Постанова 4818 № 640/10029/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 12 лютого 2020 року м. Харків справа № 640/10029/16-ц провадження № 22-ц/818/696/20 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого Пилипчук Н.П., суддів Кругової С.С., Маміної О.В., за участю секретаря судових засідань Плахотнікової І.О. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк», третя особа - начальник філії - Харківського обласного Управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Сороколіта Оксана Василівна розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк», за участі третьої особи: начальника філії - Харківського обласного Управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Сороколіта Оксана Василівна про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Харкова від 18 квітня 2019 року, ухвалене суддею Губською Я.В., в залі суду в м. Харків, В С Т А Н О В И В : 22 червня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 10.12.2015 року її було прийнято на посаду керуючого територіально відокремленим безбалансовим відділенням ТВБВ № 10020/0117 філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» і 01 червня 2016 року було видано наказ про її звільнення за п.1 ст. 41 КЗпП України. Позивач вважає наказ про звільнення незаконним, зокрема, через те, що у наказі відсутня вказівка на конкретну частину ст. 41 КЗпП України, на підставі якої її було звільнено. Окрім того, позивач зазначає, що у її посадовій інструкції відсутнє посилання, що її посада є керівною, тож її не мали права звільняти на підставі ч. 1 п. 1 ст. 41 КзпП. Вказує на те, що її було звільнено за порушення, що були виявлені у ході ревізії відділення, керівником якого вона була, але порушення ці переважно були вчинені ОСОБА_2 , про що вона неодноразово повідомляла керівництво. Щодо суті порушень зазначає, що зміни до законодавства щодо ідентифікації та верифікації осіб були внесені 27.11.2015 та 14.06.2016 і дії працівників Банку до цього часу не можуть розглядатися як порушення, адже їх не повідомляли про вказані зміни. Також позивач обґрунтовує позов тим, що згідно установчих документів Банку її було звільнено неповноважною особою. У зв`язку із чим просила визнати її звільнення з роботи незаконним, скасувати наказ № 364-К від 01.06.2016 року про звільнення з посали керуючого територіального відокремленого безбалансового відділення ТВБВ № 10020/0117 у м. Харкові та поновити на займаній посаді, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 302 561,00 грн. Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 18 квітня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд в своєму рішення невірно трактує статтю 41 КЗпП, як підставу звільнення, таке тлумачення протирічить нормам самої статті 41 КЗпП України та Постановам Верховного Суду України в аналогічних справах. Також посилається на те, що в оскаржуваному наказі не зазначена конкретна частина ст.41 КЗпП України , в той час як вказана стаття має 4 частини. Вказане свідчить про те, що наказ є незаконним. Посилається на те, що відповідачем не було надано жодного доказу одноразового грубого порушення, яке стало підставою для звільнення позивача. Також посилається на те, що судом не було враховано, що перелік працівників, наведений у п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Тому для визначення правомірності звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України насамперед необхідно з`ясувати, чи належить працівник, який підлягає звільненню, до категорій працівників, перелічених у цій статті. У посадовій інструкції позивача немає посилання на те, що її посада відноситься до керівних, таким чином норми п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України застосовуватися не можуть. Вказує, що висновок суду про те, що ОСОБА_3 , не будучи членом комісії правомірно ознайомлювався із юридичними справами клієнтів, відбирав пояснення від працівників без посилання на відповідний порядок проведення службових розслідувань у АТ «Ощадбанк» зроблений на підставі свідчень заінтересованої особи та є упередженим та безпідставним. Зазначає, що порядок звільнення керівників ТВБВ та працівників відрізняється, однак відповідачем до суду не надано такий порядок звільнення та судом вказаний факт був проігнорований та не досліджений у судовому засіданні. Отже вказує, що її було звільнено неповноважною особою. Також посилається на те, що висновок суду про те, що кримінальне провадження розслідується за виявленими АТ «Ощадбанк» порушеннями з боку ОСОБА_1 не відповідають фактичним обставинам справи та є упередженими діями суду на стороні відповідача. Своїм висновком, суд першої інстанції, в порушення ст. 17 КПК України фактично звинуватив ОСОБА_1 у скоєнні злочинів у банківській сфері. Представник відповідача акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу- без задоволення. Відзив мотивований тим, що доводи апелянта про те, що наказ про звільнення є незаконним, оскільки відсутнє посилання на відповідну частину ст. 41 КЗпП України є необґрунтованими. Формулювання причин звільнення позивача повністю відповідає формулюванням чинного законодавства. Посилається на те, що підставою звільнення ОСОБА_1 є одноразове грубе порушення трудових обов`язків керівником відокремленого підрозділу. Однак винні дії в порушення нормативних актів та положень посадової інструкції вчинялись ОСОБА_1 і після вчинення одноразового грубого порушення, допущеного 16.12.2016 року. Такі порушення наведені в наказі не як підстава звільнення, а як обставини, що характеризують працівника. Зазначає, що ОСОБА_1 працювала на посаді керуючого територіально відокремленим безбалансовим відділенням № 10020/0117, яка відповідає положенням . 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, відповідно до якої за одноразове грубе порушення трудових обов`язків трудовий договір може бути розірвано з керівником відділення, іншого відокремленого підрозділу. Щодо показань свідка ОСОБА_3 зазначає наступне. Незважаючи на відсутність ОСОБА_3 в складі комісії з проведення службового розслідування, отримання ОСОБА_3 пояснень від службових та матеріально відповідальних осіб прямо передбачено розділом 3 його посадової інструкції. Вказує, що допущене ОСОБА_1 порушення підтверджується її особливим поясненнями від 27.05.2016,30.05.2016 та 01.06.2016 року , в яких ОСОБА_1 визнала власні порушення. Також вказує, що твердження апелянта про те, що її було звільнено неповноважною особою, не відповідають дійсності. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційні скарг, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства, а тому відсутні підстави для поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 10.12.2015 року позивача ОСОБА_1 було прийнято на посаду керуючого територіально відокремленим безбалансовим відділенням ТВБВ № 10020/0117 філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк». 01 червня 2016 року начальником Харківського обласного Управління АТ «Ощадбанк» Сороколіта О.В. було видано наказ № 364-к про звільнення ОСОБА_1 з посади керуючого територіально відокремленого безбалансового відділення ТВБВ № 10020/0117 філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» з 01.06.2016 року за одноразове грубе порушення трудових обов*язків, п. 1 ст. 41 КЗпП. (а.с. 38 т.1). Підставою видачі даного наказу № 364-к зазначено: акт ревізії від 31.05.2016, висновок службового розслідування від 31.05.2016, наказ від 01.06.2016 № 606 «Про виявленні грубі порушення встановлені перевіркою ТВБВ № 10020/0117», письмові пояснення ОСОБА_1 . Також, зазначено, що ОСОБА_1 з наказом ознайомлена 01.06.2016 року, про що міститься її підпис. (а.с. 39 т.1). Судом під час розгляду справи досліджений акт від 31 травня 2016 року, складений за результатами ревізії ТВБВ № 10020/0117, що проводилася з 20.05.2016 по 31.05.2016 (а.с.70, т. 1). За результатами ревізії були встановлені наступні висновки про те, що працівники ТВБВ № 10020/0117, у тому числі керуюча відділенням ОСОБА_1 , сприяли стороннім особам у відкритті карткових рахунків без присутності осіб, на яких вони оформлювалися та отриманні БПК до них. Згідно акту такими діями працівників ТВБВ № 10020/0117 були, зокрема, порушені п. 2.1, п. 2.4, п. 2.6, п. 2.9 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492 зі змінами та доповненнями; п. 47 розділу 5 Порядку про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою правління Національного банку України від 26.06.2015 № 417; пп. 3.1.1, пп. 3.2.1, пп. 3.3, Порядку емісії та обслуговування платіжних карток міжнародних платіжних систем в установах АТ «Ощадбанк», затвердженого постановою правління АТ «Ощадбанк» від 28.03.2012 № 196 зі змінами та доповненнями. У ході ревізії встановлено, що видача платіжної картки здійснювалася не власнику рахунку, а третій особі, яка надавала необхідні документи для відкриття карткового рахунку, клієнти підтвердили, що ОСОБА_1 такі дії здійснювалися за 5-ма рахунками. (а.