованість 390 781,38грн., яка складається з: 11 079,01грн. заборгованості за кредитом; 375 402,37грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 4300грн. заборгованість за пенею та комісією. При цьому, Банк просить стягнути з боржника не повну суму заборгованості, а саме 125 306,47грн., яка складається з: 11 079,01грн. заборгованості за кредитом; 114 227,46грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом з 16 грудня 2008 року по 30 грудня 2017 року. Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення відсотків в розмірі 114 227,46грн., тому в іншій частині рішення суду колегією не переглядається. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Так, в анкеті-заяві відображені відомості про отримання кредитної картки - «Універсальна», визначена валюта кредитування гривні, встановлений кредитний ліміт 100 грн., визначена базова процентна ставка 1,9% в місяць на остаток заборгованості, тобто 22,8% на рік. Зазначено про можливі способи погашення заборгованості за кредитним лімітом: або внесення готівкових коштів або списання коштів з відповідної платіжної картки. Також, у заяві міститься застереження, що Банк має право у будь-який час збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Отже, під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 22,8% на рік, яка, як вбачається із наданого Банком розрахунку була змінена, а саме: з 01.01.2013року по 31.08.2014року на 30,00%; з 01.09.2014року по 31.03.2015року на 34,80%; та остаточно змінена з 01.04.2015року по 30.04.2019року на 43,20%. Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України 11 жовтня 2017 року по справі №6-1374цс17 у разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. Проте доказів повідомлення боржника про підвищення розміру процентної ставки позивачем не надано. Посилання Банку на те, що зміна (підвищення) процентної ставки узгоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг, які є складовою кредитного договору, колегія суддів не приймаються. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 березня 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (03 липня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про зміну відсоткової ставки за користування кредитними коштами, надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Крім того, розрахунок заборгованості по сплаті відсотків Банком проведено поза межами дії кредитного договору. Відповідно до частини другої ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Матеріали справи свідчать, що остання перевипущена карта була строком дії до листопада 2015 року, тобто до 30.11.2015 включно. Відтак, у межах строку кредитування до 30 листопада 2015 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти. Починаючи з 01 грудня 2015 року відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування. Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, тобто з 01 грудня 2015 року. З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитним коштами має бути розрахована за період з 03 червня 2013 року (виникнення заборгованості по відсоткам) по 30 листопада 2015 року (дата закінчення строку дії останньої перевипущеної Банком кредитної картки) та лише за первісною відсотковою ставкою визначеною у анкеті-заяві, а саме 22,8% із розрахунку 360 днів у року, яка становитиме 6166,04грн. За таких обставин, саме зазначена суму заборгованості по сплаті відсотків підлягає стягненню з відповідача на користь Банку. Згідно п.п.1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладених обставин справи рішення суду в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення відсотків підлягає скасуванню та ухваленню в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 6166,04грн. Частинам 1, 2, 10, 13 ст.141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як вбачається з матеріалів справи, що Банком при поданні позовної заяви сплачено 1921грн. судового збору та за подання апеляційної скарги 2881,50грн, усього 4802,50грн. Таким чином, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 660,93грн. (125306,47грн. заявлені позовні вимоги : 17245,05грн.(11079,01грн. + 6166,04грн.) задоволені позовні вимоги = 7,2662 частина задоволених позовних вимог; 4802,50грн. : 7,2662 = 660,93грн.). Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 листопада 2019 року в частині відмови в задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті відсотків скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код № НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (юридична адреса: вул. Грушевського, буд.1-Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по сплаті відсотків в розмірі 6166,04грн. (шість тисяч сто шістдесят шість гривень 04коп.). Збільшити розмір судового збору стягнутого з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код № НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (юридична адреса: вул. Грушевського, буд.1-Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570) з 169,85грн. (ста шістдесяти дев`яти гривень 85коп.) до 660,93грн. (шістсот шістдесяти гривень 93коп.). В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повну постанову складено 21 лютого 2020 року. Головуючий - І.П. Коваленко Судді - А.І. Овсяннікова І.С. Сащенко