Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 664/2952/18

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 664/2952/18 Головуючий в 1 інстанції: Бойко В.П. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Осіпова Ю.В., суддів Косцової І.П., Танасогло Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Херсонській області Департаменту патрульної поліції на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 11 липня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Херсоні Департаменту патрульної поліції Брагіна Павла Миколайовича та 3-ї особи Управління патрульної поліції у Херсонській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, - В С Т А Н О В И В: 26.09.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Цюрупинського районного суду Херсонської області з адміністративним позовом до інспектора роти №2 батальйону Управління ПП в м. Херсоні ДПП Брагіна П.М., в якому просив суд: - визнати постанову від 16.09.2018 року серії НК №387129, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, та застосовано до адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн., незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню; - скасувати постанову від 16.09.2018 року серія НК №387129. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова інспектора ПП є неправомірною, оскільки остання була прийнята з порушенням процесуальних норм законодавства та взагалі, як зазначає позивач, спірне правопорушення він не скоював. Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 11 липня 2019 року адміністративний позов до ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано незаконною та скасовано постанову серії НК №387129 від 16.09.2018 року про накладення на ОСОБА_1 стягнення у сумі 425 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП. Стягнуто з Управління патрульної поліції в Херсонській області на користь ОСОБА_1 1500 грн. судові витрати за правову допомогу. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник Управління патрульної поліції у Херсонській області Департаменту патрульної поліції 02.08.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права та просив скасувати рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. 16.09.2018 року поліцейським Брагіним П.М. була винесена постанова серії НК № 387129, відповідно до якої, водій ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), керуючи т/з «ВАЗ-2109» д.н.з. НОМЕР_1 , 16.09.2018 року о 04:50 годині на а/д «Херсон - Джанкой - Феодосія Керч» (11 км) при вільній правій смузі для руху, рухався у лівій смузі та не пред`явив для перевірки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п. 2.1 б та 1.1.5 ПДР України, т.б. скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП та ч.1 ст.126 КУпАП, у зв`язку з чим, на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень. Не погоджуюсь з такими діями та спірною постановою інспектора ПП, позивач звернувся до суду із даним позовом. Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірної постанови відповідача. Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне. Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» безпосередньо встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Так, ч.2 ст.222 КУпАП наділяє працівників патрульної служби повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, в тому числі і передбаченими ч.1 ст.126 та ч.2 ст.122 КУпАП. Відповідно до вимог ч.ч.2-4 ст.258 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених ч.ч.1,2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу Згідно із приписами ч.ч.1,3,6,9,10 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Також, постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу. У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом. А згідно приписів ч.1 ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст.24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Згідно із приписами п.4 «Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 року №1395, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання протоколу. Як передбачено ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Приписами пункту 2.4.б ПДР визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон). Відповідно до п.11.5 ПДР, визначено, що на дорогах, які мають три і більше смуги для руху в одному напрямку, вантажним автомобілям з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т, тракторам, самохідним машинам і механізмам дозволяється виїжджати на крайню ліву смугу лише для повороту ліворуч та розвороту, а у населених пунктах на дорогах з одностороннім рухом, крім цього, - для зупинки зліва, в дозволених випадках, з метою завантаження чи розвантаження. Частиною 2 ст.122 КУпАП передбачено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Відповідно ж, до ч.1 ст.126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Так, як встановлено судами обох інстанцій зі змісту спірної постанови та вже зазначалося вище, позивач, керуючи т/з «ВАЗ-2109» д.н.з. НОМЕР_1 , 16.09.2018 року о 04:50 годині на 11 кілометрі а/д «Херсон - Джанкой - Феодосія Керч», при вільній правій смузі для руху, рухався у лівій смузі та не пред`явив інспектору ПП для перевірки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п.2.1 «б» та п.11.5 ПДР України, т.б. скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП та ч.1 ст.126 КУпАП, у зв`язку з чим на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень. Разом з тим, вищезазначені обставини послідовно та категорично спростовуються позивачем та матеріалами справи. Так, зокрема, як вбачається з тексту оскаржуваної постанови, позивач нібито не пред`явив інспектору ПП для перевірки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п.2.1 "б" ПДР, чим скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Проте, вищезазначений пункт ПДР містить припис, який лише зобов`язує водія механічного транспортного засобу мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон). Обов`язок же саме пред`явлення для перевірки документів, зазначених в пункті 2.1 ПДР, встановлено приписами п.2.4."а" ПДР, що, в свою чергу, свідчить про те що, інспектором ПП, в даному випадку, фактично було неправильно (помилково) визначено пункт ПДР, за порушення якого позивача було притягнено до адміністративної відповідальності. Інспектор же та Департамент патрульної поліції, в свою чергу, обставини викладені в оскаржуваній постанові підтверджують та наголошують на правомірності своїх дій та законності оскаржуваної постанови, однак будь-яких вагомих та належних і беззаперечних доказів на підтвердження своєї позиції, останні ні під час розгляду справи судом 1-ї інстанції, ні під час розгляду справи апеляційним судом, не надали. Відсутні такі докази і в матеріалах справи, як і відсутня в них будь-яка фіксація (т.б. фото-, кіно- або відеозйомка) самого факту нібито вчинення позивачем оскаржуваного правопорушення. Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з положеннями КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.1,2 статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245). Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише тільки за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними і беззаперечними доказами. Крім того, ще слід зазначити й про те, що приписами ч.2 ст.77 КАС України чітко визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування, не надано до суду жодних доказів, які б беззаперечно підтверджували факт вчинення позивачем порушення вимог п.11.5 ПДР, а також неправильним визначенням норми ПДР, за який позивача було притягнено до адміністративної відповідальності, а саме зазначення п.2.1"б", замість належного у даному випадку - п. 2.4 "а", а тому відповідно, факт скоєння ним оскаржуваного адміністративного правопорушення є недоведеним, в зв`язку із чим, притягнення останнього до адміністративної відповідальності шляхом винесення спірної постанови не може вважатися законним і обґрунтованим, внаслідок чого, оскаржувана постанова дійсно підлягає скасуванню, як протиправна. До того ж, при цьому, одночасно також необхідно звернути увагу ще й на ту обставину, що в оскаржуваній постанові від 16.09.2018 року серії НК №387129 (а.с.10) інспектором патрульної поліції невірно зазначено прізвище позивача як ОСОБА_1 , в той час як дійсне прізвище позивача є ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2 , а.с.8) що, в свою чергу, фактично свідчить про те, що відповідачем взагалі було притягнуто до адміністративної відповідальності не позивача, а якусь іншу особу. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.272,286,308,311,315,316,321,322,325,328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Херсонській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення, а рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 11 липня 2019 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 21.02.2020р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: І.П. Косцова Т.М. Танасогло