с. 70-93 т.1). Також зазначено, що акт складено провідним ревізором Колесниковою К. М., ревізором 1-ї категорії Моргуновою О. М., погоджено з Мітіною Л.А., про що на акті вчинено її підпис. Як зазначено один примірник акту отримано ОСОБА_1 , на підтвердження чого поставлено її підпис. До акту додані пояснення ОСОБА_1 на ім*я начальника Управління Сороколіта ОСОБА_4 , датовані 01.06.2016 (а.с. 94, т. 1), написані власноручно на 6 аркушах, що не заперечується позивачем. В цих поясненнях позивачка погоджується з порушеннями та вказує, як це відбувалося. Також, до суду надана пояснювальна записка Мітіної Л. ОСОБА_5 . від 30 травня 2016 року, обсягом 9 сторінок (а.с. 100, т. 1), де вона вказує, що банківські платіжні картки відкривалися без клієнтів у відділенні 10020/ НОМЕР_1 по проханню клієнтів, які приїжджали до них і просили допомогти родичам, які не можуть виїхати. Також, приїжджали автобуси з людьми із зони АТО з проханням відкрити банківські платіжні картки. Зазначає, що контролер-касир ОСОБА_2 співпрацювала з водієм автобуса ОСОБА_6 . До неї особисто під`їжджало три автобуса (в цих автобусах були і реальні люди). У поясненнях позивач зазначає: «Свою провину визнаю». Судом першої інстанції досліджувалася пояснювальна записка ОСОБА_1 від 27 травня 2016 року, обсягом одна сторінка (а.с. 30, т. 3), де позивач вказує, що ОСОБА_2 було запропоновано відкривати картки переселенцям, які до неї не приїжджали ще до її призначення керуючим відділення. Коли до ОСОБА_2 приходили клієнти вона просила ОСОБА_7 відкрити карткові рахунки їх знайомим. У поясненнях вказує, що свою помилку щодо порушень Інструкції про відкриття розрахункових рахунків визнає та відповідальність бере на себе. Також, судом досліджуються і пояснення позивача ОСОБА_1 на ім*я ОСОБА_3 , який проводив службове розслідування, в яких визнає свою провину та погоджується з порушеннями. У зв`язку з виявленим щодо працівників банку, у тому числі щодо ОСОБА_1 ПАТ «Ощадбанк» було проведено службове розслідування, проведено перевірку рахунків юридичних справ за картковими рахунками, відкритими в період з 01 вересня 2015 року по 23 травня 2016 року та встановлено факти грубих порушень, допущених працівниками відділення. В ході проведення службового розслідування ОСОБА_1 з приводу порушень порядку відкриття карткових рахунків переміщеним особам в ТВБВ №10020/0117 року були надані письмові пояснення, у яких фактично підтвердила виявлені порушення, які були нею допущені та іншими працівниками відділення. Так, згідно висновків службового розслідування встановлено, що в діях працівників ТВБВ № 10020/0117 керуючого ТВБВ № 10020/0117 ОСОБА_1 та інших осіб наявний склад правопорушення. За неналежне виконання своїх функціональних обов`язків, покладених Положенням про територіально відокремлене безбалансове відділення №10020/0117 філії - Харківського обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (III типу) та посадовою інструцією керуючого територіально відокремленим безбалансовим відділенням III типу №10020/0117 філії - Харківського обласного управління АТ Ощадбанк», в частині організації операційної діяльності, що призвело до втягування банківських працівників у протиправну діяльність та використання карткових рахунків і БПК АТ «Ощадбанк» для вчинення фінансових операцій сумнівного характеру; Грубі порушення вимог Порядку про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою правління Національного банку України від 26.06.2015 р. №417, зі змінами та доповненнями: в частині клієнтів банку до встановлення ділових (договірних) відносин, що оформлені в письмовій формі (укладення договорів); Інструкції про порядок відкриття, використання і відкриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. №492, зі змінами та доповненнями, в частині ідентифікації клієнтів при відкритті рахунків (п.2.1, п.2.4, п.2.6, п.2.9); Порядку емісії та обслуговування платіжних карток міжнародних платіжних систем в установах АТ „Ощадбанк, затвердженого постановою правління АТ «Ощадбанк» від 28.03.2012 р. №196, в частині відкриття рахунків та оформлення платіжних карток фізичним особам (пп.3.2.1); Порядку відкриття рахунків та виплати пенсії переміщеним особам установами АТ „Ощадбанк від 25.09.2015 № 862, в частині відкриття поточних рахунків одержувачам пенсії переміщеним особам (п.5.2), вирішено керуючого ТВБВ №10020/0117 ОСОБА_1 - звільнити із займаної посади відповідно до п.1 ст. 41 КЗпП України. З вказаним висновком за результатами службового розслідування позивача ознайомлено 01 червня 2016 року. (а.