Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 341/1494/19

Справа № 341/1494/19 Провадження № 33/4808/61/20 Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Юсип І. М. Суддя-доповідач Шкрібляк П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2020 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Шкрібляк Ю.Д., з участю захисника - адвоката Шевчук Н.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за її апеляційною скаргою (далі АС), на постанову судді Галицького районного суду від 18 листопада 2019 року, в с т а н о в и в: Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України,- визнаний винуватим за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 384 (триста вісімдесят чотири ) грн. 20 коп. З постанови судді вбачається, що ОСОБА_1 , керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а саме: 20.08.2019 року близько 10 год. 00 хв. на а/д Мукачево-Львів №346 км, керував скутером VIPER, без державного номерного знаку у стані алкогольного сп`яніння. Від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння він відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі ПДР), за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. У своїй АС захисник ОСОБА_1 адвокат Шевчук Н.М. покликається на те, що постанова судді щодо її підзахисного є незаконною, необґрунтованою, і такою, що винесена з порушенням норм чинного процесуального та матеріального права, висновки судді не відповідають фактичним обставинам справи. Суддя належним чином не дослідив усіх обставин справи та безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності. Окрім цього, вказує, що суддя розглянув справу без участі її підзахисного, чим грубо порушив його право на захист. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, а постанову судді щодо ОСОБА_1 скасувати, закривши провадження у справі за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. В засіданні апеляційного суду захисник Шевчук Н.М. підтримала подану нею АС та пояснила, що її підзахисний повідомлений про те, що стосовно нього розглядається справа в апеляційному суді, однак через знаходження за межами України на роботі, не прибув в суд. Просила справу розглядати без її підзахисного участі, апеляційні вимоги підтримує. Крім цього, адвокат Шевчук Н.М. вважає, що судом першої інстанції при розгляді вказаної справи грубо порушено право на захист ОСОБА_1 , а тому з цих підстав постанова судді є незаконною, яка підлягає скасуванню. 19.02.2020 року в судове засідання апеляційного суду захисник ОСОБА_1 адвокат Шевчук Н.М. не з`явилась, хоча про дату та час розгляду справи була належним чином повідомлена, що підтверджується розпискою в матеріалах справи. Клопотань про відкладення розгляду справи від неї до суду не надходило. Заслухавши пояснення захисника Шевчук Н.М., яка просить скасувати постанову, а провадження закрити; перевіривши матеріали справи, переглянувши відеозаписи із нагрудних камер працівників поліції, вважаю, що АС слід задовольнити частково, виходячи із наступного. Стосовно покликань апелянта, на те, що вона пропустила строк на апеляційне оскарження з поважних причин, слід зазначити наступне. Відповідно до ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу. Як вбачається з відтиску штампу вхідної кореспонденції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Шевчук Н.М. подала апеляційну скаргу 09 січня 2020 року, тобто, з часу винесення постанови і до подання нею апеляційної скарги минуло більше 10 днів. Однак, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Шевчук Н.М. не були присутні в засіданні суду першої інстанції при винесенні суддею постанови 18 листопада 2019 року. Таким чином, апеляційний суд вважає, що захисник ОСОБА_1 - адвокат Шевчук Н.М. пропустила строк на апеляційне оскарження з поважних причин, а тому його слід поновити. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У своїй АС адвокат Шевчук Н.М. посилається на те, що суддя першої інстанції розглянув справу без її підзахисного участі, чим порушив грубо його право на захист. Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст.268 КУпАП, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю ОСОБА_1 , оскільки останній в належний спосіб повідомлявся судом про час та місце розгляду справи та зловживаючи своїми процесуальними правами не з`явився до суду. Зі змісту матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції неодноразово приймав заходи щодо забезпечення участі ОСОБА_1 в судовому засіданні. Враховуючи сукупність вищевказаних обставин суддя першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що процесуальна поведінка ОСОБА_1 свідчила про зловживанням правом на відкладення розгляду справи та затягуванням строків розгляду справи. Дійсно, суддя розглянув справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дотримуючись розумних строків її розгляду. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під зловживанням правом, як матеріальним, так і процесуальним, необхідно розуміти таке його використання, яке спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, в тому числі, що суперечить принципу правової визначеності. Апеляційний суд вважає, що вищевказані обставини та процесуальна поведінка особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 протягом розгляду справи в суді першої інстанції дозволили суду прийти до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для встановлення факту зловживання правом на відкладення розгляду справи та можливість розглянути справу без його участі. Вищевказані обставини підтверджуються тим, що ОСОБА_1 неодноразово не з`являвся в судове засідання суду першої інстанції, намагаючись затягнути розгляд справи з метою перешкоджання ухваленню несприятливого для себе судового рішення, використовуючи надані процесуальні права всупереч інтересам забезпечення справедливого та неупередженого правосуддя у розумний строк. Вказані дії, спрямовані на зловживання процесуальними правами, хоч і виглядають як дії, спрямовані на повне та всебічне дослідження обставин справи або захист порушеного права, однак по суті були спрямовані на деструктивність судового розгляду. Зокрема, як вбачається із матеріалів справи, суддею першої інстанції вживалися всі можливі заходи для виклику ОСОБА_1 в судові засідання, які були призначені на 13.11 та 18.11.2019 року, про що судом направлялись судові повістки про виклик його до суду. Однак вказані судові повістки повертались до суду, оскільки адресат не з`являвся в поштове відділення для отримання судових повісток, які були відправлені рекомендованими листами. Європейський Суд з прав людини у рішенні "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року наголосив, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження". Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення. Тим більше, ст. 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст. 130 цього Кодексу без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. При вирішенні вищевказаного питання, апеляційний суд приймає до уваги, що в своєму рішенні по справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що заявник (заінтересована особа) зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що його безпосередньо стосуються, утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Твердження в АС захисника про те, що ОСОБА_1 на час розгляду справи в суді першої інстанції перебував за кордоном на роботі, що підтверджується ксерокопією закордонного паспорта, є непереконливим, оскільки із наведеного даного закордонного паспорта не вбачається, із якого часу він перебував за кордоном. Апеляційний суд також приймає до уваги, що розгляд справи повинен відбуватися у розумні строки та те, що чинним КУпАП встановлені скорочені строки щодо розгляду справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності та відносно виконання вищевказаних рішень. Твердження захисника про те, що, як в протоколі про адмінправопорушення, так і в оскаржуваній постанові судді, вказано неправильне прізвище ОСОБА_2 замість правильного ОСОБА_2 , і таким чином, на думку захисту, інспекторами поліції не було взагалі встановлено особу її підзахисного на місці зупинки транспортного засобу, згідно ІІПС «АРМОР», що є грубим порушенням вимог КУпАП, є необґрунтованим, виходячи із наступного. Згідно ксерокопії постанови про накладення адміністративного стягнення від 20.08.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом незареєстрованим у встановленому законом порядку в органах МВС, а також без посвідчення водія та реєстраційних документів. Під час апеляційного розгляду, захисник ОСОБА_1 адвокат Шевчук Н.М. ствердила, що вона підтримала подану АС і при перегляді відеозапису з камер поліцейських про вчинення адмінправопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП не заперечила про те, що на ньому зображено саме ОСОБА_1 . Аналізуючи в сукупності зібрані докази та доводи, викладені в АС та в поясненнях захисника, про неправильне прізвище, викладене в судовому рішенні судді першої інстанції, було пов`язане із нечіткою вимовою свого прізвища ОСОБА_1 під час складання протоколу та ненаданням ним будь-якого документу, що підтверджував його особу. Апеляційний суд прийшов до переконання, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є одна і та ж сама особа. З урахуванням цього аналізу, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування судового рішення немає, у зв`язку з неточним викладенням прізвища його, а при зверненні до виконання, суддя першої інстанції повинен усунути вказану розбіжність шляхом винесення додаткової постанови. Покликання захисника ОСОБА_1 адвоката Шевчук Н.М. в АС про невинуватість її підзахисного у вчиненні ним зазначеного адміністративного правопорушення, є необґрунтованим, зважаючи на наступне. Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом. Згідно вимог ст.