с. 55-69 т.1). Наказом начальника філії Харківське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» Сороколіта О.В. від 01 червня 2016 року № 606 «Про виявлені грубі порушення, встановлені перевіркою ТВБВ №10020/0117», на підставі акту ревізії від 31 травня 2016 року, висновку службового розслідування від 31 травня 2016 року, письмових пояснень працівників відділення, в тому числі письмових пояснень ОСОБА_1 від 20.05.2016 року, 27.05.2016 року, 30.05.2016 року, наказано за неналежне виконання посадових обов`язків та грубі порушення Порядку про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою правління Національного банку України від 26 червня 2015 року №417, зі змінами та доповненнями: в частині клієнтів банку до встановлення ділових (договірних) відносин, що оформлені в письмовій формі (укладення договорів); Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492, зі змінами та доповненнями, в частині ідентифікації клієнтів при відкритті рахунків (пункт 2.1, пункт 2.4, пункт 2.6, пункт 2.9); Порядку емісії та обслуговування платіжних карток міжнародних платіжних систем в установах Акціонерного товариства „Ощадбанк", затвердженого постановою правління Акціонерного товариства „Ощадбанк" від 28 березня 2012 року №196, в частині відкриття рахунків та оформлення платіжних карток фізичним особам (підпункт 3.2.1, пункт 3.3, підпункт 3.8.3) Порядку відкриття рахунків та виплати пенсії переміщеним особам установами Акціонерного товариства „Ощадбанк" від 25 вересня 2015 року №862, в частині відкриття поточних рахунків одержувачам пенсії переміщеним особам (пункт 5.2), що призвело до використання карткових рахунків і БПК Акціонерного товариства «Ощадбанк» для вчинення фінансових операцій сумнівного характеру, - вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади керуючого ТВБВ 10020/0117 філії Харківське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» з 01 червня 2016 року із займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов*язків, пункт 1 статті 41 КЗпП України. З вказаним наказом позивача ознайомлено 01 червня 2016 року. (а.с. 40-53 т.1). У зв`язку з виявленими порушеннями працівниками ТВБВ № 10020/0117 заступник начальника управління начальник відділу банківської безпеки філії -Харківського обласного управління ПАТ «Ощадбанк» звернувся з заявою про вчинення кримінального правопорушення від 17 червня 2016 року до Червонозаводського РВ ГУ Національної поліції в Харківській області. Станом на теперішній час кримінальна справа не розглянута. З витягу з кримінального провадження вбачається, що до ЄРДР внесені відомості щодо кримінального провадження №12016220060001646 від 12 липня 2016 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів). За клопотанням учасників судом ухвалою від 22.06.2018 року були витребувані у ПАТ «Державний ощадний банк України» оригінали юридичних справ по банківським рахункам: № НОМЕР_2 відкритий 16.12.2015 р. на ім`я ОСОБА_8 , № НОМЕР_3 відкритий 16.12.2015 р. на ім`я ОСОБА_9 , № НОМЕР_4 відкритий 17.02.2016 р. на ім`я ОСОБА_10 , № НОМЕР_5 відкритий 15.01.2016 р. на ім`я ОСОБА_11 , № НОМЕР_6 відкритий 01.03.2016 р. на ім`я ОСОБА_12 . Судом першої інстанції під час розгляду справи були оглянуті вказані юридичні справи, розпечатки з системи «Барс» та встановлено, що доводи відповідача, які викладені у акті ревізії, службовому розслідуванні та актах щодо відкриття рахунків клієнтам за відсутності клієнтів та довідок переміщеної особи, без заяви про приєднання до договору, знайшло своє підтвердження. Так, за матеріалами юридичної справи ОСОБА_8 та даних системи «Барс» вбачається, що заява про приєднання до договору банківського рахунку, який відкритий ОСОБА_1 16 грудня 2015 року, датована 01 лютого 2016 року, а копії документів клієнта завірені іншою особою ОСОБА_13 18 грудня 2015 року. Колегія суддів вважає, що при вирішенні справи судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального права. Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Згідно ст.139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Відповідно до п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45). Доводи апеляційної скарги щодо того, що у наказі про звільнення не зазначено конкретної частини статті 41 КЗпП, а лише пункт вказаної статті, висновків суду про законність звільнення не спростовують, оскільки в оскаржуваному наказі чітко зазначено підстави звільнення одноразове грубе порушення трудових обов`язків. Відповідно до п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, трудовий договір може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами. Пленум Верховного Суду України у своїй постанові №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у п.27 роз`яснив, що вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду. Верховний Суд України у своїй судовій практиці вказував на те, що якщо порушення носить тривалий, а не разовий характер, зокрема, неналежне керівництво роботою ввіреного підрозділу, ослаблення контролю за роботою підлеглих працівників тощо, це не дає підстав для звільнення керівника за пунктом 1 статті 41 КЗпП України. Для такого випадку наказ про звільнення повинен містити чітко сформульоване одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків, яке стало підставою для звільнення керівника. Крім того, звільнення за пунктом 1 статті 41 КЗпП України є дисциплінарним стягненням і допускається з додержанням правил, встановлених для застосування таких стягнень. Зокрема, частиною першою статті 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення. Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника (ч.1 ст.147-1 КЗпП). Відповідно до статті 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Згідно зі статею 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення до працівника, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Доводи апелянта про те, що відповідачем не було надано жодного доказу одноразового грубого порушення, яке полягало у відкритті позивачем 16.12.2018 року карткового рахунку ОСОБА_14 без присутності клієнта, яке стало підставою для звільнення позивача не приймаються судовою колегією. Відповідно до вимог статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов`язаний ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України клієнтів (крім банків, зареєстрованих в Україні), що відкривають рахунки в банку. Згідно пунктів 45, 46 розділу 5 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого Постановою Національного Банку України від 26 червня 2015 року № 417, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, банк під час здійснення верифікації клієнта/представника клієнта має підтверджувати відповідність ідентифікаційних даних особи клієнта/представника клієнта відомостям, зазначеним в отриманих від нього офіційних документах, а також відповідність оформлення офіційних документів вимогам законодавства та перевіряти їх чинність (дійсність). Банк зобов`язаний пересвідчитися в чинності (дійсності) поданих клієнтом/представником клієнта документів та відповідності їх оформлення вимогам законодавства України до встановлення ділових (договірних) відносин, вчинення правочинів, проведення фінансової операції, відкриття рахунку. Відповідно до підпунктів 2.1,2.6. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 492, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Банки зобов`язані на підставі офіційних документів або засвідчених в установленому законодавством України порядку їх копій ідентифікувати та верифікувати клієнтів - власників рахунків/представників власників рахунків/осіб, які відкривають рахунки на користь третіх осіб у порядку, установленому законодавством України з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та нормативно-правовим актом Національного Банку з питань фінансового моніторингу. Рахунок клієнту відкривається лише після його ідентифікації банком. Уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію та верифікацію клієнта під час укладення з клієнтом договору банківського вкладу або договору банківського рахунку в порядку, визначеному внутрішніми положеннями банку. Відповідно до підпункту 3.2.1, пункту 3.3, підпункту 3.8.3 Порядку емісії та обслуговування платіжних карток в установах Акціонерного товариства «Ощадбанк», затвердженого постановою правління Акціонерного товариства «Ощадбанк» від 28 березня 2012 року №196, відкриття рахунку та оформлення платіжної картки здійснюється фізичним особам без встановлення кредиту на підставі документів, що дають змогу банку ідентифікувати власника рахунку, належним чином заповненої заяви про приєднання, складовою якої є заява на встановлення кредиту, підписаної банком та клієнтом. При відкритті рахунків клієнтам фізичним особам відповідальний працівник фронт-офісу отримує від клієнта пакет документів для здійснення ідентифікації клієнта. Копії документів, на підставі яких здійснена ідентифікація клієнта, завіряються підписами клієнта та відповідального працівника фронт-офісу. Відповідальний працівник фронт-офісу заносить в систему БАРС інформацію про клієнта, відкриває рахунок та обирає умови обслуговування рахунку, формує та друкує з БАРС заяву про приєднання і надає її клієнтові для ознайомлення та підпису. При одержанні картки держатель зобов`язаний поставити свій особистий підпис (кульковою ручкою) на розписці про отримання платіжної картки та ПІН-конверту та на зворотній стороні картки на смузі для підпису. Відповідно до пункту 5.2.1 Порядку відкриття рахунків та виплати пенсії переміщеним особам установами Акціонерного товариства «Ощадбанк» від 25 вересня 2015 року №862 при зверненні до установи банку для відкриття поточного рахунку одержувач пенсії подає до установи банку довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 № 1702-VII в редакції на час виникнення спірних правовідносин верифікація клієнта - встановлення (підтвердження) суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідності особи клієнта (представника клієнта) у його присутності отриманим від нього ідентифікаційним даним. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 5 вказаного Закону суб`єктами первинного фінансового моніторингу є банки, страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону від 14.10.2014 № 1702-VII в редакції на час виникнення спірних правовідносин суб`єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов`язаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій (якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта (представника клієнта). Суб`єкт первинного фінансового моніторингу в процесі обслуговування клієнта зобов`язаний уточнювати інформацію про клієнта в порядку, встановленому суб`єктом державного фінансового моніторингу, який відповідно до цього Закону виконує функції державного регулювання та нагляду за відповідним суб`єктом первинного фінансового моніторингу. Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону від 14.10.2014 № 1702-VII в редакції на час виникнення спірних правовідносин ідентифікація та верифікація клієнта здійснюються до/або під час встановлення ділових відносин, вчинення правочинів (крім випадків, передбачених цим Законом), але до проведення фінансової операції, відкриття рахунка. Відповідно до п. 2.1 (із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 212 від 06.06.2013) «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженою постановою Національного банку України від 12.11.2003 № 492 банки зобов`язані на підставі офіційних документів або засвідчених в установленому законодавством України порядку їх копій ідентифікувати клієнтів - власників рахунків/представників власників рахунків/осіб, які відкривають рахунки на користь третіх осіб у порядку, установленому законодавством України з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. Рахунок клієнту відкривається лише після його ідентифікації банком. Суд першої інстанції обґрунтованого виходив з того, що що ОСОБА_1 , працюючи на посаді керуючого ТВБВ 10020/0117 філії Харківське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» вчиняла відкриття карткових рахунків без присутності осіб, на ім`я яких вони відкривались, на підставі копій документів отриманих від інших працівників банку, без здійснення ідентифікації клієнтів, засвідчення копій документів за відсутності їх оригіналів, видавала картки не безпосередньо клієнтам, а іншим працівникам банку. Вчинення ОСОБА_1 зазначених дій встановлено актом ревізії від 31 травня 2016 року, висновком комісії від 31 травня 2016 року за результатами службового розслідування, наказом від 01 червня 2016 року № 606, письмовими поясненнями позивача. Крім того, правильним є висновок суду про те, що під одноразовим грубим порушенням у цьому випадку слід розуміти факт відкриття карткових рахунків без присутності осіб, на яких вони оформлювалися, що суперечить нормам чинного законодавства. Враховуючи характер проступку, обставини, за якими він був вчинений та його можливі наслідки, навіть перший епізод відкриття карткового рахунку без присутності особи ( ОСОБА_8 ), на яку він оформлювався є грубим порушенням трудових обов`язків і на думку колегії суддів достатнім для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади керівника. Доводи позивача про те, що із оспорюваного наказу не зрозумілі підстави її звільнення, не зазначена частина ст. 41 КЗпП України, за якої її звільнено - є необґрунтовані, спростовуються