ст.280 та 283 КУпАП, при розгляді справи про адмінправопорушення суддя зобов`язаний з`ясувати чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адмінвідповідальності, а також інші обставини, необхідні для правильного вирішення справи. Постанова судді повинна бути законною і обґрунтованою. Вказаних вимог закону суддя першої інстанції не в повній мірі дотримався. Разом з тим, відповідно до вимог п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. За приписом ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп`яніння є адміністративним правопорушенням і тягне за собою відповідальність аналогічно, як і за керування транспортним засобом у стані сп`яніння. При складенні протоколу водію ОСОБА_1 роз`яснювалися його права і обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Достовірність доказів, що були перевірені при розгляді справи суддею першої інстанції, а саме про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явним ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження такого огляду, знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду. Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року № 14 « Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, також про адміністративні правопорушення на транспорті» для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли останній почав рухатися. Не зважаючи на заперечення захисника ОСОБА_1 адвоката Шевчук Н.М. у АС вини її підзахисного у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, вона доводиться наявними в матеріалах справи доказами, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР № 051586 від 20.08.2019 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а саме: 20.08.2019 року близько 10 год. 00 хв. на а/д Мукачево-Львів №346 км, керував скутером VIPER, без державного номерного знаку у стані алкогольного сп`яніння. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР, зокрема у графі пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 зазначив, що випив 100 гр. пива, їхав с. Уїзд, від медичного огляду відмовився, визнає, що випив 100 гр. пива, до поліції претензій немає, а також більше скутером випившим їхати не буде, просить сильно не карати (а.с.1); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с.2) письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили, що вказаний водій дійсно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки, так і в медичному закладі (а.с. 4-5); направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, де зазначено, що водій ОСОБА_1 відмовився їхати в медичний заклад, про що засвідчив своїм підписом (а.с.3); рапортом інспектора поліції (а.с.8); переглянутими в судовому засіданні в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, з яких вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, і на вимогу поліцейського в присутності двох свідків, відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, як на місці, так і в медичному закладі. Відповідно до норм чинного законодавства, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. Матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції, в тому числі і при складанні протоколів про адміністративні правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження. Суддя суду першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 130 КУпАП. Слід зазначити, що пункт 1.3 ПДР, зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 дійсно наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Твердження адвоката Шевчук Н.М. про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, однак не перебував в стані алкогольного сп`яніння та не відмовлявся від проходження такого огляду, є необґрунтованим, оскільки спростовуються, наявними в матеріалах справи доказами, а тому суддя суду першої інстанції прийшов до правильного висновку про його винуватість поза всяким розумним сумнівом. Дані твердження апеляційний суд розцінює, як спосіб захисту і такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене. Разом з тим, як вбачається із резолютивної частини постанови суддя першої інстанції наклав на ОСОБА_1 окрім штрафу, в розмірі 10200 гривень, ще позбавлення його права керувати транспортними засобами на строк один рік. Як вбачається з листа Територіального сервісного центру, який наданий на вимогу Івано-Франківського апеляційного суду, що громадянину ОСОБА_1 не видавалось посвідчення водія. Відповідно до п. 1.10 ПДР, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. За таких обставин ОСОБА_1 неможливо визнати водієм, в контексті ПДР та Закону України «Про дорожній рух», оскільки в нього відсутнє посвідчення водія на керування транспортним засобом. Згідно положень п.3 ч.8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову. За таких обставин, АС захисника ОСОБА_1 адвоката Шевчук Н.М. підлягає до часткового задоволення. На підставі наведеного та керуючись ст.294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Поновити строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Шевчук Н.М. задовольнити частково. Постанову судді Галицького районного суду від 18 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 змінити. Виключити з резолютивної частини вказаної постанови посилання на позбавлення права керування ОСОБА_1 транспортними засобами на строк один рік. В решті постанову судді Галицького районного суду від 18 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Ю.Д. Шкрібляк