змістом наказу №364-квід 01.06.2016 року, наказу №606 від 01.06.2016 року та актом ревізії від 31.05.2016 року. Не зазначення у наказі частини ст. 41 КЗпП України, за умови викладення змісту норми права, яка є підставою для звільнення та посилання на локальні акти, якими встановлено порушення та з якими позивач була ознайомлена - не є підставою для задоволення позовних вимог. Також не знайшли свого підтвердження доводи апелянта про те, що вона не могла бути суб`єктом дисциплінарної відповідальності за п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України. Так, ОСОБА_1 з 10.12.2015 року обіймала посаду керуючого територіального відокремленого безбалансового відділення ТВБВ № 10020/0117 філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк». З п. 2.1 посадової інструкції ОСОБА_1 . вбачається, що керуючий територіальним відокремленим безбалансовим відділенням здійснює керівництво всією діяльністю ТВБВ. У зв`язку із чим судова колегія вважає, що посада позивачки є керівною та такою, що підпадає під перелік посад, зазначених у за п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України. Судова колегія також погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що необґрунтованими є доводи позивача щодо неможливості вчинення тих дій, що їй інкриміновано у зв`язку з тим, що у відділенні ТВБВ №10020/0117 проводився ремонт, оскільки обставини про неможливість працювати в період ремонту і що саме ОСОБА_1 не працювала в цей період не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, так як і під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Щодо доводів про порушення порядку звільнення ОСОБА_1 судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до п.1.1 посадової інструкції ОСОБА_1 керуючий територіально відокремленим безбалансовим відділенням № 10020/0117 філії -Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» призначається на посаду і звільняється з посади наказом начальника Філії в порядку, визначеному банком. Згідно пунктів 1.2., 1.3. Положення про філію Харківське обласне управління Публічного акціонерного товариства «Ощадбанк», затвердженого постановою правління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 07 жовтня 2015 року №910, філія Харківське обласне управління (далі Управління) є відокремленим структурним підрозділом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», створено на підставі наказу Державного спеціалізованого комерційного Ощадного банку України від 02 січня 1992 року №2-к і зареєстровано у Державному реєстрі банків. Згідно з пунктом 1.3 Положення про територіально відокремлене безбалансове відділення №10020/0117 філії Харківського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», затвердженого 01 жовтня 2015 року, підпорядкованість ТВБВ Філії Харківському обласному управлінню Акціонерному товариству «Ощадбанк» становить певний режим організаційних відносин між ТВБВ та філією, який визначається організаційною залежністю та передбачає наявність у філії важелів керуючого впливу, включаючи вирішення кадрових питань. Згідно з пунктами 9.1, 9.3 Положення про філію Харківське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», начальник Управління очолює Управління та здійснює керівництво його діяльністю. Начальник управління призначає та звільняє з посад працівників Управління, підпорядкованих ТВБВ, у тому числі, за поданням керівників ТВБВ. Таким чином, начальник Філії Харківське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» Сороколіта О.В. є уповноваженою особою на звільнення позивача як працівника ТВБВ №10020/0117, яке підпорядковане філії. Також, згідно змісту Посадової інструкції прямо передбачено, що під філією розуміється філія - Харківське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», відповідно начальник філії начальник Філії-Харківського обласного управління Акцоінерного товариства «Ощадбанк». Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивача ОСОБА_1 прийнято на роботу та звільнено однією і тією є ж посадовою особою, яка має права приймати та звільняти працівників такого рівня, а саме, начальником управління. Іншій доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який і їх обґрунтовано спростував. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанцій. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381 - 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м.Харкова від 18 квітня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна С.С. Кругова